Чого хочуть жінки? Внутрішня сутність жіночої суперечливості

Автор/джерело -  © Олег Сатов, “Психологія без шмарклів” 

В одному фільмі була показова сцена, де чоловік запитує свою подругу про те, чого хочуть жінки. І вона відкриває йому страшну таємницю, яку, за її словами, у жодному разі не можна розголошувати. Нахилившись до нього, вона пошепки зізнається - «Ми й самі гадки не маємо, чого хочемо!»

Це, звичайно ж, не зовсім так. Жінки цілком усвідомлюють, чого вони хочуть. Якщо правильно ставити питання, то нескладно витягти на поверхню той набір вимог і побажань, які жінка хотіла б пред’явити чоловікові.

Але в кожному жарті є частка жарту. При всій прозорості та очевидності жіночих бажань, за ними прихована більш глибока і складна мотивація, в якій поодинока жінка віддає собі звіт.

Але, перш ніж продовжити, я повинен зробити невелику обмовку. Завжди приємніше обговорювати недоліки іншої людини. Жінкам подобається читати про чоловічі заморочки, точнісінько так само, як чоловіки люблять пообговорювати заморочки жіночі.

Ця стаття - про жінок, і написана для жінок. Але я віддаю собі звіт, що куди більше вона зацікавить чоловіків, а у деяких жінок викличе різке відторгнення. Що ж, нічого не поробиш. Але все-таки, шановні жінки, я сподіваюся на ваш інтерес і тверезість вашого сприйняття.

У статті розглядається загальний випадок жінки з порушенням самооцінки, а терміни «гордість» і «нікчемність» не несуть емоційного забарвлення.

Отже, якщо разом охопити весь перелік жіночих «хочу», то легко помітити їхню суперечливість. Згадуючи статтю про чоловіків і коханців, можна сказати, що жінка чекає від чоловіка одночасного прояву обох моделей поведінки, що, за визначенням, неможливо. Жоден живий чоловік не зможе покрити собою весь список жіночих вимог. У самому кращому випадку, тільки його половину.

Але ні чоловіки, ні жінки цього не усвідомлюють. Кожна жінка шукає чарівного принца, який втілить в собі всі риси і властивості, в яких вона має потребу. А чоловіки, не розуміючи що відбувається, ламають себе на догоду жінці або бунтують проти вимог змінитися. Але результат завжди один - стосунки, які, можливо, починалися як казка і подарунок долі, виявляються зруйнованими.

Жінка не розуміє власної суперечливості і не може відмовитися від своїх бажань. Вона, скоріше, звинуватить свого чоловіка в тому, що він недостатньо сильно її кохає, щоб змінитися. Але навіть якщо чоловік її бажанням потурає, то і це її не влаштовує. Підкорений чоловік жінці вже не потрібен, і тоді починається новий виток звинувачень, - тепер уже в слабкості. Так до тих пір, поки стосунки не розлетяться на шматки.

Тема суперечливості жіночого характеру заслуговує всіх тих книг, що про неї написані. Таємниця жіночої душі - вічне питання для обох половин людства. Давайте спробуємо розібратися, що тут відбувається.

Походження жіночих вимог

Впродовж століть заміжжя для жінки було цілком прагматичним кроком. Віддаючи себе чоловікові, жінка перекладала на нього відповідальність за своє виживання і благополуччя. Це вважалося нормою і послідовно культивувалося з покоління в покоління.

Батьки самі шукали своїм дочкам вдалу, з їхньої точки зору, партію. Адже, якщо син міг встати на ноги і забезпечувати старість батьків, то від дочок нічого подібного чекати не доводилося.

У соціальному житті жінка довгий час мала лише «придаткове» значення. Тому батьки намагалися скоріше видати дочку заміж з максимальним для себе зиском. Таким чином вони знімали зі своїх плечей турботу про неї, а при належному везінні, із задоволенням використовували її жіночу привабливість, як шанс поріднитися з більш багатим і впливовим сімейством.

З точки зору самої жінки, у цій ситуації не було нічого принизливого. Заміжжя було угодою, в якій жінка отримувала матеріальні та соціальні блага в обмін на право володіння собою. Кохання, повага і прихильність могли в цьому брати участь, проте ніколи не були обов’язковим атрибутом.

Але з приходом нових часів, коли відносини між чоловіком і жінкою стали все більше спиратися на принцип взаємного задоволення, а жінка знайшла і затвердила право на повну свою соціальну самостійність, інститут шлюбу виявився в цікавій ситуації.

Критерієм вибору шлюбного партнера стало «кохання» - ефемерний комплекс емоційних переживань, який ставиться тепер понад всяких розумних доводів. І хоча ніхто толком і поняття не має про те, що таке ця «кохання», йому надається настільки важливе значення, що стосунки без кохання вже здаються чимось немислимим. Шлюб з розрахунку, який завжди був нормальним і природним явищем, тепер засуджується, як меркантильний і позбавлений почуттів.

Чоловіки і жінки грають у «стосунки» і вірять, що велике і світле кохання - головний привід для вступу в шлюб. І чоловіки в цій своїй омані навіть більш щирі, бо під маскою невинності в жіночій підкірці чітко звучить стародавній мотив: «Чоловік - це засіб вирішення всіх проблем».

Ця думка може бути усвідомленою або пригніченою, але, в будь-якому випадку, жінці вона здається цілком природною. - А навіщо ще потрібен чоловік?

Старовинний шлюб з розрахунку був куди більш чесним заходом, ніж нинішні шлюби по коханню, які весь розрахунок ховають під ширмою емоційної прихильності. «Милий, ти мене кохаєш? Чудово, тоді ти мені винен ... » - ось внутрішня сутність сучасного шлюбу з жіночої позиції.

У формуванні такої точки зору бере участь безліч факторів, але, головним чином, це питання виховання. Від матері до доньки, з покоління в покоління цей принцип використання чоловіка з власною метою передається кожній жінці.

Втім, далеко не все тут залежить від батьків, тому що міць соціального тиску і без того досить велика, щоб внести вірус жіночої зарозумілості в формування психіки.

Телесеріали, реаліті-шоу, «авторитетні» глянцеві журнали та інші засоби соціальної сугестії з малих років привчають дівчаток до того, як привабити чоловіка, як його до себе прив’язати і, як його потім використовувати. Кокетство - це бойове мистецтво з маніпулювання чоловіками, яке входить в програму обов’язкової жіночої освіти.

Крім того, кожній дівчинці, щоб вона не ухилилася від підтримки загальної «змови», впроваджується руйнівна думка, що нездатність привабити й оженити на собі чоловіка - це ознака її неякісності. І закінчується все тим, що самооцінка жінки повністю стає у залежність від її привабливості для чоловіків. Зверніть увагу, це вкрай важливо.

Тут ми плавно переходимо в площину психологічних потреб жінки, відповідальність за реалізацію яких, вона також перекладає на чоловіка. Тепер, до всього іншого, він повинен поводити себе так, щоб жінка перестала відчувати свою неповноцінність. І якщо він цього не робить, він - винен.

Це і є той камінь спотикання, який руйнує більшість сімей. Жінка намагається вийти зі стану внутрішнього конфлікту за рахунок чоловіка. Але оскільки він не може грати ролі, що суперечать одна одній, жінка, рано чи пізно, відчуває, що чоловік їй чогось недодає.

Вона й сама не цілком розуміє, що саме їй потрібно, але це не заважає їй звинувачувати в неякісності чоловіка і вимагати від нього рішення відомої казкової проблеми - піди туди, не знаю куди, принеси те, не знаю що.

А між тим, відповідальність за створення цієї проблеми і за її рішення лежить виключно на жінці. Чоловік, в кращому випадку, може допомогти їй усвідомити, що відбувається.

Жіночий маятник гордості і самоприниження

Про проблему гордості і нікчемності ми вже говорили в статті про загадки наших емоцій. Сподіваюся, ви її читали, інакше, деякі обороти подальшого оповідання можуть здатися вам незрозумілими.

Самооцінка у чоловіків і жінок влаштована більш-менш однаково. І в тих, і в інших мова йде про два полюси, що вимагають свого зміцнення. Гордість відіграється через активну взаємодію з навколишнім світом - в порівнянні себе з іншими людьми, в боротьбі за владу, в перемогах над суперниками. А нікчемність або жалість до себе живиться внутрішніми переживаннями, через взаємну емоційну підтримку або самозаспокоєння.

Кожна людина хоче перемог у соціальній сфері та безумовного прийняття в сфері душевної. А різниця між чоловіками і жінками тільки в тому, які засоби для досягнення внутрішнього спокою йдуть в хід.

Чоловіки, в цьому плані, більш самодостатні - вони цілком можуть справлятися з внутрішнім конфліктом своїми силами - наприклад, через кар’єру, захоплення і чоловічу дружбу. Жінка, з іншого боку, знаходиться в стані залежності - щоб угамувати внутрішню тривогу, їй необхідні стосунки з чоловіками. Без чоловіків, жінка не здатна подолати почуття власної неповноцінності.

Ймовірно, така жіноча залежність не є вродженою зумовленістю, а відноситься до результатів соціальної обумовленості. Але глибина і енергетичний заряд цієї програми так великі, що за масштабом своїх проявів вона цілком порівнянна з психологічними інстинктами. Шанс вийти за рамки програми є, але шлях цей тернистий і небезпечний.

А до тих пір, поки жінка дотримується цього закладеного в неї імперативу, вона буде вести гру з чоловіками у двох протилежних напрямках, які і створюють той зовнішній ефект суперечливості і незрозумілості її бажань.

Жіноча гордість

Ця сторона гри змушує жінку вибирати такого чоловіка, який додасть їй певний статус. Чоловік повинен бути переможцем, лідером, типовим «коханцем». Коли жінці вдається привернути до себе такого чоловіка, вона отримує підтвердження своєї власної значущості і на якийсь час заспокоюється.

Основним засобом залучення «крутих» чоловіків є сексуальність. Жінка кидає чоловікам виклик, пропонуючи поборотися за її прихильність, і потім умиротворено віддається переможцю. Але навіть тоді, жінка продовжує перевіряти чоловіка на міцність, провокуючи його на прояв сили, - певного роду тест на профпридатність. Якщо чоловік сильніший, тест пройдено, якщо ні, - час шукати заміну.

Є тут і зворотна сторона. Разом з тим, що жінка хоче бачити поряд з собою сильного чоловіка і бути ним переможеною, вона і сама хоче його перемогти. Вибравши «найкрутішого» серед інших чоловіка і домігшись його уваги, жінка, незабаром, починає підпорядковувати його собі.

Фактично, жінка прагне повністю і одноосібно заволодіти чоловіком - його увагою, його часом, його вчинками, його бажаннями, його душею. З цього мають походження безліч сімейних конфліктів, коли дружина вимагає від чоловіка кинути заради неї своїх друзів, просуватися в кар’єрі заради виконання її бажань, розділяти її цінності, приймати її внутрішній світ і так далі.

Користуючись термінологією зі статті про чоловічі моделі поведінки, жінка намагається «коханця» перекваліфікувати в «одруженого чоловіка». Чоловік може піддатися цьому тиску чи ні, але, якщо жінка не усвідомлює своєї гри, стосунки в будь-якому разі будуть зруйновані.

Якщо чоловік відмовиться підкорятися, жінка буде відчувати, що її недостатньо люблять і не цінують, провалиться в почуття жалості до себе і стане шукати того чоловіка, який її прийме і покохає. Якщо ж чоловік підкориться її волі, жінка відчує себе сильнішою, а значить втратить в ньому опору для своєї гордині. І тепер їй доведеться знову шукати «крутого мужика», який потішить своєю увагою її самолюбство.

В обох випадках проблема гордині виявляється вирішеною лише на короткий час, коли жінка ще зберігає надію, що їй вдасться чоловіка переробити, або поки не опиниться перед фактом, що перероблений і переможений чоловік її більше не приваблює.

Але навіть на цьому короткому проміжку, жінка не відчуває себе щасливою, бо задоволення гордині - це тільки один з полюсів маятника самооцінки.

Жіноче самоприниження

Другий полюс маятника змушує жінку шукати стосунки іншого типу. На перший план тут виходять душевні якості обранця - здатність співпереживати, постійність, вірність, турботливість, передбачуваність і тому подібне. На такого чоловіка покладається відповідальний обов’язок - кохати жінку.

У стосунках з «коханцем» є пристрасть, захоплення, грайливість, і на якийсь час цих почуттів вистачає, щоб повірити у взаємне кохання. Але інтенсивність і жар цих емоцій має на увазі, що прогорають вони так само само швидко, як і виникають. Тут немає того вічного кохання, про яке мріє кожна жінка.

Коханець створює у жінки відчуття власної значимості, дає відчути їй свою сексуальну привабливість, але він не може проникнути в її душу і заспокоїти внутрішню тривогу. Так, його це й не цікавить - йому немає діла до переживань жінки, оскільки він повністю зосереджений на собі.

Тому, награвшись у стосунки з «крутими мужиками» жінка рано чи пізно починає звертати увагу на інший тип чоловіків - тих, хто виявляє готовність зануритися в її внутрішній світ, зрозуміти її, прийняти і полюбити.

Коханець каже жінці - «Ти чудова!». Чоловік каже - «Ти гарна!»

На полюсі самоприниження, жінка хоче отримати від чоловіка саме те відчуття, що при всіх своїх недоліках і, не дивлячись на всі скоєні помилки, вона залишається для нього гарною і коханою. Отримуючи таке визнання від чоловіка, жінка може на певний час заспокоїтися і примиритися з собою.

Коли кажуть, що всяка жінка хоче кохати і бути коханою, мова йде саме про такі інфантильно-романтичні стосунки. Красиве залицяння, лицарська поведінка, серенади під вікном, палкі зізнання в коханні - все це створює у жінки відчуття внутрішнього спокою. - «Мене кохають, значить, я гарна».

Крім того, стосунки з «одруженим чоловіком» дають жінці можливість зміцнити свій тил, відчути безпеку і почати вити гніздо. Передбачуваність і підпорядкованість чоловіка бажанням жінки («Все зроблю заради твого кохання!») створюють у жінки відчуття стабільності та захищеності. Чоловік стає тією тихою гаванню, куди жінка повертається зализати свої рани після зіткнень із зовнішнім світом.

Саме так жінки уявляють собі ідеального чоловіка. Він повинен кохати жінку, піклуватися про неї, виконувати її забаганки, жаліти і заспокоювати її і, взагалі, бути в повному її розпорядженні. Але, як і у випадку з полюсом гордості, є тут і зворотна сторона.

По-перше, отримуючи від чоловіка всі знаки кохання, які тільки можна вигадати, жінка все-таки залишається незадоволеною. Спочатку їй здається, що вона потрапила в казку, але незабаром, безмежна закоханість чоловіка і готовність заглядати в рот, потихеньку починає її дратувати. Стосунки чоловіка і жінки раптом перетворюються у стосунки матері і дитини.

Чоловік повністю втрачає свою самостійність і підпорядковується жінці. В результаті, він втрачає в очах жінки всякий авторитет, а значить, його думка вже більше не може прийматися на віру. Тепер його вмовляння «Ти - гарна!» втрачають свою магічну силу і не приносять колишнього заспокоєння. Жінка позбавляється тієї емоційної опори, заради якої вона вступила у стосунки з цим чоловіком.

По-друге стосунки з «одруженим чоловіком», які передбачають взаємну вірність і кохання до труни, позбавляють жінку морального права відігравати з іншими чоловіками свою гординю. А отже, полюс гордині виявляється не захищений і не дає жінці заспокоїтися остаточно. Провину за цей провал, в її очах, цілком і повністю лежить на чоловікові.

Жінка втрачає будь-яку повагу до свого обранця, третує його, звинувачує в марно витрачених на нього роках свого життя, вимагає від нього сили і відповідальності, але тим самим тільки погіршує ситуацію. Чоловік втрачає всяку вільну волю, і жінка знову опиняється біля розбитого корита - обидва полюси її понівеченої самооцінки знову рвуть її душу на частини.

Примирення полюсів

Як вже повинно було стати зрозуміло, жінка потребує одночасного захисту обох полюсів самооцінки. В ідеалі, це має бути чоловік, який поєднує в собі всі тридцять три задоволення - чоловік і коханець в одній особі. Але, на практиці, це неможливо. Чоловік, як і жінка, жорстко замкнений у рамках тієї гри, в яку його занурило соціальне виховання.

Через те у жінки залишається два вибори - змиритися зі своїм нещастям або шукати якісь сурогатні варіанти. Чим більш жорстким було її моральне виховання, тим вища ймовірність, що вона вибере покірність. З іншого боку, жінки володіють більшою моральною гнучкістю і знаходять вихід зі своїх труднощів через стосунки з багатьма чоловіками.

Це може бути найочевидніший варіант - чоловік удома і коханець на стороні - або більш обтічні варіанти. Взагалі, для жінки не обов’язково мати сексуальні стосунки з чоловіком, щоб відігравати з ним свою гординю. Їй досить відчувати, що авторитетний для неї чоловік високо її оцінює.

Наприклад, роль псевдо-коханця часто грає високий керівник на роботі. Жінка може красуватися перед ним своїми професійними знаннями й уміннями або відкрито з ним фліртувати, не дозволяючи розпускати руки. В обох випадках жінка отримує необхідне їй чоловіче визнання.

Інший цікавий приклад - відносини жінки зі своїм психологом. Чоловік у таких стосунках завідомо наділяється величезним авторитетом, а тому його думка набуває для жінки особливого значення. Проблема сексуальних стосунків між психологом і пацієнткою заснована саме на цьому механізмі - жінці дуже хочеться завоювати авторитетного чоловіка і вона навмисно його провокує своїм кокетством.

Крім того, потрібно розуміти, що жінка може включати в свою гру одночасно безліч чоловіків. Роль “одруженого чоловіка” скоріше за все буде виконувати один чоловік, зате “коханців” може бути декілька. Один буде підтверджувати її жіночу привабливість, інший буде цінувати її професійні якості, третій буде захоплюватися розумом і так далі. І все це може обходитися без реальних сексуальних контактів.

Власне, зазвичай так і виходить - отримувати зі світу по нитці простіше, ніж знайти одного коханця, який дасть все і відразу. До того ж, такий підхід позбавляє жінку від моральних мук на рахунок своєї зради. Кожен окремий чоловік у її списку не дотягує до ролі повноцінного коханця, а отже, формальної зради одного чоловіка заради іншого не відбувається. Тільки легкий заспокійливий флірт.

Є й ще один важливий момент у всій цій ситуації. Ретельно розподіливши ролі в своїй чоловічій свиті, жінка досягає високого ступеня внутрішнього спокою, але все-таки залишається не цілком щаслива. Для повного задоволення жінці необхідно примирити обидва полюси між собою, тому що тільки так вона може досягти внутрішньої цілісності і позбудеться від останніх моральних страждань.

Для цього жінка прагне передружити всіх своїх чоловіків і остаточно заспокоюється тільки, коли їй це вдається. Адже коли між її «чоловіком» і її «коханцем» немає конфлікту, вона виявляється в солодкому стані - більше не потрібно кидатися від одного полюса до іншого - у неї, нарешті, є «все і відразу».

Вихід із замкнутого кола

Хоча жінка і може обнулити свій внутрішній конфлікт через стосунки з чоловіками, потрібно розуміти, що це тільки милиця - дуже якісна, але все ж-таки милиця. Потворна підпора, що виставляє на загальний огляд понівечену жіночу душу.

Жінці вкрай рідко вдається стабілізувати свою життєву ситуацію і підібрати такий комплект чоловіків, який принесе їй повний спокій. Але навіть коли в неї це вдається, ситуацію не можна вважати стабільною, адже її душевний стан так і залишається в залежності від чоловіків. Варто одному з них зникнути і весь її казковий світ зруйнується в прах.

Навіть заспокоївши свій внутрішній конфлікт, жінка перебуває в постійному страху, через те, що в будь-який момент щастя може закінчитися. Тому, можна сказати, що жінка просто приречена на страждання того чи іншого роду ...поки не відмовиться від гри в гордість і зневагу.

Вихід з гри - процедура вкрай болісна. Адже, під удар ставиться основний для жінки механізм виживання - стосунки з чоловіком. Плюс до цього потрібно пам’ятати про той соціальний тиск, який жінці доведеться подолати, щоб повністю змінити свої моделі поведінки. Родичі, подруги, чоловіки та коханці - всі будуть наполягати на продовження гри.

Опис конкретних кроків з подолання внутрішнього конфлікту і зміни ставлення до чоловіка виходить далеко за рамки цієї статті. До того ж, справа ця строго індивідуальна, тому питання залишається вам для самостійного вивчення або для роботи на консультаціях з психологом.

А поки що, бажаю всім читачам і читачкам бути чесними з собою і тими людьми, які вам дорогі. Єдиний шлях до щастя - подолання внутрішнього конфлікту, а не пошук таких обставин, які дозволять про нього забути.

Від “Аратти”. Ми можемо вам підказати один шлях вирішення подібних протиріч, про що неодноразово вказуємо. Це - пошук партнера, риси характеру якого були б протилежними і доповнюючими до рис вашого характеру. Шукати дуального партнера, ту саму "половинку". З дуалом вам легше буде встановити стосунки повного психологічного доповнення, які є найбільш оптимальними для забезпечення життєдіяльності людини, а в шлюбі це проявляється особливо. Дуальні стосунки - найзручніші, там не потрібно пристосовуватися один до одного. Спілкуючись з дуалом, людина може залишатися сама собою. Відбувається природний, самою природою обумовлений поділ обов’язків, і людина в такій парі отримує можливість займатися посильною і цікавою для себе справою. У дуальних парах рідко виникають конфлікти, а якщо і виникають, то швидко і безболісно вирішуються.