«Ісламський бунт» на російській авіабазі ВПС під Перм’ю

Автор/джерело -  © “СвободнаяПресса” 

В Інтернеті з’явилася сенсаційна інформація з Пермського краю РФ: на дислокованої неподалік від аеропорту «Велике Савіно» військовій авіабазі солдати, призвані з північнокавказьких регіонів, відмовилися підкорятися командуванню.

Командир військової частини полковник Дмитро Кузнєцов змушений був навіть звернутися до Духовного управління мусульман Прикам'я з проханням допомогти закликати одновірців до порядку. Місцеві журналісти з'ясували, що з 500 військовослужбовців авіабази 120 солдатів і сержантів - вихідці з республік Північного Кавказу. Сам полковник Кузнєцов прокоментував ситуацію так: «Формуючи щось на зразок бойових мікроколективів в умовах військової частини, вони поставили на потік справу вимагання та трудового примусу, що стало причиною порушення 14 кримінальних справ. І це тільки з початку 2010 року».

Радник муфтія Пермського краю з соціальної та економічної політики Халім Шарафєєв, ознайомившись з обстановкою в частині, так прокоментував ситуацію журналістам: «Ці молоді люди, на мій погляд, вийшли з під контролю командування. Бузотери, що не визнають жодної влади над собою, дозволяють собі оббирати інших солдатів, періодично побивають молодняк і так далі. І деякі свої вчинки, будь то відмова від роботи або невиконання наказів командирів, вони мотивують приналежністю до ісламу. І не замислюються, як сильно «підмочують» образ мусульманина в очах громадськості. Офіцери ж, не знаючи, що можна робити мусульманину, а що - релігія забороняє, часто йдуть на поводу у своїх підлеглих» (жахливі рудименти радянського насильницького інтернаціоналізму - намагання "здружити" в умовах казарменного порядку абсолютно різних за своєю ментальністю, культурою і віруваннями представників етносів Євразії - прим. "Аратти").

Щоб з'ясувати, що насправді відбувається у військовій частині 40383 (саме такий номер цієї авіабази) ми зв'язалися з військовою прокуратурою Пермського гарнізону. Там деталями поділитися не захотіли. Але заявили, що не вважають, ніби підлеглі полковника Кузнєцова дійсно збунтувалися. Хоча стан справ із дисципліною у авіаторів насправді аховий. Днями за нестатутні відносини засуджені два сержанти-контрактника. Інші кримінальні справи ще розслідуються. Підозрюваними у них проходять і кавказці, і солдати слов'янських національностей.

Як принциповий офіцер може навести порядок у своїй частині

За подробицями довелося звернутися до правозахисників. Голова Ради батьків військовослужбовців Пермського краю РФ Олександра Вракіна щойно повернулася з розташування авіабази.

- Олександра Михайлівна, то чи був у ваших краях солдатський бунт на релігійному грунті чи його не було?

- Який бунт, про що ви? Ця історія роздута, на мій погляд, зовсім незаслужено. Просто частину, відому в місті як авіабаза «Сокіл», очолив принциповий офіцер. Дмитро Павлович Кузнєцов не покриває казармених хуліганів, а передає їх військовим прокурорам незалежно від національності. Тому вийшло, що кримінальних справ цього року там дійсно забагато. І дійсно, серед підозрюваних багато вихідців з Північного Кавказу. Тому командир авіабази вирішив призвати в помічники нашого муфтія. 11 жовтня виступив на міжконфесійному консультативному комітеті Пермського краю і запросив до себе в якості релігійного авторитета.

- Так кавказці намагалися встановлювати в казармах свої порядки?

- Звичайно. Як і скрізь в нашій армії. У частині багато дагестанців і кабардинців. У них власні закони і звичаї. Чоловік за цим звичаєм не візьме в руки ганчірку і не митиме підлоги. Це вважається принизливим. Але оскільки прибиранням хтось все-таки повинен займатися, ганчірку намагаються всучити іншим. Найчастіше росіянам.

- А ті, виходить, не чоловіки?

- Чоловіки. Але роз'єднані й покірливі. Менталітет у нас такий. Солдати з Кавказу горою один за одного. Навіть якщо щойно зустрілися. А наші хлопці роз'єднані. От і отримують поодинці. Сприяє «дідівщині» на «Соколі» і складна соціальна обстановка там. Всього три казарми, і ті переповнені. Побудовані майже 50 років тому, до ладу ніколи не ремонтувалися. Все тече і розвалюється. У звільнення не ходить майже ніхто. І не тому, що командири не відпускають. Просто чергування і караули замучили, вільного часу у солдатів майже немає. Все це і підштовхує до рукоприкладства. І на міжнаціональному ґрунті теж. Але я вважаю - на «Соколі» ще нічого. Нещодавно довелося з'їздити в 21-й військове містечко під Єкатеринбургом. Ось там б'ють - так б'ють.

- Теж горді горяни у військовій формі?

- І вони теж.

Із досьє «СП»: У грудні 2006 року в одному з полків кулеметно-артилерійської дивізії на курильському острові Кунашир близько 150 солдатів, призваних з Північного Кавказу, намагалися захопити зброю і побили кількох офіцерів. Некерований натовп кілька годин носився по плацу з криками "Аллах Акбар!», «Смерть шакалам!», «Бий шматків!» (“шматками” на казармовому сленгу називали скасованих нині прапорщиків). Бунт вдалося придушити лише за допомогою міліції, що прибула в полк.

У 2008 році до військового містечко мотострілецького полку в селищі Кряж під Самарою увірвалися близько 20 дагестанців, деякі з яких служили в минулому в цій військовій частині. У казармі розвідроти вони, розмахуючи ножами, безкарно побили і пограбували близько двох десятків військовослужбовців.

У липні 2009 року масова бійка між солдатами-дагестанцями і їх товаришами по службі слов'янських національностей сталася в нині розформованій мотострілецькій дивізії, яка дислокувалася в Алейську Алтайського краю.

У серпні 2009 року скандал спалахнув на Балтійському флоті. Як з'ясувалося, в одній з берегових частин група матросів, призваних з Дагестану, довгий час тримала в страху новобранців інших національностей. Молодих моряків систематично били, відбирали у них речі, їжу і навіть форму. Розважаючись, дагестанці змушували виконувати національні горянські пісні і танці. А на довершення всього виклали з тіл побитих слово «Кавказ» і сфотографували його.

У серпні нинішнього року масова бійка дагестанців і росіян сталася у військовому містечку 4-ї танкової бригади Московського військового округу (колишня Кантемирівська дивізія - прим. "Аратти"). З обох сторін у ній взяли участь близько сотні чоловік. Порядок вдалося відновити лише через півгодини.