У Януковича не знають, що робити з Тимошенко?

Автор/джерело -  © Володимир Пилипчук, “ВОЛЯ НАРОДУ” 

Що в команді Януковича візьме верх: можливість захистити інтереси України чи бажання засудити Юлю?

Виголошення вироку у справі Тимошенко відклали на два тижні. Чому?

Команда Януковича, організувавши суд над Тимошенко, вважала, що вона, перевищуючи свої повноваження, незаконно примусила підлеглих укласти невигідні для України угоди через власний, особистий інтерес. Вважала, що засудивши Тимошенко за цією статтею, можна буде розірвати договір з Росією на підставі визнання міжнародним судом газової угоди недійсною, як правочину, вчиненого незаконно, тобто „з перевищенням Тимошенко владних повноважень”.

Якщо ПЕЧЕРНИЙ суд засудить Юлю за перевищення владних повноважень при укладанні невигідниго для України газового договору, то і Україна має звертатися до міжнародного арбітражного суду з позовом про визнання цього договору нечинним на цій же підставі і з тим же формулюванням, а саме: що договір був вчинений незаконно через перевищення владних повноважень екс-Прем’єром.

І в такому випадку Україна однозначно програє справу в міжнародному суді.

Запитаєте, чому?

А тому, що підписавши свої «Харківські угоди», що базувалися на Юлиних газових договорах і ратифікувавши їх ПРівською більшістю в парламенті, Янукович втратив можливість виграшу в міжнародному арбітражі по визнанню газових угод з Росією недійсними за цією ознакою. Або, простіше кажучи – „вляпався”. Знову запитаєте, чому „вляпався” і чому Україна втратила можливість звернутися до міжнародного арбітражу і виграти?

Тому, що в практиці судових спорів стосовно міжнародних договорів діє так звана доктрина „Естопель”, за якою вважається, що держава, яка на базі невигідних для неї договорів у наступному уклала нові угоди, не оскарживши попередні (невигідні), то тим самим вона підтвердила чинність попереднього (невигідного) договору і втратила можливість вимагати від суду визнання його недійсним. А вимагаючи – програє суд, бо Янукович, підписавши «Харківські угоди», визнав правомірність підпису під газовими угодами і легітимізував дії Юлії Тимошенко.

Але в України зберігається можливість оскаржити газові угоди в міжнародному арбітражі і виграти суд, якщо сама Україна попередньо визнає, що невигідність газових угод стала результатом тиску Росії і укладались вони у становищі безвиході України і Європи. При цьому Росія, зловживаючи своїм монопольним становищем єдиного постачальника газу в Україну і домінуючого постачальника газу в Європу, вчинила тиск на Україну задля укладання газової угоди саме на її умовах. Українська делегація на газових переговорах опинилася в безвиході і мала вибирати одне з двох:

- або не підписувати угоди і отримати загрозу техногенної катастрофи від дефіциту газопостачання східних регіонів України та Європи і отримати ярлик ненадійного транзитера;

- або підписати угоди на продиктованих Росією вкрай невигідних для України умовах, з метою запобігання ще більш жахливих наслідків – техногенної катастрофи як для України, так і для Європи.

Тому українська делегація за принципом меншого зла вибрала другий варіант і уклала невигідні угоди.

Підтвердженням навмисності дій Росії і антиукраїнської їх спрямованості є те, що Росія відмовлялася пропускати для потреб України дешевший туркменський газ через свою територію (своїми газогонами).

Підтвердженням навмисності дій Росії і антиукраїнської їх спрямованості є і те, що Росія й досі не погоджується на перегляд умов газових угод без політичних і майнових поступок з боку України. Але це підтверджує, що газовий контракт не носить комерційного характеру, а мотиви керівництва Росії в його підписанні чи в зміні його положень є диктатом, тиском, шантажем.

Якщо Україна звернеться саме з такими аргументами до міжнародного суду, то це перекреслює звинувачення проти Тимошенко, і суд має її виправдати та відпустити на волю в залі суду. І суд має це здійснити ДО моменту подання Україною позову до міжнародного арбітражного суду, бо тоді виникнуть запитання: чому позов до арбітражу подається на підставі того, що газові Угоди були укладені під тиском Росії, а Печерський суд продовжує судити Юлю, начебто вона їх уклала, керуючись приватними інтересами.

І ці аргументи я вже оприлюднив в Інтернеті, а 8-го вересня ц.р. я заніс їх у письмовому вигляді в Адміністрацію Президента (передав на адресу пані Герман).

Не знаю, доповідала вона Президенту чи ні, чи прийняті мої аргументи до уваги, але винесення вироку Тимошенко (що мало відбутися в період з 12-15 вересня) перенесено на два тижні.

Ці аргументи я передав також депутатові, члену фракції БЮТ п. Королевській для побудови стратегії захисту Юлії Тимошенко в суді тому, що, на мою думку, стратегія її захисту в ПЕЧЕРНОМУ суді - не вірна.

Захист намагається відбитися від звинувачень прокуратури, що в діях Тимошенко не було СКЛАДУ злочину, замість того, щоб доказувати, що при укладенні з Росією газових угод у 2009 році не було самої ПОДІЇ злочину. В суді слід доказувати, що ціна і невигідні для України положення статей газових договорів стали результатом тиску на Україну в той час, коли Україна і Європа були в кількох кроках від техногенної катастрофи, що могло обернутися жертвами населення як у східних регіонах України, так і в Європі.

Слід доказувати, що:

- економічно невмотивоване і різке збільшення ціни на газ та драконівські умови на його постачання в Україну – це різновид помсти Україні за те, що вона взяла курс на євроінтеграцію;

- небажання переглядати ціни і умови газопостачання й нині, що передбачено договором, є різновидом позасудового покарання України за небажання вступити на невигідних умовах у Митний союз;

- вимоги віддати українську газову трубу взамін на згоду перегляду цін та умов газопостачання є різновидом шантажу і не мають нічого спільного з комерційністю газового договору, носять характер політичного тиску;

- небажання переглядати неадекватні європейським ціни і умови газопостачання спрямовано на зниження конкурентоздатності української економіки задля забезпечення конкурентних переваг російських виробників товарів;

- небажання переглядати неадекватні європейським ціни та умови газопостачання у скрутних і безвихідних для України умовах є різновидом мародерства та ін.

І якщо Янукович відмовиться подавати позов до міжнародного арбітражу про визнання газових угод недійсними у зв’язку з тим, що він був укладений під тиском Росії в умовах становища безвиході для України і Європи, то причина може бути в іншому - Янукович бажає програти міжнародний арбітраж тому, що, можливо, з’явилася домовленість з Росією про введення якогось чергового посередника в торгівлі газом, у результаті чого газ для України стане на кілька доларів (десятків доларів) дешевшим, але при цьому керівництво Росії і України отримає свою частку - „кишенькові гроші” на особисті потреби. А Янукович зможе продовжувати судити Юлю.

Хто повірить, що Янукович немає впливу на суди в Україні? А для чого він добивався відновлення „владної вертикалі”? Не для того, щоб поставити кума Генеральним прокурором, брата кума - керівником кримінального суду України і щоб своєю політичною силою формувати Вищу Раду юстиції, яка розглядає дисциплінарні справи по суддях, коли їхнє рішення не відповідатиме заданому...? Невже Янукович добивався всього цього для того, щоб не мати ніякого впливу на прокуратуру і суд?

А далі подивимося, що в команді Януковича візьме верх: можливість захистити інтереси України чи бажання засудити Юлю?

Володимир Пилипчук -
народний депутат України 1-го та 2-го скликань,
екс-Член Президії Верховної Ради України,
екс-віце президент Генерального Комітету
Парламентської Асамблеї ОБСЄ,
Академік Академії економічних наук України,
професор