Як навчитися надихати свого чоловіка?

Автор/джерело -  © Ольга Валяєва, “Школа життя” 

Бог створив чоловіка як рушійну силу. Він дав йому всі необхідні якості для того, щоб чоловік міг досягати будь-яких поставлених цілей. Тільки в одному Бог обмежив його можливості - залишив без можливості самостійно генерувати енергію.

Муза

То ж як навчитися надихати чоловіка? Ми часто переймаємося цим питанням - іноді прямо, іноді завуальовано. Наприклад, ось так: «мій чоловік не хоче працювати» або «йому нічого нецікаво». Як бути? Так як ми дивимося, в першу чергу, на себе, шукаємо власні недоліки, свої слабкі місця, то в такому разі варто запитати, - а що я роблю не так? Як я можу надихнути свого чоловіка і стати для нього музою?

Чоловікові потрібна енергія жінки

Бог створив чоловіка як рушійну силу. Він дав йому всі необхідні якості для того, щоб чоловік міг досягати будь-яких поставлених цілей. Тільки в одному Бог обмежив його можливості - залишив без можливості самостійно генерувати енергію.

Чоловік у підсумку став схожий на багатофункціональний комп'ютер. Який може дуже і дуже багато. Він вміє виконувати різні завдання - і сходити в магазин, і заробити гроші, і побудувати будинок, і відремонтувати раковину. Але тільки якщо він підключений до електричної мережі.

Тут можливі два варіанти - або він підключений до розетки, де пульсує загальна електрика, або може підживлюватися від якогось мобільного генератора. Тобто енергію чоловік може отримувати або, образно кажучи, - від Бога, або - від жінки.

Так як комп'ютер без підключення до мережі - просто ящик з залізяками, то марно вимагати звершень, вирішених завдань і виконаних обіцянок.

Сучасним чоловікам складно вибудовувати відносини з Богом - в силу виховання, традицій і переконань. Тому загальна електрична мережа залишається для них недоступною. Тоді вся надія залишається на генератор.

Жінка створена для того, щоб генерувати енергію. Вона може створювати її з повітря - з нізвідкілля. І для неї це одна з найголовніших функцій. Кожна жінка створює цю енергію, накопичує - і якось витрачає. Найголовніше питання - куди ми її спрямовуємо?

Найбільш логічний спосіб - підключити комп'ютер і живити його енергією, щоб він, у свою чергу, вирішував всі необхідні завдання. І комп'ютер з радістю це зробить - адже краще вирішувати якісь завдання і кудись рухатися, ніж просто покриватися пилом. Краще виконувати бажання жінки, ніж лежати на дивані і пити пиво.

Але іноді трапляється бунт генераторів. Коли вони виходять на вулиці з плакатами: «Даєш рівноправність!», «Комп'ютери - пережиток минулого», «Ми виробляємо, нам і витрачати!», «Геть експлуатацію комп'ютерами!». І так далі.

Тоді жінки починають бути самостійними - і намагаються все зробити самі. Самі будують будинки, роблять ремонт, лагодять сантехніку, заробляють гроші, виховують дітей, домагаються політичних прав.

Що залишається комп'ютерам без електрики? Просто іржавіти. Застарівати. Бути вжитими як меблі.

Чи стають генератори щасливими від того, що домагаються значного, але ціною божевільних зусиль? Питання залишу відкритим.

Якщо мій чоловік не хоче рухатися, то де моя енергія?

Це найголовніше питання, який мала б задати собі кожна заміжня жінка. Якщо чоловік не хоче працювати, чогось добиватися, нічим не цікавиться - де моя енергія?

- Я витрачаю її на надмірну роботу і заробляння грошей?

- Я захопилася вихованням дітей і забула про те, що я ще й дружина?

- Я пішла в саморозвиток, залишивши позаду свої обов'язки дружини?

- А може бути, я до сих пір впевнена, що могла б знайти собі чоловіка трохи краще?

- Або мене охопила жадібність, і я не готова віддавати свою енергію?

- Я вирішила за будь-що бути сильною, самостійною і незалежною?

- Чи вмію я сама її виробляти, накопичувати і ділитися?

«Принцеса і дракон», Паоло Уччелло, 1470, класичне зображення діви в біді.

Як надихати чоловіка на подвиги

Давайте згадаємо дитячі казки. Як принцеси надихали принців? Відразу перед очима постає картинка про принцесу у вежі, яку охороняє вогнедихаючий дракон. Прекрасний принц на білому коні перемагає дракона і відвозить принцесу з собою.

Що ж такого особливого робила принцеса?

1. Принцеса завідомо була слабкою і не могла врятувати себе сама.

Цей крок - відмова від нашої жіночої незалежності й самостійності. Стаючи слабкими, ми пробуджуємо в чоловіках силу і бажання про нас дбати. Поки ми з усіх сил намагаємося бути сильними, у нас немає жодних шансів отримати турботу. Пам'ятаєте, як у Рождественського:

Мені з тобою - такою впевненою -
важко дуже.
Хоч навмисне, хоч на мить -
я прошу, боячись, -
Допоможи мені в себе повірити,
стань слабкішою.

2. Принцеса вірила в те, що принц її врятує.

Чи часто ми вміємо вірити у своїх чоловіків? Чи часто ми можемо повністю довіритися їм і не контролювати? І чи може чоловік дійсно допомогти, якщо ми не віримо, що він це може і він це зробить?

3. При цьому вона не просто сиділа і чекала, а займалася жіночими справами - вишивала, малювала.

Звичний спосіб життя сучасної жінки практично виключає заняття жіночими справами. Одяг можна купити готовий - і нічого його шити. Посуд миє посудомийка, білизну пере - пральна машинка. Вишиті сорочки вже не в моді. Дитячих іграшок у магазинах стільки, що зайве їх шити й вишивати. Навіть готувати в повному сенсі цього слова необов'язково. Можна купити напівфабрикат і підігріти.

Наше життя стає легшим і більш технологічним, і найважливіше, - куди йде та енергія, яку ми зберегли? І чи вміємо ми її поповнювати, адже багато жіночих заняття існують саме для того, щоб заряджатися енергією.

4. Вона не кричала йому з вежі, як правильно рубати голову дракона.

Як часто нам здається, що ми краще знаємо, як правильно. Я сама така - і постійно ловлю себе на думці, що іноді занадто сильно «допомагаю» там, де краще помовчати і розслабитися.

І при цьому ми дуже часто готові штовхнути носом чоловіка в кожну зроблену помилку. Ми не надаємо такого значення його перемогам, стільки - поразкам. Улюблені фрази: «Я ж тобі говорила», «Я так і знала», «Як завжди» і «Знову»... Скільки лицарських сердець вони розбили...

Уміння не звертати уваги на його помилки, вчасно підтримати, не принизивши, - це те, що може зробити жінку найкращою для нього.

5. Принцеса відкрито захоплювалася доблестю і відвагою принца.

Чи часто ми захоплюємося вмінням чоловіка полагодити кран або принести важкі сумки? Чи бачимо ми чесноти наших чоловіків - або зациклюємося на їх недоліках?

Те, на що ми звертаємо увагу, - збільшується. І якщо постійно пиляти і бути незадоволеною - з'являться нові приводи для невдоволення. А якщо захоплюватися відвагою, відповідальністю, вмінням піклуватися - вони теж будуть множитися.

6. Після того, як принц її врятував, - вона повністю віддавалася йому.

Кидалась йому на шию і в ноги. Дякувала від усього серця. І він віз її до свого дому. Хто її врятував - той і ставав чоловіком.

Коли чоловік здобув мамонта - чи завжди ми радісно дякуємо? Або іноді ми приймаємо це як даність? Або навіть критично оцінюємо здобутого мамонта, порівнюючи з вчорашнім і сусідським?

Вибір за нами

У кожної з нас він є. Ми можемо вибрати, що робити з тією енергією, яку нам дав Господь. Ми можемо піти проти його волі - і витрачати її самостійно. А можемо спробувати по-іншому.

Що якщо стати принцесою і надихнути на подвиг чоловіка, який поруч?