Надійний тил запорізьких політв’язнів

Автор/джерело -  © Зоя Красовська, ГО “Град” (м. Дніпропетровськ) 

В житті не уявляла, що колись стоятиму під СІЗО з передачею для ув’язнених. Але так вже сталося, що з десяток націоналістів з усієї України запроторили в Запорізький слідчий ізолятор – далеко від дому, батьків і близьких, які могли би їх підтримувати. Тому купка небайдужих хлопців та дівчат вирішила взяти цю роботу на себе.

Зоя Красовська

Моя активна участь у цій, як виявилося, нелегкій справі стала можливою завдяки навчальній сесії – на три тижні я опинилася в Запоріжжі, а тому запропонувала свою поміч голові Штабу допомоги політв’язням Іллі Волошину.

Здавалося б – що складного: взяв, відніс, здав – і все. Аж ні. По-перше, продукти і речі треба закупити на всіх десятьох немісцевих хлопців - а це понад 10 кг на кожного. По-друге, треба запакувати все за правилами СІЗО. По-третє, передати, – а це значить відстояти пару годин під кімнатою для передач і, якщо не пощастить, потім ще вислухати нарікання працівниць СІЗО.

Штаб вже виробив певну систему роботи. Закупку проводять по вихідних, силами двох-трьох хлопців те все відносять до офісу ВО «Свобода». Перелік продуктів приблизно однаковий щоразу: каші і вермішель швидкого приготування, консерви або сало, цибуля, часник, яблука, апельсини, приправи, олія, овочі, цигарки, сірники, предмети гігієни та ін. Прихильники «Свободи» допомагають цукром і медом. Взагалі Іллі дзвонять з усієї країни – з сіл, міст та містечок – перераховують гроші, питають, якими продуктами краще допомогти. Намагаємося покласти якомога більше в одну передачу. Бо дехто із хлопців знаходиться у камері на шість осіб, а декому доводиться ділитися усім із ще вісімнадцятьма сусідами.

Перед тим, як нести передачу, її ще треба оформити згідно з вимогами СІЗО. Заповнити заяву у двох екземплярах із переліком продуктів та речей і вказати їх кількість або вагу. Все має бути у прозорих обгортках або пакетах, цукерки – без обгорток, пральний порошок або сіль – висипані із коробки у пакет, цигарки – так само викладені у пакет, без пачок. Якщо кип’ятильник - то тільки малої потужності , до 500 Вт. Якщо речі – то без шнурків, мотузок чи чогось такого. Нічого скляного чи керамічного. Якщо буряк чи картопля – то тільки варене. Якщо пластівці чи вермішель – то тільки із вкладеним способом приготування з обгортки, де значиться, що це не вариться, а заливається окропом. Консервів передавати можна не більше 5 банок за раз. Правил стільки, що одне інколи суперечить іншому.

Минулого разу мені казали, як правильно зробити. Зробила – тепер і це, кажуть, не так. Спробуй зрозуміти, - скаржилася якось жінка у черзі.

На один паспорт в принципі дозволяють оформлювати передачі кільком арештованим. Але в певні моменти це неабияк дратує працівниць СІЗО. Наприклад, 9 березня, після того як передачі не приймалися 4 дні – вихідні та святкові, черга була вдвічі більшою, ніж зазвичай – близько 70 осіб замість 30-40. Прийшовши як завжди близько першої години дня, ми мали реальний шанс не встигнути передати жодної із чотирьох запланованих передач. Орієнтовно о 14:30 повідомили, що приймуть ще п’ять передач і все. Ми в цю п’ятірку не пролізли.

Коли до завершення прийому лишилося хвилин двадцять, то дозволили здати ще 3 паспорти із заявами для оформлення передачі. У моєму паспорті були заяви на чотирьох арештованих.

- Це що – гуманітарна допомога? – питає мене у віконці, міцно вмурованому у кремезну стіну, працівниця СІЗО, яка от-от зірветься на крик.
- Ви совість маєте? – встромляє з-за плеча її колега.

Вона може закритися на засув і взагалі мене не дослухати. Їй байдуже, хто й навіщо запроторив хлопців за грати, і чому доводиться відносити передачу одразу кільком хлопцям за раз. Вмовили, щоби прийняли хоча б дві передачі. Далі лишається чекати, коли покличуть до віконця, де приймають продукти і речі. Перед віконцем – столик. Маєш хутко викласти все на стіл, і знати, що і де покладено. Віконце відкривається:

- На кого першого?

І понеслася: треба миттєво передавати те, що називають по списку. Заминки затримують чергу і дратують працівниць СІЗО, що в цих умовах прирівнюється до злочину.

Постійна підтримка ув’язнених патріотів явно непокоїть когось із силовиків. Інакше не дзвонили би у вихідні пізно ввечері і не розпитували, хто фінансує регулярні передачі. Вочевидь, їх бентежить, що якісь в їхньому розумінні «хулігани» мають дієздатний тил по ту сторону колючого дроту.