Нова віськова доктрина: пошук внутрішніх ворогів і неспроможність захистити державу від військового агресора

Автор/джерело -  © Олесь Коношевич, ВВС 

Військові експерти стверджують, що закріплена у новій військовій доктрині відмова від просування до НАТО створює нові проблеми у забезпеченні обороноздатності країни.

Військову доктрину напередодні ухвалив уряд Миколи Азарова. Вона, зокрема, включає нові загрози з боку політичних сил, які, на думку авторів, дискредитують владу. Збільшення внутрішніх загроз, за словами аналітиків, має посилити тиск влади на опозицію і зменшити вплив міжнародних організацій на розвиток демократії в Україні.

Ще раніше Віктор Янукович запевняв, що в основу військової доктрини слід покласти принцип достатньої обороноздатності, яка передбачає розвиток нових форм озброєнь, зокрема, ракетних військ, систем протиповітряної оборони, а також відповіді на виклики в економічній, політичній і екологічній сферах.

Україну націлюють на оборону

Нинішня доктрина, як і попередня, затверджена 7 років тому Леонідом Кучмою, дійсно, має оборонний характер.

Як сказав Бі-Бі-Сі, експерт Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Сергій Згурець, Україна жодну з країн не розглядає як потенційного ворога.

"Україна не декларує і не фіксує жодну з країн як потенційного ворога. Водночас Україна вважатиме противником ту державу, яка проводить послідовну недружню політику щодо України. Йдеться про загрози: тероризм, кібератаки, невирішені прикордонні і заморожені конфлікти, накопичення зброї в деяких районах. Але не йдеться про назву будь-якої держави", - каже Сергій Згурець.

Однією з головних відмінностей нинішньої доктрини від попередньої є підтвердження позаблокового статусу України. І саме це, вважають експерти, є головною причиною ухвалення нового документа.

Водночас, на думку військового аналітика Сергія Згурця, нова концепція створює серйозні проблеми для України в галузі забезпечення обороноздатності.

"Йдеться про те, що за умов позаблокового статусу ставка робиться на власні сили у вирішенні і протидії загрозам. А така ставка передбачає значно більше уваги до реформування Збройних сил в цілому, витрат на оборону", - вважає експерт.

На його думку, нині вимальовується складна і парадоксальна ситуація, коли нова доктрина, фіксуючи позаблоковий статус, значно збільшує вимоги до боєздатності Збройних сил. За словами пана Згурця, у середньостроковій перспективі держава не спроможна фінансувати забезпечення цих вимог.

Чи є опозиція внутрішньою загрозою?

Серед новинок - до зовнішньополітичних ризиків виникнення військових конфліктів нині додаються і нові внутрішньополітичні загрози. Окрім проявів сепаратизму всередині країни, загрозою вважається і втручання у внутрішні справи, яке реалізується за допомогою, зокрема, моральної і фінансової підтримки окремих політичних сил, чия діяльність спрямована на дискредитацію влади.

Професор Київського інституту міжнародних відносин, генерал-лейтенант Іван Білас сказав Бі-Бі-Сі, що ці положення взагалі не стосуються військової доктрини та загроз військового характеру, а належать до компетенції служб безпеки.

Водночас генерал не вважає, що ці доповнення до військової доктрини спрямовані проти опозиції.

"Це не проти опозиції. Це основа діяльності спецслужб. Для цього існує розвідка, контррозвідка, які повинні виявляти такі шляхи впливу іноземних держав на Україну за допомогою різних чинників в умовах формування громадянського суспільства. Звичайно, створюються різні антиукраїнські громадські організації, які діють під українським прапором, а політику проводять інших держав і отримують фінансову допомогу", - вважає Іван Білас.

Натомість чимало опозиційних політиків переконані, що нинішні ризики, внесені до військової доктрини для надання переваг у боротьбі влади проти опозиції і для посилення позицій президента Януковича.

Член фракції НУНС Юрій Стець сказав Бі-Бі-Сі, що влада, вносячи нинішні доповнення, не вірить, що акції протесту ідуть знизу, і вона звинувачує міжнародні організації у підтримці демократії і громадянського суспільства в Україні.

"Те, що вносяться зміни до військової доктрини – це пошук повітряних драконів. Це не буде аргументом прямого тиску на опозицію. Але таким чином вони намагаються усунути будь-яку дію Фонду, чи Представництва європейської організації в Україні. Тим самим, думаючи, що вони послаблюють опозиційний рух", - сказав Юрій Стець.

Перша військова доктрина в Україні з’явилася ще 1993 року. Вона була розрахована ледь не на супердержаву, але падіння економічних показників унеможливило виконання її положень.

У 1997 році оголосили про появу нової військової концепції, одначе каменем спотикання стала багатовекторність зовнішньої політики, яка оцінювалася як невизначеність.

Щодо нинішньої доктрини, то, як кажуть експерти, можна багато говорити про стратегічні неядерні сили стримування, і нові ракетні системи, і залучення до європейської системи ПРО, але якщо є брак фінансування, то, на їхню думку, ніякі гарні концепції не врятують країну від зовнішніх загроз.