53-й елемент на столі - Ейнштейни в країні

Автор/джерело -  ©  Наталія Строковська, Наталія Свередюк, Thyro.org.ua 

Йод. Людині за все життя необхідна усього чайна ложка цього мікроелемента. Більшість українців не споживають і такої малої частки. Але ж недостача його приводить не тільки до відомого нам захворювання - зобу, але і до слабоумства, безсилля - фізичного й статевого, серцевої недостатності. Нація “сіра”, дурна і хвора - от, що значить дефіцит йоду.

Але ж вирішити проблему можна легко й просто.

ГОРБ НА ГОРЛІ - СИМВОЛ КРАСИ

Парадокс, але в епоху Відродження зоб був атрибутом... краси. Саме тоді зроблений детальний опис зоба. На італійських картинах того часу Богоматір часто має таку "прикрасу". У Європі саме раннє зображення зоба й кретинізму виявлено в рукописній книзі, датованої 1215 роком. Цей фоліант знайдений в абатстві цистеріанців поблизу міста Граца в Штирії (Австрія), де з високою частотою зустрічався ендемічний зоб. На малюнку зображена людина із зобом і "скіпетром дурня" - брязкальцем у руці - типовою вказівкою на слабоумство в той час.

І взагалі, історія йодної недостатності так само стара, як сама людська цивілізація, адже найперші згадування про зоб і кретинізм відносяться до древніх культур Китаю й Індії, античній Греції і Рима. Древні китайці навіть використовували щитовидну залозу тварин для лікування зоба. Саме старе зображення зоба виявлене на буддійських фресках II-III століття до н.е. у місті Гандахарі в Пакистані. Деякі давньоримські письменники відзначали підвищену частоту зоба в Альпах, а Юлій Цезар помітив "бугор" на шиї в галлів під час свого військового походу.

ДО РЕЧІ

У XVII-XVIII століттях зросло число наукових досліджень, і в "Енциклопедії" Дідро в 1754 році з'явилося перше згадування слова "кретин". Визначення говорило: "недоумкуватий, котрий глухий і потворний, із зобом, що звисає до пояса". Англієць Томас Вартон уперше дає опис щитовидної залози, функція якої ще не була розгадана. XIX століття ознаменувалося початком серйозних спроб рішення проблеми ендемічного зоба. Наполеон Бонапарт уперше наказав систематично досліджувати його у своїх підданих, тому що велике число новобранців з гірських районів було непридатне до військової служби через слабоумство й приглухуватість.

ВИПАДОК ІЗ ЖИТТЯ: ПОДВІЙНА ГОЛОВА

В Африці проблема зоба дуже актуальна дотепер. Адже більшість її районів - ендемічні по йоду зони, тобто в ґрунті цього елемента практично немає. До того ж, цивілізацією в деяких країнах і "не пахне", щоб якось реагувати на цю проблему. Тому запущені захворювання щитовидної залози, що перетворюються в зоби розміром із диню, - головний показник її "процвітання".

- Одного разу, коли я працював ще в Нігерії, приходить до мене місцевий житель з "двома головами", - розповідає професор Броніслав Полинкевич, що очолював команду лікарів, спрямованих в Африку для "налагодження дружніх відносин" із Радянським Союзом. - У нього на шиї зоб, розміром із його ж голову. Бідна людина не могла уже дихати, ледве розмовляла. За життєвими показниками вирішили видаляти щитовидку. Скільки було крові! Вени шиї від такого навантаження стали товщиною з палець. Зоб виявився вагою в 4,5 кілограми, а пацієнт, трохи полежавши, пішов, не сказавши навіть "спасибі"!..

Як завірив нашого кореспондента Вікторію Кулаковську професор Полинкевич, такого величезного зоба у світі зареєстровано ще не було. Коли він розповідав про це на зустрічах із хірургами - не вірили. Показував фотознімки - ойкали! Тоді в Африці оперували по 2-3 зоба щотижня, усі запущені, вагою не менше півкіло. А скільки жителів просто не доходили до медичних центрів, гинули від ядухи?!

СИТУАЦІЯ ГІРШЕ, НІЖ В ІНДІЙСЬКИХ АБОРИГЕНІВ

За даними ВОЗ, у світі близько 20 мільйонів чоловік мають розумову відсталість унаслідок дефіциту йоду, близько 700 мільйонів населення планети страждають ендемічним зобом. Лікар Юрій Чирков привів приклад обстеження психічного й фізичного розвитку дітей в індійському штаті Сікким: там частота зоба в дітей - 91,1%. З 90 обстежених школярів 10-12 років, у більшості - затримок інтелектуального розвитку і серйозні неврологічні порушення. Проблема руху очей - у 69%, а знижений інтелект (індекс IQ менше 70) - у 21% дітей. У 80% дітей сильно знижена пам'ять, концептуальне й числове мислення. Їм дуже важко освоїти навіть рідну мову. Частота ендемічного кретинізму в цьому регіоні - 3,5%.

Ну і що, - скажете ви, - це, звичайно, сумно, але занадто вже далеко від нас. А справа в тім, що в цьому індійському штаті наявність йоду у воді склало 42,3 мкг/л, а в нашій Харківській області - 30-58 мкг/л, при тому, що ця місцевість завжди вважалася йодо-благополучною...

Раніш бідним на йод в Україні вважався тільки Карпатський регіон. По-перше, доведено, що з гірської поверхні дощі змивають цей елемент, а, по-друге, він віддалений від моря. Однак торішні соцдослідження, проведені Українським інститутом соціальних досліджень при сприянні ЮНІСЕФ, показали: у цьому числі навіть Крим. Зараз більше всього хворіють люди, що живуть у районах, що постраждали від наслідків Чорнобильської аварії - у Чернігівській, Ровенській, Волинській областях і Києві. Але, як виявилося, страждали вони від цих же недуг і раніш. Такі дані надало журналістам на семінарі в Ялті представництво Дитячого фонду ООН і Центр сучасних інформаційних технологій і візуальних мистецтв.

ВІД ЗОБА ДО ПОЛІТИЧНОЇ ІМПОТЕНЦІЇ

Але те, що 53-й елемент таблиці Менделєєва впливає не тільки на щитовидку, а майже на всі системи організму, довели тільки в 1981 році, коли ввели поняття "йодо-дефіцитні захворювання" (ЙДЗ). А відповідно до світової статистики, зоб розвивається лише в 20% хворих, 1% страждає кретинізмом, у 95% знижується інтелект.

На жаль, багато українських ендокринологів лише недавно довідалися, що не тільки зоб і кретинізм, а імпотенція, серцево-судинні захворювання, проблеми зі шлунково-кишковим трактом, важке протікання вагітності мають одне першоджерело. Для багатьох стало новиною, що від дефіциту йоду страждає не тільки мозок дитини, але і його слух, зір і мова. Що в йододефіцитних регіонах жінки не можуть завагітніти, там велика кількість викиднів і мертвонароджень. Цю просвіту в Україні проводять фахівці дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ у рамках національної Програми профілактики йодо-недостатності, прийнятої торік.

До речі, наша країна одна з останніх у Європі, що звернула увагу на цю проблему. Допоміг у цьому не хто інший як шахіст Анатолій Карпов, котрий зустрівся з Леонідом Кучмою і вразив його реаліями зникаючого інтелекту. Тим часом за кордоном уже підрахували збитки: вартість лікування однієї людини, що страждає йодо-недостатністю, - $27 на добу. Росіяни ж довели, що за п'ять років з 2002 по 2006 роки через дефіцит йоду країна втратить 44 мільярда рублів. А в Україні за останні два роки кількість хворих дітей збільшилося в три рази, а операцій на щитовидній залозі за останні п'ять років стало в 3,5 рази більше.

Однак не усі втрати можна оцінити грошима. Якщо така важка вада, як кретинізм - частковість, то зниження інтелектуального потенціалу всього населення, що проживає в зоні йодної недостатності - уже правило. На розумних і спритних "Ейнштейнів" країні з такою проблемою розраховувати нема чого, тому що дітям важко навчатися в школі, освоювати нові знання й навички. Після їм сутужніше одержати гарну професію і пристойний заробіток. Це відбивається і на рівні економічного й політичного розвитку держави.

КІЛЬКА ГРАМІВ, ВІД ЯКИХ ЗАЛЕЖИТЬ ЖИТТЯ

Більше всього йоду міститься в морській капусті, червоній рибі. Але цей шлях не зовсім прийнятний для нас, тому що ламінарія - незвичний продукт, а щоб одержати добову норму йоду з морської риби, потрібно з'їсти цілий кілограм. Це дорого. Тому, найдешевшим шляхом вважається збагачення йодом кухонної солі. Вона - єдиний мінерал, що використовується всіма шарами суспільства, незалежно від соціального й економічного статусу. Її споживають потрохи поза залежністю від часу року, віку, статі.

ДО РЕЧІ

Радянська Україна була одним із піонерів профілактики йодо-захворювань йодованою сіллю. У 50-х роках минулого століття ситуація з ендемічним зобом у Закарпатській і Львівській областях була критичною. Уживання цієї солі за кілька років зняло проблему. З 1990 року, коли багато країн підписали “Програму по подоланню йододефіцита”, у Латинській Америці йодують 90% усієї солі, Китаї - 67%, Югославії - 70%, Польщі - 80%. В Україні ж цей показник не перевищує і 35%.

8 МІФІВ ПРО ЙОДОВАНУ СІЛЬ

Міф 1. Йодована сіль має запах і впливає на якість страви.

Неправда. Останні п'ять років використовують новий препарат для йодизації, що містить кисень. Він нейтралізує запах. До речі, зовсім недавно Харківська державна академія технології організації харчування розробила солодкі продукти з цим мікроелементом.

Міф 2. З такою сіллю не можна консервувати.

Неправда. Новий препарат навпаки має властивості консерванту і здатний замінити штучні. Відповідно до державної Програми по подоланню дефіциту йоду в Україні, усі консерви будуть містити йод.

Міф 3. Куховарити зі збагаченою сіллю не можна, тому що при нагріванні утворюються токсичні речовини.

Неправда. Йод – галоген, летючий елемент. Відповідно до законів хімії, він просто випаровується. Але, усе-таки, готувати з йодованою сіллю необхідно, тому що 40% мікроелемента все-таки залишається.

Міф 4. Йодована сіль – ліки, які потрібно приймати за призначенням лікаря.

Неправда. Йодована сіль показана усім без винятку мешканцям нашої країни, де існує природний дефіцит йоду, і надходження його з їжею й водою знижено. Йодована сіль - не ліки, а продукт харчування. Для її покупки в магазині не потрібно рецептів. Споживати йодовану сіль треба в тій самій кількості, що і звичайну, і цієї кількості буде досить, щоб нормалізувати споживання йоду. Важливо, щоб сіль була полірованою.

Міф 5. Йодована сіль довго не зберігається.

Часткова правда. Тому що через півроку йод видохнеться й залишиться просто сіль. Тому, немає потреби робити запаси цього продукту. Йодовану сіль (як і звичайну) треба оберігати від вологи.

Міф 6. Уживання йодо-солі може нашкодити.

Часткова правда. Будь-який масовий профілактичний захід може мати несприятливі наслідки для здоров'я окремих людей. Є відомості, що при тривалому прийомі високих фармакологічних доз йоду, що перевершують фізіологічні в десятки і сотні разів, виникає аутоімунна, тобто вбиваюча саму себе, патологія щитовидки в деяких людей. Що ж стосується фізіологічних кількостей йоду, то їхнє використання в цілому не приводить до росту таких ускладнень.

Міф 7. Постійне вживання йодо-продуктів може привести до алергії.

Часткова правда. Уміст йоду в солі настільки мізерно малий, що не може привести до алергійних реакцій навіть у чутливих людей. Так що і це побоювання безпідставне. Але! Остерігайтеся біодобавок із йодом, тому що кількість мікроелемента там не контрольоване, що, дійсно, може мати негативні наслідки.

Міф 8. Людям, що страждають від дефіциту йоду, замість солі корисніше капати в молоко спиртову настойку йоду або розчин Люголя.

Це неправильно. Уміст йоду в цих ліках надмірно великий. Одна крапля розчину Люголя містить місячну норму йоду. Два грами йоду, прийняті за раз, можуть бути смертельною дозою. Тому і для профілактики, і для лікування потрібно використовувати сіль. А препарати нехай призначить лікар.