Юрій Винничук: «Дозволено тільки любити»

Автор/джерело -  © Юрій Винничук, ТСН.ua 

Якщо оглянути опитування, які відбувалися в інших країнах, то побачимо, що, наприклад, чехи не люблять циган, албанців і українців. Українці не люблять африканців і циган.

Націоналізм – це патріотизм в дії. Таке визначення найчастіше зустрічається в інтернеті. Бути націоналістом – означає безмежно любити свій народ і свою державу. Любити понад усе. Що в цьому поганого?
А-а-а! – тут звучить істеричний крик Інни Геббельсівни. – "Україна понад усе" – фашистський лозунг! "Deutschland über alles!" Тому, мовляв, "Свобода" – це український фашизм.

Але на такій самій підставі можна також зробити висновок, що комуністи – теж були фашистами. Бо хіба при вході у фашистські і совєтські концтабори не висів один і той самий лозунг "Труд ведет к свободе" ("ARBEIT MACHT FREI")?

А як зверталися італійські фашисти одне до одного? Правильно, камераде. Тоїсть – таваріщ.

Ксенофобія – це негативні почуття щодо інших народів. Окремі зарубіжні газети дуже розхвилювалися через "Свободу", хоча опитування у будь-якій країні всюди демонструє високий рівень ксенофобії.

Ну, от, наприклад, про що свідчать дані соцопитувань, проведених в Україні і в Росії у 2009 році. А свідчать вони про те, що ставлення до Росії в Україні набагато краще, ніж ставлення до України в Росії. Понад 90% українців позитивно ставляться до Росії.

А от ситуація в Росії цілком протилежна – там позитивне ставлення до України становить лише 29%, а негативне ставлення – 62%!!!

А в Україні погано ставляться до Росії – ганьба!!! – 5% опитаних.

Тут, звичайно, можна було б поцікавитися: а якби в Росії 90% усіх фільмів, книжок, журналів, газет та радіо-телеефіру були україномовними, то який би відсоток росіяни нас полюбив би?

Якщо оглянути опитування, які відбувалися в інших країнах, то побачимо, що кожна нація когось любить, а когось не любить. Наприклад, чехи здебільшого не люблять циган, албанців і українців.

Українці не люблять африканців і циган.

Я українець і я теж не люблю циган. Отже, я ксенофоб? Фашист?

Гм. Я фашист... А чехи? Вони теж фашисти?

Але циган не люблять по всій Європі. Найцивілізованіші нації, найкультурніші нації не люблять циган і африканців. І не соромляться в цьому признатися.

Про себе я можу сказати так: я люблю усі нації, але на їхній батьківщині. Цигани виняток, бо батьківщини не мають.

Однак, не любити росіян у нас вважається чимось неправильним. Їх не можна не любити. Циган можна, а росіян ні. Тому й відсоток такий високий. Зате росіянам можна не любити українців. Це не вважається поганим тоном. Хоча разом з тим вони люблять наголошувати, що ми народи-брати.

Коли і хто нас побратав – загадка.

Для мене росіянин те саме, що англієць для ірландця чи бура, турок – для вірменина, болгарина і грека, тим більше – для кіпріота, іспанець – для каталонця і баска, німець – для єврея. Більше того, я вважаю, що так, як я, повинен мислити кожен свідомий українець, бо так мислить кожен свідомий ірландець, грек, болгарин, баск і т. д.

Але ірландцям височайше дозволено не любити англійців. Настільки не любити, що вони навіть за їхні (англійські!!!) гроші знімають фільми про своїх героїв, які воюють з англійцями. Вірмени не люблять турків. І їм це теж дозволено. І знято вже два десятки фільмів у різних країнах про трагедію їхнього геноциду.

Євреям дозволено не любити не тільки німців, але й українців. Як з’ясувалося, нема більших антисемітів, окрім нас.

Особливо тепер, коли до влади прийшла "Свобода". Тепер увесь світ, затамувавши подих, буде прислухатися до кожної їхньої репліки, виловлюючи ознаки ксенофобії та антисемітизму.

І віднині нам уже нікого недозволено не любити. Мусимо любити усіх. Навіть циганів. Котрі тепер роми.

Розкажіть про цю любов моїй сусідці, яка впустила циганок перепеленати дитину до хати, а вони її зв’язали і пограбували. І сотням, а то вже й тисячам пенсіонерів, яких пофарбовані циганки переконали поміняти гроші на нові купюри, а дітей – винести з хати усе цінне, щоб зняти вроки, а батьків, чиїх дітей вони присадили на наркотики...

В Росії відбуваються націоналістичні марші, до яких свободівським маршам, як рачки до неба. Але світ не чує тих антисемітських лозунгів, які там лунають. Світ не чує звинувачення російського священика, розмножене в Інтернеті, в тому, що "власть в Росии захватили жиды.

Не только светскую, но и церковную. Правители – все жиды". Кіріл Гундяєв не тільки "жид", а ще й гомік. Правда, це останнє твердження мені якось ближче до душі.

Подібних прикладів російської ксенофобії безліч і сягає вона дуже глибоко: "Антисемитизм был неотъемлемой частью мировоззрения Достоевского и находил выражение как в романах и повестях, так и в публицистике писателя:

"Если дело продолжится, если сам народ не опомнится; а интеллигенция не поможет ему. Если не опомнится, то весь, целиком, в самое малое время очутится в руках у всевозможных жидов, и уж тут никакая община его не спасет... Жидки будут пить народную кровь и питаться развратом и унижением народным, но так как они будут платить бюджет, то, стало быть, их же надо будет поддерживать."

Але я не чую обурення світової громадськості. Я чую лише застороги перед "Свободою" і одне-єдине відоме висловлювання Тягнибока. І чую запевнення в тому, що "Свобода" врешті свою риторику змінить.

Чомусь більше ні від кого іншого зміни риторики не вимагають. Усілякі болдирєви, лєвчєнкі, могильови, богохульскіє і прочіє можуть і далі булькати свої ксенофобські ідіотизми.

"Ви падумайтє! – волала якось Інна. – Ані же даже Пушкіна пєрєводят на украінскій язик! І дєті ізучают на нємислімом (!!!) украінском язикє еті вєлікіє строкі!!!"

Бо їй можна.

А мені зась. Тому ані слова о вєліком і могучєм.