Альтернатива сепаратизму

Автор/джерело -  © Володимир Ференц, “Портал Українця” 

Гляньте на телеекран, послухайте політиків, успішних бізнесменів – там домінує світ наживи під уніфікованим російським гуманітарним кліше! Глобальний бізнес не звик розмінюватись на сентименти до українського – дешевше і вигідніше зробити всіх українців російськомовними і байдужими до власного краю.

Українець! У тебе два шляхи: один такий...

Коли на тебе котиться снігова лавина, не час думати про її тимчасовість з наближенням теплої весни. Саме зараз українці відчувають за плечима крижаний холод від лавиноподібної атаки на власний гуманітарний простір і українську мову. Хочеться вірити, що це всього лише «понти» політиків з російським баченням держави. А може це справжнє випробування національного матеріалу на міцність, польове дослідженні межі опору і межі терпіння етнічних українців?

Гляньте на телеекран, послухайте політиків, успішних бізнесменів – там домінує світ наживи під уніфікованим російським гуманітарним кліше! Глобальний бізнес не звик розмінюватись на сентименти до українського – дешевше і вигідніше зробити всіх українців російськомовними і байдужими до власного краю. Це і є жорстока правда, а всі ці розмови про захист російської мови і турботу про нацменшини, дружбу народів чи протистояння україномовних з російськомовними – це блеф, пропаганда для «промивання» мізків простих людей. Так легше зробити всіх ворогами і довершити бізнес-проект нашої російсько-гуманітарної уніфікації. Це у них називається «обьединять страну» , як любить говорити один нардеп із незмінною косою і весело-саркастичною усмішкою на обличчі.

Щось почастішали всілякі замовні публікації на тему сепаратизму, ніби спеціально для українців-західників. Мовляв, тиск на вашу мову дає вам шанс відділитися і зберегтись українцями. Спокушають, хоч наперед знають, що для кожного українця Соборна Україна – це святе. Нам треба бути обачними і сприймати все розважливо, не піддатись страхові, який шепче: «Тікай стрімголов і може виживеш!». А для порятунку варто зробити лише крок убік, пропустивши повз себе загрозливий сніговий вал совкового антиукраїнства у безвість, а там зібратись із силами і продовжити розпочатий шлях.

Сьогодні сходить, зрушена старанням великого бізнесу, остання лавина совкової темної сили, про небезпеку якої ми знали з перших днів проголошення незалежності, лише не знали коли.

Дехто думав, що все минеться. Не минеться, бо нації щодня мусять підтверджувати власну здатність конкурувати і власну жагу до буття. Тому українцям не допоможуть пересидіти ні спокуса сепаратизмом, ні «адвокати України», ні спроби заховатись в Галичині, ні наївні сподівання на незнищенність українства. В порівнянні з примітивною царською та радянською колонізацією те, що насувається на нас зараз, в ХХІ столітті, виглядає як досконалий термінатор проти неповороткого середньовічного рицаря в обладунках.

Проти нас, як і проти багатьох ослаблених народів реально діє уніфікована, дуже складна системна технологія денаціоналізації і уніфікації. Цій системі протистояти майже неможливо, але можна успішно обійти її пастку, якщо знати як. Доведеться скористатись другим варіантом, бо в українців немає ресурсів для створення альтернативної адекватної технології – системи захисту світового рівня. В інформаційній війні так, - хто не встиг захиститись - мусить починати з першого рівня - особи. Іншого шляху немає, бо двадцятирічна традиційна практика захисту української мови і самобутності виявилась неефективною і вдосконалити її неможливо.

Глобальна система денаціоналізації знищує передовсім фінансово-економічну базу культурно-національного відродження і закриває йому доступ до засобів інформаційного впливу. Програш націонал-демократичної політики і слабкість українських громадських структур є очевидним доказом неефективності нерівної боротьби з процесом, який неофіційно домінує у світі і фактично вигідний всьому діловому світові.

Західний діловий світ, до якого ми апелюємо, об’єктивно зацікавлений в нашому зросійщенні, бо так йому дешевше буде здійснювати свої фінансові справи на пострадянській території. Приклад – наші польські «адвокати» вивчають російську і воліють не застосовувати у контактах з нами українську – так зручніше і дешевше. Те ж саме можна сказати про низку іноземних посольств і представництв. При цьому всі люблять українців. Нас вже давно зарахували до російськомовного світу і не розуміють, чому українці ще опираються, адже це так зручно для світових контактів у цьому регіоні планети! Коли це вигідно сильній половині світу, протидіяти дуже важко.

На превеликий жаль, ми трохи запізно зрозуміли безперспективність надій з допомогою держави відновити історичну справедливість щодо мови і самобутності етнічних українців. В результаті російськомовність і україномовність поступово, як дві різні групи крові перемішуються в народних жилах, спричиняючи державницьку неміч національного організму і беззахисність перед світом. Цей процес однаково захопив усі регіони України, в тому числі і захід.

Даремно міністр Дмитро Табачник називає такий «білінгвізм» благом для українського суспільства! Напевно він має на увазі благо для великого бізнесу, який є господарем пострадянського простору і живе в уніфікованому російськомовному глобалізованому світі. Для українців це благо подібне до милостивої послуги хоспісу – зросійщення відбувається непомітно і тому не так болісно для заклопотаних власним господарством українців.

...інший шлях - саме такий

Ще одне покоління – і може витворитися нова історична спільність народів України - «украинцы», сиріч «хахлы» чи «малороси». Ті, хто слухає радіо «Ера», можуть доволі часто зауважити, як дозвонювач – українець починає українською, а потім каже, що перейде на російську, щоб усім стало зрозуміло. Ні учасників розмови, ні ведучого журналіста це не дивує і всі сприймають це за норму. Але ж всі ми стали свідками того, як щойно громадянин України фактично визнав державною мовою російську і цим зрадив свій громадянський конституційний обов’язок – вчинив державну зраду. Журналіст промовчав, а мав би сказати, що в Україні зрозумілою для всіх громадян є державна мова. Не дочекаємось, бо коли дозвонювачі звертають увагу на порушення статусу державної мови, журналісти відразу лякливо і поспішно обривають і починають щось скоромовкою про право кожного говорити будь-якою мовою. Редактор, не звертаючи на це увагу, нехтує обов’язком сприяти утвердженню 10-ї статті Конституції та мовного законодавства. Власник ЗМІ займає незрозумілу позицію. Пані Анна Герман не забезпечує як слід моніторинг ЗМІ на предмет додержання мовного законодавства і Конституції. Президент не одержує від секретаріату відповідних сигналів щодо важливості державного статусу української мови і дозволяє собі російськомовні публічні виступи і терпить те ж саме від підлеглих.

А хитра і корислива Європа уважно моніторить і думає собі: «За що їх поважати, якщо в них і громадяни, і чиновники не шанують державу?». А як зрозуміти відверту офіційне порушення 10-ї статті Конституції Кримським парламентом чи відомий законопроект про дозвіл ведення судочинства російською? Українцям нема спокою .

Проте немає зла без добра. Прихід до влади регіоналів зірвав з українських пагорбів дрімаючу снігову лавину і вона точно розбудить українців, бо тільки струс і нахабний тиск на українську мову, пряма зневага українства зможе розворушити українську націю і тоді вона дуже швидко оживе без старань політиків, зробить реальністю українську Україну.

Проти надскладних технологій винародовлення реально діє особиста протидія громадянина. Це має бути вистражданою позицією окремої людини, яка панує в голові, мотивує щоденні дії, осмислено вкладає в уста українську мову. Тільки моральний спротив на найпростішому рівні, на рівні особи, а далі будуть громадські утворення.

І не дай Бог довірити це політикам! Дякуючи Богові, українців в Україні ще багато і всіх дістала не тільки зневага мови. Дратують розмови, ніби українці в Україні хочуть бути росіянами. Довести зворотнє можна лише практикою і зробити це зможуть не західняки, а звично російськомовні українці півдня, центру і сходу України.

Все зміниться вмить і українські загрози щезнуть як роса на сонці, якщо кожен, хто вважає себе українцем, відчує принципову потребу чи місію в один день відмовитись від російської і повернутись до державної, вимагати від оточення спілкування державною, вимагати українського телебачення і преси, політиків-державників.

Кожен українець здатен творити навколо себе україномовний світ, не зважаючи і не заважаючи тим, в кого їхній особистий світ бачиться інакшим. Коли український світ запанує в головах кожного українця, все матеріалізується, зіллється у велику силу, здатну протистояти усім загрозам світу, а не тільки холодній лавині примітивного зросійщення. Це наповнить силою державу, яка подбає про захист і заможність громадян. Будьте певні, в такій державі першими запишуться у взірцеві українці ті, які зараз оголошують українське неформатом!

Українське стане прибутковим і вигідним, якщо кожен з нас демонструватиме і поширюватиме власне українство і передовсім мову. Це почнеться особисто з кожного з нас і так повинно бути завжди.