Приклад Білорусі. Що чекає Україну у Митному союзі

Автор/джерело -  © Віктор Гранін, BBC 

Зближення з Митним союзом привело Білорусь до економічної пастки, вважають спостерігачі, хоча спершу участь у МС принесла Білорусі серйозні преференції.

Висновки експертів випливають з нещодавньої заяви Президента Білорусі Олександра Лукашенка про те, що держави, які входять до Митного союзу з Росією, не готові до більш тісної інтеграції з РФ.

15 січня під час великої прес-конференції для вітчизняних та зарубіжних журналістів Олександр Лукашенко, який впродовж багатьох років позиціонував себе як головного інтегратора в СНД, прозоро натякнув: керівництво Росії штовхає Білорусь і Казахстан до ще більшої інтеграції.

"Можливо, Росії хотілося б швидших якихось кроків, може, радикальніших. Але ні Казахстан, ні Білорусь на це не підуть з бухти-барахти", - зазначив Лукашенко.

І, фактично давши зрозуміти, що багато у чому інтереси Білорусі суперечать інтересам Кремля, Президент заявив, що має намір відстоювати інтереси саме своєї країни:"І ми будемо їх так будувати. І я знаю - така позиція у всіх держав. Ми бачимо орієнтири світової економіки, і орієнтуємося, звичайно, на це. Але у нас є власні інтереси", - підкреслив президент Білорусі.

І хоча при цьому Лукашенко не висловлював якихось конкретних претензій щодо участі Білорусі в Митному союзі, однак його невдоволення нинішніми наслідками інтеграції видається білоруським експертам цілком імовірним.

Дивіденди у "інституційній пастці"

Керівник науково-дослідного центру Мізеса Ярослав Романчук говорить, що, вступивши до Митного союзу, Білорусь потрапила до "середньострокової професійно розставленої інституційної пастки": "Період 2011-2012 років був першим етапом інтеграції, який приніс багато користі нашій країні. Тепер настає етап, коли Росія буде отримувати своє за те, що вона давала Білорусі в цей час".

З Романчуком погоджується і політолог Алесь Логвінец, кажучи про те, що перспективи участі Білорусі в МС не такі райдужні, як уявляло білоруське керівництво спочатку.

"Наше перебування в Митному союзі - це прив’язка в основному до російського ринку, це залежність від протекціоністських заходів Москви (незважаючи на вступ останньої до СОТ), яка дуже часто суперечить інтересам Білорусі, що особливо помітно на прикладі високих мит на європейські автомобілі", - вважає Логвінец.

При цьому експерти визнають, що досі участь в Митному союзі приносила Білорусі відчутні дивіденди.

За словами Романчука, на першому етапі існування Митного союзу Білорусь отримала безпрецедентний за розміром інтеграційний грант: "Його складові - газ, нафта, хімічні товари і доступ на російський ринок. Минулого року це 25 - 27% ВВП нашої країни - близько 14 мільярдів доларів".

Хімія і життя

"Ми зберегли колишні преференції у відносинах з Росією: широкий доступ на внутрішній російський ринок, можливість участі білоруських підприємств у тендерах на російські держзакупівлі, найнижчі в нашому регіоні ціни на газ і нафту, - уточнює Логвінец. - Більше того, завдяки формально бездоганній схемі "розчинників" - "розріджувачів" влада Білорусі змогла отримати додаткових кілька мільярдів доларів від російських преференцій".

Йдеться про схему, за якою, отримуючи практично безмитно у рамках МС від Росії нафту, Мінськ переробляв її на Мозирському і Новополоцькому НПЗ в якісний бензин і продавав цей бензин до країн ЄС.

Про важливість для білорусів утримання російських ринків говорить фінансовий аналітик офіційного партнера компанії "Альпарі" у Мінську Вадим Іосуб: "Подивіться на такі традиційні статті білоруського експорту, як автомобілебудування і продовольча продукція. За співвідношенням ціна/якість за межами Митного союзу вони дуже малоконкурентні".

Безперечні, за словами фахівців, плюси і від зниження адміністративних бар’єрів, документообігу, бюрократичних процедур, пов’язаних з митницею, валютним контролем при імпорті/експорті до країн Митного союзу.

Не зуміли скористатися ви - використають вас

Водночас, каже Ярослав Романчук, влада Білорусі навіть не змогла грамотно скористатися наданими їй пільгами. "При такому супервдалому збігу обставин отримати тільки 1,5% зростання ВВП - це, звичайно, поразка. Виходить, що структура білоруської економіки не може ефективно переварити державну допомогу, не вміє використовувати пільги", - резюмує економіст.

У свою чергу Вадим Іосуб підкреслює, що протекціоністські цілі, які переслідує створення Митний союз, у довгостроковій перспективі призведуть до консервації технологічного відставання, тоді як продукції і виробництвам необхідно постійно модернізуватися, як це відбувається в умовах глобальної конкуренції. Причому проблеми білоруських виробників видно вже сьогодні. І навіть у відносинах з росіянами.

"Вступ Росії до СОТ (при тому, що Білорусь лише підходить до перших стадій переговорів щодо вступу до організації) вже призводить до того, що білоруські товари стикаються на російському ринку з глобальною конкуренцією, і це вже призвело до скорочення поставок на російський ринок білоруської сільгосптехніки і деяких позицій з продовольства, наприклад, свинини", - говорить Іосуб.

Що ж стосується політичного аспекту такої інтеграції, то, за словами Олеся Логвінца, "поки що Кремль фактично проплачував збереження авторитарного економічно неспроможного режиму в сусідній країні. І короткострокові вигоди від участі в МС головним чином отримала не країна, а влада".

Час затягувати паски

Прогнозуючи розвиток ситуації, експерти стверджують, що посилення контролю Кремля за білоруськими нафтохімічними схемами не дозволить Білорусі повторити рекорд перших семи місяців 2012 року, коли у Білорусі був великий профіцит торговельного та платіжного балансів. Не вдасться повторити і темпи зростання реальних доходів, які за 10 місяців 2012 року виросли більш ніж на 20%, при тому, що заплановано було лише 3 - 3,5%.

"Активне проїдання капіталу, в тому числі, позикового, закінчується. Прийшов час віддавати борги і затягувати паски", - упевнений, зокрема, Ярослав Романчук.

Це буде означати ліквідацію більшої частини держпрограм і поставить на порядок денний питання про структурні реформи, в тому числі - про приватизацію. Примус до реформ - неприємний для офіційного Мінська процес, але він випливає з логіки реалізації проекту "Митний союз". Спроби Олександра Лукашенка в ручному режимі модернізувати держсектор, за оцінками фахівців, вже провалені. І окремі винятки лише підтверджують цей висновок.

Російські лобісти вимагають лібералізації входу на білоруський ринок. Білоруська влада не зможе блокувати і цей процес. На порядку денному - вирівнювання цін на енергоресурси між Росією і Європою. Отже, ця частина інтеграційного гранту скоро зникне.

"Лукашенко може врятувати тільки те, що Росія вступить у рецесію і зіткнеться з гострими викликами для себе. Тоді їй просто буде не до Білорусі", - резюмує Ярослав Романчук.