Конституція - до дупи. Серед можновладців-українців не бракує захистників російського флоту

Автор/джерело -  © Олександр Народецький  

Напевно зовсім неважко уявити, яких зусиль впродовж наступних сімох років буде докладати Росія, щоб залишити базу Чорноморського флоту на території України.

Врешт-решт уже докладає і досить активно, набираючи темпи практично з кожним днем наближення до 2017 року. Але зовсім неясно або розмито уявляється, як реагуватиме Україна на тему Чорноморського флоту.

Усім відома позиція Віктора Ющенка з цього питання. Він не демонструє жодних компромісних проявів – російський флот повинен піти з України згідно з договором.

Але що буде, якщо Ющенка не оберуть президентом? Чи підхоплять його позицію інші нинішні кандидати в президенти?

Власне, залишається відкритим питання, які пропорції можуть скластися в самому українському суспільстві стосовно того, чи продовжити договір із Росією, чи остаточно вийти з нього?

У бій за інших ідуть свої

Уже зараз, саме в передвиборний час прорізалися перші, поки що дуже скромні імпровізації щодо компромісної позиції по російському флоту.

Як це не дивно, на відміну від Росії, в якій заяви про намір залишитися у Севастополі після 2017 року не супроводжується жодними деталями, деякі українські джерела пропонують конкретні варіанти компромісу.

По-перше, одне із джерел висунуло ідеологічне обґрунтування – чому російська військово-морська база повинна залишатися в Севастополі.

Прозвучало воно, нагадаємо, не з Москви, а з України. Видав його не простий перехожий, а чільний державно-політичний діяч – Голова Верховної Ради Криму Анатолій Гриценко. Днями він заявив, що Чорноморський флот Росії ще довго буде гарантом стабільності й спокою в регіоні.

Доволі сильний аргумент. Питання – наскільки він переконливий з огляду на просту арифметику: в Україні назбирається чимало мільйонів осіб, котрі думають зовсім інакше, що вже саме по собі аж ніяк не гарантує ані стабільності, ані спокою, про яку каже Гриценко.

Як би там не було, в самій Україні починає розгортатися кампанія за збереження російської військово-морської бази в Криму.

Державі пропонують бізнес

Ідеї компромісу уже звучать не лише з Кримського півострова. Їх наважуються озвучувати і деякі діячі всеукраїнського масштабу.

Доволі відкрито на цю тему розговорився Сергій Тігіпко. Він зазначив, що це питання має бути переведене в прагматичну площину. Тобто, як успішний бізнесмен, він спробував перевести питання російського флоту з політики у чистий бізнес.

Пан Тігіпко зазначив: «Росія повинна зробити пропозицію. Якщо ця пропозиція буде економічно й політично вигідною, то Україна може погодитися з цим. Якщо ні, то в 2017 році флот піде».

Щоправда, свою формулу Сергій Тігіпко оприлюднив під час своєї робочої поїздки у Криму. Цікаво, як вона буде звучати, коли Тігіпко виступатиме десь у Львові або в Тернополі, або в самому Києві.

Можна непогано заробити

Якщо взяти до уваги економічну вигідність перебування російських військових на території України, то тут дехто із не менш успішних бізнесменів міг би розвинути підказку Тігіпка.

Чому б тоді не піти далі і підзаробити трохи більше грошей на російській доктрині контролю і захисту своїх інтересів у чужих країнах?

Можна було б істотно збільшити присутність озброєних росіян в Україні. Можна було б дозволити ще одну-дві російські бази. Одну, скажімо, десь біля Харкова, а іншу, чого там скромничати, – у самому Києві.

Важко уявити, які можна було б здерти грошики за цю аферу. І Росія не скупилася б. За військову базу на околицях української столиці можна було б нарешті істотно поліпшити стан доріг у Києві.

Необхідно ще раз наголосити, що така «приваблива» конкретика стосовно того, на яких умовах можна було б залишити російський військовий флот в Україні звучить не з вуст отих затятих російських державників. Від них годі було б очікувати іншого. Голоси на захист російської військово-морської бази в Криму почали звучати від своїх, місцевих політичних діячів.

Не виключено, що це лише скромний початок, обережна проба на виживання, вельми зважений зондаж громадської думки, підготовка до більш потужної обробки суспільства і його політиків.

Попереду сім непростих років випробування. І не лише за умов зовнішнього тиску. Можливо, ще більше напруження доведеться Україні пережити зсередини. Звідти, звідки створюється справжня державність.