АЮРВЕДА-І або Що зберегла Зарічненщина і втратила Європа

Автор/джерело -  © Володимир ПЕРУНІН, краєзнавець, с. Зарічне Рівненської області 

Ми живемо в регіоні, який ще донедавна був історично законсервованим у часі і просторі: бездоріжжям, болотами і дрімучими лісами. Уклад життя, ведення господарства майже до середини минулого століття залишалися такими ж, як 3-4 тисячі років тому. Зараз, завдяки надлишку розвинутої технічної культури, стрімко втрачається не тільки зовнішня, але й внутрішня природа людини.

Герб смп Зарічне Рівненської області

ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ І.Д.П., ВСІМ ЗБЕРІГАЧАМ ЕЗОТЕРИЧНИХ (ТАЄМНИХ) ДАВНІХ ЗНАНЬ І НАРОДНИМ ЦІЛИТЕЛЯМ НАШОГО РІДНОГО КРАЮ.

"Відкрий очі мені, щоб я зміг побачити дивні прояви Закону Твого". Псалом 113.

Майже в кожному селі є люди, які за своїми природними властивостями володіють давніми методами народної медицини, допомагають людям і лікують їх. Звідки їх сила і вперта невмирущість? Вони, виявляється, володіють надчутливим (екстрасенсорним) сприйняттям оточуючого світу і мають властивості діяти зусиллями волі на невидимі сутності, які знаходяться в нас або поряд з нами. Цілитель ніби спрямовує, зосереджується, поринає в якийсь "суперпростір", який важко уявити, однак, це не означає, що в нього не можна увійти. Одноразово він ніби генерує невидимі хвилі, які мають відповідну мішень або ціль.

БУВАЛЬЩИНИ НАШОЇ МІСЦЕВОСТІ

Перша - з розповіді Івана Г., жителя Зарічного (записано в 2001р.):

"Був собі день, як день, тепло, і люди всі по своїх роботах. З того села, що за річкою, двоє чоловіків третього до лікарні везли. Десь при якійсь роботі чи недобре ступив, чи підвернув ногу. Розпухла вона, гарячою стала. Декілька днів пройшло. Не витримав. Везуть... Привезли, занесли... Оглянув доктор, зробили рентгенівський знімок, встановили діагноз: планарний фасит. Це коли тканина, що з'єднує п'ятку і передню частину ступні або перерозтянута або розірвана. Треба нозі надати спокій на два-три тижні, накласти "гіпсовий чобіток". Знаючи, що кістка ціла, а його в абищо "взують", відмовився. Їдуть мовчки додому. Зупинились біля магазину. Звісно чому. Дві душі пішли, третя - залишилася. Також можна здогадатись... А неподалік стояла ще одна людина: на когось, а може на щось очікувала. Дуже здивувалась, чого той третій, що на возі, сидить і навіть в бік магазину не дивиться. Добре його знав і не міг зрозуміти подібної поведінки. Навіть очі, завжди примружені, аж округлими стали. Підійшов. Запитав: "Дай, подивлюся". "Що тут дивитись, рентген зробили, сказали - гіпс місяць носити. А я, що - каліка?! Була б тріщина чи перелом, а то якесь сухожилля". Поки говорив ці слова, знайомий оглянув ногу, почав її погладжувати і щось тихенько примовляти. Пройшла хвилина, друга. А потім і каже: "Ану спробуй злізти з воза". Чоловік сповз по "драбині", ступив на землю здоровою ногою, доторкнувся хворою... Переніс вагу тіла на пошкоджену ступню. Здивовано потупав біля воза туди-сюди. Зробив крок, другий і пішов. Може й забув подякувати своєму спасителю, бо не вмів і не любив хворіти, та і не такий в нього характер, щоб сидіти в гарячу пору без діла".

Друга - запис 2004р., розповів Віднійчук Петро Никифорович, 1951 р.н.:

"Було це весною 1967 року. Ходив я тоді до школи, у 9 клас. Грали в неділю у футбол на першій бригаді. Недобре ногу в грі поставив, пошкодив у голеностопі. Вмить розпухла. Ні ступити, ні стояти, ні йти. Повезли мене до діда "Повшедка" (Віднійчук Іван). Сидів старенький на лавці біля оселі: "Хм... Ходити не хочеш?" Виніс з хати табуретку, посадив мене навпроти. Ногу положив собі на коліно. Пригладжує від коліна до голеностопа і щось шепоче. Примовляв і гладив коло двох хвилин. Потім сказав: "Опускай ногу". Опустив і стала вона на очах зменшуватись від набряку. Біль ніби зняло і я вже міг не тільки стояти, але й помаленьку йти. А в наступну неділю я вже знову був на футбольному полі".

Лікувальна дія словом і пасами на ушкоджену ділянку тіла для нас, вихованих в постулатах матеріалізму і атеїзму, вважається неможливим, дивним, фантастичним. Але це мистецтво виникло в глибокій давнині. Над його застосуванням, розвитком працювали сотні поколінь різних народів. Це і вроджені здібності, і сукупність знань, якими більшість людей не володіє. Тому дії й результати народного цілителя викликають подив і недовіру. І тут на думку приходить дуже образне і масштабне порівняння. У важкодоступних гірських районах, на схилах гір, накопичуються сотні тисяч тонн снігу, які можуть зреагувати на звук голосу людини і викликати "білого дракона" - згубну лавину. Подібно до цього і мільйони нервових клітин інформаційної системи людини можуть відізватись і увійти в резонанс на "слово" і "дії" цілителя.

Таким важкодоступним місцем є система саморегуляції організму, її центр. Ми до цього часу не знаємо, де саме він розташований. Разом з тим маємо численні докази, що на нього можна ефективно діяти. І наші клітини нервової системи, як мікроскопічні солдатики, спрацьовують по одній команді і роблять "зверхроботу", на яку не здатна людина в звичному режимі. А після "обвалу" невідреагованих імпульсів (квантів інформації) наступає диво...

Тому створення медицини, в основі якої закладена свідома саморегуляція, цікавить лікарів і вчених впродовж останніх десятиліть. Її основою може стати прадавня ведична наука - Аюрведа. Її визнала Всесвітня Організація Охорони Здоров'я як ефективну систему альтернативної медицини. І тому доцільно ознайомитись з подібним методом лікування у книзі відомого доктора, президента Американської асоціації Аюрведичної медицини Діпака Чопри. На сторінках книги "Как познать Всевишнего" розповідається про подібний випадок, що трапився з одним пацієнтом.

БУВАЛЬЩИНА З ДАЛЕКОГО КРАЮ

На заняттях у спортивному залі, непризвичаєний до тренувань, знайомий автора, використовуючи тренажер, розтягнув зв'язки правої ноги. Виникла біль, кульгавість, яка збільшувалась з кожним днем. Приписи лікаря виконувались невчасно, неякісно і, коли вже стало непереливки, пацієнт відмовився від операції і звернувся до китайського цілителя. В маленькій кімнаті при залі для занять кунг-фу його прийняла людина маленького зросту, старша п'ятидесяти років, нічим не примітна. ”Після того, як він обережно обмацав мою ногу, встав за моєю спиною і руками зробив декілька пасів (рухів), ні разу не доторкнувся до мене. А коли я запитав, що він робив, той відповів, що перемикав моє енергетичне поле. Займався цими маніпуляціями близько хвилини. Потім запропонував встати. Я встав і не відчув ніякої болі. Навіть не вірилось, що декілька хвилин тому ледве увійшов в приймальну..."

Три подібні випадки, однакові діагнози, надзвичайно швидкі в часі позитивні результати і незвичайні для нас інформаційні (нетрадиційні) методи лікування. Все це об'єднується давнім, утаємничим словом - Аюрведа. Загадкове слово в перекладі з санскриту означає "Наука Життя". Тоді кожна літера мала свою назву, свій звук, поєднувалась з певною дією і щось означала. Буква А називалась ”аз“, звук А означав Я. Буква вьди (віди) - звук В - означало: пізнав, вивчив, дослідив глибинний сенс. Замість молодої букви Ю (з'явилась в нашій абетці біля тисячі років тому) поставимо співзвучну старовинну букву У - назва ”ук“, означало: вчений, вчення. Р - (Рьци) (говори, висловлюй, речи, речник).

Таким чином, слово АУРВеда представляється як складноскорочене слово, утворене з перших літер слів і розшифровується як “Я пізнав (вивчив, дослідив глибокий сенс) вчення говорити. Згідно правил того часу, ім'я Вишнього Творця не називалось. Тепер можна сказати: Господь Бог, Природа, Вища Сила. У сучасному звучанні, можливо: "Я пізнав інформаційний код спілкування з Світовим Банком Інформації тощо.

Тобто в самій назві, якщо це так зашифровано, передається і відкривається суть вчення. Також стає зрозумілим надзвичайно високий духовний (інформаційно-енергетичний) рівень наших народних цілителів, котрі володіють "Наукою життя". Окрім цього виникає невідповідність між їхніми здібностями і такими неповажними та застарілими назвами, як шептуни, знахарі, відьми і т.п. Навіть зараз серпанок офіційного мовчання покриває давні і водночас екологічно чисті технології, які в наші дні або міфологізуються або зневажаються.

Давня наука і культура зафіксувалася в особистостях і в буденній непомітній практиці. Вона є найважливішим критерієм втраченої в Європі теорії, збереженої і удосконаленої в країнах Далекого Сходу. А нам слід пишатися тим, що саме життя зберегло на Зарічненщині культурно-історичне надбання давнього людства, де, в порівнянні з країнами Західної Європи, споконвічні духовні та інтелектуальні досягнення згоріли разом з їхніми носіями в середньовічних вогнищах релігійних психозів.