Верховна Рада зібралася на вибори?

Автор/джерело -  © Ірина Погорєлова 

24 липня антикризова коаліція розпочала рух до дострокового припинення повноважень та позачергових виборів. І піар-акції БЮТ не мають до цього жодного стосунку.

Постанова про те, що могло б бути, якби...

Спочатку 244 голосами коаліція ухвалила постанову про проведення в будь-який час, коли Президент ініціює консультації щодо розпуску ВР, якогось “невідкладного” пленарного засідання – без попереднього визначення його порядку денного та без збору встановлених Конституцією 150 підписів.

У постанові, неконституційній уже через цю суперечність з Основним Законом, ще й протлумачили начебто за допомогою Конституції щодо відмінності поняття “складення повноважень” уряду з поняттям “відставка уряду”. Плюс визначили потенційний указ Президента про розпуск ВР як неконституційний. Власне сама постанова посилається лише на можливість ініціювання консультацій Президента з Головою ВР (за Конституцією необхідних для процедури розпуску) як вірний сигнал для розпуску... Так чи інакше, але навіть усупереч собі самій, у такий спосіб ВР повністю й офіційно перебрала на себе повноваження Конституційного Суду.

Та найцікавіша в цій постанові вказівка спікерові: у разі виникнення потреби в зазначеному засіданні – повідомити депутатів про час та місце його проведення. Ну, щодо часу – це можна зрозуміти: або йтиметься про ранок, або про полудень чи вечір.

А от щодо місця... Невже в коаліції аж такі погані передчуття, що вона не сподівається зібратись у сесійній залі ВР, а має намір ховатися десь по лісах? Та ще й місце це якесь таємне, і не всім буде повідомлено, а лише тим, хто підтримав постанову? Аби решта депутатів не зірвала засідання?

Між іншим, за регламентом, ВР має визначене місце роботи – будівлю парламенту на Грушевського, 5. Причому лише в разі спеціального рішення – і не спікера, а саме всієї ВР – може перенести його деінде...

Передвиборчий спіч Мороза

Але на цьому подвиги коаліції не завершилися. Спікер Мороз виступив зі зверненням до українського народу. Хоча і нова Конституція повноважень спікера щодо спілкування з українським народом від імені всього парламенту не передбачає. Особливо якщо далеко не вся Верховна Рада, а лише її частина, можливо, поділяє тези, які пан Мороз висловив у цьому зверненні.

Зміст самого звернення Мороза до народу жодному аналізові не підлягає, бо це був просто передвиборчий спіч. Який самим своїм фактом суперечив блюзнірським “сподіванням” промовця, що дострокові вибори його таки оминуть.

Ось лише рекламував пан Мороз уже не свою Соціалістичну партію, а антикризову коаліцію - так, ніби це вже він очолює список майбутнього спільного блоку ПР–СПУ–КПУ... Антиреклама, звісно, у цій промові відводилась Президентові та деяким неназваним “авантюристам”. Причому якщо в “авантюристах” не можна було не впізнати БЮТ, то Президента Мороз змалював виключно зі своїх спогадів про незабутнього Кучму: як такого собі недоумка, якого треба одночасно і звинувачувати в замаху на “абсолютну владу”, і вмовляти не чіпати гарячого...

Якою конституцією керуватиметься коаліція?

Чого не зробили ані постанова коаліції, ані промова Мороза, - так це не пояснили українському народові, у який же саме “виключно конституційний” спосіб героїчним спікером та аналогічною коаліцією буде зупинено розпуск парламенту та дострокові вибори, відновлено “права і свободи” й відвернуто “громадянську війну”, якщо Президент таки скористається наданою йому авторами конституційної реформи можливістю.

Очевидно, передбачається, що саме це питання і має вирішити “невідкладне” засідання ВР, коли вже Президент зробить до цього конкретний крок.

Спостерігачі одразу перерахували два можливі варіанти: започаткування процедури імпічменту Президента або схвалення прем’єра без подання глави держави.

Але навіть якщо залишити осторонь повну правову абсурдність подібних рішень ВР як відповідь на президентську ініціативу про дострокові вибори, - все одно подібних рішень не можна вчинити за одне пленарне засідання. А зі зрозумілих конституційних причин автори так і не наважились призначити просто позачергову сесію...

Скажімо, хоча б для ініціювання процедури імпічменту потрібно не лише проголосувати 226 голосами та створити спеціальну слідчу комісію, яка б шукала склад злочину Президента, але й відновити роботу Конституційного Суду та дати змогу обрати голову щойно обезголовленому судові Верховному. Без цього починати навіть суто шантажистський проект “імпічмент Ющенка” – значить, викликати справжній жах не лише в західному світі, але, мабуть, і в Росії, де без попереднього унормування не робляться навіть найбрутальніші речі. Тож одним пленарним засіданням тут не обійтися.

Так само навряд можна одномоментно й призначити прем’єра без президентського подання. Навіть якщо ВР вважатиме, ніби має право у відповідь на невнесення президентом кандидатури Януковича порушувати Конституцію зі свого боку, - все одно це треба якось обґрунтувати.

Мартинюк вирішив узурпувати владу двічі

Одну пропозицію вже вніс перший віце-спікер Адам Мартинюк, який вважає, що тлумачити Конституцію у випадку відсутності Конституційного Суду може Верховна Рада, посилаючись на 6 пункт перехідних положень Основного Закону ще 1996 року. Там справді йшлося про таке право Верховної Ради, - коли Конституційного Суду як такого ще не було в природі, а на його формування відводився конкретний термін – три місяці.

От лишень нині справа дещо інша: інститут Конституційного Суду як такий існує, у ньому навіть є кілька повноважних суддів, не кажучи вже про всю решту повномасштабної судової структури. Тому відбір повноважень Суду в такій ситуації виглядає подвійною узурпацією. Це вже не кажучи про справжні причини теперішньої недієздатності КС.

Якби був повністю готовий проект закону про Кабмін, і в ньому прописано процедуру схвалення прем’єра коаліцією без участі Президента, - то й тоді за одне пленарне засідання його не ухвалити, а тим більше – не подолати закономірне вето Президента.

От що можна встигнути за одне пленарне засідання в цьому напрямку, - так це попередньо схвалити зміну до Конституції. Зміст такої поправки - за аналогією з питанням про підписання законів спікером замість Президента. Але знову ж таки – подібне голосування нічого практично не змінює: без КС процес далі не піде, а прем’єр так і не з’явиться...

Гіпертрофована фантазія деяких, з дозволу сказати, юристів винайшла ще одну “зачіпку” проти дострокових виборів: висловлення сумніву щодо легітимності складу ЦВК, сформованого між другим та третім турами президентських виборів 2004 року. Може, для цього досить одного пленарного засідання?

Запит щодо ЦВК до Генпрокуратури вже коаліція спрямувала. І дехто чомусь вирішив, що в такий спосіб буде поставлено під сумнів результати президентських виборів.

Хоча насправді, якби раптом теперішній ЦВК закинули нелегітимність, – це при тому, що за неї голосували свого часу й соціалісти, а не лише НУ та БЮТ, - то під сумнів треба ставити й результати теперішніх парламентських виборів, а отже – і самої коаліції. За цих умов сподіватися в такий спосіб зупинити дострокові вибори тим більше безглуздо.

Що спільного у БЮТ і Партії регіонів?

Отже, жоден з перелічених варіантів не свідчить, що позачергове пленарне засідання ВР хоч якось розраховане на реальний спротив коаліції достроковим виборам.

Натомість у ВР є всі можливості за одне пленарне засідання зробити дещо зовсім протилежне: створити нові умови для отримання якісно нових результатів цих дострокових виборів.

Ідеться про вже ініційований БЮТ законопроект про зміну до виборчого закону, яким би було підвищено прохідний бар’єр. Про те, що досить давно БЮТ звертався до Партії регіонів з цією ініціативою, аби разом провести це підвищення через голосування та “відсікти” всіх конкурентів, - розповідав свого часу Євген Кушнарьов. Тоді ПР начебто відмовилася від пропозиції БЮТ. І не дивно: тоді не було, кому цю ініціативу юридично забезпечити шляхом введення в дію.

Нині ж, коли йдеться не просто про Партію регіонів, а про потребу самого Мороза організувати й очолити майбутній список “антикризової коаліції” на виборах, - не буде нічого дивного, якщо цю норму за одне пленарне засідання проведуть 240 “бійців” коаліції (ну, може, 220, без комуністів) та 125 “бійців” БЮТ, які насправді не склали повноважень і не вийшли з фракції...

У цьому разі, при голосуванні зміни до закону більш як 300 голосами, - підпис Мороза з’явиться негайно. А підпис Президента навіть не знадобиться...

Президентові поспішати нікуди

Єдине, що потрібно від Президента, - це ініціювання консультацій зі спікером щодо розпуску парламенту.

Звісно ж, що поспішати з цим Президентові сенсу немає. Навпаки, є сенс подивитися, які ще ідеї накопичуватимуться в коаліції. Поспішати тим більше немає сенсу, що у своїй славнозвісній постанові коаліція так “протлумачила” питання щодо терміну виконання повноважень урядом, - що фактично визнала можливість функціонування уряду Єханурова безстроково.

Ні, звісно, коаліція може вкотре відправити пана Єханурова у відставку, на цей раз – в зв’язку із обранням його народним депутатом. Це – аби вже з нового моменту віраховувати наступні 60 днів, протягом яких має бути сформовано новий уряд...

Але принаймні призначити іншого виконувача обов’язків прем’єра, окрім Єханурова, Конституція не дозволяє коаліції... Примусити Президента подати кандидатуру Януковича без КС також цей додатковий хід не допоможе.

От лишень дострокові вибори відкладаються...

Але в такому відтермінуванні дострокових виборів з’являється певний інтерес і в Президента. І не лише з точки зору переформатування “Нашої України” задля електорального ренесансу.

Цікава ініціатива зовсім іншого плану з’явилася днями з досить несподіваного боку: член фракції “Нашої України” Микола Онищук висловився за те, аби під час дострокових виборів провести й одночасний референдум з приводу конституційної реформи. Оголосити такий референдум без участі ВР Президент може лише з “народної ініціативи”, саме для її здійснення та збору 3 млн. підписів потрібен час. Тож коаліція, винайшовши додаткові 60 днів до позачергових виборів, може прислужитися цій ідеї...

Без Медведчука не обійтися

Сама ж ВР, мабуть, таки має використати зайвий час на формування Конституційного Суду. Щоправда, пан Мартинюк не бачить способу забезпечити в ньому баланс на користь антикризової коаліції, навіть обравши п’ять “своїх” суддів від Верховної Ради.

Але якщо вже правляча коаліція справді збирається боротися з Президентом до перемоги, то, мабуть, вона не мала б зупинятися на півдорозі, а принаймні забезпечити в КС якщо не кількісну, то якісну “перевагу” опонентів Ющенка. А для цього досить обрати в Суд такого незаперечного батька нової Конституції, як пан Медведчук.

Нехай би вже таки розтлумачив, що ж він мав на увазі, коли писав ці тексти. В усякому разі, без Медведчука “тлумачення” Конституції всіма іншими “батьками” якось обертаються зворотнім боком, переважно – для них самих.