Ющенко не вірить, що Ґонґадзе був незалежним журналістом?

Автор/джерело -  © Олександр Тополянський, INTV 

Нещодавно Президент України Віктор Ющенко, в інтерв’ю німецькому Der Tagesspiegel зробив шокуючу заяву, яка примушує ще раз задуматися, коли ж він каже правду, а коли - те, що потрібно.

Коли ж ви, Вікторе Андрійовичу були щирм: тоді? ...

Віктор Ющенко, схоже, справді перебуває у відчаї, який передається і членам його команди - політологам, PR-консультантам та іншим райтерам. Інакше пояснити ту заяву, яку він зробив в інтерв'ю німецькому виданню Der Tagesspiegel, просто неможливо. Бо воно не тільки не відповідає дійсності, не тільки сказано не до місця і не вчасно, але і напевно розпалить полум'я ворожості до Ющенка і зменшить і без того мікроскопічне число його прихильників.

Що ж такого заявив у черговий раз славний український Президент? Виявляється, він уміє розводити не тільки бджіл, але й... незалежних журналістів. Анітрохи не сумніваючись, він так і повідомив шокованим цим страшним одкровенням німецьким кореспондентам: "Чотири роки тому в цій країні не було незалежних журналістів. З тих пір нам удалося забезпечити свободу слова".

Така дивна заява Президента спочатку взагалі занурює в ступор. Це як же розуміти? Не було, не було незалежних журналістів - і раптом звідкись узялися! Невже Ющенко оволодів таємницею вирощування дорослої людини за чотири роки, і всі ті, кого він вважає незалежними журналістами - це клони, виведені ним у секретних лабораторіях у підвалах на Банковій? А потім виникає ще багато інших питань. Наприклад, ті журналісти, які щосили піарили Віктора Андрійовича під час його виборчої кампанії, а також при перебуванні прем'єр-міністром - вони хто: ганебні раби чи продажні торговці совістю? А як же його різноманітні прес-секретарі, які прийшли в журналістику набагато раніше, ніж чотири роки тому? Вони теж усе життя були рабинями і знайшли свободу лише з рук Великого Творця незалежних журналістів? І найголовніше, ким же у такому разі Ющенко вважає Георгія Ґонґадзе, який загинув ще в 2000-му році? Виявляється, зовсім не незалежним журналістом, якщо судити за словами президента. Так хотілось би знати, ким же ви його вважаєте, Вікторе Андрійовичу?

Фактично, своїми словами Ющенко грубо образив усіх журналістів України - принаймні тих, у кого є відчуття власної гідності. І вже напевно, особливо гірко чути це тим, хто, ризикуючи своєю кар'єрою, підтримував його в кучмівські часи. Виявляється, до зустрічі з Ющенком вони не були незалежними. Мабуть, тому що український журналіст може отримати незалежність тільки з рук месії. Ну що ж, вони ще раз можуть переконатися у вірності біблейської заповіді "Не створи собі кумира".

А що ж мав на увазі Президент, коли говорив "нам вдалося забезпечити свободу слова"?

У чому полягає його внесок? Що конкретно він зробив? Я особисто не пригадую ніяких указів або законодавчих актів, прийнятих, або хоч би ініційованих президентом, від яких журналістам в Україні стало вільніше дихати, а ви? Ні? Можливо, Ющенко вважає, що розвиток свободи слова в Україні почався з його знаменитої фрази в прямому ефірі, від якої застигла перед телевізорами шокованою вся країна: "Перед мордою того журналіста постав той рахунок, а потім піди до суду! І вчися себе захищати!". Нагадаю, що так Президент відреагував на публікацію в "Українській правді" "Андрій Ющенко, син Бога". Примітно, що жоден факт із публікації не був спростований. Стаття була правдивою і якраз у дусі свободи слова. Але за це її автора Ющенко чомусь на всю країну назвав "мордою". Так, внесок Президента в незалежність українських журналістів, безперечно, вагомий і відчутний. А ще мені згадується історія, як у видавця одного з журналів згорів новенький "Бентлі" - якраз перед тим, як він збирався опублікувати матеріал, за дивним збігом, знову ж таки про сина Ющенка.

... чи тоді?

Взагалі треба подивитися правді в очі і чесно визнати, що становище справ зі свободою слова в Україні, сьогодні зовсім не таке райдужне, як його малює президент перед довірливими німецькими читачами. Але навіть ті невеликі досягнення, які існують, відбулися завдяки самим журналістам, а ніяк не Ющенка. Цей факт не викликає сумнівів.

Навіщо ж він узагалі зробив цю, м'яко кажучи, сумнівну заяву? Здогадатися нескладно - щоб хоч якось підтримати своє реноме на міжнародній арені, що стрімко падає. Західні політики ніяк не можуть опам'ятатися від шоку, викликаного ідеєю Ющенка перекроїти Конституцію під себе тільки для того, щоб зберегти свою владу. Адже вони розуміють, як би не старалися президентські політтехнологи замаскувати це бажання необхідністю термінових змін в Україні, що насправді Конституції ніхто не міняє в такий короткий термін, та ще і під час виборчої кампанії. І тепер Ющенко роздає інтерв'ю західній пресі, намагаючись вибілити себе і з'явитися в образі носія демократичних європейських цінностей. А свобода слова якраз до цих базових цінностей і належить. І оскільки президентові, звітуючи за чотири роки свого правління, особливо похвалитися нічим, то він вирішив виставити себе отаким батьком-зачинателем незалежної журналістики в Україні.

Але він припустився дуже великої помилки. Я знаю багатьох журналістів, що відбулися, кожен із них пройшов складний шлях до професійних висот. Але я не знаю жодного, хто вважає, що цим він зобов'язаний Віктору Ющенку. І тому, висловимося делікатно, неетична спроба пропіаритися за рахунок журналістів, поза сумнівом, викличе зливу обурення у всіх редакціях від Ужгороду до Донецька. А потім це обурення виллється в рядки журналістських матеріалів...

Воістину, Віктор Ющенко володіє унікальною здатністю створювати собі проблеми!