Обличчя нової влади. Вибори розпочинаються з гранати у демократію?

Автор/джерело -  © Сергій Дмитриченко, “Аратта-Україна”, головред 

Сьогодні трапилася подія, яку ми вважаємо надзвичайною. Надзвичайною саме тому, що країна стоїть напередодні виборів в органи місцевого самоврядування, які парламент призначив на 31 жовтня поточного року. А якщо таке рішення вже має законну силу, то незалежно від того, за якими правилами гратимуть гравці – виборча кампанія вже стартувала і, як вже показало життя, буквально без правил.

Робочий стіл Сергія Бірюкова

Надзвичайна подія, яка примусила мене покинути все і виїхати у термінове відрядження трапилася сьогодні, 6 липня, вночі: у вікно офісу політичної партії «Фронт змін» міста Василькова традиційно невстановлені особи кинули декілька камінців, вагою близько кілограма кожний і, мабуть для вагомості політичної аргументації, гранату. Можу повідомити одразу, що на щастя на цей раз все обійшлося без людських жертв. Хоча, побувавши на місці злочину і оглянувши його, можу стверджувати – це дійсно щаслива випадковість. Бо голова місцевого осередку партії Сергій Бірюков, саме в цей час працював за своїм робочим столом, який знаходиться біля вікна, куди й мітили зловмисники.

Тобто, вочевидь злочинці з вулиці прекрасно бачили, хто сидить біля вікна і мали можливість вцілити жертві у голову. Оскільки ми поки не маємо чіткого офіційного висновку про те, чи була граната бойовою, то цілком ймовірно, що застосування такої зброї свідчить лише про намір скоєння тяжкого злочину, при чому – чітко спланованого.

Журналістським розслідуванням також встановлено, що напередодні замаху, на адресу Бірюкова неодноразово надходили погрози фізичної розправи як у письмовій, так і усній формі (документи є у розпорядженні редакції). Втім він сам, на жаль, не знайшов часу офіційно повідомити правоохоронців, але як журналіст, передав декілька погрозливих цидул колегам, для публікації у місцевій пресі, що й було зроблено.

Окремо зазначу, що згідно з чинним законодавством, публікація у ЗМІ, яка повідомляє про злочин чи намір злочину є достатньою підставою для правоохоронних органів для вчинення процесуальних дій згідно з Кримінально-процесуальним Кодексом України. Але місцеві правоохоронці чи газет не читають, чи щось інше на заваді стало, але зрозуміло, ніяких дій не трапилося і це очевидно.

Отже, є очевидним факт: завдяки бездіяльності правоохоронців зловмисники мали змогу безперешкодно спланувати злочин і безкарно його здійснити.

Окремо зазначу – місце події знаходиться у центрі міста, приблизно у 200 метрах від міської адміністрації, у метрах п’ятдесяти від неї - райвідділ міліції. Як стверджує постраждалий, правоохоронці прибули на місце події, як для Василькова швидко, хвилин за 20. Тобто, наряд міліціонерів, отримавши повідомлення про злочин пересувався з надзвичайно високою, як для Василькова швидкістю: приблизно 10 метрів на хвилину. І як засвідчують фото, не пішки. Зрозуміло, що у підсумку проведених міліціянтами належних оперативно-розшукових заходів, по гарячих слідах підозрювані затримані не були.

Можу засвідчити, що впродовж дня 6 липня, мабуть із міркувань гуманного ставлення до громадянина, який пережив стресову ситуацію, Бірюкова посадові особи правоохоронних органів не турбували. Мабуть активно розшукували злочинців, бо іншого, я, як порядний громадянин, й припустити не можу. А ви?

Слід також сказати, що Бірюков не вперше стає об’єктом злочинних посягань. Ми вже писали про напад на нього злочинців та нанесення йому тілесних ушкоджень. Тоді він був депутатом міськради і належав до опозиції меру Василькова Сергію Іващенку. Того самого, про якого я писав як раз напередодні. Саме сьогодні, приїхавши на місце подій я дізнався, що він, на минулих виборах отримавши посаду завдяки активній підтримці нашоукраїнців (нагадаю, що на тих місцевих виборах Віктор Ющенко був ще достатньо популярний у народі), нещодавно докорінно змінив політичну орієнтацію, гармонійно прикрасивши своєю персоною Партію регіонів.

Попереднім журналістським розслідуванням встановлені також і деякі факти. Виконавців злочину було троє, вони з’явилися від скверу «афганців» і після скоєння замаху втекли через двір, що напроти будинку, де розташований офіс партії «Фронт змін». Якщо судити з візуального зображення, це були молоді хлопці, які непогано орієнтувалися на місцевості і в цілому, вели себе спокійно, що свідчить про те, що їм робити подібне не вперше. До речі, попри пізню годину, були й свідки події, що також аж ніяк не стурбувало зловмисників.

Також відомо, що у розпорядженні правоохоронців є відеозапис події злочину, зафіксований камерами спостереження.

Враховуючи те, що наразі йдеться про кримінальну справу, щоб не зашкодити слідству, я поки що не буду розкривати всі відомі подробиці та обставини злочину. Проте, у разі необхідності, враховуючи суспільну небезпеку і потребу суспільства у такій значущій інформації, залишу за собою право на оприлюднення її та інших результатів журналістського розслідування, яке, звісно, сьогодні тільки розпочалося. Саме з цих міркувань, згадуватися будуть тільки призвища осіб, що вчняли чи причетні до протиправних дій і у минулих публікаціях нами вже називалися, але так і залишилися поза межами уваги правоохронних органів і, відповідно, залишилися безкарними.

Наведу лише фрагмент розповіді про подію Сергія Бірюкова:

«Сиджу я спокійно працюю за своїм столом. Як бачиш, ми ще не обжилися, так би мовити, поки папери на столах. Була пізня година, десь близько третьої ночі. Як раз на вулиці йшов дощ. Звісно стомився, спати хотілося, встав з-за столу за якимось папірцем і пішов до цього столу у центрі кімнати.

Коли – чую позаду який хлопок. Я одразу не уторопав, що сталося. Думав, щось на вулиці чи впало, чи що. Може щось з машиною, подумав, бо вона як раз стояла напроти вікна. Повертаюся – а скло розбите. Це потім я зрозумів, що хлопок був якраз від того, бо там же ж склопакет вакуумний…

Так от, повертаюся – а тут переді мною щось пролетіло. Не знаю, куди тікати… Якось інстинктивно я впав на підлогу. Тут знову щось пролетіло і я чітко побачив каміння. Як мінімум три ось таких камінці влетіло у кімнату (показує солідні камінці: один прямо на столі, інші на підлозі).

Потім – тиша. Я підводжуся з підлоги відкриваю двері. Дивлюся, біжить охоронець… Я йду ось до цієї коробки (показує коробку від якоїсь оргтехніки в глибині кімнати)… щось там одразу не розгледів бо вбіг охоронець. Питає: що таке?

Я йому кажу, треба викликати міліцію, кажу, побігли на вулицю подивимося що там таке… Вибігли, на зупинці стояли якісь люди, гучно розмовляли. Трохи п’яненькі… Підбігаємо питаємо чи не бачили вони щось. Відповідають: бачили трьох молодиків, вони прийшли звідти (показують), а потім втекли туди – у підворітню між п’ятиповерхівками…

Повертаюся до кімнати, дивлюсь а ось тут (показує) на дивані лежить граната. Вони її сильно кинули. От бачиш отут (показує) шматок каменя від стінки відколовся, а тут (показує) десь на висоті майже два метри глибока вм’ятина у стінці. Ось сюди вона влучила… Сильно кинули…

Я якось зразу навіть цей (на гранату) не відреагував… А, ще, мало не забув…, коли вони кидали, після того, як розбили скло, щось крикнули. Дослівно не скажу… не запам’ятав, щось таке про жидів… якусь нісенітницю.

Міліція приїхала не одразу після виклику, хвилин за двадцять. Зайшли до кімнати, кажуть: «Що трапилося?». І тут один з них помітив гранату… одразу почали панікувати, мене вхопили, витягнули з кімнати. Тут одразу все навколо будинку стрічкою загородили… Поки не приїхали вибухотехніки – нікого не впускали у приміщення… Вибухотехніки приїхали десь години за півтори. Потім вони тут все заміряли, описували, фіксували… Я написав пояснення…

До речі, я потім, коли міліціонери мене витягали з кімнати, побачив, що граната була без запобіжника. Може учбова чи пошкоджена – не знаю… Її міліція забрала. Сказали – потім, вдень зателефонують, щоб я прийшов у райвідділ…

…Щодо підозрюваних… є тут у нас такий Мосійчук. Відома особа. Вони так само не вперше вікна били, не мені одному… Це – так звані «Патріоти України» – праворадикальна структура, яка, скажімо так, навіть нацистського спрямування. Взагалі у них, я чув, розгалужена структура в Україні, і на Сході є… У нас осередок контролюється Мосійчуком, чи може він його очолює, я не знаю. У нас люди кажуть, що фінансово їх підтримує Іващенко і використовує для таких подібних заходів. Там, в них, хлопці молоді, гарячі. Їм мабуть здається, що вони все це роблять заради України. Бо в принципі – ще діти, а їх просто використовують…

...У тому що сталося не може бути ніяких особистих рахунків: у мене дружина, троє дітей. Місто невелике – тут всі, як на долоні. Причина тут єдина – моя опозиційна політична діяльність. Громадянська позиція. Як кажуть – нічого особистого.

А… стоп, пригадав. За два дні до цього, до мене завітав один друг цього Мосійчука (називає прізвище) Віталік, він теж особа правоохоронцям відома – неодноразово притягався до відповідальності. Формально він зараз оформлений, як журналіст в одному з їхніх видань. Він прийшов до мене з претензіями, мовляв я не те пишу про нього в Інтернеті. Я йому спробував пояснити, що оті васильківські форуми я не відвідую і нічого там, тим більше, не пишу, бо це мені особисто просто не цікаво. Є більш приємні речі та й шкода часу. І я з цієї розмови так зрозумів, що «накручує» його безпосередньо Мосійчук…

…Але мені не зрозуміло: навіщо було кидати гранату? Може у них стьоб такий? Бо ж зрозуміло, що ній залишилися відбитки пальців. Тепер немає проблеми з’ясувати особу, того, хто її кинув. Безглуздо.

Хоча можу сказати, в нас останнім часом скільки траплялося таких подібних акцій, але від міліції – жодного результату. Наприклад, одного з депутатів міськради Крохмального (прізвище змінено), били ті ж самі «патріоти» – били вікна, балкон, і нічого – закон не діє. Ще одному депутату … – побили машину. Подібні напади були й на громадських активістів. Все це документально зафіксоване у міліції, імітуються якісь дії, але потерпілим домогтися якогось позитивного результату – не вдалося.

… Можливо мотивом нападу був саме цей офіс. У нас вже є така традиція, саме тут, де зараз офіс «Фронту змін», діє такий місцевий осередок опозиційної демократичної активності: тут збираються круглі столи, тут ми обговорюємо «гарячі» проблеми Василькова, плануємо спільні акції. Тому я не виключаю, що це – цілком може бути своєрідне попередження від чинної влади міста не тільки мені, а всім нам, хто в опозиції до Іващенка та його оточення».

Від редакції “Аратти”. Ми гарантовано надаємо право висловити свою думку і версію подій всім учасникам і свідкам, включаючи хлопців, що вчинили цей напад. Публічно обіцяємо, що позиція кожного буде подана у повному обсязі без будь-якої цензури, але з дотриманням вимог чинного законодавства України.