Краще пізно, ніж ніколи.... Виступ Юлії Тимошенко на з’їзді учора

Автор/джерело -  © Аратта Україна 

Краще пізніш, ніж ніколи. Учорашній з’їзд ВО “Батьківщина” показав не тільки українцям, а й навколишньому світові, наскільки в Україні є дієвою свобода слова. Виступ прем’єра Юлії Тимошенко у робочий час транслювали загальнодержавні телеканали, але ніхто не надав його повністю у друкованому варіанті.

Прес-служба надала стенограму із запізненням майже на добу.

Із розуміння того, що наразі ніхто не надав об'єктивного викладу виступу очільниці уряду і вірогідного кандидата на Главу держави, ми надаємо вам виступ Тимошенко без змін і коментарів:

“Дорогі мої!

Нашій партії, нашій рідній «Батьківщині» сьогодні виповнилося 10 років. Ми народилися в 99-му році і пройшли дуже важкий і напружений шлях. 10 років – це багато чи мало? Ми з вами народжувалися, розвивалися, ставали міцнішими разом з тим, як набирала незалежність наша Україна. Нам 10 років, а країна скоро святкуватиме 18 років незалежності. Власне кажучи, наша команда, спочатку невеличка група людей, що повстали проти пострадянського авторитарного режиму, згодом перетворилася на півмільйонну гвардію відданих патріотів України, які є в кожному куточку, у кожному районі, місті й селищі. На мою думку, це наша гордість. Усі ми пам’ятаємо нашу історію: від дня народження ми проходили цей важкий шлях. Як би не складалася ця історія, ми з вами на кожному етапі розвитку країни жили, дихали тільки Україною й були там, де були потрібні їй – Україні. Саме тому зараз я хотіла би крок за кроком пройти славну історію становлення нашої партії.

Мені хочеться нагадати про часи, коли в парламенті було всього декілька наших представників. Ми чітко усвідомлювали, що саме тогочасний режим не давав можливості для існування свободі слова, не давав Україні бути вільною й незалежною, вести вперед нашу національно-демократичну команду, зміцнювати національні цінності, культурні традиції, відновлювати справжню історію. Коли ми захлиналися від тодішньої авторитарної корупції, наша команда вперше з трибуни ВР оголосила імпічмент колишній владі, поставивши його на голосування в парламенті. Ми набрали всього 88 голосів, але з того моменту розпочали системну боротьбу проти криміналітету при владі, проти корупції у владі, проти заборони свободи слова, проти авторитаризму. Я дуже добре пам’ятаю, як ми піднімали перший фронт національного порятунку. У цій залі сидять люди, які в ті часи збиралися на підпільних квартирах, а також багато представників партій демократичного руху, що представлені сьогодні разом із Батьківщиною. Усі ми тоді прийняли важливе рішення: досить руйнувати країну! Ми встали поруч і почали справжній рух. Спочатку це були маленькі джерельця, а згодом джерельця перетворилися на бурхливі ріки.

Я хочу вам нагадати, що режим не терпів і не міг терпіти нашої роботи, нашого опору, нашої боротьби. І саме тоді знайшли найкращий спосіб поставити нас на коліна: це в’язниці, це вигнання, це репресії, це насилля. Були випадки, коли в нас до 50 людей перебували у в’язницях. Були випадки, коли до в’язниць садили цілими верхівками, лідерськими верхівками партії, як це було з А. Шкілем і його командою. Я пам’ятаю, як ми впевнено зростали, і рух «Україна без Кучми» збирав усе більше людей до своїх лав. Саме наша команда створила перший демократичний уряд в опозиції. Хочу це вам нагадати, тому що тоді ніхто навіть не розумів слово опозиція. Ніхто не знав і не розумів, що в підпіллі можна створювати уряди, що у в’язницях можна писати програми виходу країни з наслідків авторитарного режиму.

Я дуже добре пам’ятаю, як усі ми разом уперше прийшли до парламенту. Це була ще слабка, невелика фракція. Проте, слабка лише за кількістю. Ми тоді вже ставили весь парламент так, як він мусить стояти, диктували ті демократичні основи й цінності, якими починала жити країна. І, дійсно, ми були невеликою фракцією, але дуже й дуже потужною. Можна простежити, як крок за кроком країна прокидалася, піднімала голову й більше не хотіла бути без свободи, в ув’язненні. Я хочу, щоб ми з вами чітко усвідомлювали наступне: наша команда – це ті, хто зараз у цій залі, ті, кого тут немає, а також ті, хто дивиться наш з’їзд по телевізору – це члени нашої партії та її прихильники. Усі ми – творці частини новітньої історії України, оскільки історія кувалася в новій, сучасній Україні й нашими руками. Згадайте хоч одну подію демократичного поступу України, яка б відбувалася без нашої участі. Хоча б наш славний Майдан, нашу славну помаранчеву революцію, яку сьогодні хочуть розтоптати й знекровити, хочуть принизити й забути. А все тому, що, можливо, ми обрали не тих провідників, а вони не дуже добре втілювали наші головні принципи та ідеї у життя. Мабуть, нам і це потрібно було пережити, вистраждати й зрозуміти. Так, ми мусили тоді єднатися, гуртуватися й висувати єдиного кандидата в президенти. Проте, здобувши досвід, зрозуміли, що сьогодні в нас немає ні права, ні часу, ні свободи поступатися свободою тим, хто не достойний вести Україну вперед, реформувати її, робити її невід’ємною складовою ЄС. Таким чином, настав час не уступати, а міцно брати владу в свої руки!

Водночас, необхідно й критично подивитися на окремі проблеми, з якими зіткнулася наша партія. Так, ми виросли стрімко, навіть не побували підлітками, а одразу як партія потрапили в доросле, жорстке, а іноді й жорстоке політичне життя. Нашу команду не оминули ті проблеми, які притаманні молодості й недосвідченості. У період зростання партії до наших лав приходили зі всієї України достойні й сильні люди, які сьогодні ще матимуть слово. Але необхідно визнати, що ми маємо в складі нашої партії і людей, які потрапили до неї, на жаль, випадково. Вони своєю бездіяльністю, або діяльністю, яка є недостойною, намагаються принизити авторитет нашої партії. І тому я хотіла б сьогодні дати друге доручення: коли ми стоїмо перед великою дорогою нових президентських виборів, парламентських виборів, виборів до місцевих органів влади, то зобов’язані критично подивитися на наш склад, проаналізувати кожну людину, яка сьогодні представляє обличчя партії «Батьківщина». Від села й селища до ВР. Так, помилки є, і треба їх визнати. Проте сильна команда може не відхрещуватись від помилок, а визнавати їх і виправляти. Саме тому я хочу дати вам наступне доручення: готуючись до нових потужних парламентських виборів, виборів до органів місцевого самоврядування, ми обрали кращих із найкращих. Люди часто ставлять такі питання: будь-ласка, оберіть тих, кого поважають місцеві громади; оберіть тих, кого поважають люди в районах, селах і селищах. Не закривайтеся, не робіть свої списки закритими. Я ніколи не буду втручатись у те, як громада висуває своїх лідерів у наші керівні органи, але жорстко й чітко питатиму в кожного, хто безвідповідально формуватиме свою команду на місцях. Я переконана, що цього разу нам вдасться це зробити. Тому що була в нас і сумна історія. І в першій нашій фракції у парламенті, і в другій були люди, які мали недостойну поведінку, не служили Україні і все робили за гроші. Але сьогодні ми інші: здатні очищатися, здатні ставати сильнішими. І все, що нам потрібно – здати в хімчистку й оновити білий чистий яскравий красивий колір наших прапорів. Я думаю, ми все з вами зробимо. Ви підтримуєте це?

А тепер мені хотілося б перейти до оцінки сьогодення. Як ми живемо й будуємо життя країни? Так сталося, і необхідно визнати це й зрозуміти, що наша команда під час найважчих випробувань у світі сьогодні перебуває на перших лідерських позиціях. Я довго ставила собі дуже просте питання: чому саме наша команда, чому саме я, як Прем’єр-міністр, опинились при владі, в уряді, у найважчих умовах політичної кризи, в найважчих умовах світової фінансово-економічної кризи. Ми саме там, де потрібно сьогодні брати відповідальність, приймати непопулярні рішення й керувати країною. Я думаю, що це невипадково, і Господь приводить у найскладніші моменти для країн саме ті команди до влади, які можуть тримати удар і йти вперед, які можуть не звертати увагу на перешкоди, які можуть працювати нестандартно й давати результат у найважчих умовах. Саме така наша команда нині, і ми з вами не підведемо країну.

На мою думку, саме зараз потрібно дати оцінку тому, як виглядала наша країна, коли почалася світова фінансова криза. Країна за 17 років незалежності, до нашого приходу до влади, була поділена на родини, розділена між кланами. Не було можливості притоку потужного іноземного капіталу, інвестицій, які могли б за 17 років незалежності зробити зовсім іншу структуру економіки України, зробити її сильною, диверсифікованою, здатною до будь-яких викликів. І це перше, що не зробили до нас, – не дали можливість Україні дихнути свіжим повітрям світової економіки, залучити кращі й новітні технології, реконструювати та модернізувати за 17 років усі системи життєдіяльності. У результаті, ми отримали країну слабкою, нереформованою, неструктурованою.

Друге. У важкі часи кризи ми усвідомили ще одну помилку, зроблену до нас: коли реформували власність і приватизовували 175 тис держпідприємств, заводів, об’єктів, то все це принесло до державного бюджету нуль. За 17 років, перетворюючи всю державну власність на приватну, Україна не здобула того багатомільярдного ресурсу, який міг би дати їй путівку в нове життя. Таким чином, ми ввійшли в кризу з нульовими балансами від попередників і з нереформованою економікою. Третьою проблемою, яка сьогодні розриває Україну, є дуже слабка система влади.

Ви всі пам’ятаєте 2004 рік. Ви всі пам’ятаєте, як важко давалися демократичні вибори демократичного президента. Але, водночас, коли міняли Конституцію в 2004 році й нашвидкуруч її переписували для того, щоб здобути собі президентську посаду, про баланси та вертикаль влади і контроль за якістю цієї влади ніхто не думав. Прийняли зміни до Конституції, що стало найбільшою руйнівною силою системи влади в державі.

Унаслідок прийняття змін до Конституції під президентські вибори ми отримали некеровану систему влади, де ніхто ні за що не відповідає, де ніхто нікому не звітує, де немає жодної чіткої вертикалі владних структур. Тобто криза в системі повної відсутності влади. З цим ми стикнулися, і нам довелося протистояти викликам, яких ніколи ще не було в світі. Хочу сказати вам декілька слів про кризу. Криза не в Україні народилася, а в найбільших ринкових країнах світу. Вона змінила весь світ. Не думайте, що криза може пройти на раз-два-три, і ми побачимо знову спокійний, заможний світ, який живе за тими ж правилами, що існували до початку цього лиха. Світ докорінно змінився і ніколи вже не буде таким, як до початку глобальної світової фінансової кризи.

Хочу наголосити, що наша команда, не маючи реальної вертикалі влади, не маючи партнерства в НБУ, не маючи підтримки й єдиної командної праці з президентом країни, відчуваючи колосальний опір опозиції у парламенті, яка готується до президентських виборів, взяла на себе всю відповідальність, і ми не боїмося цього. Що могло бути з країною, якщо б нашої команди не було при владі. Я переконана, якщо б будь-який інший уряд працював замість нашого, який сьогодні критикують, намагаються принизити, знекровити й дискредитувати, ми б мали саме такі негативні наслідки, про які тільки що сказали т.зв. «класики української політики» (перед цим на телеекрані, розміщеному у залі, було продемонстровано апокаліптичні прогнози стосовно майбутнього України, які кілька місяців тому робили Ющенко та Янукович – Ред.). Але ми захистили Україну від цього, ставши єдиною командою.

Хочу, щоб ви донесли до кожного куточку країни, до кожної родини й до кожного пенсіонера, що наша команда брала й бере на себе відповідальність за подолання кризи. Саме наша команда подолає цю кризу, якби нам важко не було. Пенсії і заробітні плати виплачуватимуться вчасно, робочі місця й нормальна фінансова система будуть відновлені, сплануємо все так, щоб ми пишалися нашою країною. Проте ми не маємо права розслабитися ні на хвилину. Ми не маємо права сьогодні хоча б на одну хвилину відвести очі від того, щоб стежити за всіма процесами в країні, бо криза не завершилась – не треба себе вводити в оману. І ніхто в світі, жоден нобелівський лауреат не знає, як вона далі розгортатиметься. Саме сьогодні весь світ, затамувавши подих, спостерігає: криза згортається чи набирає сили, щоб зробити ще один нищівний поступ. І тому ми не перебуваємо в ейфорії, не налаштовані суто оптимістично, а просто маємо гарну робочу форму, на вищому ступені готовності. Ми пройшли з вами ті шляхи, які потрібні для того, щоб здолати кризу. Які саме ці шляхи, і що ми з вами зробили?
Ми зробили всього декілька речей, але саме вони й стали кращою антикризовою програмою влади.

Перше: ми прийняли бюджет. Його важко виконувати. Кожна копійка, яка потрапляє сьогодні в бюджет, дістається з великою силою й напругою. Я хочу подякувати й усім підприємцям і бізнесменам країни, господарюючим суб’єктам і аграрним компаніям, а також усім, хто сьогодні по копієчці перераховує гроші в бюджет і тримає цей бюджет, не зважаючи на труднощі, з якими стикається сьогодні кожне підприємство. І завдяки нашій команді, яка забезпечила цей бюджет, що став першою антикризовою програмою, оскільки був правильно спланований.

Ми зробили сьогодні найпотужнішу антикризову програму: збільшили статутні капітали двох державних банків – Ощадбанку і Укрексімбанку – у багато разів і зробили їх банками розвитку, які у важкий час, коли всі інші фінансові установи не дають жодної копійки на виробництво, підтримують країну й виводять її з важкого стану.

Окрім того, скажіть, будь ласка, уряд чи наша команда мають відповідати за тих приватних власників банків, які «жирували» на величезних відсотках, роздавали валютні кредити людям, що в будь-який момент могло перетворитися під час кризи в непосильний тягар для людини. Невже уряд і наша команда так вели банківську справу? Ні! Це була політика в державі, яка призвела сьогодні до дуже поганої картини в банківській сфері.

Як сьогодні діє уряд? Крім того, що ми несемо відповідальність за два державні банки, піднімаємо чужі приватні банки, які не виплачують людям депозити, не розраховуються з клієнтами, взагалі припинили обслуговувати національну економіку й перетворилися в напівбанкрутів. Що ми робимо? Не зважаючи на те, що власники цих банків такі «професійні» й «потужні» господарники, «прекрасні» економісти й фінансисти з ПР, ми підставляємо їм плече. Сьогодні вже три таких банки стали державною власністю. Ми їх відновлюватимемо, повертатимемо громадянам депозити, а також будемо демонструвати: де справжні господарі, де справжні антикризові менеджери, а де люди, які не здатні навіть один банк вивести з важкого стану, не те що всю країну. На мою думку, важливим є те, що наша команда не пішла шляхом окремих країн світу, в яких сьогодні для боротьби з кризою скорочують заробітні плати бюджетникам, на 30% скорочують пенсії.

Я думаю, для вас не секрет, що перші програми, які нам пропонували, складалися з дуже простих речей. Перше: не виплачувати пенсії працюючим пенсіонерам. Скажіть, будь ласка, що це за «антикризова» порада? Відповідно до неї, мільйони пенсіонерів у країні позбавилися б 50% доходів. І це пропонували антикризові менеджери в уряді, які потім у паніці пішли зі своїх посад. У країні, де середній вік життя чоловіка 63-64 роки – на пенсію виходити чоловікам у 65, а жінкам у 60 років? Що це? Антикризовий захід, який дає право позбавитися від частини громадян України? Ні, і цей «антикризовий» захід ми не прийняли.

Третій антикризовий захід, можливо, й розумний у тяжких кризових умовах – це скоротити, а насправді, скасувати всі пільги для найбідніших верств населення, позбавити їх підтримки. Отже, скласти бюджет, у якому не враховано інтереси громадян України. Ви чуєте по радіо або по телебаченню, що хтось з високих трибун заявляє: необхідно терміново міняти бюджет, потрібно його переглянути й зробити антикризовим. Я хочу, щоб ви знали, про що йдеться: саме про те, про що я щойно говорила. Власне кажучи, відомі економічні аналітики радили йти таким шляхом, і за рахунок народу, за рахунок найбідніших верств населення, за рахунок пенсіонерів будувати щасливу країну після кризи.

Шановні друзі! Як би важко не було, але наша команда на це не пішла. Ми не зробили цей крок, розуміючи, що він був би гіркими ліками, хоча, можливо, й вірними з економічної точки зору. Саме тому, коли я не погодилася з такими пропозиціями, такими порадами й такими рецептами, у нас з’явилися перші заяви про звільнення з посад міністрів. Так, вони пішли, злякавшись труднощів, не бажаючи своє ім’я суміщати з кризою, а ми залишилися, бо знаємо, що замість нас немає кому боротися з цим лихом. Нашій команді вдається сьогодні утримувати складну ситуацію в країні без застосування жорстоких драконівських заходів. Ми пройдемо цей шлях, і запам’ятайте мої слова: поки я Прем’єр-міністр і поки наша команда при владі, ми на жодну копійку не зменшимо пенсії, на жодну копійку не зменшимо заробітну плату, як це зробили на своїх підприємствах представники Партії регіонів, які сьогодні володіють заводами: викинули частину людей на вулицю та на 30-40% зменшили заробітну плату. Це не наш шлях. Поки я Прем’єр-міністр, то все до останньої копійки буде виплачено: пенсії, заробітні плати бюджетникам, пільги малозабезпеченим людям тощо. Не можна в кризові часи забрати в людей останнє – це означатиме те саме, що забрати в них життя. Країна може на нас покладатися й розраховувати! Хочеться, щоб опоненти, якщо вже не допомагають, то хоча б не заважали у цей скрутний час. Найкраще, щоб вони просто забули про нас, тому що ми й без них здатні пройти цей шлях. Упевнена, що боротьба з кризою нам з вами по плечу.

У вересні-жовтні-листопаді світ очікує нові виклики фінансової кризи, і ми очікуємо й готуємося. Зокрема, вперше в Україні створили державний резерв енергетичного вугілля – 5 мільйонів тон покладено на склади. У найкращі часи благополуччя в країні, коли ВВП зростало вище неба, і в бюджет гроші сипалися як дощ, наші попередники не створили, по-перше, державного резерву вугілля, про який я вже говорила; по-друге, державного резерву природного газу (сьогодні вже 23,1 млрд. куб. м. зберігається в сховищах); по-третє, державного резерву ядерного палива. І в ті часи процвітання, коли хазяйнували представники сьогоднішньої так званої опозиції, вони не подумали навіть про те, що для аграрного господарства потрібно створити спеціальний аграрний фонд, який нині, завдяки нашим зусиллям, становить майже 3 млрд. грн. Ми намагаємось викупити в селян зерно за достойними ринковими, вірними цінами, оскільки готуємося до нових викликів кризи й хочемо захистити країну.

Крім того, я хотіла б, щоб ви знали те, чого не почуєте по продажному й залежному від олігархічних власників телебаченню. Наприклад, як канал «Інтер». Вам відомо, що він захоплений мафією, яка через його посередництво промиває мізки людям. Ви не почуєте сьогодні в ефірі таких телеканалів, що ми, немов дитину на руках, піднімаємо нашу авіаційну галузь. Нам залишили її після часів добробуту з десятком мільярдів боргів, а також із замовленнями на наші літаки з усього світу, але без коштів на їх будівництво. Гроші забрали в попередні роки, не розрахувавшись із замовниками. Сьогодні ми цю галузь піднімаємо на ноги, оздоровлюємо її та випускаємо перші після важких часів літаки. Наприклад, пасажирський літак АН-148-100, який Україна випустила раніше, ніж Росія, незважаючи на потужний потенціал сусідів. Ми це зробили з вами. Ми також уклали контракти з найбільшими країнами світу. Наша слава – наш АН! КБ «АНТОНОВ» постачатиме світу найфункціональніші, найбездоганніші літаки, доступні за ціною для тих країн, які захочуть з нами співпрацювати. Так народжується наша з вами українська слава у важкі часи кризи.

Також я хотіла б, щоб ви пишалися ще однією великою справою, до якої ніхто й ніколи не доторкався. Нам вдається робити це в кризу: ми повністю реформуємо всі фінанси місцевого самоврядування.

Чому цього ніхто не зробив за 17 років? Чому ніхто не дав місцевим громадам, селу, селищу, кожному громадянину в країні справжні фінансові ресурси? Я хочу запитати, де зосереджене головне життя країни, головні інтереси людей, наших дітей і нашої молоді? У громаді. У селі, селищі й місті, де народжуються наші діти. Там вони стають на ноги, дивляться навколо й хочуть бачити рідне місто чи село красивим, хочуть насолоджуватись і пишатись своєю країною.

Що попередні 17 років дали місцевим громадам? Нічого, крім проблем. І ми у важкі часи кризи ухвалили новий фінансовий документ – нову фінансову конституцію держави – Бюджетний кодекс. Це така глибинна реформа, яка дає можливість в кожне село, селище й місто напряму направити фінанси, забрати їх з центру, перерозподілити, тобто зробити так, щоб гроші були там, де люди, а не в чиновників і казнокрадів. Я переконана, що новий Бюджетний кодекс, який сьогодні підтримали всі місцеві громади, стане реальністю в Україні. Це справжня реформа місцевого самоврядування. Можливо, станеться так, що цей Бюджетний кодекс, який забирає гроші від високопосадовців, від міністерств, відомств і чиновників, не буде підписаний Президентом, оскільки заважає політика, боротьба за президентську посаду, амбіції і бажання знищити уряд. Але хочу, щоб усі знали: ми нікому не дозволимо спланувати бюджет 2010 року за старим зразком, ми його вже готуємо! Це справжній діамант, перший за всі 18 років незалежності. Гроші – людям, гроші – громадам.

Ми з вами відкрили нову систему фінансування для країни. Це так звана участь України в Кіотському протоколі, коли країна за рахунок скорочення викидів шкідливих речовин у атмосферу може отримати гроші на обсяг скорочення. Кіотський протокол дуже простий: скоротив викиди, покращив економіку, отримав гроші в бюджет. Ще жодна країна СНД, яка має право так само продати свої квоти, не вийшла на цей ринок, і більшість пострадянських країн теж ще не є учасниками.

Ми впродовж 2008 року в пришвидшеному режимі змогли подарувати країні абсолютно всі механізми участі в цих світових програмах. Що з цього маємо? Уже отримали перші гроші в бюджет, майже 2,5 млрд. грн. Для чого? Та тому що саме в кризу нам удалося розпочати реформування всієї нашої ЖКГ системи. Скажіть, де 17 років були ті «великі» й «міцні» господарники, коли розвалювались труби, коли котельні не подавали людям гарячу воду й тепло? Де вони були тоді, коли в енергетичному балансі України менше 1% відновлювальних і альтернативних джерел енергії?

Вони в той час займалися простою, зрозумілою, прагматичною справою: «по-пацанськи» ділили власність і робили свої родини заможними. Сьогодні ми перебудовуємо цю систему. Ми знаємо кожний котел в Україні, який дає людям тепло й гарячу воду. Ми поіменно знаємо кожного керівника, здатного взяти в держави гроші й реформувати систему. Більше того, нам вдалося знайти нових партнерів для країни, насамперед, Японію, завтра я виїжджаю в Південну Корею, Китай, Швецію, яка має найкращі у світі енергозберігаючі технології. Сьогодні, у кризові часи, ми готові до 2 млрд. доларів залучити через продаж наших квот і повністю за 3 роки реформувати всю ЖКГ систему. Наша команда обов’язково впорається із цим завданням, оскільки вже багато зроблено для того, щоб зробити Україну іншою. Насправді ж, перед нами стоїть просте завдання, щоб людина, яка живе й працює в Україні, була в комфорті, теплі, з роботою, повністю зігріта державою і, безумовно, мала здатність виховувати дітей і забезпечувати родину. Ось наша проста програма, яку ми будемо виконувати.

Наша енергетична незалежність виковувалася нашими руками. Уперше, незважаючи на велику й неприємну кризу, Україна здобула свою незалежність у газовому секторі. Хто б що кому не сказав, але окремі особи не можуть зміритися з тим, що сьогодні ми маємо контракт на 10 років, який не політично встановлює ціну на газ, а встановлює цю ціну економічно, за формулою. Це й є наша свобода, це й є наша незалежність, коли немає необхідності кожне Різдво їхати на поклон і сподіватися на добру ціну, замість того, щоб святкувати зі своєю родиною. Зараз в Україні щокварталу переглядається ціна. Хтось це відчуває? Ні. Усі спокійні й забули про кризи та хаос. Ми прибрали всю корупцію, усю тінь, усю непрогнозованість газового ринку.

Шкода, що в мене немає зараз сюжетів, щоб показати вам, як всі – від наших посадовців до Європи – щомісяця кажуть: ось-ось Україна не розрахується за газ, ось-ось вона все зірве. Нехай не радіють: поки я Прем’єр-міністр і поки ми є командою влади, Україна розраховуватиметься день у день. Адже це наша незалежність, це наша стабільність і наше майбутнє!

Я ніколи не дозволю, щоб хто-небудь принижував Україну, щоб хто-небудь вважав її другорядною державою. Ми будемо і далі сильні, у нас буде власна позиція і, головне, результат.

На сьогодні наша національна газотранспортна система мусила вже давно бути не нашою. Ви це знаєте? З 2004 року її упаковували, зав’язували банти й роздавали направо й наліво. І тільки ми зупинили цей процес, тоді ще перебуваючи в опозиції. Ми не дозволили забрати в України найбільший скарб. Ми підписали закон, який раз і назавжди зафіксував газотранспортну систему в державній власності України, тому що ми розуміли: це наша енергетична незалежність, наші впливи на світову енергетичну політику, це наші великі прибутки до бюджету.

Але, коли ми прийшли до влади, ця газотранспортна система була в половині кроку від того, щоб бути вже неукраїнською. Ми витягнули її, поставили на ноги, очистили від корупції і взаємозаліків за прихованими схемами. Корупція – посада, підтримка – ГТС. Так не буде. Ми прибрали всіх посередників, і сьогодні прямі угоди надають упевненості й надію. Ми будемо працювати успішно!
Є багато речей, про які мені хотілося б вам сказати, щоб у ваших серцях запанував спокій. Ви часто чуєте: «Та подивиться, що за фінансисти, економісти там працюють? Хто вони такі? Вони не знають, не вміють управляти країною». Але я хотіла б подивитися, як на посаді Прем’єр-міністра працював би маркшейдер, або людина зі званням професора, але без освіти й без знань. Я хотіла б подивитися, що б вони робили сьогодні і як би щодня приймали рішення, про які не написано в жодному підручнику, які ніколи не були сформовані на практиці, бо до кризи ніхто не знав, що саме і як треба робити. Ми почали з чистого аркуша й, на мій погляд, до сьогодні справлялися.

Я знаю, що ви уважно стежите за нашими кроками в сільському господарстві.
Хліб – наша душа, наше українське серце. Це наш головний скарб. Наша справжня ідеологія – це хліб. Які результати ми маємо на сьогодні? Нам є що сказати державі? Так! Минулого року ми вперше з часу існування не лише незалежної України, але й України в складі колишнього великого державного утворення, зібрали 53,3 млн. тон зернових. Нам було важко впоратися з таким урожаєм. Важко перевозити, важко перевалювати, важко зберігати на елеваторах і важко експортувати. Щастя у вигляді такого обсягу зерна на нас іще не нападало! І що ми, як уряд, зробили? Ми на 40% збільшили в 2008 році видатки з бюджету для села. Ми зробили все для існування Аграрного фонду й для організації елеваторного господарства так, щоб все ж таки реалізувати це зерно. І диво сталося! Україна минулого року увійшла в трійку найпотужніших експортерів зерна в світі. Ви уявляєте, що це таке? Ми треті в світі! І ми з вами змогли це зробити!

А коли прийшла криза, і банки залишили аграріїв без грошей, яким потрібно було проводити цьогорічну посівну з голими руками, бо вони не знали, де взяти ту копійку, ми включили антикризову програму. Ми змогли поєднати можливості бюджету, можливості аграрного фонду й повернути ПДВ зернотрейдерам. Ми поєднали все це в систему й тричі обернули гроші аграрного фонду, спрацювавши, як банк. Це й була наша справжня антикризова програма!

Сьогодні я від імені всієї нашої команди низько вклоняюся тим аграріям України, які цього року засіяли більшу сільськогосподарську земельну площу, аніж минулого, докризового. Ось справжній український характер, ось українська міць і потужність, ось геніальність рішень! Це й є Україна, яка в екстремальних умовах може досягати унікальних результатів, без фінансів і резервів, без спеціальних команд і підготовки все ж таки показувати високий результат на світовому рівні. І ми мусимо продовжувати так далі!

Наша команда стоїть, у першу чергу, на засадах підняття й відродження духовності нації. Я вважаю, що нам вдалося зробити те, що не зробив ніхто. Ми не на словах, не плескаючи язиками, вичищаємо Україну від усілякого непотребу. Наприклад, ми зробили достойний крок, який точно увійде в історію: видалили з України гральний бізнес усіх типів і різновидів. Ми зробили так, що наші діти й родини від цього захищені. І я думаю, що ще не скоро цей паразитичний «бізнес» повернеться в Україну. Це не значить, що все вже завершилося, що в один день закрилися всі точки грального бізнесу. Безумовно, працювати нам доведеться, поки останнє казино, останній ігровий зал на житлових масивах, біля школи, біля лікарні, біля самих ключових майданчиків життя громади не буде зачинений. Ми дуже добре знаємо, що все поєднано корупцією, і що наші руки ще не дійшли до прошарку місцевого корумпованого чиновництва, бо в нас немає таких повноважень. Силові структури на місцях тісно пов’язані з кримінальним бізнесом і закривати ці гральні заклади буде дуже важко. Але ми й це доведемо до логічного завершення!

Хочу сказати декілька слів про боротьбу з великим лихом нашої країни – корупцією. Боротися з нею непросто, а іноді навіть і неможливо. Що зробили ми з вами і про що ми можемо сьогодні звітувати перед суспільством?

За весь час перебування нашого уряду при владі ніхто нечесно навіть пальцем не доторкнувся до державної власності: до заводів, до підприємств, до тих об’єктів, які є стратегічною власністю. Ніхто не зміг по-чорному їх приватизувати, ніхто не зміг по-чорному забрати. Ми надійно захистили це!

Має бути тільки відкритий аукціон, куди запрошуються всі потужні компанії світу. Але поки що нам не вдалося це провести. Окремі люди думають, що вони ще не все забрали з України. Вони вважають, що наша команда прийшла на деякий час. Ось так виглядає їхній план: давайте ми заблокуємо уряду чесне поводження з державною власністю, чесне проведення приватизації, а потім скинемо його, повернемося й нормально все це поділимо. Але ж ми з вами знаємо, що ці мрії так і залишаться мріями! І сьогодні, коли ми не дали їм це зробити, створимо такі умови в країні, що справжні інвестори прийдуть в Україну: маленька держава Кіпр не буде найбільшим інвестором України! Ви розумієте чому – там офшорна зона й у ній усі вітчизняні олігархи. І коли бачиш, що вони вже сотні мільярдів проінвестували в нашу країну, то розумієш, що там відмиті саме наші-ваші гроші. Саме ці кошти демонструються, як інвестиції великої держави Кіпр. Я хотіла б, щоб в Україну прийшли потужні інвестори, зі світовим ім’ям, щоб вони розрядили цю задушливу атмосферу монополії. І я робитиму все для того, щоб ці компанії мали можливість прийти й побачити, що в Україні немає корупції, немає поборів, немає перешкод для роботи нормального інвестиційного партнера, для побудови нормального інвестиційного клімату.

Хотіла б перейти до наступного питання, не менше болючого для серця справжнього патріота. Це питання – політична ситуація. Коли в Україні розгорілася криза, коли потрібно було рятувати країну, я, думаючи про Україну, люблячи Україну, звернулась до народу: треба єднати зусилля. Так, дійсно, є різні депутати в парламенті, але їх обрали люди. Є різні ідеології, але встати на захист України потрібно було всім. Можливо, вони несимпатично виглядають, але саме вони сьогодні впливають на політичні процеси. І коли ми говоримо з вами про Соборність України, про її єдність, про цілісність її території, про абсолютне панування нашої рідної державної української мови, про відновлення справжньої історії, без єдності в країні шляху не існує. Усвідомлюючи це, нам потрібно знайти в собі силу і мужність. Як би не було неприємно вислуховувати закиди від радикальних політиків, рано чи пізно ми маємо об’єднати, зробити соборним народ України! Не брудних політиків, не продажних чиновників, не скомпрометованих лідерів, а народ України, який, можливо, представлений сьогодні різними політичним кольорами, який виховує різних політичних лідерів. Наше з вами завдання – об’єднати його й відкрити шлях справжнім цінностям, справжнім ідеалам, шлях до збереження й примноження наших національних традицій. Для цього ми будемо збирати країну! Не для випадкових домовленостей, не для тимчасових інтересів і не для посад!

Коли я говорила про ситуативне об’єднання на базі нової парламентської форми правління, то мала на увазі те, що ми зможемо акумулювати й розчинити в собі будь-кого: звичайною любов’ю, просто добрим шляхом і, безумовно, злагодженою роботою. Ніколи наша команда не керуватиметься неукраїнськими ідеалами й цілями, запам’ятайте це! Ми завершимо той процес, який розпочався в 2007 році на дострокових виборах, коли тільки наша партія по всій території України подолала прохідний бар’єр представницької влади. Тоді ми дали слово, що Україна буде єдиною від Луганська до Закарпаття, вона буде цілісною й сильною. І я знаю, що ви розумієте: коли я намагалася об’єднати цих «котів», коли я намагалася їх переробити, перетворити на таких, які потрібні країні, у мене жодної думки не було про те, щоб поступитися нашими справжніми українськими цінностями! Ось що важливо. Ми не змогли на цьому етапі об’єднати політикум, не змогли його згуртувати навколо захисту України. Ми не позбавили Україну ризику гри в рулетку: хто стане президентом? як пройде виборча кампанія? куди рухатиметься Україна? Така гра, гра ва-банк дуже небезпечна, але, якщо нас поставили перед вибором, то наша команда зможе тримати удар. Саме тому ми з вами заявили про те, що йдемо на президентські вибори, і що ми побудуємо цю президентську кампанію на справжніх українських ідеалах і доведемо, що можемо перемагати!

Нам ставлять запитання: звідки у вас така впевненість у перемозі? Звідки у вас така беззастережна віра в те, що з вами можливе продовження шляху відродження України, продовження як її європейського, так і справжнього українського шляху? Я можу дати тільки одну відповідь: тому що в нас є три ключові речі.

По-перше, наша команда поставила перед собою вірну, чисту, зрозумілу мету, і це – не особиста мета, а мета нашої нації. По-друге, для втілення наших цілей у життя ми з вами працюємо стільки, скільки не працює жодна команда в країні. Ми повністю віддаємося й викладаємося, у нас немає альтернатив, немає подвійних стандартів, але є надія. І по-третє, ми на своєму шляху чесні перед собою, ми розуміємо і всі наші сильні сторони, і всі наші вади й помилки. Можливо, наша команда зробила ще не все, але ми знаємо й усвідомлюємо, що ми здатні зробити висновки з попередніх помилок. Саме тому ми будемо йти, набиратимемо потужності й процвітати!

Постає питання: що ми запропонуємо країні, якщо дійсно покажемо високий клас, і Україна переможе на президентських виборах? Я говорю Україна, тому що перемога на президентських виборах нашої команди, у цьому я глибоко переконана, є перемогою України. Тому що ми боремося не за президентську посаду і не за чиновницькі крісла, не за право підписувати документи й давати накази. Ми боремося за право зробити Україну красивою! Саме це дає нам наснагу! І Україна переможе!

Але, як ми плануємо жити далі, яким буде шлях країни? Насамперед, після президентських виборів нам потрібно визначитися з головною темою – що робити з парламентом, який сьогодні роз’єднаний, дезорієнтований, який постійно заблокований, у якому немає надії на нормальну роботу? Є два варіанти. Перший варіант – розпустити парламент і провести нові вибори. А другий – об’єднати цей парламент і не завдавати Україні нових викликів. Після президентських виборів ми будемо гуртувати й єднати парламент, уже маючи інший рівень і інший ступінь влади, ми будемо його зміцнювати й зробимо так, щоб Україна не переживала безперервного шоку. Наш шлях – це шлях єднання, а не нескінченного хаосу, безрезультатних виборів і повної зневіри людей. Я думаю, що нам вдасться це зробити після виборів, тому що всі чесні й віддані люди, усі патріоти в парламенті будуть з нами.

Я хотіла б зараз висловити подяку членам нашої коаліції у парламенті. Сьогодні демократичні сили гуртуються навколо нашої команди. Ми маємо перші кроки й перші результати єднання демократичних сил. Створена коаліція з НУ-НС, із блоком Литвина. Не можу сказати, що ця коаліція працює легко, але вона взяла на себе відповідальність перед країною за виклики кризи. Ця коаліція сьогодні намагається голосувати й давати країні результат. І саме ця коаліція підтримує справжні реформи нашої команди. Уряд вніс у парламент понад 300 законів, які є основою реформування всієї країни, а коаліція намагається ці закони провести якомога швидше. І ми обов’язково зміцнимо цю коаліцію після виборів, посилимо її, примножимо й надамо їй нового життя!

Наступне. Одразу після виборів нам доведеться перейти до реформування нашої Конституції, бо з нинішньою Конституцією ми не матимемо ані сильної країни, ані сильної влади, ані відповідальної системи правосуддя. Тому наступним запланованим кроком є радикальні зміни Конституції. Як це відбуватиметься? Насамперед, ми проведемо всеукраїнський референдум, який нам не дали провести в 2007 році. Лише одне питання буде винесено на голосування: якою хоче бачити нашу країну народ – з президентською чи парламентською формою правління? І тоді відповідь дуже проста. Якщо президентська форма правління, значить не мусить бути ніякого прем’єра, а тільки єдина команда виконавчої влади й повна відповідальність за все, що робиться. Якщо парламентська форма правління, тоді ситуація інша, як у Великобританії, Японії, Німеччині тощо. Є сильний прем’єр, який обирається всенародно, сильна виконавча влада, сильне місцеве самоврядування, а президент має представницькі функції.

Але визначатися будуть не політичні команди, а народ України! І ми проведемо цей референдум, ми внесемо зміни до Конституції, написані нашою командою, вистраждані нами, які насправді змінять і реформують Україну!

Чого ми чекаємо від нової Конституції? По-перше, чітку структуру виконавчої влади. По-друге, зміни в системі правосуддя, яка не має відкидати людей, не має знищувати їх віру в справедливість, віру в чесне рішення суду. Ми хочемо бачити суддів незалежними від будь-якої гілки влади, але, водночас, і суворо відповідальними за прийняття будь-якого неправосудного рішення. Щоб кожен суддя знав, що він буде за це відповідати не перед чиновниками, а перед суспільством. Такий проект Конституції у нас є і він буде реальністю!

Ми з вами часто говоримо про боротьбу з корупцією, але багато років в Україні абсолютно безконтрольна вища влада. Вона й є найбільш корумпованою й безвідповідальною. Тому, за новою Конституцією, нам потрібна нова, потужна, сильна й озброєна законами опозиція, яка зможе контролювати владу та притягувати окремих чиновників до відповідальності через відповідні інститути. Без справжніх інструментів впливу на владу з боку опозиції, вона сама ніколи не очиститься й постійно, то в одному місці, то в іншому вибухатиме великими корупційними скандалами. Для цього закладаються в новій Конституції справжні реформи!

Обов’язково ми з вами пропишемо в Конституції все те, що стосується справжніх прав людей. Сьогодні людина безправна, оскільки не може зайти в кабінет жодного чиновника, не може зайти в суд і отримати рішення, не може звернутися до силових структур за захистом. На кожному кроці плати, плати, плати… Саме тому ми передбачаємо в нових змінах до Конституції декілька дуже важливих прав людей. Перше право – обирати суддів. Друге право – звертатися до суду, при чому, для громадян України безкоштовно, для порушення кримінальної справи проти будь-якого чиновника або посадовця. Суд зобов’язаний прийняти й обов’язково розглянути таку заяву, та, якщо є підстави, порушити справу. Потрібно захистити людей, захистити їх права й зробити їх дієвими. Усе потрібне для цього ми матимемо в Конституції.

Ми будемо й далі крок за кроком наводити лад у кожній галузі нашого господарства, у кожній сфері життя нашої України. Ми будемо відбудовувати й ставити на ноги все, що давно занедбано. Ми маємо для цього прекрасну й сильну команду. І криза залишиться позаду, вона просто навчить нас виживати в складних умовах, навчить формувати політику й стратегію в країні на десятки років наперед. Я хочу, щоб саме з такими думками ми йшли на виборчу кампанію. Я хочу, щоб ви знали: за нашими спинами стоять не тільки наші родини й наша команда! Коли ми підемо на цю велику політичну боротьбу, за нами стоятиме Україна! Можливо, не кожен громадянин сьогодні усвідомлює, що ми й є тією самою командою, яка здатна захистити Україну. Але ми будемо доводити це. І кожен крок, кожен день нашого життя стане свідченням того, що наше служіння Україні є безпрецедентним для українського політикуму!

Я, шановні друзі, говорячи сьогодні про президентські вибори, хочу, щоб усі ми зібралися з силами, щоб ми скинули з себе байдужість і песимізм, щоб ми не піддавалися тому політичному розпачу, який поширюється Україною. Україна від самого початку утворення є потужною європейською державою і ми впевнено пройдемо шляхом європейської інтеграції! Наша команда вже багато для цього зробила. Ми стали членами Світової організації торгівлі, а зараз працюємо над принципово новим сильним документом – угодою про асоціацію між Україною і ЄС. У ній чітко й зрозуміло виписане майбутнє України, її перспективи вступу до ЄС, усі складові побудови зони вільної торгівлі між Україною й країнами ЄС, з вільним пересуванням товарів і робочої сили через кордони, з простим безвізовим режимом спілкування між Україною і ЄС. Саме наша команда зараз просуває вперед цю справу. І ми до кінця року, максимум – до початку наступного, будемо мати підписану угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Це й є наша стратегія, наш шлях! Ми знаємо, що спочатку треба принести європейські цінності й стандарти в Україну. Велика частина нашої роботи присвячена саме цьому.

Я впевнена, що ми йдемо правильним шляхом, тому що біля нас, фактично, увесь світ. Ми з вами щойно завершили перегляд програми й визнали, що Україна всі кризові випробування проходить значно м’якше, ніж передбачалося в жовтні минулого року. Ми сильні саме через те, що разом із нами весь світ, ми не закриті й не зашорені, навпаки, ми зрозумілі світові. Я хочу, щоб все те, що ми сьогодні обговорювали, стало для вас джерелом додаткової енергії, сил і бажання не здаватися, не опускати руки, не розслаблятися. І не думайте, що хтось це зробить за вас. За вами нікого немає, за вами лише Україна. Вам потрібно бути настільки сильними, щоб не розчарувати ні нинішнє, ні прийдешнє покоління. Вам потрібно бути настільки сильними, щоб ніхто через 10, 20, 30 років не сказав, що ви мали можливості, мали права, мали в руках усі інструменти для того, щоб захистити Україну, але не захистили. Щоб ніхто не говорив, що була команда, яка не зробила Україну сильною. Ось наш з вами шлях! А для цього кожен депутат будь-якого рівня, кожна людина, яка є членом або симпатиком партії, мусить вийти на цю боротьбу. Кожен, хто є членом нашої команди, має усвідомлювати свою відповідальність!

Хочу дати вам останнє завдання на сьогоднішній день: повернувшись додому, повернувшись у свої партійні осередки, піднімайте людей на роботу і боротьбу! Нам нема коли відпочивати, нема коли розслаблятися! І в нас немає часу, щоб розкачуватися й готуватися до перемоги. Перемога створюється зараз! Думаю, що ми з вами готові до цього, хоча спочатку були розгублені й трішечки стривожені кризою. Перший крок зроблено й ми можемо далі формувати наш залізний поступ.

Хочу розповісти вам про надзвичайно важливу для мене подію останніх днів. Ви знаєте, що наша команда постійно знаходить і відновлює реліквії козацької доби. Ми дуже дбайливо ставимося до цих реліквій.

Саме наша команда ініціювала відновлення гетьманського прапора, який сьогодні зберігається в Харківському музеї. Коли ми передавали цей прапор музеєві, я сказала: давайте зробимо ще один крок, давайте відновимо єдиний у світі козацький прапор із зображенням козака з мушкетом. Цей прапор – частина нашого національного гербу, він датований 1755 роком, його тримали в руках ті люди, які захищали й берегли Україну, які вели Україну вперед, які робили її сильною й непохитною, які вигравали для нас великі битви.

З одного боку цієї української реліквії зображено козака з мушкетом, а з іншого – Христа та Янголів. Але, коли під час реставрації зняли перший шар зображення, проступило друге, до цього часу приховане: на фоні золотого божого Христа з’явилася рука з міцною булавою, з гетьманською булавою. І вона, ця рука, передавала булаву в наші з вами руки. Як символ перемоги України, сили України, слави України!

Я вірю в це! Я вірю. Тому що вибори, які відбудуться в Україні – це останній рубіж, остання барикада, яку потрібно взяти. І далі перед Україною розкриється справжній суверенний шлях. Майбутнє сьогодні у ваших руках!

Удачі на цьому шляху! З любов’ю творіть цей шлях до України, з любов’ю до української громади!

Слава Україні!”