Луценко вважає кримінальну справу проти себе помстою за його громадянську позицію

Автор/джерело -  © Оксана Климончук, УНІАН 

Юрій Луценко хоч уже й не міністр внутрішніх справ, проте знову в центрі уваги – днями йому висунули звинувачення в порушеній проти нього кримінальній справі. Генпрокуратура каже, що він перевищив службові повноваження, будучи на посаді міністра.

Доказом цього є «усне розпорядження Юрія Луценка у 2005 році, якого ніхто не чув, яке свідчить, що він увійшов у змову зі своїм водієм з метою поцупити з державного бюджету 40 тисяч гривень». Зараз екс-міністр, як і чимало інших опозиційних політиків, перебуває на підписці про невиїзд.

Пан Луценко відповів на запитання УНІАН.

МЕНІ МСТЯТЬ ЗА СТРАХ, ЯКИЙ ПЕРЕЖИЛИ ТІ, ХТО МАВ, ЗА ЩО БОЯТИСЯ

Юрію Віталійовичу, днями на прес-конференції ви сказали, що у вашому ув’язненні зацікавлене вище керівництво держави. Хто саме?

Я сказав те, що сказав. Гадаю, кожна розумна людина, тим більше політично освічена, мене добре розуміє.

Мені називали різні прізвища. У тому числі й Колесникова, Могильова, Юри Єнакіївського, Мельникова…

Ну, в Україні дуже багато бандитів. Але мене не обходить, хто з них, бо я ні в чому не винен, чому я маю вгадувати “замовника”?

Домовлятися з ними я не збираюся. Не домовлявся на посаді, а зараз – тим більше.

Зараз не маю бажання називати конкретні прізвища. Можу сказати лише одне – це найвище керівництво донецької ОПГ (організована політична група), яке зачищає Україну від інакомислячих. У цьому вся логіка.

Зрозумійте, без команди згори Генпрокуратура ніколи б на таку справу не призначила одинадцять “важняків", ніколи б такого роду справа не закінчилася за сорок днів. Ніколи б така справа не обмежилася досудовим слідством без допиту головних підозрюваних та їхніх свідків. У моєму випадку відбулося саме так.

Мій колега Геннадій Москаль каже, що за 36 років роботи в органах такої справи не пригадує.

Гадаю, що вже готові вироки судів... Просто лежать і чекають на мене. Бо якщо такого масштабу замовлення, то все саме так і буде.

Це помста наді мною особисто за страх, який пережили ті, хто мав, за що боятися. Але, на жаль, нам не вдалося довести їхні справи до кінця. Ми думали, що Генпрокуратура працюватиме з міліцією в єдиному руслі. А виявилося, що Генпрокуратура їх прикривала й розвалювала всі справи, ініційовані міліцією.

Причому там були всі докази, а не такий маразм, який шиють мені сьогодні.

Тобто перше – це помста за свій страх.

Друга річ – залякування моєю справою інших опозиційних керівників, яким дають чіткий сигнал: Луценко після виборів не замовк, тому ми ось так із ним чинимо. Мовляв, робіть висновки.

Хочу підкреслити, що чим абсурдніше звинувачення, тим страшніше, бо якщо за таке можуть посадити, то що буде, якщо знайдуть у шафі скелет? А скелет є в кожного. У кожного міністра можна знайти працівника, у якого не так нараховано стаж, пенсія, не так організовано проходження по службі чи ще щось... То якщо за це саджати керівника, це катастрофа! Тоді всі чиновники мають ходити по струнці, не по закону, а за вказівками паханів.

Третя ціль – відпрацювання методології зняття з виборів Тимошенко, Луценко та інших, бо судимі особи з незнятою судимістю не мають право балотуватися ні в депутати, ні в президенти.

Ваш давній «друг» Колесников давно казав, що вас посадять...

Гадаю, він буде радий, якщо мене посадять, але чи саме він є організатором, мені про це невідомо. Також радий буде Могильов, «цицерон наш», цей, як його – Чечетов. Тобто радих буде дуже багато.

Не хочу підносити себе як якогось особливого політика чи міністра, але я справді воював з усіма, у мене вкрай мало союзників. Бо так складалися обставини, що практично з кожної політсили були замішані люди в якійсь незаконній оборудці. А керівники цих політичних сил ображалися, що «їхніх б’ють». Ображався і Ющенко, коли брали його свата, кума, сотні працівників його адміністрації. Ображалася Юля, коли потраплялися бютівці. Про “регіоналів” узагалі мовчу, бо вони дико ненавиділи мене, вони б мене з’їли з усіма моїми нутрощами.

КОЛИ ПЕРЕКРИВАЮТЬ ВУЛИЦІ БІЛЬШ ЯК НА 15 ХВИЛИН, ПОРУШУЮТЬ ЗАКОН

Янукович оголосив про другий етап адмінреформи. Як би ви оцінили цю реформу?

Насправді це ніяка не реформа, це, у кращому разі, оптимізація, у гіршому – банальне скорочення. Звісно, кількість держслужбовців варто скоротити, десь відсотків на двадцять. Але це не є основою реформ, навіть не їх основним механізмом.

Адмінреформа – це відкинення державою зайвих для неї повноважень узагалі й передача більшості владних функцій від центральних органів влади донизу, щоб у країні була демократія. Банальна істина – чим більше повноважень унизу, чим менше їх на горі, тим більша демократія в країні.

Ось у цьому був сенс. А те, що надали більше повноважень певним особам, нічого не означає. Наприклад, у Грузії реєстрація автомобілів відбувається сільрадами, міськрадами. А в Австрії видачу номерних знаків здійснюють страхові компанії. Якщо страховка закінчується, ти не можеш виїхати.

Тобто це є реформа – передача повноважень від міністерств до сільрад, органів виконавчої влади. А те, що стало менше міністерств, – точно не реформи.

Але для Віктора Федоровича це й так великий прогрес, він стільки нових слів, термінів дізнався. Ось «реформу» розбив у два етапи…

Як ви ставитеся до масового блокування доріг, коли по них проїжджає пан Янукович чи хтось із вищого керінвицтва. Деколи перекривають ще за пару годин до проїзду…

Звісно, негативно!

Коли я був депутатом, завдяки мені прийняли два закони, один з них – обмежити перекриття вулиць, залишити лише три хвилини до проїзду і дві – після.

Якось здуру я поїхав з родиною відпочивати в Крим у верховнорадівський санаторій. Мій малий захворів. На третій день була температура сорок з гаком, вирішив повезти його в Ялту. Проїхали триста метрів, усе перекрито, бо мав їхати Леонід Данилович. Ми стояли годину, дві, три. За нами вишикувалися сотні машин…

Ви ж знаєте мій характер, я підійшов до даішника й запитую: «Коли він проїде?» Той відповідає: «Зависит, когда похмелится». Ми простояли 4,5 години, я, так би мовити, відсунув міліціонера, вискочив з кущів есбеушник,.. але коли дізнався, хто я такий, сказав пропустити мене. Я наполіг, аби поїхали всі, хто стояв у колоні.

Таким чином, Янукович, коли його доставляють на роботу, порушує закон, бо якщо перекривають дорогу більше як на 15 хвилин – це порушення закону.

Але все вирішується з притаманним донецьким шиком.

РЕГІОНАЛИ ВСЕРЙОЗ ВВАЖАЛИ, ЩО ЯНУКОВИЧУ В МЕЖИГІР’Я ПІДКИНУТЬ МЕРТВИХ ПРОСТИТУТОК

А навіщо, на вашу думку, це панові Президенту?

Я б тут не став вішати на Януковича всіх собак, бо оточення будь-якого керівника експлуатує його фобії. Важливо залишатися хоч трішки наодинці. Я, наприклад, від своїх хлопців (охоронців) утікав у неділю, ходив по Петрівці сам чи раз на тиждень вирушав зі своїми колегами на пиво. Важливо поїхати на малу батьківщину покопати картоплю... Бо постійно під охороною – починає плавитися мозок.

Януковича давно накручують на тему його безпеки. Це почалося ще після 2004 року. Якось я з ним зустрічався, коли він став прем’єром, він мені годинами розказував, як планувалося труп бомжа підкинути під його колеса, під колеса його сина, як нападали люди в масках на його помешкання, а їх відбивала охорона… Я йому сказав: «У вас забагато відставних генералів у штабі». Вони собі шукають роботу і виправдання своєї присутності, а ще краще – закупок спецтехніки: рамок, скелерів і всякої різної фігні. Бо ж на цьому можна вкрасти. Їх привозять по блату, причому з Москви, і скільки це коштує, знають лише генерали...

Вигадали навіть таке, що начебто вбитих проституток хотіли перекинути через паркан у Межигір’я, де мешкає Янукович. На неофіційних зустрічах “регіонали” запитували мене, чи я справді дійшов до такої ницості. Я сказав: «Ви що, з глузду з’їхали? Де я вам візьму мертвих проституток?!»

Так, вони цим серйозно накручують Януковича. І вони типу «розкривають змови». За цей рік «розкрили» більше як за всіх президентів, причому один страшніший від іншого.

Це була одна обставина. Друга – Янукович у силу політичної приналежності до пострадянської політшколи, звичайно, відчуває, що чим більше охорони, тим більше помпезності, а отже, більше авторитету.

От скажіть мені, навіщо, наприклад, було Кучмі, щоб вздовж дороги до його Фороса виставляли щонайменше дві тисячі солдатів внутрішніх військ у червоних беретах?! Що цей червоноголовець може зробити на триста метрів лісу, якщо в нього зброї нема?!

Бо так раніше вчили, якщо влада страшна, потужна, навіть абсурдно потужна, то вона класна, правильна. А якщо починає на метро їздити, то погана, не поважають.

Зі мною був епізод. Коли почалася криза, я став літати рейсовими літаками. Прилетів у Одесу, підходить до мене класична одеситка й питає: «А что, в стране все уже так плохо, что министры летают с народом?»

Запитання до вас як до провідника акції «Україна без Кучми», десятиліття якої відзначають: чи буде акція «Україна без Януковича»?

Моя відповідь буде, можливо, дещо банальна. Ніхто не вірить у повторення Майдану-2004. Але ми маємо для себе усвідомити, що Майдан є формою української демократії. Масштаб і емоції, звісно, поки не ті, але початок, коли вийшли підприємці, – один до одного. Тобто люди доведені до відчаю несправедливими діями влади виходять на вулицю. Це те саме. І масштаб не грає ролі.

Так, можна годинами говорити, як влада використала податковий Майдан, які протистояння між Льовочкіним і донецькою групою, але йдеться не про це, бо людям до цього байдуже, їм зрозуміло одне, що влада їх боїться, бо вона купує ВР з тушками, прокуратуру з судами, більшість ЗМІ.

Тут може спрацювати лише Майдан. І тільки. Люди це розуміють. Це початок 2000 року, з багатьма лідерами, тому акції зараз локальні. Наступним буде – «Повстань, Україно!», масштаб кої буде більш широкий, тобто Майдан-2.

Треба віддати належне Януковичу, він справді очолює команду «професіоналів». Кучма до «України без Кучми» йшов десять років, а Янукович – усього сім місяців.

То акція «Україна без Януковича» вже почалася?

Я б ще так не казав. При всьому неприйнятті сьогоднішньої влади не можу сказати, що Янукович є її персоніфікацією, вона більш різноманітна.

Зрозумійте, це ж прийшов іншого типу президент, ніж були досі в Україні. Він так розуміє правління в країні: є бригада, є рибне місце, де стікаються всі фінансові потоки, які треба контролювати жорстко. А є сусідні бригади: Дніпропетровська, Московська, з якими треба вести переговори, де є завдання – лоха гріх не кинути.

Проте в цій бригаді Янукович не є одноосібним господарем. Так, він є господарем, але він мусить підлаштовуватися під систему.

Кучма пішов, і «кучмізм» рухнув, а якщо не стане Януковича, то нічого не зміниться, бо це система ОПГ, де швидко прийде наступний «лідер». А Україна зараз живе в системі «смотрящих». Якщо Кучма міг дозволити собі одного журналіста, то при сьогоднішній владі журналістів ніхто не лічитиме, застосовується бандитський апарат. Януковичем керує система: якщо йому хтось сказав, що його назвали шестіркою, то він не може його помилувати, а Кучма міг.

ЯКЩО БУДЕ ЛІДЕР, БУДЕ Й МАЙДАН

Суспільство ж це бачить, відчуває, чому ж, на вашу думку, так мляво реагує?

Ще не відчуває. Воно тільки відчуває, що його обдурили. Саме з такого людського відчуття починалася акція проти Кучми. Спочатку мало хто вірив у зміни через відсутність єдиного лідера.

Якщо буде більше протестуючих, ніж підприємці і студенти, вважайте, що почався загальнонаціональний рух. Якщо при цьому буде єдиний, прийнятний для всіх лідер зі зрозумілою програмою, Майдан-2 буде просто на носі.

Саме тому в “регіоналів” є контрплан – вивести на арену непрохідного кандидата. Буде Янукович і Тягнибок чи Яценюк. Бо як провести наступні вибори в умовах, коли люди обдурені, економіка, соціальні стандарти не ростуть.

Так, зараз це здається фантастичним, але побачите, як це буде. У них питання лише в тому, як зробити, аби Тягнибок набрав більше, ніж Тимошенко, бо як її не мочили на місцевих виборах, вона взяла друге місце.

На мені не перший раз тренуються, як збити опозицію. Цього разу звинувачення такі ж дебільні, як і минулого разу, коли в мене дома шукали офісні меблі, але цього разу більш безпринципно діють.

Тоді ще знайшли паспорт громадянина Ізраїлю?

Ні. То якийсь дурень опублікував з двома помилками: одна – на івриті, друга – в англійській. Я тоді звернувся до посла Ізраїлю, аби мені видали довідку, що я не громадян Ізраїлю. У мене, мабуть, єдиного є така довідка.

Ви казали про єдиного лідера опозиції. Чи зійде ще Тимошенко на політичний Олімп?

Я б не сказав, що Юлія Тимошенко сходила з політичного Олімпу. Інше питання, що її потиснули фактично з першого крісла. Зараз питання, чи вона зможе повернутися в статусі єдиного загальнонаціонального лідера опозиції. На сьогоднішні вона такого статусу не має. Це треба визнати. Але серед опозиціонерів у неї найбільша підтримка, вона це продемонструвала, незважаючи на скажений прес на місцевих виборах. Вибори програла не вона, програли її штаби і багато хто з її депутатів.

Вважаю, вона має величезний шанс на повторне сходження на Олімп і на завоювання головного крісла, якщо серйозно оновить те, що сьогодні називається БЮТ, свою програму. Я б назвав цю кампанію «Усе спочатку», тільки по-чесному.

Переконаний, що сьогодні більшість людей хоче починати знову будувати Україну на демократичних принципах.

Скажу дещо грубу річ… Коли я ще не був на підписці про невиїзд, об’їхав усю Україну, помітив, що Схід більш революційний, ніж Центр, Центр більш революційний, ніж Захід. Тобто в кого було більше сподівань на Ющенка, отримали більше розчарування, і навпаки – кого ще недавно кинув Янукович, найбільше ображені. А центр ображений на обох.