Реальна Україна, або чому Павличенки сидітимуть

Автор/джерело -  © greenab.info 

Дмитро та Сергій Павличенки (батько та син) – люди, про яких знає уся країна через сфабриковану справу про вбивство судді Зубкова. На їхній захист піднялося понад 20 тисяч українців, та багато людей із інших країн.

Чотирьохтисячний марш на їх захист пройшов у Києві, півторатисячний у Львові, тисячний у Харкові й тисячі людей у десятках інших міст. Банери з вимогою «Свободу чесним! Свободу Павличенкам!» піднімали на десятках стадіонів України та Європи. Але наразі батько отримав довічне, а син 13 років.

Справа Павличенків – це прецедент для усієї країни, а можливо й світу, коли стільки чужих людей піднялися на захист невідомої сім’ї, яку почала давити державна та капіталістична машина. Раніше захист когось від держави закінчувався обписуванням стін кривими гаслами. Зараз – це марші, бійки з міліцією, ток-шоу, міжнародний шум, збір підписів на сайті білого дому.



Та усе приречено на провал. Павличенки будуть сидіти. Хоча вони й не винні.

Дмитро Гнап

Дмитро Гнап – міліціонер, який розслідував схему нелегального ввезення до України дорогих іномарок. Ці машини, зазвичай, купували собі депутати, прокурори, судді та політики. Дмитрові погрожували. Говорили що розслідувати цю справу – це погана ідея. Погрожували люди із владних кабінетів. Гнап не погодився. 10 березня 2010 року його затримали: начебто викрав у Чернівцях БМВ Х6. У карній справі не було ні свідків, ні мотиву, ні заяви від потерпілого, ні самого автомобіля — машини з таким номером кузова не виготовляв завод. Та усім байдуже. Чоловіка засудили до 5,5 років в’язниці.

«Ця система згнила, – каже Дмитро Гнап. – Її треба викинути повністю. Людина нікому не потрібна. Всіх хвилюють лише показники. Якщо з-під пера слідчого вийшло, що Іванов винен — він сидітиме за будь-яких обставин. Навіть якщо попадеться чесний прокурор і скаже: “Це — дурниці”, то завтра прокурора викличуть на килим за псування показників».

Гнапа посадили через бізнес, бо він міг зупинити чийсь потужний потік грошей. З Павличенками справа інакша. У них просто був конфлікт із Зубковим. А Зубков часто приймав рішення на користь простих громадян та забирав потоки грошей у бізнес-структур. Хто вбив Зубкова достеменно не відомо, та, як на мене, то шукати замовників варто серед тих, хто отримав від нього негативне рішення й втратив гроші. Павличенки – ті, на кого вигідно повісити справу. Це відомо усім в Україні.

Жив багатий чоловік. Мав сина Павла. І от цей Павло у свої 19 років нанюхався наркотиків, сів за кермо подарованого татом автомобіля й збив людину. З місця пригоди він утік. Та камери зовнішнього спостереження зняли авто, яке збило людину. Наступного дня міліція заявляє суспільству, що зловила вбивцю – це наркоман із 10-річним стажем Максим. Міліціонери пояснюють, що Максим викрав авто Павла біля нічого клубу, у якому той відпочивав. Машину хотів здати на деталі й купити нову дозу наркотиків. А для того, щоб сам Максим зізнався у скоєному, українські міліціонери мають цілий арсенал прийомів катування. Так само, міліціонери знайдуть й іншого наркомана Михайла. Михайло за три дози наркотиків у судді розкаже, що його знайомий Максим справді викрав машину.

Така схема дуже поширена в Україні. Щось подібне роблять і з Павличенками. Чому так трапляється? Помічник батька Павла ще вночі приїхав додому до начальника обласної міліції й привіз йому туго напакований грошами пакет. Пояснив, що це для того, щоб міліціонер знайшов «справжнього» винуватця події.

Сергій Верхогляд із дружиною та сином

Сергій Верхогляд, житель Сумської області. Його обвинувачують у вбивстві. Він уже 8 років сидить у СІЗО без вироку і без виправдання. У міліції недостатньо доказів для того, щоб засудити чоловіка. Вбивство сталося в одному місті, а десятки свідків бачили у час вбивства Сергія за 100 кілометрів на залізничній станції. Лише один чоловік сказав, що бачив Сергія на місці вбивства. Та уже у судді він зізнався, що дав такі покази лише тому, що його три дні катували у міліції. Прокурор та суддя пропустили повз вуха зізнання головного свідка. Справа просто висить у повітрі.

Чи є шанси у Сергія вийти на волю? Мізерні. Якщо його відпустять, то доведеться відкрити десятки кримінальних проваджень через фальсифікацію доказів на міліціонерів. Відкрити кримінальне провадження на прокурорів та суддів через недбале виконання своїх обов’язків. А найголовніше – це ще раз визнати, що наша міліція, прокуратура та суд працюють з порушеннями конституційних та моральних норм. А у відділеннях міліції, прокуратурі й судах усе настільки переплутано та затягнуто, що порушивши справу проти одного міліціонера можна посадити на довічне увесь відділок. Тому кожен «правоохоронець» до останнього боротиметься за те, щоб відстояти свободу свого колеги.

Дмитро та Сергій Павличенки

Павличенки. Вони так само невинно засуджені за сфабрикованими доказами. Але у їхній справі замішані не просто слідчі, яких начальство за потреби може злити й віддати на поталу правдорубам. До справи Павличенків причетні міліцейські чини, які за себе будуть рвати усіх. І Павличенки будуть сидіти.

«У цій країні завжди порушуватимуть права людей. Бо вони неправильно на це реагують. От зібрались би півобласті, узяли б вила в руки. І ніхто нічого їм не зробить. А так українці живуть за принципом «моя хата скраю», – сказав Дмитро Гнап.

Жертвами тортур у міліції в 2012 році стали 980 000 чоловік. При цьому відповідають за свої злочини близько 10 міліціонерів. Решті усе зійшло з рук.

І справді, єдине, що може змінити ситуацію у країні – це кровопролитна революція, після якої не буде писаних законів, а люди житимуть за неписаними законами суспільної моралі.

* * *

На закінчення кілька треків на захист Павличенків та відео з акцію у їхню підтримку: