Чергова афера від кримінальної влади - приміські електрички з Південної Кореї під виглядом «швидкісних експресів»

Автор/джерело -  © Зіновія ВОРОНОВИЧ, “Високий Замок” 

Придбавши десять корейських поїздів замість українських, переплатили 133 мільйони доларів. Такі електрички розраховані на перебування в дорозі 2-2,5 години, а не п’ять-шість, як у нас. Українські ж поїзди за технічними характеристиками не поступаються корейським, а за безпекою навіть кращі.

«Хюндаї» погано заходять у повороти...»

Уже з наступного тижня в Україні почнуть курсувати швидкісні поїзди Hyundai Rotem. Але чим ближче до цієї довгоочікуваної дати, тим міцніше у людей переконання, що запуск цих поїздів — багатомільйонна афера. Адже, виявляється, не такі уже вони й швидкісні, ті “корейці”, а квитки коштують — як літаки у Європі. Натомість залізниця скасовує практично усі зручні потяги, які можуть стати на шляху Hyundai.

Днями їхала у відрядження фірмовим 92-м потягом “Львів-Київ” – одним з останніх рейсів найкращого (за графіком і за станом) поїзда, що курсує до столиці. Назад поверталась “Столичним експресом”, який теж доживає останні дні. За щастя бути в дорозі на дві години менше, ніж “експресом”, доведеться переплатити понад двісті гривень. Якщо зараз квиток у другому класі “експресу”, який їде майже сім годин, коштує близько 80 гривень, то другий клас у “хюндаї” буде 307 гривень.

Я простояла майже годину у черзі біля Центральних залізничних кас у Киє­ві – ані у моєму віконці, ані у двох сусідніх ніхто не купив квитка на “корейця”. Бабуся, яка збирається наступного тижня до Миргорода, так і не знайшла у розкладі потяга, на який розраховувала. “На ту годину є тільки той дорогий поїзд. Другий клас буде 170 гривень”, – винувато каже касир. У старенької аж сльози на очі набігли. Каже, з такими цінами родичів побачить хіба на власному похороні.

«Салон незручний. Обшивка вагонів – нерівна...»

Але квиток все ж знайшли — на луганський поїзд, за 59 гривень. Щоправда, на інший день. Але бабусі ще пощастило, бо кілька людей взагалі не знайшли потягів на потрібні їм напрямки. “Як ви кажете, Шевченкове?.. Ви впевнені?.. Мені вибиває, що нема такої станції”, – перепитує касир. “Та як нема? Я ж постійно на канікули”, – дивується дівчина-студентка.

Провідники “реформами” теж незадоволені. “Чи буде їздити 92-й, досі не зрозуміло, бо бригад на той поїзд ще не призначали. Раніше ми роками їздили на одному напрямку. Тепер рулетка — кожні три місяці змінюють. І ти щоразу переживаєш, поставлять тебе в графік чи ні. Але ж зарплата залежить від рейсів”, – каже провідниця з поки що фірмового 92-го. Її незадоволення зрозуміле, адже одне діло - їздити у нормальному вагоні з кондиціонером, а інше — у роздовбаній “бритванці”, де навіть у спеку вікна не відчиняються. На те, що замість “Столичного експресу” пересядуть на “хюндаї”, провідники не розраховують. “Там свої бригади. Нас не допустять”, – кажуть провідники. Рядові залізничники вважають, що Колесникову і компанії все одно, чи їздитимуть люди новими поїздами, бо вони заробляють на вантажних перевезеннях. А на придбанні корейських потягів потрібні люди вже заробили стільки, що їм уже все одно, чи ці потяги їздитимуть взагалі...

Ми випускаємо електропоїзди, які можуть їхати зі швидкістю 160-200 км/год. За технічними характеристиками вони не поступаються корейським, а за безпекою навіть кращі. На фото - експрес Крюківського вагонобудівного заводу

“Якщо купуєте помідори під домом — це одні витрати. А якщо їдете за ними в інше місто, то витрати будуть інші, бо ще ж на дорогу гроші йдуть. Наші чи російські поїзди обійшлися б дешевше, але з корейцями легше домовитись про “відкат”, – каже начальник поїзда та голова Вільної профспілки Харківської вагонної дільниці №1 Південної залізниці Олександр Абросимов. – Нам розказують, які це сучасні поїзди, хоча насправді це не потяги останнього чи навіть передостаннього покоління. Салон там незручний — вам доведеться тулитись до ліктя сусіда, а ногу на ногу не закладете, бо впретесь у спинку сусіда спереду. Такі електрички розраховані на перебування в дорозі 2-2,5 години, а не п’ять-шість, як у нас. Бачив обшивку вагонів — вона нерівна. Ви б купували нову машину, якщо на ній уже видно нерівності, якщо подивитись під кутом? Коли тестували “хюндаї”, виявилось, що вони погано заходять у повороти. Одна з цих електричок навіть збила пантограф (пристрій, який з’єднує потяг з високовольтною лінією) та зачепила пасажирську платформу. Довелось її підрізати, аби поїзд нормально проходив. У мене є претензії і до ходової частини потяга. Як вона працюватиме при обледенінні взимку? Там до колісних пар йдуть такі ніжні трубочки. Загалом, перед тим, як запроваджувати швидкісні поїзди, треба підготувати колії. Ні у Європі, ні у Росії нема так, щоб і пасажирські, і вантажні потяги їздили одними коліями. У нас останнім часом все більше випадків, коли потяги сходять з рейок. А все через поганий стан колій. Три тижні тому біля Ізюма три вагони з людьми “лягли” на бік. Якби це була не приміська електричка, яка їхала зі швидкістю 30 км/год., а поїзд, який їхав під 100 км/год., без жертв не обійшлося б. Та й взагалі колії, де передбачено рух понад 100 км/год., мають бути з двох боків обгороджені, переїзди автоматизовані”.

Враховуючи дистанції в Україні, денні потяги мали б їхати зі швидкістю 300 км/год., аби поїздка не була надто важкою для пасажирів (відсидіти сім годин в одному положенні не кожному під силу). Але на наших коліях навіть надшвидкий поїзд повзтиме як черепаха, оскільки на деяких ділянках не можна рухатись швидше, ніж 40 км/год.

Салон експресу Крюківського вагонобудівного заводу не поступається за рівнем комфорту корейському, а за шумоізоляцією, навіть кращий

Розрекламовані “хюндаї” їхатимуть з середньою швидкістю 110-120 км/год., а не 160, як було заявлено. То для чого було купувати імпортні потяги, коли з потягами для таких швидкостей і наші заводи впораються?

“Ми випускаємо електропоїзди, які можуть їхати зі швидкістю 160-200 км/год. За технічними характеристиками вони не поступаються корейським, а за безпекою навіть кращі. Скажімо, у нашому поїзді є система захисту, яка не дає йому сплюскуватись в “гармошку” при зіткненні з іншим потягом. Випадки таких зіткнень — рідкість, але передбачити треба усе. Корейські поїзди такої системи захисту не мають, – каже прес-секретар Крюківського вагонобудівного заводу Анна Кудіярова. – Ми випробовували наш потяг на ділянці Київ-Харків, їхали з журналістами. Вони питають, “а коли будемо розганятись”. Я їм показую табло — а ми уже їдемо зі швидкістю 153 км/год. Але вона у цих вагонах навіть не відчувається”.

За словами Анни Кудіярової, на заводі порахували: якби замість десяти корейських поїздів придбали десять українських, то стан платіжного балансу покращився б на 341 мільйон доларів, а чиста економія була б 133 мільйони. На ці гроші можна було б купити ще п’ять потягів. І це якщо купувати електропоїзди. Якщо ж купувати потяги локомотивної тяги (вагони на Крюківському заводі, а тепловози на Луганському чи Дніпропетровському), вийшло б ще дешевше. Крім того, якби потяги виробляли в Україні, роботу мали б 4-5 тисяч працівників. Адже з вагонобудівними заводами пов’язані ще майже сотня підприємств.

Довідково. TGV (фр. Train à Grande Vitesse; швидкісний поїзд) — французькі пасажирські потяги з електричним приводом, найшвидші потяги в світі. В стандартному режимі експлуатації рухаються із швидкостю 320 км/год, рекордна швидкість 575 км/год. TGV було розроблено та виготовляються компанією Alstom у співпраці з французькою державною залізницею SNCF.

Карта Європейських високошвидкісних ліній