Росія готується стати колоніальною квазі-імперією

Автор/джерело -  © “Росбалт” 

Чому Євразійський союз Владіміра Путіна не стане новим СРСР? У чому різниця між європейською і євразійською інтеграцією? Що спільного між новим проектом Кремля і філософією Британської імперії? Свою версію відповідей запропонував політолог Андрій Окара .

Андрій Окара

- Росія в особі Володимира Путіна запропонувала оточуючим її країнам нове інтеграційне об'єднання - Євразійський союз, який повинен прорости з Митного союзу і Єдиного економічного простору. Навіщо це Путіну?

- Меседж Путіна про створення Євразійського союзу або, умовно кажучи, «СРСР 2.0", стрижнем якого планується зробити союз Росії, Білорусі та Казахстану, носить програмний характер і може стати ідеологічним і політичним мейнстрімом нового путінського президентства. Путін вже досяг всього того, чого можна досягти в масштабах російської політики - номінального статусу, реальної влади, грошей, захоплення дівчат, які "готові порвати за нього". Логічно, що йому хочеться більшого. Створивши Євразійський союз, Путін може увійти в історію. Підозрюю, що це бажання - зараз для нього головна мотивація.

- Але ж сама ідея не нова. Про Євразійський союз говорив Назарбаєв за часів Єльцина. Де гарантія, що це не черговий передвиборчий розіграш?

- Важливо звернути увагу на те, що буде сказано на тему пострадянської інтеграції в інавгураційній президентській промові Путіна в травні наступного року. Тим більше, що тепер нам запропоновано жити не за концептуальними програмами розвитку, а за програмними промовами наших двох лідерів.

Поки діапазон оцінок ідеї Євразійського союзу широкий - від "нуля" (безглузда передвиборна "обіцялівка") до "нескінченності" (Росія "встає з колін" і приступає до відновлення євразійської імперії). Схоже, сам Путін мріє про другий сценарії - згадаймо його оцінку розвалу СРСР як найбільшої геополітичної катастрофи XX століття. Але що в ідеї Євразійського союзу мрія, а що - реальна можливість, буде визначено в найближчі півроку.

Поки по характеру інформаційної кампанії навколо цієї теми можна зробити висновок, що влада в ній досить сильно зацікавлена. Але головне для імперії чи наднаціонального об'єднання - не гроші, а вітальна енергія, надідея, люди, які одержимі новими перспективами майбутнього. А що зараз? А зараз одна з найбільш дебатованих в російському суспільстві тем формулюється так: "Досить годувати Кавказ!". Я не оцінюю зараз причини цих настроїв, але навряд чи країна з подібними настроями здатна до якого-небудь імперобудівництва.

- Чи може бути Євразійський союз східним аналогом ЄС?

- Ні, і відразу через певні фундаментальні причини. Потенційні учасники Євразійського союзу - це країни з авторитарними політичними режимами, з неофеодальними політичними системами, з домінуванням екстенсивного розвитку, з сировинними або напівсировинних економіками. У Росії несприятливий клімат для бізнесу, для впровадження інновацій, не кажучи вже про яку б то не було політичну чи соціальну активність. На російській модернізації фактично поставлено жирний хрест. Росія в нинішньому вигляді фактично відмовляється від інноваційного розвитку, хоча пропаганда говорить про модернізацію і Сколково.

Крім того, Європейський союз - це об'єднання держав, в якому немає одного-єдиного домінатора. У Євразійському союзі жодних альтернатив Росії як домінатора бути не може хоча б в силу природних географічних та історичних причин. Ну не можуть відносини Росії і Білорусі (Росії та Казахстану, Росії та Киргизії) будуватися як відносини Німеччини та Франції!

Ну й ще - питання етичне. У Євразійському союзі кожна з країн захоче збагатитися або, принаймні, вирішити свої питання за рахунок інших. Інакше кажучи, поки що немає уявлення про загальне благо, загальний зиск, загальні інтереси. Втім, якщо врахувати, що сучасна Росія - це держава-корпорація, в якому всі ресурси і можливості належать невеликій групі "акціонерів", інакше і бути не може. Акціонери думають, перш за все, про рентабельність і прибуток, а народ своєї країни сприймають як "непрофільні активи". Що ж тут говорити про народи інших країн?

Можна перерахувати цінності, на основі яких існує Європейський союз. І ці цінності привабливі для тих, хто хоче до нього вступити. А на основі яких цінностей буде існувати союз Євразійський?

Загальне в Європейському та Євразійському союзах - це, ймовірно, форма. ЄС - це не федеративна держава, не конфедерація, не звичайний міжнародний союз, а якась квазіімперська інтеграція нового типу: є загальна валюта (євро), але у деяких учасників - своя (скажімо, - у Великобританії та Чехії); є наднаціональні органи, але зберігається суверенітет всіх членів, є Шенгенська угода, але не у всіх країнах вона діє. Можливо, Євразійський Союз теж стане чимось таким новим, що складно визначити в категоріях сучасної політичної науки і міжнародного права.

- Багато експертів вважають, що ключове питання для Євразійського союзу - "українське". Чи може нове утворення відбутися без України?

- Може. Але це буде абсолютно інше об'єднання, ніж якщо б Україна до нього вступила. Хоча б тому, що для всіх російських імперських проектів України - "золота акція" та "критична маса". Навіть СРСР помер після того, як УРСР провела 1 грудня 1991 референдум про незалежність, а в Москві відбулося горбачовсько-єльцинське двовладдя. До речі, і власне ідея Російської імперії прийшла в Москву з України: автор "Синопсиса" Інокентій Гізель, гетьман Іван Мазепа, Феофан Прокопович, Стефан Яворський - це люди, які створили імперський дискурс і модель нової російської державності.

Але на даний момент я не знаю в Україні політичних еліт, готових вступати в об'єднання, в наднаціональних органах якого буде заправляти Росія (точніше, Кремль), - за винятком кількох відвертих політичних фріків та маргіналів, які вже давно ні на що в українській політиці не впливають. Для одних еліт вступ і до Євразійського союзу, і навіть до Митного союзу неможливий з ідеологічних і політичних міркувань. Для інших (нинішніх соратників Януковича) - з економічних мотивів: "донецькі" олігархи щиро бояться, що "пітерські силові олігархи" їх порвуть на шматки. Наскільки виправдані такі побоювання, - питання складне і малозрозуміле, але те, що вони бояться, - це факт.

Думаю, якщо надій "вступити" Україні в Євразійський союз не залишиться зовсім (а особисто у мене їх немає), а в Європейському союзі країну не особливо чекають, необхідно розробити максимально прийнятний для всіх формат, при якому зменшувався б ризик російсько-українських торговельних воєн і взаємного геоекономічного шантажу. Ймовірно, цьому може сприяти підписання Україною договорів про Зону вільної торгівлі і всередині СНД, і з ЄС.

- Подібне російсько-українське порозуміння можливо?

- Теоретично так, але на практиці головна проблема в російсько-українських відносинах - не політична, і не економічна, а, швидше, з галузі політичної психології. На приватному рівні росіяни та українці чудово один одного сприймають. Але коли мова йде про міждержавні стосунки - відразу виникає бетонна стіна. Російські політики намагаються "покарати", "дотиснути" Україну: мовляв, чому ви від нас пішли? Українські політики час від часу роблять на адресу Росії якісь дрібні капості. В результаті - коґнітивний дисонанс, абсолютне нерозуміння і небажання чути одне одного.

На раціональному рівні очевидно, що Росія і Україна мають дуже багато спільних інтересів. Але особисто я не бачу можливостей для російсько-українського порозуміння ще років десять, а то й більше - допоки в російській еліті не з'явиться покоління, здатне сприймати Україну "на рівних", а в українській еліті - покоління, здатне мислити суб'єктно, самодостатньо і второпати , що Західна Європа - це зовсім не "земний рай".

- Чи не є Євразійський союз продовженням концепції "Русского міру", яку пропагує РПЦ?

- Дуже правильне порівняння! Путінський Євразійський союз, звичайно ж, слід порівняти з улюбленою ідеєю святійшого патріарха Кіріла про "Русскій мір". "Русскій мір" - це трохи модернізована традиційна панславістська концепція, що закликає об'єднати під владою Московського патріарха всіх пострадянських православних слов'ян. І знову-таки, цей концепт "спіткнувся" об Україну. Євразійський союз - концепція не панславістська, а євразійська, мотивована не геокультурними, а геоекономічними і частково геополітичними аргументами.

New-імператор всія Євразії

- Чи буде відрізнятися Євразійський союз від тих інтеграційних моделей, якими були Російська імперія чи СРСР?

- Без сумніву. За останнє десятиліття відбулася радикальна мутація російського імперського дискурсу. Головна концептуальна відмінність: Росія 500 років була імперією континентального типу, а тепер забажала стати імперією торговельного (морського, острівного) типу.

- Ідея "ліберальної імперії" Чубайса - про це?

- Судячи з усього, так. Адже Чубайс проговорився про нову самосвідомість політичної еліти. Зрозуміло, мова не стільки про його статтю восьмирічної давнини про "ліберальну імперію", а про увесь новий політико-економічний устрій. По-перше, російська політична еліта розглядає себе як закриту корпорацію, якій належить вся країна, - точніше, всі капіталізовані ресурси країни. І, по-друге, російський імперіалізм, російська імперська ідентичність і воля до експансії якщо й існують, то не в формі традиційного континентального імперіалізму, а у формі торгової колоніальної імперії.

- А в чому між ними різниця?

- СРСР, Російська імперія, а раніше Московське царство були континентальними імперіями і "тягловими" державами. В їх основі лежали якісь абсолютні надідеї - торжество православ'я або перемога комунізму, якими обґрунтовувалася зовнішня експансія. Коли в XVII столітті відбувалося "возз'єднання Великоросії та Малоросії", мотивація була така, що всі православні повинні жити в одному царстві. А вже потім дивилися - скільки це буде коштувати. Також і в СРСР - спершу поширення комунізму в усьому світі, а потім - де взяти гроші на підтримку просоціалістичних режимів в Африці (ясно, що відбирали у власного народу).

Континентальні імперії, як правило, не колонізують народи. Вони намагаються зберегти, словами Костянтина Леонтьєва, "квітучу складність", але при цьому - перемогти варварство і встановити загальний для всіх цивілізаційний порядок. Ну, наприклад, Радянський Союз виходив з того, що в Середній Азії має бути не тільки загальна освіта та охорона здоров'я, а й опера з балетом, і кіностудії - як у Москві, Ленінграді чи Одесі. Ідеологія такої держави виходить з деяких універсалістських передумов. Московське царство відчувало себе "катехоном" - останнім бастіоном, який перекриває шлях злу, Російська імперія будувалася на більш раціональній основі, але вважалася саме православною ідеократичною державою.

Це не означає, що всі повинні бути православними (хоча імператор і імператриця - зобов'язані), але саме православні вважалися імпероутворюючим стрижнем. Причому в XVIII-XIX століттях імперії вибудовувалися саме за конфесійною ознакою: Австро-Угорська імперія була католицькою імперією, Османська імперія була ісламською сунітською, Персія - ісламською шиїтською. У XX столітті держави імперського типу вже почали вибудовуватися на ідеологічній основі: Радянський Союз - це комуністична ідеократія, гітлерівська Німеччина - соціал-націоналістична.

Як правило, імперська державність не переслідує мети створити єдиний народ: коли в Російській імперії за Олександра III дуже жорстко взялися за русифікацію чи в СРСР за Брежнєва заговорили про "єдиний радянський народ", це стало знаком того, що ці держави скоро луснуть. Континентальна імперія, на відміну від торгової колоніальної, як правило, не виходить з передумов, що імпероутворюючий народ повинен існувати за рахунок експлуатації всіх інших. Нерідко буває рівно навпаки: імперське ядро ​​живе гірше провінцій. Але головне в континентальній імперії - це надідея, на основі якої імперське ядро ​​"цивілізує" провінції і приєднані народи. Саме в подібному форматі російська державність існувала протягом останніх п'яти сторіч.

- Хочете сказати, що Російська імперія протягом останніх 500 років не спиралася на критерій економічної рентабельності?

- Було по-різному. Наприклад, сучасні сибірські автономісти і сепаратисти вважають, що Москва завжди ставилася до Сибіру як до "внутрішньої колонії". Але критерій рентабельності ніколи не був єдиним чи головним, як це було в торгових імперіях. Там завжди було чітке розділення на центр і експлуатовані колонії, які включені в імперію рівно до тих пір, поки їх експлуатація рентабельна. Як тільки необхідні ресурси для утримання колонії перевищують рівень доходу від її експлуатації, імперія розпадається. Рентабельність - це головний принцип існування торгових імперій, на зразок Британської, Іспанської, Французької, Голландської чи Португальської.

Російська імперія та Радянський Союз не виходили з критерію рентабельності: в союзних республіках часто жилося краще, ніж в імперському ядрі - РРФСР (зрозуміло, за винятком Москви і Ленінграда). Неможливо собі уявити, щоб на державному рівні існували програми з ліквідації дагестанських, грузинських, казахських чи білоруських селищ, а програма по утилізації "неперспективних" великоруських сіл існувала. Нечорнозем'я було перетворено на пустелю, великоруське село Центральної Росії як фактор загальнонаціональної життя перестало існувати, про це - вся радянська "сільська проза" (Бєлов, Распутін, Астаф'єв). Нещодавно трапилося абсолютно цинічне порівняння: нинішні села і райцентри Нечорнозем'я - це хоспіси. Звучить убивчо, але я не знаю, що заперечити (на нашу думку, причина такого стану прихована в тому, що перший організований супротив радянській імперії був саме в Центральній Росії, в безпосередній близькості до столиці, через що необхідно було створити буферну "мертву зону". Про те, як це відбувалося, можна почитати тут - прим. “Аратти”).

- Отже, Євразійський союз - це перша в наших краях імперія торгового типу?

- Поки рано говорити про нього з великою часткою визначеності. Але більше аргументів на користь того, що він може стати саме торговою квазі-імперією. Росія не буде вкладатися в жодні інфраструктурні і "цивілізаторські" проекти в Центральній Азії (з чого б, коли в самій Росії - демодернізація і брак ресурсів), але отримає звідти пристойну хвилю вже цілком легальної трудової та іншої міграції - як її отримала цілком успішна Західна Європа: колишні колонії жорстоко мстяться своїм метрополіям.

- Чому саме зараз заговорили про Євразійський союз? Тільки лише через новий термін Путіна чи є об'єктивні причини?

- На початку 1990-х Росія не мала сил і енергії для підтримки імперського статусу - вона стиснулася до формату середини XVII століття. Зараз ситуація інша: ресурс екстенсивного розвитку вичерпується, а кон'юнктура світових цін на нафту і газ така, що для самозбереження необхідні нові ресурси, які можна залучити у форматі торгової імперії.

- І все-таки, Євразійський союз здатний зробити життя на пострадянському просторі краще?

- Хотілося б у це вірити. Однак зробити життя кращим може лише перехід до суб'єктного та інноваційного розвитку - зіскакування з "голки" ресурсної економіки, перехід до нового технологічного укладу, створення можливості для самореалізації енергійних і конструктивних людей, що вибудовують точки і вогнища зростання. А збирання кількох екстенсивних проектів під одним скіпетром навряд чи здатне дати інтенсив і синергетичний ефект. Хоча, звичайно, якщо акція "Порву за Путіна" буде проходити в масштабах всього майбутнього Євразійського Союзу, - це буде грандіозне гьорлз-шоу!

Розмовляв Павло Казарін