Україні потрібне чітке запрошення від ЄС

Автор/джерело -  © Ханс-Юрген ДОСС, «День» 

Людвігу Ерхардту, батькові так званого «німецького економічного дива», належить теза про те, що 50 відсотків успішної економічної політики складає психологія. І він правий! Цей вислів можна, втім, дещо перефразувати: щоб бути успішним, потрібна мотивація.

Звісно, для цього необхідними є адекватні рамкові умови, хоча, щоб їх забезпечити, слід надати потрібного поштовху для дій. Це означає, що мета повинна бути чітко визначеною, а шлях уперед — конкретно змальованим.

Подібна мотивація, безумовно, спрацьовує і стосовно держав. Від Європейського Союзу Україні потрібне чітке однозначно зрозуміле запрошення, яке можна процитувати, запрошення стати членом європейської спільноти народів! Те, з чого складається Європа, не є просто Сходом і Заходом, або Північчю і Півднем. Йдеться про християнсько-іудейське коріння нашої ідентичності й культури. Це — наш спільний дах, і для нас важливим є той факт, що ми в нашому європейському домі разом можемо знайти собі місце. На території, де цілі покоління українців, росіян, поляків і німців, католиків, православних, протестантів та євреїв жили в мирі, сьогодні ми маємо достатньо передумов для утвердження мирного співіснування в нашій спільній Європі.

Згідно зі статутами ЄС, кожна європейська країна (і це чітко визначено в Лісабонському договорі) має право на членство в ЄС. Це гідне право України — стати членом спільноти народів (звісно, за умови відповідності критеріям, окресленим Євросоюзом). Така постановка мети стабілізувала б українську політику та створила б сприятливе підґрунтя для проведення реформ.

Україна — країна давньої європейської культури, самостійна суверенна держава, невід’ємна частина Європи. Нечітко сформульоване запрошення з боку ЄС окремі прошарки українського населення вважають ознакою неповноцінного сприйняття їхньої країни. Байдужість ніколи не була гарним порадником. Намагання «пересидіти» рішення лише ускладнює проблему. Турбуленції в арабському світі є яскравим тому підтвердженням. Якщо припустити, що дещо подібне могло б статися в Україні, хибним і щонайменш наївним підходом було б ігнорування невирішених питань сьогодення та минулого, що вони часто становлять підґрунтя для напруження та конфліктів.

Я не бачу сенсу в повчальній зарозумілості деяких європейців. Так, наприклад, старій західній демократії в Бельгії після року завзятих спроб бракує сил для побудови нового уряду. А силу демократії в Україні було переконливо доведено у ході помаранчевої революції. Країна перетворюється з підневільної радянської держави-сателіта на вільне демократичне суспільство. Той факт, що 90 відсотків українського населення, включно з меншинами росіян, угорців, поляків та інших етнічних груп, висловились за незалежну вільну національну державу, є чітким доказом самосвідомості українського народу як складової об’єднаної Європи.

Безумовно, на високу оцінку заслуговують рішення в контексті партнерства з Євросоюзом, у т.ч. укладення угоди про асоціацію та її невід’ємну складову — створення зони вільної торгівлі, що надасть додаткового імпульсу зростанню економіки України, а також лібералізації візового режиму для українських громадян. Ці домовленості стали б важливим етапом у просуванні в напрямку об’єднаної Європи. Сумніви в подібних випадках щодо інших держав, як, наприклад, Польщі, виявилися безпідставними. Час летить. Угода повинна у будь-якому разі бути укладеною ще цього року.

У різних аспектах розвитку очевидним є те, що Україна перебуває на шляху до Європи. Молодь в Україні дивиться в бік Заходу. Президент України Віктор Янукович і його уряд так само наголошують на прагненні подальшого наближення до ЄС. Динамізація цього процесу є нагальною вимогою моменту. При цьому Німеччині слід було б надати Україні суттєву підтримку, якщо цього бажають наші українські друзі.

У минулому найбільш послідовно реформи проводились у тих країнах, що отримали конкретну перспективу вступу до ЄС. І саме в цьому, і саме Німеччина може відіграти важливу роль, відкривши Україні двері до ЄС. Досвід Німеччини з її економічним порядком — як у позитивному, так і в негативному сенсі — може в процесі її складного реформування використовувати й Україна.

Заява Федерального канцлера Ангели Меркель (про що журнал «Фокус» поінформував 30 серпня 2010 р.) про те, що Німеччина підтримуватиме Україну в її намаганнях здійснювати реформи з метою тіснішого наближення до ЄС, — варта окремого схвалення.

У заході, організованому Фондом «Заслуги перед Європою» у берлінському відділенні Фонду ім. Конрада Аденауера 21 лютого 2011р., — де також виступали колишній президент Європейського парламенту, а нинішній глава Фонду К.Аденауера професор Ханс-Герт Пьоттерінг, віце-президент Європарламенту Райнер Віланд та екс-посол ФРН в Україні Дітмар Штюдеманн, — посол України у ФРН Наталія Зарудна заявила, що від вступу України до ЄС виграє, передусім, об’єднана Європа.

Україну не можна розглядати як тягар, а слід розглядати як важливу перевагу для Європи — політичну, економічну та людську. Посол процитувала слова українського міністра закордонних справ, який вбачає в інтеграції України до ЄС пілотний проект для справжньої, дійсно об’єднаної Європи.

Відтак, посол звернула увагу на діяльність Німецько-українського товариства економіки та науки, наголосивши на важливості його роботи для обох країн. Це товариство було засновано у 2005 р. у Торгово-промисловій палаті Рейн-Гессену і залишається важливим інструментом сприяння економічним зв’язкам обох країн. Товариство нараховує майже 100 членів, серед яких — впливові представники політичних та ділових кіл та громадські діячі. У 2010 рр. йому вдалося організувати яскраві заходи з нагоди Дня незалежності України за участю першого вільно обраного президента України Леоніда Кравчука і прем’єр-міністра федеральної землі Райнланд-Пфальц Курта Бека.

На окрему увагу заслуговує й тісна співпраця між землею Райнланд-Пфальц і АРК, а також налагодження зв’язків між Національним педагогічним університетом ім. М.Драгоманова у Києві та Університетом ім. Гутенберга у Майнці. Національний університет легкої промисловості та дизайну в Києві та Вища фахова школа у Майнці так само налаштовані на те, щоб ще цього року укласти угоду про партнерство. Взаємодія в університетському секторі є важливим елементом у діалозі України і ФРН.

В економічній сфері контакти теж активізуються. Винороби з міста Нірштайн-на-Рейні вже готові скріпити печаткою свої наміри щодо партнерської співпраці з містом Українка. Проведення щорічних днів економіки ТПП Рейн-Гессену за участю віце-президента Німецько-українського товариства економіки та науки Гунтера Йєртца теж не залишаються без позитивних результатів. Так, обсяги зовнішньої торгівлі із січня по вересень 2010 р. зросли на чверть.

В умовах глобальної конкуренції та боротьби за кращі ідеї, кращі продукти й концепції наші країни потребують партнерів і друзів. Українці й німці спільно можуть багато чого домогтися. За моїми спостереженнями, люди в Україні вважають німців своїми найкращими друзями в Європі, і ми повинні довести, що є гідними такої довіри.

Професор, доктор Ханс-Юрген ДОСС,
депутат Німецького Бундестагу (1981—2002 рр.),
Почесний консул України у м. Майнц,
командор Великого ордену «За заслуги» Федеративної Республіки Німеччина.