Коли прийде Солон?

Автор/джерело -  © Світлана НЕДІЛЬКО, “Улюблена газета” 

...Неперевершеним з огляду на справедливість і досьогодні лишається закон Солона про податки. Як відомо, в Афінах ними обкладалися лише багаті городяни та їхня нерухомість. Бідні податків не платили. Аргументація цьому була простою і зрозумілою: податкові побори з бідних можуть призвести до одного - їхньої повільної смерті.

Солон (близько 640 до н. е. — 558 до н. е.) — афінський політик, айсимнет, реформатор і законодавець, елегійний поет, один із «семи мудреців».

«Соромно бути багатим у несправедливій державі, - казав видатний китайський мислитель Конфуцій, і продовжував, - так само, як соромно бути бідним за справедливого державного устрою».

Після відходу його у вічність в Китаї споруджувалися храми на його честь. Сьогодні його вважають одним з дванадцяти наймудріших людей за всю історію людства! Та хто дослухався до цієї мудрості за життя філософа! ? Хіба поодинокі просвітлені уми, в руках яких не було жодного владного важеля... Так само і сьогодні, геніальна формула Конфуція спрацьовує лише для тих, хто живе життям чистим, духовним... До речі, перед смертю мудрець поскаржився: «Не знайшлося жодного розумного правителя, котрий захотів би стати моїм учнем. Пора мені померти». Після цих слів Конфуцій зліг, а через тиждень його не стало...

Філософ жив у VI-V століттях до нашої ери... Теж саме негативне явище, що й у давні віки, спостерігаємо і нині: чільники держав чомусь не поспішають брати на озброєння глибинну мудрість. Більшість із них таке зневажливе ставлення до високого знання пояснюють його «непристосованістю» до «теперішніх реалій». Дійсно, тепер усіма процесами, у тому числі и самими правителями, управляють зі Світового Центру не логікою і розумом, а доларом. Вікову ж мудрість відкидають, наводячи примітивний аргумент, начебто вона має здатність старіти... Це - снобізм в ім'я власної розбещеності, яку дає людині влада!

БУВАЮТЬ І МУДРІ ПРАВИТЕЛІ

На щастя, історія людства знає й позитивні приклади, коли правитель був справді мудрим. Так було у давній Греції за часів Солона, якого у 594 році до нашої ери афіняни обрали архонтом і наділили надзвичайними владними повноваженнями заради влаштування нового державного порядку. Мислитель створив цілу низку законів, які втілювали собою справедливий державний устрій. Найвищою метою цього державника було: зробити своїх громадян вільними. Тридцять років афіняни були справді щасливими, і саме на цей період, як зауважують історики, припадає розквіт Афін, коли були створені видатні мистецькі твори. Наприклад, побудовано храми: Парфенон, який зберігся донині, та храм богині Артеміди, скульптури Фідія, написані неперевершені трагікомедії. За часів правління його послідовника Перикла давні греки створили одне з семи чудес світу Родоський Колос... Із рук уже старого Солона влада перейшла до Пісістрата, який виявився справжнім тираном. Солон не зміг жити у такому гнітючому соціальному середовищі і виїхав на острів Кіпр.

...Неперевершеним з огляду на справедливість і досьогодні лишається закон Солона про податки. Як відомо, в Афінах ними обкладалися лише багаті городяни та їхня нерухомість. Бідні податків не платили. Аргументація цьому була простою і зрозумілою: податкові побори з бідних можуть призвести до одного - їхньої повільної смерті; вони фактично є здиранням шкури з власного народу. Тому, щоб більше отримувати податків, влада була зацікавлена створювати такі умови, щоб якомога більше ставало багатих і заможних людей.

ПРИДУШЕННЯ СВОБОДИ ПОДАТКАМИ

...Тепер повернімося у нашу недалеку історію. Старші люди іще пам'ятають, як у післявоєнні часи податками в Україні обкладалися навіть фруктові дерева. Під імперською п'ятою за тирана Сталіна наш край був спустошеною землею, де не квітли сади... Люди їх просто вирубували. Бідні солдатські вдови у ті часи з останніх сил тягнулися, аби сплатити ті непосильні податки. Накладаючи податок на корову, держава забирала у бідних дітей, чиї батьки не повернулися з фронту, молоко, сир і сметану. Лишалася одна сироватка... Чомусь українці покірно терпіли наругу над собою... Потім те було визнано «Перекосом»...

То ж не дивно, що наш народ звик не до безтурботних радощів, а до страждань. Задумуючись про відношення правлячої верхівки до свого народу, мимоволі замислюєшся взагалі над сенсом існування такої інституції, як Держава. Який сенс її створення? - Розкішне життя правлячої еліти?

Чи потрібна людям така держава, яка усім своїм мозковим центром працює над тим, який же завуальований, прямий, непрямий, чи опосередкований податок ще накласти на своїх людей? Вишукує де і що іще не стягнуто з підданих? Може, за користування повітрям? Платимо вже буквально за все, куди не повернись - плати! А держава старається: як іще зробити, щоб подовжити робочий день, робочий тиждень, робочий вік своїх громадян, аби вони крутилися, як білки у колесі до самісінької смерті і часу вільного у них не було. Кожна людина неозброєним оком бачить, що відбувається у світі. А відбувається процес закріпачення народів. Тож розберімося, навіщо народам потрібні такі держави.

ДЛЯ КОГО ІСНУЄ ДЕРЖАВА?

Що держава дає нам безкоштовно, і що даємо державі ми?

Держава нам гарантує, дороги, мости, по яких ми їздимо та ходимо, держава гарантує пенсії, лікарняні, допомогу з інвалідності, безкоштовну медицину, безкоштовну середню освіту, захист і недоторканість кордонів, захист громадського порядку від криміналітету, порядок на дорогах, судоустрій, утримання тюрем і каральної системи, прокладання залізничного сполучення, санаторії і будинки відпочинку, роботу пошти, електро-, водо- та газові мережі....

- Стоп, стоп, стоп... Держава нам гарантує все це безкоштовно? А де ви таке бачили? Вперше чую!

- У Конституції, - почитай.

- Як же так! Та ми ж за все це регулярно сплачуємо готівкою! Ну окрім права вільно ходити по дорогах, зроблених за державний
кошт.

Спочатку з нас стягуються податки, щоб утримувати всі ці установи, функціонування яких нам гарантує держава, а потім, користуючись послугами цих «державних» установ, ми знову за всі їх послуги платимо. Хіба приймуть у вас конверт на пошті, без наклеєної марки? Хіба поїдете у поїзді, якщо не купите квитка? Хіба пролікуєтесь в лікарні, якщо не заплатите лікарю? Хіба не відключать вам воду, електрику, газ, якщо утворилась заборгованість?... Хіба буде ваша дитина хоча б хорошистом у школі, якщо регулярно не будете скидатися на подарунки вчителям? Виходить, на податки з громадян утримуються державні установи, але вони вдруге змушують за всі свої послуги платити тих же громадян, тобто нас з вами...

ДЕРЖАВА .ДЛЯ ЛЮДЕЙ. ЧИ ЛЮДИ ДЛЯ ДЕРЖАВИ?

Значить, держава - це такий собі комерційний суб'єкт, який утворений на наші кошти, та ще и надає нам усі свої послуги платно. Кожна державна установа таємно приватизована тими, хто там працює. Але ви, звертаючись туди, думаєте що звертаєтесь до держави. Наївні! Там теж є розцінки за всі послуги! Але цей «прайс» таємний, його не вивішують для ознайомлення відвідувачів. Це ж вам не ресторан, де ви тільки-но переступили поріг, дають «Меню», мовляв, замовляй, що бажаєш!

От і не дивно, що люди масово почали селитися в екологічних поселеннях, відмовлятися від послуг держав і повертатися до натурального господарства. Люди почали йти в ліси, в гори, тікати в села. Адже податковий зашморг сьогодні міцно стискає горло всіх народів світу, створюючи умови на грані виживання, перетворюючи людей на рабів держави. Ось звичайний приклад, на жаль, дуже поширений.

ДЛЯ КОГО ПИШУТЬ КОНСТИТУЦІЇ?

Від доброго майстра своєї справи, саме того, до якого можна застосувати оте забуте слово «добрий ремісник» (заробляв він завжди непогано - вистачало на сім'ю й відпочинок) якось довелося почути такий монолог: «А для чого мені така держава? Вона захищає, гарантує соціальний захист лише в Конституції, а не в реальному житті. Там, у Конституції, ми з нею начебто «домовилися», що я платитиму певну суму від заробленого, а вона за це організує мені оборону у випадку агресії, захистить мій дім і родину від бандитів, справедливо розсудить суперечку з сусідом... Язик не повертається у цьому зв'язку говорити про «безкоштовні» освіту та медицину. Обидві ці системи у нас функціонують так, що державні від приватних відрізнити важко, - і там і там платиш, тільки в комерційній тобі дають квитанцію про сплату... А прийшов я до такого висновку не в результаті якихось особливих роздумів - лише внаслідок особистих переживань. Так от, минулий рік у мене був просто скажений. Випускний у школі доньки, далі вступ до вузу, хвороба тещі, вона потребувала серйозного лікування. Біда, як відомо, одна не ходить - рідний брат потрапив в скрутну ситуацію: відлупцював коханця дружини і її саму. Побив, заставши на гарячому.

РЕПЕТИТОРСТВО ЗАМІСТЬ УЧИТЕЛЮВАННЯ

Для доньки довелося наймати репетиторів, бо вчителі у школі, працюючи на зарплату, не перенапружуються - нічого не пояснюють на уроках, щоб дітей потім навчати тієї ж програми, тільки вже приватно, за гроші. Тож довелося викинути серйозну суму. Але цим все не закінчилося. Тепер чекаємо першої сесії, бо треба «підмастити», якщо в заліковій в першу сесію будуть погані оцінки, то це – на всі п’ять років.

ДЕРЖАВНА - НЕ ОЗНАЧАЄ - БЕЗКОШТОВНА

Захворіла теща. Завезли в лікарню, відразу отримав список, що треба купити, а купити треба все. (Куди ж ідуть ті податки, на які ми утримуємо безкоштовну медицину?) Я розумію, що у лікарів мізерні зарплати, і у них також сім'ї, та и вони ж стратилися, поступаючи і навчаючись на лікарів, тепер хочуть швидше «відбити» витрачене. Заплатив лікареві за трохи кращу палату і за операцію, і за ліки... Потягнуло на поважну суму.

«ВІД СУМИ І ВІД ТЮРМИ...»

Подзвонила мама із села і попросила приїхати, бо брата заарештували за бійку і триває слідство. Довелось найняти адвоката (брат погано жив з дружиною останні роки, то не мав ніяких заощаджень), отже, все я сплатив. Чуєш, я й не знав, що то можна на різних етапах «домовитися». Спочатку з міліцією і вона усе «затре». А якщо вже - пізно з ними, то добрий адвокат все із суддею вирішить. Судці настільки розлінилися, що адвокати деколи їм навіть готові тексти судових рішень пишуть. Тільки треба, щоб суддя адвокатові довіряв... Тож не доводиться говорити про «гарантії» від держави...»

СВОЇМ - УСЕ, НАРОДУ - ЗАКОН

Реально Україна перебуває в оманливому стані, коли про покращення життя та справедливість говорять усі претенденти на найвищі посади у державі, а самі, взявши владу у свої руки, нічого не можуть (чи не хочуть?) робити, аби справді гарантувати своєму народові обіцяне. Якби наша країна не продовжувала перебувати у стані корумпованої резервації, яку створили оманливі байкарі, зануривши нас в гіпнотичний сон розмовами про історію, мови, Крим, газ тощо.

Справжнім героєм, а не історично-міфічним, стане той, хто розірве оцей замкнутий ланцюг корупції, фальші і брехні... Той, хто відродить у нас почуття власної гідності і цінності держави, яка направду нас захищатиме у світі.

Але такий правитель має бути дуже вольовою людиною і слухаючи своїх «хазяїв» зі світових центрів впливу, має робити щось для своїх людей і своєї держави, аби не дати висмоктати з них усі соки. Нехай не тішить звичайного українця позиція стороннього спостерігача, який, зайнявши її, думає, що у такий спосіб заявляє про свою «незалежність» від існуючої політичної ситуації у світі. До речі, уже згаданий філософ Солон у одному зі своїх законів зазначав, що «байдужість і неприєднання завжди або корисливе, або вказує на залежність...»

СОН ПРО СПРАВЕДЛИВІ ПОДАТКИ

Сьогодні українцям може лише снитися гуманна і справедлива податкова система. Набрали і продовжують набирати борги. А платити за все рам. Який ще народ терпить таку наругу, як наш? Найпереконливіше стан податкової несправедливості ілюструє проста арифметика. Кожен з нас двадцять відсотків від своїх доходів обов'язково сплачує у казну держави для утримання державних установ.

Але це - лише верхівка податкового айсбергу. Другу половину український громадянин змушений справно сплачувати, отримуючи послуги від цих же установ. Фактично то - повторний податок. Платимо його у магазинах за супер-дорогі продукти харчування, одяг, медичні й юридичні послуги, за постачання води, за енергоносії, обігрів установ, у яких ми перебуваємо взимку. І це ще не все: ми повторно (!) сплачуємо за утримання жеків, функціонування пошти, суспільного транспорту, страховок, на випадок, якщо все це не допоможе... Простий розрахунок ставить нас перед фактом: насправді у казну держави ми сплачуємо не 20 відсотків, а всі 80!

А от за часів Київської Русі князю сплачували десятину!

НЕРЕАЛЬНІ ПОДАТКИ - ДЛЯ РЕАЛЬНОГО СТРАХУ ПЕРЕД ДЕРЖАВОЮ

Натомість багаті люди, які володіють крупними підприємствами, установами, банками, сплачують Україні дивовижний мізер у порівнянні зі своїми прибутками. Вони свідомо уникають бізнесової діяльності в Україні, розгортаючи її у далеких від рідних пенатів офшорних зонах. «Віддуватися» доводиться малому й середньому бізнесові, який з цієї причини не може бути чесним. Парадоксально, - але так простіше керувати цими приватними підприємцями. Не сподобався владі, - можна нацькувати на тебе силові структури. Платити податки чесно просто нереально.

- А якщо створити такі податки, які платити буде легко і просто?

- А навіщо це державі? Тоді не буде короткого ланцюжка, що зветься страх покарання за непослух чи нелояльність... Так і живемо – всі жителі країни - хабарники і економічні злочинці.

Наприклад, когось потрібно зняти з посади - знайти компромат можна на кожного...

А ви, шановний читачу, - чесний? Ніколи не брали хабара? Всі податки, з усіх доходів завжди платили? Навіть з таємних? Ну тих, що звуться хабарами?... А! Знаю-знаю, не всі податки ви сплачували. Отже, і у вас теж можна намацати «ахілесову п'яту», і вас є за що посадити... Ну що? Страшно? Моторошно? Боїтеся, - отже, поважаєте!

ЧИ ДІЖДЕМОСЯ МИ СОЛОНА?

Аналізуючи цей стан речей, не зайве звернутися до прикладу розвинених держав, де проблема справедливого перерозподілу прибутків між громадянами вирішена по-чесному. Як відомо, у цих країнах існує прогресивний податок, який передбачає: чим вищий рівень доходів, тим вищий процент податку. І це - чесно та нормально. Адже великі гроші багатії не взяли з вакууму. Прибутки їм приносять тисячі і мільйони простих трудівників, які працюють за дуже скромну плату.

Багатій, привласнюючи більшу частку прибутку, обкрадає цих простих трудівників. А особливо, коли він гроші не повертає у розвиток інфраструктури своєї ж держави. Відсутність патріотизму у еліти - ось головна причина негараздів в Україні. А там, закордоном, - сума податків для крупних багачів може сягати до 80 відсотків від їхнього доходу (за умови, що вони чесно показують свої прибутки у своїй державі, а не в офшорах). Але і при надвисоких податках на надвисокі прибутки, вони все одно лишаються казково багатими, тому що на оптових монопольних бізнесових потоках навіть 5% - це мільйони і мільярди. Така модель існує в високорозвинених країнах.

У слаборозвинених - основний тягар лягає на плечі звичайного трударя, якого просто нікому захистити. Так звана «українська» верхівка насправді служить своїм хазяям з закордону, а не своєму народу. А міжнародні монополії та іноземні банки за допомогою «національної» еліти перетворюють українців на своїх рабів...

- Хто ж подумає про наш народ?
- Сам народ...

Так і хочеться запитати, перефразувавши відому фразу: чи діждемося ми Солона?..