|
Чи є таланти в Україні
Автор/джерело - © Блог Кузьми на «Сьогодні»
|
Дата публiкацiї - 20.03.2012 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=2343
Над цим питанням навіть немає часу замислитися, бо телебачення випереджає нас із відповіддю, пропонуючи новий «надутий» проект у стилі «Талант-шоу».
| Кузьма (Андрій Кузьменко) в Лос-Анджелесі | – Чому раптом надутий? – обурено зауважує слухач нашої лекції з гальорки, який до цього часу лускав насіння на плечі сусіда.
– Тому що надувають нас там! – відповідаю вам я, тобто лектор, і тепер про все по черзі.
Двадцять років тому, щоби стати відомим артистом в молодій країні, в якій на той час бігав збуджений національною думкою народ і з ентузіазмом ходив на концерти україномовних виконавців, треба було лиш одне: написати пісню, варту уваги, і заспівати її зі сцени фестивалю "Червона рута". Все! Ти – зірка. Ніяких ротацій, розкруток, продюсерів, райдерів, Айфонів, Айпедів – відразу СЛАВА!
Приклад: "Піду втоплюся у річці глибокій" Андрія Миколайчука. Він як бігав босий до того, як його наздогнала слава, так босий бігав уже з нею на плечах. Ні копійки вкладених грошей, ні секунди витраченого на піар часу: просто РАЙ для талановитої людини. Харизма простака Миколайчука, растаманське стібалово Гадюкіних, неповторної чистоти голос Тараса Петриненка – все це можна назвати одним словом ТАЛАНТ! І він був ТОДІ В МОДІ!
Зараз трошечки-зовсім усе змінилося. Вище перераховані мною критерії тепер займають 1% у співвідношенні артист/успіх, а решту 99 займає везіння, без якого ти в потрібну хвилину не з’являєшся в ліжку продюсера, або в ліфті, або в таксі, або в маршрутці, або на Мальдівах на пляжі. Найстрашніше в цьому: АБСОЛЮТНО ПОФІГУ – ХТО ТИ! Головне, що ти зацікавив її, тобто людину, яка починає тебе штуркати, як какашку по кишках, по тунелях шоу-бізнесу.
Як зацікавив, то вже також справа випадку: сексуально, може, запахом, може, бабками, може, дідо в тебе начальник ДАЇ області, ПОФІГУ – ти вже у схемі. Хоча і нічого не вмієш, а ті, що вміють, щиросердно пропустили бабульку в ліфт, у якому їхав Юра Нікітін. І тепер нефартові все життя співатимуть свої пісні мамі на кухні або стоятимуть у черзі на кастинг на "надуті" талант-шоу, з яких їх будуть турляти у спину, бо на фіга країні невезучі?!
Так у ефірі з’являються сотні ОДНАКОВИХ за звуком, відео, виглядом, одягом, вагою, зубами, прокладками продюсерських клонів – гурти "Блестящие". За пару років культивування цього гімна всі радіостанції перетворюються на ОДНУ, яка грає те саме, тільки на різних хвилях. З одного боку зручно, бо гімно всюди, а з іншого – страшно, бо достойний продукт вже місця в цьому гімнозбірнику НЕ МАЄ!
Вісім років тому геніальний козак із Херсонщини Ігор Кондратюк народив простий за своєю геніальністю проект "Шанс"! Кожна українська людина мріяла попасти в нього. Ціла країна дивилася в недільний вечір 45-хвилинну дуель, переповнену гумору, життєвих історій, діалогів, суперечок, просто веселого і не дуже базікання, і весь наступний тиждень обговорювала долі своїх фаворитів. |
|
Що тепер? Генератор національної телевізійної думки Ігор Кондратюк знешкоджений. Національна гідність давно вже не пріоритет. Тому можна просто злизувати чужі програми і, не морочачи собі особливо голову, косити бабулі. В принципі, чесно б було народу ще в першому випуску сказати, хто переможе. Але на фіга? А потягати за патли?! А нерви потріпати?! А гроші за смс-ки позбирати?!
Це передусім БІЗНЕС, а шоу тут і не пахне. Пояснюю чому: режисери програми вибудовують драматургію, основний мотив якої – дуель між зарозумілим, неземним (навіть судячи з рекламних бігбордів) журі і маленьким, зашуганим артистом, який чекає на вердикт із таким виглядом, ніби його посилають на уранові рудники. Членам журі перед кожною програмою роздаються листочки, на яких указано, кого і як вони мають оцінити. Щоб кульмінаційної миті вся країна скочила на ноги і істерично заволала:
– От боксьор сраний, Серьога-босяк, як ти смів таку дитину опустити?! Як співав хлопчина! А колготки всі в юшечках! А воно, сволота білоруска, шо витворяє!!!
А Серьога просто грає за сценарієм і озвучує думку режисера своїми реперськими губами. Як результат – рейтинги зашкалюють, народ бушує і не може дочекатися наступної програми.
Я рік тому відмовився від участі в такому проекті, бо мене більше забавляє роль лектора, який тепер може закидати і його, і йому подібних засохлими верблюжими кізяками. Я теж не святий далеко, але гнобити людські долі не в моїх правилах. Психологічні травми після участі в таких програмах переростають у тяжкі психічні розлади. Людина перестає вірити у свій талант: роками продовжується біганина з каналу на канал, із проекту у проект, замість женитися, народити дітей і святити паску на Великдень.
Той, хто виграв, теж стає розмінною монетою, бо після закінчення проекту його садять в автобус і експлуатують, як ослика у Криму. А коли він "від’їздив" концерти, йому заплатили 30 копійок і викинули на обочину, бо за пару місяців новий проект – потрібні нові люди, нова кров.
Переможця ще хтось підбере, пилюку обтрусить, купить нові лосини, напише пару лівеньких пісень, і "щасливець" стане в довжелезну чергу до кормушки, бо перед ним уже сотні дві таких клоунів. І щоб прорватися ближче до корита, треба, щоб тебе помітили, а тут уже діло у фантазії. Готовий запустити до себе в духовку пекаря – знімай штанці і – ти вже ближче.
Маєш більше часу – йди качай м’язи, як Козловський, не маєш – пробуй Могилевську закадрити, як Дмитриченко. І починає народ колекціонувати скандали, плітки, чутки, статті, фотки, а ці клоуни вгору-вниз по черзі гасають, і спливає часом нещастячко крашене, типу Макса Барських, який переплюнув усіх фантазією. А музика, культура, народ від цього страждають. Замість мастити собі голову: "Де б пісню добру взяти?" – пишуть під лекало свої сопливі завивання койота, в яких слова тільки місцями переставляють. А потім нема кому в армії служити... |
|
|
|
|
© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2025.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.
|