Сергiй Хрущов: “Росiйськi спецслужби фальсифiкують нашу iсторiю”

Автор/джерело -  © Богдан БОНДАРЕНКО, “Експрес online” 

В iнтерв’ю газеті “Експрес” син радянського керманича розповiв, навiщо Сталiн пiдпоював своє оточення, як Брежнєв хотiв влаштувати замах на Хрущова i чому ходить вулицею... босонiж.

Сергій Хрущов - вчений-ракетник, історик, пубілцист

Як ви думаєте, де живе син Микити Сергiйовича? У провiнцiї - щоправда, не росiйськiй чи українськiй, а американськiй — у мiстi Провiденс. Рiвно 20 рокiв тому Хрущов-молодший перебрався з дружиною за океан, де викладає в унiверситетi, пише iсторичнi книги (насамперед про батька) та їздить на конференцiї...

"Це мав би санкцiонувати Путiн"

- Ви, мабуть, уже знаєте, що в Запорiжжi вiдкрили недавно пам'ятник Сталiну, який торiк пiдiрвали? До такого сталiнiсти навiть у Росiї не додумались, а у нас -- будь ласка...

- Так, я бачив усе по телевiзору. На жаль, - каже в ексклюзивному iнтерв'ю "Експресу" Сергiй Хрущов. - Однак я б так емоцiйно не реагував на цю подiю. Якраз встановлення пам'ятника Сталiну свiдчить про те, що в Українi панує демократiя. Нехай з усiма негативними рисами, характерними для перехiдного перiоду (зокрема судами над опозицiєю), але демократiя! У Росiї таке справдi неможливе, бо подiбну акцiю мав би санкцiонувати Путiн. Вiн цього, звичайно ж, не зробить. Хоча, з точки зору вiдродження сталiнiзму (а не появи десь там якогось пам'ятника), Росiя, безумовно, пiшла так далеко вперед, що, мабуть, її вже нiкому не наздогнати.

I взагалi - сьогоднi в Росiї при владi значною мiрою перебувають представники ФСБ, котрi намагаються реабiлiтувати полiцiйну державу як таку. Тому чи варто дивуватись, що вони обливають брудом мого батька, а Сталiна i Берiю представляють, кажучи сучасною лексикою, ефективними менеджерами. Звичайно, це - нонсенс, але якщо вам постiйно втовкмачуватимуть такi речi, то рано чи пiзно ви в них повiрите. I я це прекрасно розумiю: сам же свого часу навчався в унiверситетi за коротким курсом ВКП(б) i вiрив, що Троцький завжди був ворогом народу, а Ленiн та Сталiн робили революцiю. У той час як Бухарiн ночами сипав скло в тiсто, з якого робили булки. (Усмiхається). Ось сьогоднi в Росiї люди живуть приблизно за такою iсторiєю. Не дай Боже, щоб це сталося i в Українi!

- Як ви коментуєте те, що кажуть i пишуть росiйськi iсторики? Наприклад, вони стверджують, що в 1937 роцi Хрущов, будучи першим секретарем Московського обкому КПРС, випрошував у Сталiна збiльшення лiмiтiв для розстрiлу "ворогiв народу"...

- У Федеральнiй Службi Безпеки є спецiальнi вiддiли, якi й вигадують подiбнi речi, а також чимало iнших. I багато хто потiм вiрить у цi фальсифiкацiї. А насправдi ж нiяких документiв, якi пiдтверджували б те, що ви кажете, немає! Такi факти виголошують без жодних посилань, просто пишуть: "У нас є вiдомостi..."

Насправдi того не могло бути. Не тому, що це суперечило характеру батька (тут ви можете зi мною сперечатись), а просто в умовах тоталiтарної держави жоден регiональний керiвник - нi Хрущов, нi Каганович, нi Косiор - нiякими репресiями керувати не мiг. Тому що державою управляв Сталiн - через НКВС. Вiн приймав його керiвникiв, яким давав чiткi вказiвки, вони складали списки — i по Москвi, i по Українi, i по iнших регiонах. А потiм приносили їх (iнодi й не приносили) на вiзування.

Якби Хрущов чи хтось iнший мiг сам цiєю справою, так би мовити, завiдувати, напевно, Сталiн потрапив би у тi списки одним iз перших та закiнчив життя десь у "мiсцях вiддалених"...

- А правда, що Йосип Вiссарiонович споював своє оточення?

- Не те, щоб споював, а перiодично пiдпоював. З одного боку, це були такi собi жарти, а з iншого -- Сталiн сподiвався, що хтось на п'яну голову вiзьме й проговориться... Мiй батько знайшов спосiб, як давати собi раду: просто розбавляв алкоголь водою (i не тiльки вiн), потiм його, правда, викрили. Причому зробив це Берiя. "Симулянтам" добряче перепало, i їх споїли за повною програмою. Тодi Микита Сергiйович повернувся вiд Сталiна аж надранок. I це, до речi, був єдиний раз, коли я бачив батька п'яним.

- Кажуть також, що Будьонний, Ворошилов i Молотов влаштовували на таких посиденьках "танцi народiв свiту"?

- ...Будьонний справдi умiв танцювати навприсядки, Молотов був спецiалiстом, як тодi казали, у мiських танцях, а Мiкоян виконував лезгiнку. Те, що Хрущов танцював гопак, на жаль, неправда. Якби вiн умiв танцювати i мiг, напевно, танцював би. Але не мiг i не вмiв.

Зрештою, не слiд розцiнювати усе те, що вiдбувалось на дачi у Сталiна, як якесь приниження. Уявiть собi: там збирались ще не дуже старi, але й не молодi люди, з дня у день - тi ж п'ять-шiсть чоловiк, їм же було скучно, от вони i влаштовували такi розваги. Перiодично Сталiн заводив платiвку й казав присутнiм: "Давайте танцювати!" Або ж за пiанiно сiдав Жданов, щось там грав i спiвав, як кажуть, вульгарнi частiвки...

Микита Сергiйович Хрущов (15.04.1894 - 11.09.1971) ходив у вишиванцi

"Вишиванку вiддав у музей"

- Як у Москвi ставились до того, що Микита Сергiйович ходив у вишиванцi?

- Тодi це не вважалось чимось особливим. Деякi вишиванки вiн сам купував, деякi йому дарували. Батько справдi любив одягати такi речi: цiнував вишиванки i за зручнiсть, i за красу. До слова, одна з українських сорочок у мене збереглась: недавно я вiддав її до музею Берлiнського муру - на якийсь час.

- Хто взагалi обшивав Хрущова? Дехто стверджує, що в Микити Сергiйовича був iталiйський закрiйник...

- Нi-i-i. Одного разу, коли приїздив президент Iталiї Гронкi, його дружина поцiкавилась у Микити Сергiйовича: "Це правда, що ви шиєте в iталiйцiв?" Вiн їй сказав: "Нi, я шию тут, у Москвi, на Кутузовському проспектi". Там справдi було ательє, "кедебешне", яке обслуговувало вищих керiвникiв держави.

Причому спочатку шили досить погано, але коли в захiднiй пресi з'явились статтi з насмiшками з приводу того, як одягались радянськi керiвники (зокрема мiй батько), тi ж кравцi стали шити, очевидно, за iншими лекалами. I рiч не в тiм, що вони ранiше не вмiли. Просто за Сталiна вимагали робити напiввiйськовi френчi, от вони i розiвчились шити костюми, а потiм знову... навчились. Думаю, росiйськi євреї були аж нiяк не гiршими кравцями, нiж iталiйськi. (Усмiхається). До речi, у тому ж ательє одягалась i моя мама.

- Iсторики пiдкреслюють той факт, що Нiна Петрiвна була першою з дружин радянських лiдерiв, яка супроводжувала його пiд час вiзитiв за кордон. Це якось обговорювалось удома?

- Нi, не обговорювалось. Просто, коли країна почала вiдходити вiд сталiнiзму, наших керiвникiв стали запрошувати за кордон з дружинами. Правда, дехто i далi дотримувався ортодоксальних поглядiв (наприклад, Молотов), iншi просто не хотiли їздити на Захiд зi своєю "половиною" (скажiмо, Булганiн жив окремо вiд дружини). А коли головою Ради мiнiстрiв СРСР став Хрущов, вiн скрiзь брав i маму, i нас, дiтей. По-моєму, на Заходi це справляло дуже гарне враження, судячи з тих вiдгукiв, якi були в пресi...

- А це правда, що вашi батьки офiцiйно зареєстрували шлюб лише через 41 рiк пiсля знайомства?

- Правда. Адже в той час, коли вони одружувались - у 1924 роцi, шлюбiв у РАЦСi нiхто не реєстрував. Ну й вони не реєстрували. А потiм у цьому просто не було потреби.

- Кажуть, у вас удома був цiлий зоопарк?

- Так, у Києвi. У нашому будинку жили i бiлки, i лисеня, i собаки, i кiшки. Микита Сергiйович любив тварин. Часто приносив тим же бiлкам горiхи, i вони, за звичкою, порпались у його кишенях, шукаючи щось поживне...

А мамина мама взагалi розводила цiле господарство: кроликiв, гусей, качок, цесарок. Так-от, лисеня, яке у нас жило, весь час воювало з бабусею. Воно вважало, що цi качки належать йому, а бабуня - що їй. (Усмiхається).

Оскiльки дiлянка була велика (колись вона належала київському аптекарю), там жили навiть павичi. Вони ходили територiєю, вiдкладали яйця, сидiли на деревах. Але потiм Микита Сергiйович сказав, аби вiддали птахiв до зоопарку. Мовляв, люди почнуть говорити: "Ось Хрущов павичiв порозводив", а це полiтично неправильно...

"То було великою помилкою"

- З 1991 року ви живете за океаном. За тi 20 рокiв, чого вас навчила Америка?

- Наприклад, того, що треба усмiхатись людям. Ось усi - i в Українi, i в Росiї -- ходять похмурi. Зиркають одне на одного, нiби хочуть вкусити. Коли я приїджаю в Москву, сам себе ловлю на думцi: "Стоп, стоп, не можна усмiхатись!" Бо на тебе дивитимуться як на ненормального, якщо ти ходитимеш вулицею усмiхненим.

- А босим ви в Америцi стали ходити? Це якась оздоровча методика чи...

- Я став ходити босонiж ще тодi, коли жив у Києвi. А потiм упродовж тривалого часу не мiг цього робити. Хоча б тому, що в Москвi холодно. (Усмiхається). А тут, у Провiденсi, i тепло, i мiстечко невелике. Тому я знову iз задоволенням ходжу босим — з травня по жовтень.

Однак навiть в Америцi люди звертають на мене увагу. Нi, сусiди вже звикли, а от на вулицi iнодi зупиняється машина й невiдома дама цiкавиться: "Що з вами сталося? Чи треба вам допомогти?" Iнодi телефонує в полiцiю: "Тут iз людиною щось трапилось, ходить босою!" Приїжджає полiсмен, запитує: "Вам треба чимось допомогти?" Я кажу: "Не треба!" (Усмiхається).

- Рiвно 50 рокiв - у 1961-му - ваш батько сказав знамениту фразу, що "нинiшнє поколiння людей житиме при комунiзмi" (маючи на увазi 80-тi роки). Як ви сьогоднi її оцiнюєте?

- Звичайно, говорити щось таке було нерозумно... До того ж уже тодi, за економiчними показниками, американцi жили при комунiзмi! Так-так, тi данi, що їх закладали радянськi економiсти як прогнозованi на найближчi 20 рокiв (мовляв, "при комунiзмi" у людини буде стiльки-то того, стiльки-то того), в Америцi в 60-тi вже були реальнiстю... Тож сьогоднi можна сказати, що та фраза
виявилась справдi великою помилкою мого батька!

Про Брежнєва


- З розповiдей голови КДБ СРСР Семичастного ми знаємо, що свого часу Брежнєв хотiв влаштувати замах на мого батька. Мовляв, давай усунемо Хрущова -- влаштуємо авiакатастрофу чи отруємо, i тодi не буде головного болю, а я очолю країну без усiляких проблем. Однак Семичастний не повiвся на це, а Брежнєв, звичайно ж, не мiг офiцiйно вiддати йому такого наказу...

Про анекдоти

- Коли батьковi приносили щоденнi звiти про стан справ у країнi (i вiд ЦК, i вiд КДБ), на вiдмiну вiд Сталiна, який вимагав вихваляння, Хрущов казав: "Там, де мене хвалять, ви це залиште собi! Краще включайте у зведення те, де мене (скажемо так ввiчливо) критикують, у тiм числi й анекдоти". Тому батько i читав усiлякi анекдоти про себе, хоча й не любив їх, вважаючи виявом низької культури.

Про маму

- Моя мама, Нiна Петрiвна Кухарчук, народилась поблизу Холма. Востаннє вона була там у 1939 роцi, коли поїхала забирати батькiв. Сказала їм, що треба термiново вiд'їжджати, бо через кiлька днiв прийдуть нiмцi. Порадила передати й iншим односельцям цю звiстку. Ну вони й передали! А незабаром прибiгли хлопцi з НКВС - маму хотiли заарештувати за поширення чуток.

До речi, Хрущов свого часу виступав за те, щоб до України приєднали не тiльки Львiв, але й Холм. Однак Сталiн на це не погодився... А пiсля вiйни мама так i не побувала на малiй батькiвщинi. Хоча завжди за нею тужила!