На вибори в Україну визначено наглядача від Кремля?

Автор/джерело -  © Сергій Ілько, УНІАН 

«Регіонали» самі запустили на українське політичне поле організацію CIS-EMO, мета якої - обмеження українського суверенітету... Граючи на страху ПР перед новою «помаранчевою революцією», Кремль підсунув Україні троянського коня.

Знайомтеся: CIS-EMO

Використання «незалежних міжнародних спостерігачів» для прикриття зловживань «своїх» і викриття «чужих» має давню історію. Зокрема, і в Україні. Одним з найпомітніших продавців такого роду послуг на пострадянському просторі стала «Міжнародна організація із спостереження за виборами CIS-EMO» на чолі зі своїм незмінним лідером і фактичним власником Олексієм Кочетковим.

Вперше CIS-EMO з`явилася в Україну на виборах 2004 року. Російських гостей - а, незважаючи на заявлений «міжнародний» характер, CIS-EMO на той момент була саме російською організацією, зареєстрованою в Нижньому Новгороді, - запросили для авторитетного «міжнародного» підтвердження чесності виборів. Гості намагалися, як могли - вже після другого туру спостерігачі з CIS-EMO не помічали численних порушень. Це дозволяло владі полемізувати з думкою західних спостерігачів, оголошуючи її упередженою.

Кількох «незалежних спостерігачів» з CIS-EMO спіймали на недозволеному: представник Таджикистану виступав на передвиборних мітингах на підтримку Януковича, а один з росіян займався спам-розсилкою «листів з Росії».

Незважаючи на прикрі провали і несприятливий для Віктора Януковича результат виборів 2004 року, досвід роботи з CIS-EMO був визнаний вдалим - як у Росії, так і в керівництві Партії регіонів. Пішли нові замовлення.

Але що ж таке CIS-EMO і хто такий Олексій Кочетков?

Ось цитата з сайту офіційного сайту CIS-EMO: «Міжнародна організація із спостереження за виборами CIS-EMO створена і зареєстрована в Росії у вересні 2003 року як міжнародна неурядова організація». Уважно перечитуємо і обмірковуємо зміст фрази: організація вважається «міжнародною» тільки тому, що оголосила себе такою. Ніяких інших «міжнародних» регалій у неї не було (втім, потім вони помалу наросли, але це сталося вже потім).

Новонароджену організацію обкатали в 2004 на виборах в Казахстані: ніяких порушень вона там не знайшла і визнала що Назарбаєв - найдемократичніше обраний і найвсенародно улюбленіший президент, якого тільки можна собі уявити. Після цього CIS-EMO кинули в битву за проросійську Україну.

Уже тоді, в 2004, стали спливати цікаві подробиці. З`ясувалося, що Кочетков на початку 90-х був членом Центральної ради Російської національної єдності (РНЄ) - тієї самої, якою керував Олександр Баркашов, і редагував газету РНЄ «Русский порядок». У 1993 році після відомих подій навколо Білого дому в Москві Кочетков був заарештований, просидів п`ять місяців у Лефортово і вийшов на свободу за лютневою амністією 1994 року.

Але участь в обороні Білого дому мала для нього і більш важливі наслідки. Перспективного Кочеткова помітив Сергій Бабурін. Правильне знайомство відкрило перед майбутнім главою CIS-EMO дорогу з маргінальної РНЄ у велику політику.

Втім, розбіг для зльоту виявився досить довгим. З 1996 року Кочеткова обкатували на місцевих виборах в Ленінградській, Псковській, Архангельській, Вологодській, Кемеровській областях, у Приморському краї. Потім підняли до апарату Держдуми. Потім звозили до Іраку - ця частина біографії Кочеткова дуже невиразна. Дали покерувати невеликим інформаційним агентством «Каменный остров» у Петербурзі. Нарешті, через десять років, настав зоряний час: Кочеткову довірили справді масштабний і грошовий проект.

Але сумнівне минуле не залишає нашого героя і донині: коло його знайомств і, як наслідок, коло «міжнародних експертів» CIS-EMO надзвичайно специфічне. Серед них виявилися такі цікаві постаті, як ультраправий член польського сейму Матеуш Піскорський - єдиний в Європі депутат, який є реальним скінхедом, видавцем нацистського журналу «Одала» і лідером скінхедської групи «Ніклот». Ще цікавіша постать француза Люка Мішеля, якого Кочетков возив у Придністров`я, представивши його наївним тираспольським провінціалам як «депутата Європарламенту». Але таким мсьє Мішель, на жаль, ніколи не був. Натомість він - найближчий учень, послідовник і продовжувач справи головного бельгійського нациста Жана-Франсуа Тіріара, ветерана СС, який закінчив війну у званні обершарфюрера (фельдфебеля) і завжди пишався цим. «Ми до кінця билися на боці Рейху, - згадував Тіріар в інтерв`ю російському сайту «Родноверие». - Одні мої товариші загинули на Східному фронті, інші були розстріляні в травні 1945 року».

У повоєнний час молодий Люк Мішель зблизився з Тіріаром. Він активно брав участь у створенні неофашистської Націонал-європейської коммунітаристської партії, з якої потім виросла Федерація національної та європейської дії (FANE), що працювала в Бельгії та Франції. Пізніше, вже під керівництвом Мішеля, FANE була перетворена на «Всезагальну націонал-європейську партію» (PCN). Утім, «всезагальність» ця була настільки ж декларативною, як і «міжнародність» CIS-EMO. PCN спішно зліпили з уламків бельгійської частини FANE, після того як її французьке відділення було заборонене і розпущене за апологію Третього Рейху.

Після конфузу в Придністров`ї - і щоб уникнути повторення проколів був створений філіал CIS-EMO, формально не пов`язаний з ним - нібито західна організація «Транс`європейський діалог» (TED), презентована в Абхазії. Тепер всі європейські гості з нацистським минулим і сьогоденням представлялися як учасники цього «діалогу», не загострюючи уваги на їх політичні погляди. А щоб сімейний бізнес не розповзався по сторонах, на чолі «діалогу» була поставлена ​​дружина Кочеткова - Марина Кочеткова-Клебанович. Подвійне прізвище виникло з тієї причини, що транс`європейка, залежно від ситуації, представляється то Клебанович, то Кочетковою. Тим часом подружжя Кочеткових остаточно перебралося жити до Варшави - ближче до Європи.

Етапи великого шляху

Після Україні 2004 року, CIS-EMO «незалежно спостерігала» більше трьох десятків виборів різного рівня. Перерахувати їх усі не видається можливим, та й немає особливої потреби. Цікавіше інше: хто оплатив усе це свято незалежних спостережень? І взагалі, скільки все це коштує? Розібратися нам допоможе ділове листування Олексія Кочеткова.

Ось що писав Кочетков у доповідній записці на ім`я Сергія Винокурова, начальника управління міжрегіональних і культурних зв`язків із зарубіжними країнами адміністрації президента Росії з приводу організації роботи CIS-EMO на президентських виборах в Україні в 2010 році.

«Безпосередня реалізація проекту передбачає здійснення власне спостереження стаціонарними та мобільними групами спостерігачів, оперативна інформація від яких стікається в колл-центр. Після попередньої обробки отримана інформація передається в аналітичний центр, де здійснюється фільтрація отриманої інформації, вироблення пропозицій щодо способів реалізації отриманої інформації та механізмів її посилення в світлі рішення поставлених завдань».

Але дозвольте, хіба незалежні спостерігачі не мають оприлюднити весь масив отриманої інформації? І які ще завдання, крім об`єктивного висвітлення ходу виборів, можуть стояти перед ними? А ось які:

«На підставі отриманих з аналітичного центру інформації та пропозицій щодо способів її реалізації штаб проекту виносить рішення про поширення отриманої інформації та посилення її впливу на цільову аудиторію або про залишення отриманої інформації без руху».

Але це ще квіточки. В розділі «Очікувані результати реалізації проекту» (о, який чудовий казенний стиль!) Кочетков пише:

«Нами накопичено великий досвід роботи в сфері виборчих процесів усіх рівнів, який дозволяє нам працювати не тільки незалежним арбітром на тих чи інших виборах, а й впливати як на висвітлення виборчого процесу, так і на його хід (і, відповідно, результати виборів). Реалізація проекту дозволить створити ефективний механізм впливу на виборців (формування громадської думки, ставлення до того чи іншого кандидата, підвищення або зниження явки на виборчі дільниці). Також проект забезпечить інформаційне наповнення заходів протидії структурам, які проводять антиросійську діяльність в ході виборчої кампанії (імовірно - БДІПЛ ОБСЄ, УКК, NDI, IRI, організаціям, фінансованим Державним департаментом США тощо). Таким чином, реалізація проекту дозволить впливати на результати виборів в інтересах Російської Федерації".

А щоб Винокуров оцінив усе багатство можливостей, які відкриваються завдяки роботі із CIS-EMO, Кочетков наводить у записці навіть схему взаємодії структурних підрозділів проекту. Серед них фігурують «стаціонарні групи спостерігачів», «оперативна група фізичної підтримки», мобільні групи спостерігачів, «місцеві дружні організації», колл-центр, аналітичний центр, «групи забезпечення безпеки структурних підрозділів», «штаб проекту», «ТV, Інтернет-ресурси, ведучі прес-конференцій, спікери, модератори».

А скільки така краса коштує? Та, загалом, сутній дріб`язок: лише 19818164 російських дерев`яних (чи нафтогазових?), ну, коротше, бюджетних рублів у першому турі (про другий тур розмова йшла окрема). Щоправда, в цю суму не входять статті видатків «Обладнання для фіксації ходу спостереження» та «Забезпечення безпеки». Зате входять добові - 1498000 рублів і зарплата виконавцям 2797000 рублів.

Одночасно Кочетков веде переписку і з Сергієм Заворотним, майбутнім радником майбутнього прем`єра Миколи Азарова. І теж виставляє йому рахунок - на суму 10870750 російських рублів. І, беручи до уваги, що Заворотний може і не знати курс рубля, дублює суму в доларах: $ 362 300. Щоправда, із Заворотним Кочетков вже особливо не панькається, схем йому не малює і докладно особливо нічого не розписує. І справді - навіщо? Так усе простіше і зрозуміліше: «незалежне спостереження» має підіграти правильному кандидату.

Приблизно на тих же принципах - і за співставну суму - CIS-EMO працювала і на інших виборах. Не втомлюючи читача довгим переліком цифр, скажу лише, що на частку Кочеткова від кожних виборів припадало приблизно по мільйону російських рублів, а було тих виборів чимало.

Людина-амфібія

Перший час відносини між Олексієм Кочетковим і його шефами з адміністрації президента Росії повністю вкладались у відому парадигму «свиня-колгосп». Однак CIS-EMO помалу міцніла, набирала популярності і ставала відносно самостійним гравцем. З іншого боку, міжнародний статус CIS-EMO потребував підкріплення і обгрунтуванні. І рік тому Кочетков отримує дозвіл Москви відкрити філію в Україні. І вступає з цього приводу в листування з депутатом ВР від Партії регіонів Олегом Царьовим.

«Шановний Олег, - писав Кочетков. - Дякую за конструктивну зустріч. Я постараюся підсумувати наше обговорення і сподіваюся, ми зможемо реалізувати наші спільні плани. Ми обговорили наступні можливі програми... »

А обговорювали вони, судячи з листа, чимало. Кочетков розгорнув перед своїм візаві просто чарівні перспективи! Він, зокрема, обіцяв Царьову:

« - Активну участь української міжнародної організації CIS-EMO у моніторингу виборчих процесів не тільки в країнах колишнього СРСР, а й в інших країнах світу, де необхідно зміцнювати імідж України, як демократичної держави, шо поступально розвивається;

- Створення «позитивного» експертного співтовариства, зовні незалежного від МЗС;

- Забезпечення публікацій за межами України (насамперед у західній Європі), з популяризацією діяльності українського керівництва в цілому і МЗС зокрема;

- Сприяння розвиткові «проукраїнських» організацій у визначених країнах, у тому числі робота з активістами НУО, їх навчання та сприяння в захисті і просуванні прав українців, які є громадянами визначених країн;

- Критику подвійних стандартів в оцінці виборчих систем країн Центральної та Східної Європи».

І все це, зауважте, в рамках абсолютно незалежної організації із спостереження за ходом виборів!

«У CIS-EMO в Україні, - писав Кочетков, - є значна кількість українських НУО, які можна залучати до роботи, створюючи правильний дискусійний простір. Ці організації, переважно існують за рахунок грантових коштів (російських. - Авт.) І не можуть бути «запідозрені» у співпраці з владою».

Чи могли «регіонали» відмовитися від таких принадних пропозицій? Звісно ж, ні! Їх не збентежили навіть пасажі на зразок: «Дослідження проводитимуть дві організації CIS-EMO та Інститут успішних громад. Це одна з наших організацій, ми повністю її контролюємо, тож це відомий аналітичний та «абсолютно незалежний центр».

І всепроникний Кочетков досяг-таки своєї мети. Український центр CIS-EMO був зареєстрований влітку 2011 і вже встиг засвітитися в Абхазії, Південній Осетії та Придністров`ї. Не обійшлося при цьому й без скандалів. Українська народна партія висловила сумніви в законності діяльності українського центру CIS EMO, у зв`язку з тим, що на виборах в Абхазії його представники на чолі з депутатом ВР від КПУ Євгеном Царьковим «заявляли про себе як про представників Україні, у той час як Україна разом з більшістю країн міжнародного співтовариства не визнавала тимчасово окуповані території Грузії Абхазію і Південну Осетію». УНП закликала президента Віктора Януковича та МЗС України офіційно засудити подібні заяви.

Скандал швидко зам`яли, керівництво CIS-EMO виступило з поясненням, що, мовляв, моніторинг виборів не є формою визнання, а одна з учасниць місії, Оксана Шкода, вибухнула уїдливою публікацією. Шкода, зокрема, писала: «Український центр CIS-EMO має намір офіційно запросити лідера УНП як міжнародного спостерігача на вибори Президента Республіки Південна Осетія, які відбудуться в листопаді поточного року.

По-перше, у пана Костенка з`явиться шанс заповнити прогалини в його мізерних знаннях, що обмежуються географією національного гімну «від Сяну до Дону». По-друге, він отримає унікальну можливість переконати осетинів у Цхінвалі, що вони неправі в боротьбі за свою незалежність. Адже «стукати» в СБУ, перебуваючи в Києві - це одне, а просувати ідеї «цілісності Грузії» в Цхінвалі - зовсім інше. По-третє, пан Костенко зможе ознайомитися з організацією і проведенням демократичних, чесних і прозорих виборів (подібного дійства в Україну він не бачив і навряд чи побачить). Заради всього вищепереліченого автор цих рядків готовий пожертвувати пану Костенко свою квоту в місії CIS-EMO».

Квоту свою Шкода, щоправда не пожертвувала, а може і не намагалася, але Костенко відмовився прийняти її жертву... Словом, лідер УНП до Південної Осетії не поїхав. І даремно! У нього справді був шанс ознайомитися з організацією і проведенням демократичних, чесних і прозорих виборів. На російський копил.

Розтоптана Осетія

Наприкінці жовтня минулого року некомерційна організація «Російський фонд вільних виборів» і CIS-EMO уклали договір про надання організаційно-технічної допомоги міжнародним спостерігачам на виборах президента Республіки Південна Осетія 13 листопада 2011 та забезпечення їх перебування в Російській Федерації та Республіці Південна Осетія. CIS-EMO мала «створити необхідні умови, що сприяють кваліфікованому міжнародному спостереженню за виборами», а «Російський фонд вільних виборів» оплатити її старання, оцінені в 1806700 рублів. Договір, ймовірно, був вимушеним кроком: бюджет, виділений самій CIS-EMO на спостереження за першим туром осетинських виборів, виявився доволі скромним: лише 1295600 рублів.

Не зайве зазначити, що засновниками фонду виступають три державні структури: ЦВК Росії, Інститут соціально-політичних досліджень РАН і Московська державна юридична академія імені Кутафіна.

Договір був виконаний, CIS-EMO забезпечило Фонду спостереження за виборами у першому турі і саме спостерігало - і істотних порушень не виявило. Як не виявило їх і в другому. CIS-EMO навіть звернулося з відкритим листом до керівництва Республіки Південна Осетія: мовляв, порушення, зокрема, підкуп виборців, мали місце - але лише до дня виборів, а це «є системним явищем».

Представники CIS-EMO запропонували створити робочу колегію, до складу якої ввійшли б юристи-міжнародники; знайти підстави для скасування рішення Верховного суду ПО в частині заборони Аллі Джіоєвій балотуватися на нових виборах президента РПО і, керуючись законами РПО, перенести нові вибори на ближчий термін, ніж призначена дата 25 березня 2012 року.

В цілому - доволі зважена заява. Але є одне «але». За місяць до другого туру, 15-27 жовтня 2011 року, CIS-EMO провела в Південній Осетії моніторингову місію - в інтересах адміністрації президента Росії.

«Метою Місії (цитую звіт -. Авт.) було з`ясувати суспільно-політичну ситуацію і рівень напруженості в Республіці Південна Осетія в зв`язку з підготовкою та проведенням виборів Президента Республіки Південна Осетія 13 листопада 2011». Зокрема, до завдань моніторингу входило: «вивчити інформаційний фон, що супроводжує передвиборну кампанію, визначити електоральні уподобання виборців, у тому числі і з огляду на ставлення до чинного президента і його потенційного «спадкоємця» і (увага!) визначити реакцію населення на ймовірні сценарії при невизнанні результатів виборів».

Ви не вважаєте таке передбачення подій дещо дивним, читач? Чи не вважаєте, що CIS-EMO, цілком ймовірно, саме і готувала в Південній Осетії той самий сценарій, який і був там реалізований, а всі її подальші публічні заяви мали суто маскувальний характер?

Можливо, я помиляюся. Але факт залишається фактом: недопущення Джіоєвої, яка перемогла на виборах, до вступу на посаду президента невизнаної Південної Осетії та подальші силові акції проти неї були здійснені за прямим наказом з адміністрації президента Росії і за безпосередньої участі її представників. Одночасно з цим адміністрація президента Росії є головним спонсором і, по суті, творцем CIS-EMO. Чи можливо, щоб ліва рука не знала, що робить права?

Враження про те, що всі підрозділи адміністрації президента Росії спрацювали в Південній Осетії в рамках єдиного плану, підтверджує і уважне знайомство з другим звітом «моніторингової місії», написаним вже після виборів. Його автори виступають скоріше в ролі консультантів-політтехнологов, ніж спостерігачів. «Можна констатувати, - йдеться у звіті, - кілька помилок у передвиборній агітації, які допустила команда Анатолія Бібілова і які відразу ж відзначили спостерігачі:

- Зміна основного гасла кампанії на "закон і порядок", розташованого на тлі фотографії А. Бібілова у військовій формі і з орденами, створювала відчуття закріплення ситуації в країні, а не розвитку суспільства та здійснення необхідних змін.

- Політтехнологи бібіловського штабу будували свою кампанію на протиставленні - жінці протиставлений справжній захисник вітчизни, але зроблено це було без урахування деяких моментів: ситуації навколо "наступника" і небажання більшої частини населення залишатися в сфері впливу Едуарда Кокойти, під захистом 58-ї армії питання про захисників стає менш значущим, ніж питання про мирний розвиток суспільства та підвищення добробуту. Команді Кокойти багато хто не довіряє і не вважає, що вони пильнують громадські інтереси, а не свої особисті.

Грецькі спостерігачі зазначили, що реклама, могла б підійти для режиму грецьких "чорних полковників" або "тонтон-макутів" на Гаїті.

Також невдало для Бібілова пройшли і дебати, на яких представники Бібілова просто прочитали текст і пішли. Було очевидним небажання Бібілова дискутувати з жінкою про майбутнє країни».

Невтішні підсумки

Реєстрація CIS-EMO була підтримана в Україні партією влади з очевидною метою: підстрахуватися до виборів в український парламент на той випадок, якщо незалежні від неї спостерігачі визнають, що вони були проведені нечисто. Треба думати, що українські покровителі Кочеткова добре розуміють, що вся «незалежність» і «об`єктивність» CIS-EMO - суцільний обман. Але при цьому вони перебувають у впевненості, що вже їх, бувалих донецьких хлопців, Кочеткову ошукати не вдасться. Чи так це? Навряд чи. Попри деяку свободу дій, надану Кочеткову, він залишається інструментом адміністрації президента Росії і працює в її інтересах. Партія регіонів може бути для нього лише тактичним союзником - до першого серйозного конфлікту між Москвою і Києвом, що співпаде за часом з черговими виборами, до першого кандидата, або якої-небудь нової партії, яких Москва вирішить просунути в українську владу. Фактично «регіонали» самі запустили на українське політичне поле силу, основна стратегічна мета якої полягає в обмеженні українського суверенітету до становища ще одного суб`єкта Російської Федерації! Граючи на страху «регіоналів» перед новою «помаранчевою революцією», Кремль вправно підсунув їм троянського коня.