Україна після виборів: маловтішні прогнози німецьких політологів

Автор/джерело -  © Володимир Медяний, DW 

Німецькі політичні оглядачі прогнозують посилення ролі парламенту в Україні після виборів до Верховної Ради. Утім поліпшення відносин з ЄС експерти поки не очікують.

Своєї мети – отримати конституційну більшість у дві третини голосів у новому парламенті – президент Янукович і його команда не досягнули, наголосив у розмові з Deutsche Welle німецький політолог Андреас Умланд. Доцент університету Києво-Могилянська академія сподівається, що новий склад Верховної Ради буде менш корумпований і менш залежний від Адміністрації президента, ніж попередній.

«Маю надію, що опозиційні партії цього разу більш ретельно складали списки, ніж на попередніх виборах і в нинішньому складі парламенту буде менше перебіжчиків, ніж у минулому. Крім того, тепер змінилася вся розстановка сил. Як відомо, перебіжчики зазвичай йдуть до сильнішого. Але якщо не зовсім зрозуміло, хто ж сильніший і куди у майбутньому задме вітер, то і пристосуванцям важче наважитися на зміну фракції», - зауважує Умланд.

Внутрішня політика: радикалізація опозиції на руку владі?

Штефан Майстер з Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP) вважає, що опозиційні партії на нинішніх виборах змарнували шанс скористатися невдоволенням українців політикою Партії регіонів і президента Януковича. Це сталося, на думку аналітика, через розрізненість в опозиційних лавах, а також через те, що опоненти уряду не запропонували переконливої альтернативи.

Результатом слабкої кампанії з боку поміркованої опозиції став успіх радикальної «Свободи», вважає Майстер. «Гадаю, Віталій Кличко і його партія УДАР правильно роблять, що тримають деяку дистанцію до «Свободи». Адже ця партія не пропонує реалістичних альтернативних рішень нагальних проблем. Вони сповідують політику протесту, розколу, радикалізації і навіть расизму. Я сподіваюсь, що УДАР зближуватиметься з поміркованими опонентами нинішньої влади - з «Батьківщиною». На мою думку, це єдиний шлях, аби в перспективі запропонувати альтернативу нинішній владі, за яку варто було би голосувати», - переконаний оглядач.

За словами Штефана Майстера, у Верховній Раді помірковані опозиціонери мають скористатися «недолугою» економічною і соціальною політикою Партії регіонів і пропонувати переконливі альтернативні рішення. В іншому разі, вважає берлінський експерт, посилюватимуться лише позиції «Свободи».

«На мою думку, радикалізація настроїв серед прибічників опозиції на руку Партії регіонів. Влада підтримує цей процес, аби дискредитувати опозицію як деструктивну силу і виглядати на тлі радикалів поміркованими і конструктивними. Події останніх місяців, коли влада провокувала сутички, а міліція не втручалася у вуличні бійки, на мій погляд, підтверджують це припущення», - каже німецький експерт.

Зовнішня політика: потепління з ЄС не очікується

З кінця березня, коли було парафовано Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, документ чекає на підписання. Чимало оглядачів звертали увагу на те, що про подальшу долю цього доленосного документу можна буде говорити після виборів до Верховної Ради. Уряд у Києві намагався продемонструвати європейським партнерам, що робить все можливе для проведення вільних і чесних виборів: було зареєстровано рекордну кількість міжнародних спостерігачів, на виборчих дільницях встановили відеокамери, стверджуючи, що це зробить процес голосування більш прозорим.

Утім, спостерігачі міжнародної місії ОБСЄ у своєму попередньому звіті, представленому в українській столиці у понеділок, 29 жовтня, назвали проведені вибори «кроком назад» у порівнянні із попередніми. «Парламентські вибори характеризувалися недостатнім рівнем змагальності, причинами цьому переважно було зловживання адмінресурсом, недостатня прозорість кампанії і фінансування партій, а також незбалансованість у медіа-середовищі, - йдеться у звіті міжнародних спостерігачів.

З огляду на неоднозначний характер виборів, опитані Deutsche Welle німецькі експерти переконані, що суттєвого «потепління» у відносинах з ЄС очікувати не варто. «Схоже, що день голосування пройшов доволі мирно. Але я не думаю, що, враховуючи проблематичний перебіг передвиборної кампанії, ці вибори будуть достатньо позитивним сигналом, аби розвіяти сумніви тих політичних гравців у ЄС, які не хочуть підписувати за нинішніх умов Угоду про асоціацію. Ті європейські політики, які і до виборів були прибічниками якнайшвидшого підписання угоди, імовірно, знайдуть у цих виборах щось позитивне. Але в цілому позиція ЄС не зміниться», - прогнозує Сьюзен Стюарт, аналітик берлінського Фонду науки і політики (SWP).

Лише звільнити Тимошенко замало

Опитані експерти сходяться на думці про те, що Угоду про асоціацію між Україною і ЄС найближчим часом підписано не буде. «Крім демократичності виборів, підписання угоди залежить і від інших чинників. Зокрема, звільнення політичних в’язнів Юлії Тимошенко і Юрія Луценка. А також проведення реформи судочинства, яка би унеможливила вибіркове правосуддя», - зазначає політолог Андреас Умланд.

Сьюзен Стюарт додає, що для «розмороження» відносин України і ЄС окремих кроків Києва буде замало: українська сторона має продемонструвати відданість європейським цінностям, насамперед таким, як свобода слова й думки. «Я проти того, аби вся дискусія щодо перспектив співпраці між Україною і ЄС зводилась виключно до звільнення Юлії Тимошенко. В Україні є інші, дуже суттєві проблеми. Зокрема, через поведінку її керівництва. На жаль, як мені видається, навіть у випадку звільнення Тимошенко було би зарано говорити про відданість керівництва країни демократичним стандартам і цінностям правової держави», - підсумовує експерт Фонду науки й політики.

Німецькі політичні оглядачі вказують на те, що Європейський Союз не має на даний момент чіткої стратегії щодо того, як розвивати співпрацю з Україною в умовах неготовності офіційного Києва дотримуватися ключових європейських стандартів демократії. Штефан Майстер з Німецького товариства зовнішньої політики не радить Євросоюзу «зациклюватись на питанні підписувати чи не підписувати Угоду про асоціацію». На його думку, треба знайти й використати інструменти, за допомогою яких можна було би тиснути на українські правлячі еліти, домагаючись змін.