Газова “багатовекторність”. Україна - “Газпрому”: “на тебе сошелся клином белый свет”

Автор/джерело -  © Петро Черних, УНІАН 

«Газпрому» не дають спокою українські бурові установки, Росія стурбована нарощуванням видобутку газу на українському шельфі, «Газпром» не хоче втрачати Україну.

Ось з такими заголовками у російських та українських ЗМІ виходили публікації, присвячені доставці до України першої з двох бурових установок, придбаних минулого року.

16 травня «Чорноморнафтогаз» урочисто ввів в експлуатацію першу плавучу бурову установку (СПБУ) «Петро Годованець». У зв’язку з цим голова правління НАК «Нафтогаз України» Євген Бакулін заявив, що «всупереч усім можливим провокаціям, покликаним не допустити посилення позицій України в енергетичній сфері, ми продовжимо почату роботу із переоснащення своїх видобувних потужностей». Хотілося б сказати, що нарешті у нас слова не розійшлися з ділом, але зробити це заважає одна неприємна підозра: скидається на те, що керівництво нафтогазової галузі України страждає від роздвоєння особистості. З одного боку, нам говорять про боротьбу за енергетичну незалежність від «Газпрому», а з іншого - запрошують той-таки «Газпром» у ній взяти участь. Саме так виглядає інформація про те, що делегація «Нафтогазу» на переговорах у Москві 14 травня запропонувала в обмін на зниження ціни газу залучити російського монополіста до видобування сланцевого газу в Україні.

Глибоке буріння

Днями прем’єр-міністр України Микола Азаров вкотре заявив, що через 3 роки Україна збільшить видобуток власного газу на 25%. Якщо врахувати, що сьогодні ми видобуваємо близько 20 млрд куб. м на рік, то зрозуміло, що йдеться про плюс 5 млрд на рік, з них за рахунок нових бурових установок на шельфі Чорного моря «Чорноморнафтогаз» сподівається вже у 2015 році одержати додатково 3,2 млрд куб. м. Таким чином, введення в експлуатацію бурової установки «Петро Годованець» без перебільшення можна вважати основою української стратегії імпортозаміщення у газовій галузі. Коментуючи введення в експлуатацію бурової установки, глава НАК «Нафтогаз України» Євген Бакулін повідомив про те, що в компанію надходять пропозиції щодо спільної роботи в освоєнні шельфу Чорного моря.

«Але ми чудово розуміємо, що чим більше ми підтвердимо запаси на шельфі Чорного моря, і після свідчення реальної роботи у найближчому часі ціна нашого шельфу почне різко зростати», - відзначив Є.Бакулін. При цьому він пояснив, що «якщо нам раніше пропонували проекти щодо спільних інвестицій, які ніяк не відповідали національним інтересам, то зараз ситуація починає докорінно змінюватися».

«Ми вже бачимо, що якщо ми й укладатимемо угоди про спільну діяльність, то вони обов’язково повною мірою відповідатимуть національним інтересам України і будуть спрямовані на енергетичну незалежність України», - додав глава «Нафтогазу».

Топ-менеджер «Нафтогазу» говорить про цілком зрозумілі й логічні речі, але тільки за однієї умови - якщо Україна забезпечить рівний доступ до проектів із освоєння українського шельфу для всіх охочих. А ось тут виникають серйозні сумніви. Хоча недавній тендер на промвидобуток сланцевого газу на Олеській і Юзівській площах, який виграли компанії Сhevron і Shell, говорить про вміння української влади вибудовувати зрозумілі правила гри для зарубіжних інвесторів, але сумний досвід показує, що якщо «Газпром» чогось справді захоче, то українські чиновники, як за помахом чарівної палички, втрачають здатність відстоювати інтереси держави.

Вже 11 травня, тобто через день після прибуття до українських берегів платформи «Петро Годованець», «Газпром» виступив із пропозицією активізувати роботу зі створення спільного підприємства з «Нафтогазом» для розробки структури Палласу на українській ділянці шельфу Чорного моря. Взагалі, в історії з буровими установками росіяни поводилися максимально цинічно, спочатку вмовляли Україну відмовитися від односторонніх проектів із видобування газу на шельфі, потім не пропускали через свої територіальні води бурову установку, а як тільки вона дісталася до місця, почали вламувати «Нафтогаз» створити СП, основою якого стануть ті-таки установки. І ось на цьому тлі 14 травня у ЗМІ з’являється «злив» з посиланням на високопоставлене джерело в Міненерговугілля України про те, що делегація НАК “Нафтогаз України”, яка перебуває у Москві, пропонує «Газпрому» в обмін на зниження ціни газу до 250 доларів за 1 тис. куб. м допустити Росію до розробки сланцевих родовищ в Україні. Крім того, українські парламентери обіцяють в обмін на знижку викуповувати весь російський газ, передбачений кабальним контрактом, підписаним Ю.Тимошенко в січні 2009 року. Тобто не менш ніж 33 млрд куб. м на рік. Але яким же чином такі пропозиції можуть корелюватися з деклараціями про необхідність зниження залежності від російського природного газу?

Театр для одного глядача

Звичайно, беручи до уваги, що газові переговори з Москвою ніколи не відзначалися прозорістю, можна говорити про те, що, не маючи вичерпної інформації, шукати суперечності у позиції української делегації дуже самовпевнено. Проте незалежний експерт з енергетичних питань Олександр Нарбут все-таки вважає це можливим.

«Якщо проаналізувати всі попередні заяви української сторони, зроблені в контексті переговорів про ціну на російський газ, то можна дійти невтішного висновку — ми спостерігаємо симуляцію бурхливої діяльності за цілковитої браку реального бажання добитися знижки. У нас, як і раніше, немає стрункої переговорної стратегії. Напередодні чергового візиту Президента України до Москви наші парламентери вигадують усе нові аргументи, які чомусь не працюють. Тоді як аргументи європейських партнерів «Газпрому», таких як німецький концерн RWE, чудово працюють, дозволяючи їм добиватися знижок на російський газ», - відзначає експерт.

І з ним важко не погодитися, адже зрозуміло, що Президент України Віктор Янукович уже вкотре за останні два роки повернувся з Москви фактично ні з чим, якщо не рахувати обіцянки Путіна про нову зустріч у середині липня.

У зв’язку з цим Олександр Нарбут назвав дії українських парламентерів театром для одного глядача, яким і є Президент України. «Цей глядач не дуже вимогливий до гри акторів, що дозволяє їм і далі імітувати переговорний процес», - сказав експерт.

Він не виключає, що у відповідь на непереконливі прохання України про зниження ціни газу Україні буде жорстко запропоновано створити з «Газпромом» низку СП, які дозволять росіянам контролювати всі поверхи українського газового ринку. «Зокрема, це стосуватиметься і розробки Чорноморського шельфу», - додав О.Нарбут.

На його думку, значно більшого ефекту Україна могла б добитися, якби чітко продемонструвала Європі, як функціонуватиме прийняте НКРЕ положення про рівний доступ до українських підземних сховищ газу. Варто було б розповісти європейцям про створення реверсних перемичок в українській ГТС, які б дозволили не тільки зберігати європейський газ в українських підземних сховищах, але й реалізовувати його на українському ринку. Все це мало б робити керівництво українського газового сектора, якби воно було справді ефективним», - вважає Нарбут.

Але, як відомо, з Європою у нас сьогодні відносини що не день, то гірші, і «Газпром» цим обов’язково скористається.

«Газпром» в очікуванні остаточної ізоляції України

Але як би там не було, а поява в арсеналі «Нафтогазу» плавучих бурових установок все ж таки повинна підсилити позицію України у її нескінченній суперечці про ціну на російський газ. Ось тільки нестиковки у логічних побудовах українських парламентерів прибрати, і діло піде на лад.

Говорячи про пропозицію залучити «Газпром» до видобутку сланцевого газу в Україні, директор енергетичних програм центру Номос Михайло Гончар відзначив, що це класичний приклад того, коли права рука не відає, що творить ліва. «Кабмін говорить про зниження споживання газу, а представники «Нафтогазу» обіцяють викуповувати всі законтрактовані у росіян обсяги. Тут ми бачимо кричущу суперечність з погляду елементарної логіки. Якщо поставлено завдання скорочувати залежність від імпортного газу за рахунок нарощування видобутку всередині України, то очевидно, що у жодному разі не можна залучати суб’єкта, який і сформував цю залежність, у проекти, завдяки яким ця залежність слід подолати. Звичайно ж, основний інтерес «Газпрому» як постачальника в тому, щоб зберегти за собою український газовий ринок, і йому анітрохи не цікаво вкладати кошти у розвиток в Україні видобутку газу альтернативними методами. Якщо «Газпром» і прийде у такі проекти, то тільки з метою їх консервації», - каже М.Гончар.

Він вважає, що у «Газпром» як найбільший постачальник газу традиційної видобутку в принципі не має потреби розвивати альтернативні методи видобування газу. Загалом, Президентові слід було б жорстко вказати Кабміну загалом і «Нафтогазу» зокрема, що спроби задобрити «Газпром», запрошуючи його у стратегічно важливі енергетичні проекти, на сьогоднішньому етапі категорично неприйнятні.

«Що стосується пропозиції понизити ціну в обмін на збереження високих обсягів закупівлі російського газу, то тут очевидна виключно турбота про те, щоб «Газпром» нічого не втратив. Виходить, що ми переймаємося виручкою російського монополіста, але в такому разі й «Нафтогаз» нічого не виграє — якщо росіяни знизять ціну, а ми більше купуватимемо, проблема, де брати гроші на оплату газу, все одно не зникне. У результаті «Нафтогаз» рано чи пізно повністю втратить платоспроможність», - сказав М.Гончар.

Коментуючи зустріч президентів України і Росії, що відбулася 15 травня, експерт відзначив, що від неї від самого початку не варто було чекати прогресу в газових переговорах. «Росія сьогодні перебуває у передчутті охолодження взаємин між Україною і Європейським Союзом. Ось коли ЄС остаточно віддалиться від Києва у зв’язку зі справою Тимошенко, тоді Москва «простягне нам руку допомоги», обгрунтовувавши це тим, що не можна тримати в ізоляції величезну країну у центрі Європи. Природно, ця допомога надаватиметься на умовах російської сторони», - припустив М.Гончар.

Отже, ми знову бачимо, що одна й та сама картина повторюється з року в рік — взимку переговорний процес сповільнюється, навесні українська сторона намагається його активізувати, влітку відбувається декілька зустрічей на найвищому рівні, але до початку опалювального сезону ми знову підходимо з найвищою ціною газу у Східній Європі. Що ж до бурових установок, то буде дуже образливо, якщо вони врешті-решт виявляться основним активом якогось СП, контрольованого «Газпромом», а саме до цього може призвести брак єдиної стратегії у газових переговорах.