Трипільці - автори найдосконалішого календаря?

Автор/джерело -  © Анатоль КОВАЛЬЧУК, м. Ужгород 

Смолоскип нашого Трипілля — п’ять-шість тисяч років до нас. Енеоліт. Неймовірний сплеск людського генія, який створив основи майбутнього розвитку і становлення сучасної України й усієї глобальної цивілізації.

Нагадаємо, трипільські поселення (навіть у сотні гектарів, що перевищує в десять разів площу Вавилона в епоху його розквіту) простягалися від південних Карпат по всій центральній частині чорноземів сучасної України! На той час це була найвища цивілізація на європейському континенті!

Серед "орнаментів" сотень знайдених глеків, систематизованих у книзі Тараса Ткачука (2001 р.), з-поміж різного посуду було чимало таких, на яких по горизонталі бачимо тридцять стилізованих "трикутників". Нагадуємо, цифра "30" майже відповідає тривалості місячного циклу (видимих фаз Місяця) і середнього ротаційного циклу обертання плазми Сонця навколо своєї осі.

Чи не найцікавішою і однозначно переконливою, мабуть, слід вважати орнаментику глека з с. Майданецького (на нижньому малюнку): тридцять розміщених у звичайному місці верхньої частини “трикутників” з’єднані своєрідним хрестом (солярним знаком чи свастикою) з дванадцятьма(!) крапками або рисками. Ключем для розуміння проблеми послужив ще древніший ритуальний глечик незвичайної якості і краси, із чорної випаленої глини, знайдений недавно під час археологічних розкопок недалеко від місця впадання річки Стрий у Дністер на Прикарпатті (під керівництвом професора Лариси Крушельницької). На його верхній частині — мовби узор із трикутних силуетів, створених півсферами Сонця: без сумніву, щоденний послідовний "рух" світила над горизонтом, що зумовлює настання дня. Тільки потім, через якийсь час, на глеках з’являються стилізовані трикутники, що значать "День — один день!". Вони стали протоосновою і найвагомішим елементом знакової системи українського етносу і тогочасного Трипільського календаря.

Отже, первісно мова йде хіба що про "замовляння", а вже потім про "календар", яким користувалися трипільчани. Описаний "узор" став найвагомішим оберегом, символом майбуття. Він залишається незмінним на речах хатнього і особистого вжитку донині (на вишиванках, рушниках, писанках...).

Крім того, на деякому посуді, явно негосподарського призначення, зображено по 12 однакових елементів, які розміщені чи то по радіусу, чи то по кругу посуду. Це дозволило відразу запідозрити, що мова про календар, в якому рік складався з 12 "30-добових місяців" (що складало 360-денний цикл, цифра, яка і сьогодні використовується як 360 кутових градусів повного кола тощо). Разом із тим відомо, що "копа", яка використовувалася в побуті у нас донедавна для звичайного підрахунку кількості предметів, складалась із 60 одиниць.

Нагадаю ще раз, що вона була основою різних грошових систем, а також використовувалась для відліку часу в звичайному годиннику. Враховуючи вищенаведене, нам здавалось логічним припустити, що, можливо, відлік років у Трипільському календарі відбувався за допомогою цифри 60 — місячних циклів. Тривалість річного обігу Землі навколо Сонця становить 365.24219 сучасних діб.

Урахувавши це, з’ясовуємо, що в кінці кожного п’ятирічного циклу слід додавати 26 діб.

Тридцять розміщених у звичайному місці верхньої частини “трикутників” з’єднані своєрідним хрестом (солярним знаком чи свастикою) з дванадцятьма(!) крапками або рисками.

Надзвичайно цікаві і повчальні є письмові свідчення ченця Кірика з Новгородського Антонієвого монастиря (1136 р.) про те, що за його часів у різних слов’янських племен був наявний календар, який вимагав "додачі 13 місяця". Згідно з його твердженнями, таке доповнення у різних племен відбувалося раз на чотири роки, безсистемно, в різний час, що вносило неабияку плутанину в календар.

Подальший розрахунок показує, що кожні наступні 24 роки "набігає" по одній повній добі, яку слід додавати в кінці кожного наступного циклу для усунення різниці між астрономічними реаліями і "прокрустовим ложем" календаря. (Знову предивний збіг з відліком часу нашим годинником!). Наступні "розбіжності" могли б виникнути приблизно через декілька тисячоліть.

Аналогічні розрахунки сучасного календаря, яким користується людство, показують, що сучасний Григоріанський календар "відстає" на три доби за 400 років, а різницю слід "декретно" нівелювати.

Отже, календар наших предків "виграє" однозначно за усіма характеристиками — точністю, простотою користування тощо.

На сьогодні ми поки що не можемо однозначно відповісти, як реально в той час відбувалися ці "доповнення" (подібно, як і в молодших календарних системах шумерів і вавилонян).

Сам факт незвичайної математичної логіки і уяви предків —вражаючий! Недарма календарна система, яка спершу виконувала роль "замовляння руху" Сонця на кожний наступний день нашими предками, збереглася донині на найрізнорідніших елементах народного побуту на всій території автохтонної України.

Із наведеного вище є всі підстави зробити висновок, що описана система відліку часу трипільчан відіграла ключову роль у створенні інших календарних систем Близького Сходу, Греції, Риму і сучасності.

На "порядку денному" сучасного людства — зміна календаря. Враховуючи наведене вище, вважаємо: сучасний чотирирічний цикл календаря з "високосним" роком (з 29 добами лютого) слід замінити на п’ятирічний, а кожен 24-й рік з моменту найлогічнішого початку нового відліку теж повинен бути "високосним" з такою ж кількістю днів (29 діб у лютому). При цьому всі інші особливості сучасного календаря залишаються звичними і незмінними.

Анатоль КОВАЛЬЧУК,
«Новини Закарпаття». 12 липня 2003 року (№100-101)