Азаров vs Фірташ

Автор/джерело -  © Олександр Михельсон, Український тиждень  

Скандальна стаття у Frankfurter Allgemeine засвідчила, що невдалі для регіоналів вибори загострили боротьбу груп впливу у партії влади.

У ніч після парламентських виборів прем’єр-міністр Микола Азаров був дуже роздратований. Як перший номер списку Партії регіонів, він мусив з’явитися у формальному штабі ПР, що розмістився в столичному готелі «Інтерконтиненталь», і розповідати там про «перемогу» своєї політичної сили. Мовляв, 30% голосів, здобуті нею за партсписками, – це найбільше серед усіх учасників перегонів.

Щоправда, було очевидно, що перший номер «переможців» у вкрай кепському гуморі. Роздратування Азарова прорвалося назовні, коли журналісти почали запитувати його про перспективи залишитись у прем’єрському кріслі. Замість відповісти щось на кшталт «це вирішать, як і належить за Конституцією, Президент і парламент», поки що чинний керівник Кабміну став обзивати журналістів провокаторами, а потім взагалі перейшов на особистості. Відповіді ж по суті ніхто так і не почув.

Винести сміття з хати

Після цього сталося те, що до останнього часу здавалося невластивим регіональному конгломерату – внутрішній конфлікт не лише був винесений у публічну площину, а й навіть на міжнародний рівень. У впливовій німецькій газеті FrankfurterAllgemeineZeitungбуло опубліковано статтю Конрада Шуллера за результатами його візиту до України під час парламентських виборів, у якій висвітлювалася титанічна боротьба українського прем’єра Миколи Азарова із підступним олігархом Дмитром Фірташем. Появу подібного матеріалу в будь-якому українському виданні сприйняли б як відверту «джинсу». «У вузькому колі Азаров розповідав про те, як головне угруповання в цій війні олігархів, очолюване хімічним і газовим мільярдером Фірташем, вже багато років систематично намагається зруйнувати відносини України із Заходом», – пише FrankfurterAllgemeineZeitung. Німецький журналіст нагадує, що в орбіту впливу Фірташа входять голова Адміністрації Януковича Сергій Льовочкін і перший віце-прем’єр, тобто перший заступник самого Азарова, Валерій Хорошковський. Останній раніше очолював СБУ, зокрема й під час затримання Ланґе, чим офіційний Берлін був обурений. Не наводячи підтверджень своєї версії, німецький журналіст заявляє: це затримання було однією з навмисних провокацій «групи Фірташа», щоби розсварити Україну з Європою.

У свою чергу, Микола Азаров представлений як чи не найбільший західник в українській політиці. Мовляв, саме він домігся персонально від Януковича швидкого звільнення німецького політолога Ніко Ланґе, затриманого за незрозумілими звинуваченнями 2010 року в Борисполі працівниками СБУ (яке тоді очолював представник групи Фірташа Валерій Хорошковський), а також наполегливо радив Віктору Федоровичу не ув’язнювати Юлію Тимошенко (у якої також був відритий конфлікт із Фірташем, але більш рівні відносини із Клюєвим)! Саме Азаров, і ніхто інший, також нібито надавав і надає «всебічну допомогу» міжнародній місії на чолі з екс-президентом Європарламенту Коксом та екс-президентом Польщі Кваснєвським (ця місія досліджує в Україні, зокрема, ситуацію з політичними кримінальними процесами). І, нарешті, особисто Азаров робить усе, щоб знизити залежність України від російського газу. Він добивається заміщення його газом із Західної Європи, а також прагне всіляко розвивати співпрацю з німецькими промисловими гігантами. Натомість Фірташ та його RosUkrEnergo(одним зі співвласників якого є Газпром) – основний лобіст російських інтересів.

Напевно, людина, котра «захистила» Ланґе, «захищала» Тимошенко і «захищає» Україну від російського тиску, в очах малообізнаних в українських реаліях німців тепер є справжнім державником, демократом і євроінтегратором. Щоправда, аби не передати куті меду, автор статті у Frankfurter Allgemeine зауважив: Азаров робить усі ці речі не через абстрактний ідеалізм, а за логікою боротьби з тим-таки Фірташем.

«Бєспрєдєл» як стратегія

У цій без перебільшення сенсаційній статті, як на перший погляд, викладено чимало раціонального. Однак повірити у відданість демократії і європейським цінностям Миколи Азарова не легше, ніж у те, що Віктор Янукович перед публічними виступами перечитує промови Цицерона.

Корені появи статті варто шукати в доволі давній ворожнечі між «групою Фірташа» та Андрієм Клюєвим, секретарем Ради нацбезпеки та оборони, котрий навесні таки домігся права керувати виборчою кампанією Партії регіонів. Одним із проявів такої ворожнечі, за даними Тижня, став, зокрема, і той бедлам, що тривав понад десять днів після виборів на низці мажоритарних округів, де кандидати від влади поступились представникам опозиції чи нелояльним самовисуванцям, проте вжили найширший арсенал заходів для викривлення волі виборців.

Відомо, що Льовочкін, під чиїм крилом намагається, хоч наразі й безуспішно, стати повноцінним мером Києва голова столичної держадміністрації Олександр Попов, самоусунувся від забезпечення високого результату регіоналів у недружній до них столиці. Підсумком чого принаймні до певної міри і став програш синьо-білих в усіх тринадцяти столичних округах. Мало того: один із представників вищого кола виборчого штабу ПР у розмові з Тижнем відверто нарікав, що Адміністрація Президента не доклала під час кампанії достатніх зусиль для просування партійних кандидатів на округах у всій Центральній Україні.

Натомість саме Клюєв, як голова штабу, відповідав за досягнення однієї з головних цілей ПР на цих виборах – формування однопартійної більшості у 226 голосів. Тепер у штабі на Липській схильні вважати, що план провалився внаслідок саботажу, влаштованого «групою Фірташа». «Вони нас відверто топили. Ви ж лишень погляньте, як зловтішно висвітлював події на скандальних округах їхній «Інтер», – проілюструвало ситуацію джерело в ПР (як відомо, телеканал «Інтер» підконтрольний Валерію Хорошковському).

Звісно, не все так просто. Скажімо, «бєспрєдєл» на деяких округах, що розгорнувся після виборів, був санкціонований особисто Януковичем чи кимось із його найближчого оточення. За даними Тижня, Клюєв запропонував таку схему: ті кандидати, що здатні перехилити шальки терезів на свою користь, мають робити це самотужки, вдаючись до наявних у них методів. Державна ж машина усього лише їм не заважатиме. Саме тому хтось, як кандидат Травянко у сумнозвісному 132-му окрузі, підключав до справи міліцейський спецназ, що вивозив бюлетені з ОВК, хтось, як Тетяна Засуха у 90-му окрузі, «попрацював» із судами, щоби ті викреслили десятки тисяч відданих за опозицію голосів, а хтось узагалі відмовився від продовження боротьби, зокрема через нестачу ресурсів.

Ідея полягала в тому, щоб центральна влада щонайбільше дистанціювалася від скандальних подій у округах. Саме тому й сам Янукович протягом двох тижнів уперто мовчав про те, що коїлося. Водночас, як тепер очевидно, відмежуватися не вдалось, тож і на Заході та й усередині країни, «бєспрєдєл» пов’язують із главою держави.

Боротьба посилюватиметься

В такій ситуації чимало залежить від того, хто краще поставить себе в очах Януковича: Льовочкін, якому треба довести, що це Клюєв провалив кампанію і ще й нарвався на скандал, чи Клюєв, який зацікавлений показати, що в усьому винні «саботажники» Фірташа. Зрештою, серед округів, де велись «бойові дії», були й такі, за котрими йшли люди останнього (перемогу опозиційного кандидата Булатецького на 94-му окрузі брутально відібрала креатура Фірташа Валентина Жуковська).

У контексті цієї боротьби й варто розглядати статтю Frankfurter Allgemeine. Боротьба триває серед іншого за крісло прем’єра, на який «група Фірташа» зазіхає вже не перший рік. Клюєв, котрий також претендує на цю посаду, але зараз потрапив у невиграшну позицію, стає ситуативним союзником Азарова, котрий не хоче йти на пенсію. В такому становищі донести до західних партнерів думку про «прозахідного» Азарова, котрий нібито боронить країну від проросійського «бєспрєдєльщика» Фірташа, стає цілком зрозумілим кроком. Цікаво, що опоненти Клюєва, схоже, не забарились із відповіддю на антифірташівську публікацію. 6 листопада український інтернет сколихнула звістка про те, що Льовочкін написав заяву про відставку з посади голови АП. На його місце нібито розглядали кандидатуру, зокрема, все того ж таки Клюєва. Інформацію поширив сумнівний сайт, котрий раніше відзначився публікацією відверто фальшивого інтерв’ю з «караванським стрільцем». Тож не дивно, що того самого дня її спростували. Водночас у підкилимній політичній боротьбі не рідкість, коли подібні сфальсифіковані витоки організовують самі герої публікацій. Наприклад, аби подивитись, хто першим претендуватиме на нібито звільнене крісло. Або щоб донести до вищого керівництва (в нашому випадку – Януковича) думку про те, що вороги (в цьому разі – Клюєв) невтомно, як видно з публікацій у пресі, підкопуються під єдиного вірного слугу (тут – Льовочкіна). Чи зміниться розстановка сил у владному конгломераті, багато в чому залежатиме від того, як впорається Клюєв з новим завданням: рекрутувати у фракцію ПР не менше сорока депутатів із самовисуванців і «тушок» із опозиційних сил. Уже в ці дні їм роблять пропозиції, від яких важко відмовитись. За інформацією джерел у штабі ПР, у фракцію влади уже нібито рекрутовані не менше 20 «багнетів» зі сторони.

Врешті ситуація, що склалася, підтвердила той факт, що внутрішня боротьба в «монолітному» таборі влади віднедавна точиться не менш активно, аніж свого часу серед помаранчевих. Якщо до цього вона не виливалася так відверто назовні, то зараз це сталося, що свідчить про її загострення, яке, мабуть, лише посилюватиметься із наближенням президентських виборів.