Хто відповідатиме за смерть на майдані?

Автор/джерело -  © Сергій Дмитриченко, “Аратта-Україна”, головред 

Ввечері 27 листопада у Донецьку, на площі перед будівлею Пенсійного фонду, де голодували чорнобильці, сталася трагедія: під час демонтажу намету загинув один з протестувальників Геннадій Конопльов, якому було 70 років.

Одразу ж зазначу, що не ставлю на меті підміняти слідство, якщо таке буде. Насправді ми, громадяни, маємо для себе розібратися: що ж сталося насправді? Чи це нещасний випадок, як стверджує влада, чи вбивство? Чи голодуючі чорнобильці виконують чиєсь політичне замовлення, як стверджує влада? А може навпаки, їх підштовхнула на крайній спосіб протесту безвихідь, спричинена діями влади?

На сьогодні не бракує інформації, про те, що сталося у Донецьку ввечері з неділі на понеділок. Всі сторони конфлікту вже висловили свої точки зору, свої інтерпритації події. Президент України Віктор Янукович дав доручення Генеральному прокурору вивчити обставини трагедії і за десять днів доповісти гаранту.

Але ми не будемо чекати ці десять днів: нехай слідчі прокуратури виконують свої обов’язки і формулюють попередню правову оцінку події. І чомусь, складається враження, що та оцінка буде співпадати з вже сформульованою донецькими можновладцями: з протестувальником стався нещасний випадок. Проте, вже зараз є достатньо причин для сумнівів у правдивості владної позиції.

Що сталося у наметовому містечку чорнобильців?

Розповіді свідків

«Спочатку два співробітники міліції у формі зайшли в намет, озирнулися, а потім хтось вимкнув генератор, стало темно. Потім забігли молодчики в цивільному одязі в намет і стали виривати труби з печей. З «буржуйок» пішов чадний газ в намет, після цього нальотчики почали заливати водою грубки, в яких горіли дрова, пішла пара. Після цього ми почали кричати - «що ви робите», але на нас ніхто не звертав увагу .. Нас в наметі було не менше 25 людей, ми почали кашляти. Потім вони почали ламати намет, нахилили його на нас, простір повітряний зменшився, стало ще важче дихати. Вони пройшлися по нас». – розповіли учасники голодування на прес-конференції у Донецьку. З їх слів можна зрозуміти, що «демонтаж» тривав 5-7 хв. «Вони піднімали опори, натяжні троси, по людях промчали, як по асфальту, для них людей там не існувало. Коли ми залишилися лежати просто неба, ми побачили, що намет потягли до проїжджої частини, а навколо цього намету по всьому периметру стояли співробітники міліції». – почули журналісти сумну розповідь.

Слід зазначити, що цей короткий опис подій повністю співпадає зі змістом інформаційних повідомлень донецьких журналістів, які стали свідками події.

На зазначеній прес-конференції також остаточно з’ясувалося, що «демонтаж намету таки здійснювали працівники місцевого МНС, але чомусь у «робочому одязі» без розпізнавальних знаків. Хоча загальновідомо, що на «робочому одязі» співробітників МНС мають бути як світловідбиваючі нашивки, так і напис «МНС України». Отже одразу виникає питання: навіщо МНС не побажало «засвічуватися» на вірогідних відео-фотоматеріалах? Адже, як стверджують офіційні чинники, дії працівників рятувальної служби були законні і вони, виконуючи рішення суду, знімали намет, який є їхньою власністю. Але питання, насправді, полягає в тому, чи могли працівники МНС без судових виконавців самотужки виконувати рішення суду у ситуації, коли воно не набуло законної сили і не вичерпався термін оскарження?

Розповіді чиновників

Ось що розповів журналістам начальник міліції Донецька Юрий Седнєв. «Близько 18 години з оперативного відділу МНС надійшло повідомлення про те, що вони просять надати допомогу в охороні громадського порядку в ході реалізації рішення суду - демонтувати свій намет (на початку акції свою палатку співробітники МНС люб`язно надали учасникам акції). Біля Пенсійного фонду у нас цілодобово знаходиться наряд співробітників міліції у складі 7 осіб, які несуть службу з охорони порядку. Я виїхав туди, ще туди під`їхав наряд, який змінювався в ніч, в цілому було 15 осіб. Десь близько 19 години під`їхали співробітники МНС, підійшов старший відповідальний, представився, що вони вже готові приступити».

За його словами співробітники МНС вели себе професійно, говорити про те, що було задимлення там, в наметі, він може це сказати, тому що спочатку співробітники МНС підняли бокові сторони намету для того, щоб якраз цього не сталося. «Двоє співробітників загасили печі для того, щоб вони охололи і для того, щоб їх можна було не палаючими демонтувати і винести з цієї зони. Палатка була буквально за 7 хвилин демонтована - її підняли і винесли відразу». – повідомив Седнєв журналістам.

За словами міліцейського начальника, були обурення з боку незаконної акції, але будь-якого протистояння, фізичних розборок не було. Відразу їх попередили, що тільки знімається намет, але їх не чіпають, до них жодних заходів фізичного впливу не застосовувалось. «Всі учасники незаконної акції, крім того, на жаль, хто з серцевим нападом, всі інші - жоден не звернувся за фактом тілесних ушкоджень. Тобто, все залишилося на місці, крім намету, і всі інші були цілі і неушкоджені. Співробітники, які несли службу, і які потім забезпечували цей прохід МНС, у них навіть елементарного фізичного контакту з учасниками незаконної акції не було. Але тільки коли учасники акції оточили «швидку» допомогу, стали бити по склу і стали розгойдувати машину, лікарі звернулися, що їм треба терміново виїхати в лікарню для надання термінової медичної допомоги тому, хто знаходився в машині. Співробітники міліції насилу відсунули голодувальників у бік, щоб могла проїхати «швидка» допомога. Після чого обстановка нормалізувалася ... Машина «швидкої» допомоги поїхала, відразу спала напруга і співробітники міліції відійшли. І все закінчилося». – розповів Седнєв.

Але, слова міліцейського керівника м’яко кажучи, не підтверджуються свідченнями чорнобильців. «Коли ми залишилися лежати просто неба, ми побачили, що намет потягли до проїжджої частини, а навколо цього намету по всьому периметру стояли співробітники міліції. Неподалік, біля ялинки стояв начальник Донецького міськвідділу міліції Юрій Володимирович Седнєв. На обурення чорнобильців - «Що відбувається?», Він відповів, що не знає цих людей і «зараз будемо розбиратися». Потім вийшли люди з намету стали кричати, що людині погано, потрібна «швидка» допомога ... Геннадія Конопльова занесли в машину «швидкої» допомоги. Міліція навколо охороняла не нас, учасників акції протесту ... До Седнєва потім ззаду підійшов колега, потягнув його за руку, і вони різко пішли ... Але завантаження намету відбувалося на очах у Седнєва, і при ньому тягнули намет, поклали його в «КамАЗ» без номерів і відвезли. У цей час співробітники міліції знімали все це на камеру. Ми тоді почали йти до «швидкої» допомоги, але машину обступили співробітники міліції і люди в цивільному. Мабуть, це були переодягнені співробітники міліції, які й штовхали міліціонерів у формі на нас. Один з наших чорнобильців - Володя Деркач - зайшов в «швидку» і лікар показав йому кардіограму Конопльова у вигляді прямої лінії, тобто, медики констатували його смерть. Це чули, цілком ймовірно, співробітники міліції - до них надійшла команда створити живий коридор, щоб у терміновому порядку вивезти померлого з місця злочину. І тоді ми вирішили не пускати машину. Проти нас були кинуті співробітники міліції. Так, там була сутичка зі співробітниками міліції, ми не заперечуємо. Але ці покидьки, одягнені владою, в особі міліції, вони, дійсно, втратили страх перед народом. Це не народна міліція, вона захищала той бандитизм, який був зроблений проти учасників акції, які відстоюють свої конституційні права на отримання законних пенсій». – розповіли журналістам чорнобильці.

Керівник МНС Олексій Мігрін на цій прес-конференції визнав, що його підлеглі чомусь «шифрувалися», тобто були у синій робочій формі без розпізнавальних знаків. За його словами, службовці МНС вели себе чемно, по людях не топталися нікому травм не завдали і швидко зняли і завантажили намет і пічки у вантажівку. Між тим Мігрін «випадково забув» уточнити чому: на місці «демонтажу» були відсутні судові виконавці; вантажівка була без номерних знаків, а службовці без визначених нормативними документами, розпізнавальних знаків на одязі. Так само, як і начальник міліції не пояснив, що то за дивні люди були «у цивільному» і чому міліціонери, яких вони штовхали, навіть не спробували встановити їхні особи.

Трагічна випадковість чи службова недбалість?

Для кожної людини, яка відслідковувала трагічні події минулої неділі в Донецьку, очевидно, що: 1) була протестна акція голодування інвалідів-чорнобильців; 2) рішення суду з заборони цієї акції не набуло законної чинності, оскільки не минув термін оскарження; 3) співробітники МНС, не чекаючи визначених законом термінів, вирішили забрати в голодуючих інвалідів намет; 4) під час «демонтажу» намету помер інвалід-чорнобилець. Окремо зазначу, що ці події відбувалися у присутності посиленого наряду міліції, яким особисто керував начальник міськвідділу Седнєв.

Відповідно до закону «Про міліцію», виконуючи свої обов’язки, співробітник міліції охороняє громадський порядок, здоров’я, життя, майно громадян та держави від злочинних посягань. А що ж тоді охороняли донецькі міліціонери біля табору чорнобильців? Адже, вони добре знали, що у наметах знаходяться хворі і знесилені голодуванням громадяни. При тому, їм напевно було відомо, що у неділю вранці одному з чорнобильців, а саме Геннадію Конопльову стало зле, а його діагноз про який( як ми дізналися зі слів міліцейського керівництва), – було добре відомо. І напевно не тільки міліціонер, а й школяр знає, що при загострені гіпертонічних і серцевих хвороб, людині категорично не можна ні нервувати, ні хвилюватися, бо це може спричинити смерть.

Окрім Конопльова решта голодуючих так само, якщо були офіційно визнані інвалідами – то аж ніяк не могли вважатися здоровими. То чому ж, ввечері, при мінусовій температурі повітря, керівництву МНС спало на думку «демонтувати» намет? Інакше кажучи, свідомо залишити хворих і знесилених громадян замерзати на морозі? Тим більше, що не було нагальної необхідності у саме таких брутальних діях?

Що б казав пан Мігрін, якби до ранку ще хтось із інвалідів-чорнобильців зазнав непоправної шкоди від переохолодження? Чи на його прохання, перед акцією «демонтажу» намету всіх оглянули лікарі і дали йому офіційний документ про те, що стан їхнього здоров’я дозволяє без наслідків екстремальну ночівлю просто неба на морозі?

Нічого подібного ми не почули. Натомість пан Мігрін публічно підтвердив, що його підлеглі, ховаючись, як злодії, без жодних розпізнавальних знаків(які, до речі, згідно з чинним законодавством є обов’язковими), вхопили намет, прилади обігріву і завантаживши їх у вантажівку вивезли у невідомому напрямку. Це називається, - «відповідно до закону»? Якого саме, адже припису виконавчої служби, тобто, санкції суду на його, Мігріна дії – не було. І це факт.

Окремо зупинимося на діях співробітників міліції, які «забезпечували» сумнівні, з точки зору законності, дії МНС, які спричинили тяжкі наслідки. Адже, очевидно, що «демонтаж» намету і смерть Геннадія Конопльова мають прямий причинно-наслідковий зв’язок. Бо саме він не зміг підвестися, коли «демонтажна бригада» тягла намет до вантажівки. І те, що співробітники МНС навіть не поцікавилися станом його здоров’я і чи зможе він самостійно встати і покинути намет – теж підтверджується свідченнями. То, питається, життя і здоров’я яких саме громадян вони охороняли? Працівників МНС від «посягань» знесилених і хворих інвалідів-чорнобильців? Чи їхнє завдання було охороняти донеччан від розповсюдження «екстремістських настроїв»? Бо, судячи з коментарів посадовців, включаючи прем’єра Миколи Азарова, жоден посадовець не вважає, що інвалідів вивели на мороз і голодування злидні та безвихідь, а не бажання «дестабілізувати», з невідомих міркувань, комфортне життя чиновництва.

Саме на працівників міліції закон покладає певний алгоритм дій у випадках, коли в результаті дій будь-кого трапляється смерть людини або хтось отримує тілесні ушкодження тощо. Начальний міськвідділу МВС міста Донецька Седнєв публічно підтвердив, що особисто був присутній під час «демонтажу» намету.

Згідно з офіційною версією та показами протестувальників, міліціонери безпосередньої участі у «демонтажі» не брали – вони стояли у очепленні, але при цьому прекрасно бачили дії співробітників МНС. Це означає, що: міліціонери не могли не усвідомлювати, що хворі і знесилені інваліди-чорнобильці наражаються на реальну небезпеку для життя та здоров’я, залишившись просто неба у морозну ніч. Всі присутні міліціонери бачили, що щонайменше один з протестувальників залишився лежати, після «демонтажу» намету. Седнєв точно знав, що Конопльов вмер у машині «швидкої допомоги» до моменту, коли вона почала рух у лікарню. Бо, саме лікарі цієї бригади зафіксували смерть хворого. Отже, кажучи юридичною мовою, з моменту початку лікарями реанімаційних заходів, виникла ситуація, яка кваліфікується, як «тяжкі наслідки». Відповідно до цих обставин, Седнєв мав би: дати команду, аби його підлеглі вжили заходів для припинення співробітниками МНС будь-яких дій; зафіксувати місце події та вжити заходів для збереження речових доказів та недоторканності місця події; викликати на місце події слідчо-оперативну групу, сповістити про подію прокуратуру і забезпечити охорону місця події до прибуття криміналістів та слідчого прокуратури. Саме слідчий прокуратури, відповідно до чинного КПК, має дати висновок, після вивчення всіх обставин події, чи це був нещасний випадок, чи результат злочинних дій, тобто злочин, та визначити юридичну кваліфікацію події, тобто порушити кримінальну справу чи відмовити у порушені такої.

Як засвідчили і чорнобильці, і начальник міліції Седнєв, нічого подібного на місці події не відбувалося. Очевидно, попри вимоги законодавства, сам міліцейський керівник взяв на себе повноваження прокуратури і об’явив смерть Конопльова «нещасним випадком».

Таким чином, судячи з публічної інформації про подію, можна стверджувати, що, щонайменше, у діях посадовців під час «демонтажу» є ознаки злочину, який кваліфікується як службова недбалість з тяжкими наслідками.

Залишається сподіватися, що слідчі Генеральної прокуратури, виконуючи доручення Президента Януковича, також помітять невідповідність дій донецьких посадовців та нададуть їм правову оцінку, згідно з чинним законодавством.

А ми, громадяни, уважно слідкуватимемо за подальшим розвитком подій. Адже, ця справа стосується не тільки інтересів родини загиблого Конопльова, а кожного з нас. Бо безкарність і безвідповідальність посадовців силових органів влади має для суспільства непередбачувані наслідки. Сьогодні Конопльов, а завтра ти або я…