Країна, у якій нас тримають за лохів

Автор/джерело -  © Станіслав Голубенко, УНІАН 

Податкова адміністрація України, замість того, щоб повідомляти результати стягнення жовтневих платежів до бюджету, розмістила на своєму сайті Пам`ятку щодо грипу типу А/Н1N1...

Мій знайомий отримав повістку. Не до суду – до податкової інспекції. Вантажний мікроавтобус «Фольксваген», який він продав за дорученням, новий власник десь на Житомирщині зняв з обліку, і машина вважається проданою, а мій знайомий – таким, що отримав дохід, з якого має бути стягнуто податок.

Незважаючи на те, що торік з нього утримав прибутковий податок нотаріус, який оформлював угоду, знайомий подався до податкової, де йому виставили рахунок на 4286 грн. і 15 копійок. Інспектор виявився відвертим – зверху спустили рознарядку будь-що і з будь-чого збирати гроші до бюджету, адже в бюджеті – голяк. Хлопці порозумілися. Квитанція на 4286 гривень була відправлена в шреддер, натомість виписана нова на 300 гривень і така ж сума поповнила сімейний бюджет податківця. Легкість, із якою була ліквідована оригінальна платіжна вимога, не залишала сумнівів, що вона була взята зі стелі.

«Еліта», що зацементувалася у владі й відгородилася від народонаселення закритими виборчими списками й парканами державних дач, має нас за невиліковних дурнів і за лохів. Рятуємося тим, що тримаємо дулі в кишені, ретельно миємо руки після спілкування з чиновниками й оголошуємо сімейне табу на перегляд ток-шоу. І кожен з нас на генетичному рівні засвоїв, як мій знайомий, – як грати з цією державою в дурня. І починаємо пояснювати дітям, що Україна і держава на сучасному етапі її регресу – це різні речі.

Але брехня, незграбно замаскована про турботу про нас, сердешних, лізе в усі шпарини, як би ти від неї не відмуровувався. Капає з моніторів у вагонах метро, плюється з Інтернет-порталів, залазить у випуски телевізійних новин.

На відміну від свинячого грипу, офіційну й політичну брехню стало значно легше ідентифікувати. Оскільки її генератори та ретлянстратори зрозуміли, що проти брехні виробився імунітет, що вона засвоюється піплом все менше, нас почали брати кількістю – так, щоб мозок відмовився і не мав часу аналізувати, де в цій навалі правда, а де маніпуляція.

В Ощадбанку Мінфін нам пропонує купити державні казначейські облігації під 16% річних. Це при тому що банкам продає їх за ставкою чи не вдвічі дорожчою – під 30%.

Казначейство сповіщає нам, що за десять місяців 2009 року доходів зібрано на 100,9% до плану на цей період. Якщо це так, то щоб виконати річний план з доходів, у листопаді-грудні фіскалам доведеться стягнути до бюджету суму, яка удвічі перевищує план на ці місяці. Коли ж держава наважиться сказати правду, що бюджет давно й хронічно не виконується і в ньому зяє чорна дірка, здатна всотати в себе листопадові й грудневі пенсії та зарплати? Податкова виявилася хитрішою – замість повідомляти про результати стягнення жовтневих платежів до бюджету, розмістила на своєму сайті Пам`ятку щодо грипу типу А/Н1N1.

У Стабілізаційному фонді грошей стільки, скільки в наших аптеках антивірусних препаратів у відкритому доступі, однак уряд продовжує ставити спектакль з розподілу міфічних коштів із порожньої сумочки СФ. Ось і сьогодні знайшлося 1 млрд. 492 млн. гривень на Євро 2012, хоча насправді їх там немає, а щоби їх туди завести – комерційним банкам треба заплатити за ресурс уже дорожче, ніж 30% річних.

Інший фонд, Пенсійний, у щоденному режимі інформує, що пенсії виплачуються безперебійно. Однак давно вже перестало бути таємницею, що пенсії чим далі, тим більше виплачуються за рахунок бюджету, оскільки поточних надходжень ПФ давно вже не вистачає. А гроші бюджету – це значною мірою кошти, отримані від МВФ.

Нам розказують, що Нафтогаз безперебійно розраховується з Росією за газ, однак при цьому замовчують, що Нафтогаз проводить платежі не за рахунок власних коштів, зібраних з ринку, а за рахунок кредитів, у т.ч і з коштів на єдиному казначейському рахунку. Однак там де тонко, там таки має порватися. Рветься вже в листопаді, оскільки старі схеми не спрацьовують з банальної причини – гроші вже вимели звідусіль, де можна було, а Стельмах навідріз відмовляється монетизувати статутні облігації Нафтогазу. Відмовляється дід, бо знає: намонетизує ці – завтра надрукують нові. Можна було б заплатити Нафтогазу відшкодування ПДВ авансом за 2010–2011 роки, однак знову ж таки – грошей нема, і потім як розраховуватися в грудні?

Облуда влади та її інфекційність стала ще очевиднішою під час епідемії, де драматична оперетковість селекторних нарад і бліц-кидки по карантинних регіонах не просто не здатні закрити за маскою колапс вітчизняної системи охорони здоров’я, а дедалі більше викликають роздратування. Яке, схоже, позначиться на цифрах протоколів виборчих комісій 17 січня і 7 лютого.

Стверджувати, що носієм облуди є лише уряд – кривити душею. Безвідповідальність опозиції та її зацикленість на політичній помсті будь-якою ціною породила на світ деформований від самого зачаття та реваншистський закон про соцстандарти. Хотіли б “регіонали” насправді допомогти людям – знизили б фантасмагоричні цифри на порядок і тим самим ще більше б ускладнили життя уряду, оскільки той закон таки потрібно було б виконувати.

Менторство Президента про те, що не годиться чиновникам піаритися на розвантажуванні ліків у Борисполі, важко заперечити, аби цього не казала людина, яка тягне за собою кагал чиновників щоразу, коли їде в поїздки по країні – краще б ці чиновники працювали. Скажімо, навіщо брати з собою на відвідини агрофірми того ж Стельмаха?

І як вірити у щирість людини, яка витирає сльозу на могилі репресованих, а наступного дня нагороджує державними орденами нардепів, котрі топчуться на пам’яті невинно убієнних?

Не кажучи вже про те, що всі ми, вносячи від щирої душі свої пожертви на «Лікарню Майбутнього», у той момент і гадки не мали, що опинимося в ролі лохів.