Команда Януковича планує черговий провал чергової реформи, чи “покращення” ...здирництва?

Автор/джерело -  © Володимир ПИЛИПЧУК, для «Аратти» 

Кожна реформа, якщо вона не завершена або здійснена без комплексного плану її проведення, чи здійснена “задом на перед”, не приносить декларованих результатів і - завжди приносить негатив. Ви не знайдете жодного прикладу вдалих реформ, проведених “командою професіоналів”. Жодного!

За що б не взялися регіонами – ефект дефективний! Достатньо згадати пенсійну, податкову, кадрову, мовну, адміністративно-управлінську, реформу правоохоронної системи, реформу „Нафтогазу” України, реформу ЖКГ, реформу БТІ, реформу курсової політики, проект реформи освіти і медицини....А "судова реформа” взагалі закінчилася повним фіаско.

Персональну відповідальність за проведення або непроведення реформ в Україні несе виключно президент України, бо в нього вся повнота влади, більшість Парламенту, право одноосібно змінювати кадри.

В. Януковичу необхідно було б швидко розбиратися з КОЖНИМ випадком невтілення чи невдалого втілення в життя заявлених ним реформ. Адже він, не лише як Президент держави, але й як Академік Академії економічних наук України, доктор економічних наук, професор мав би сам чітко уявляти їх направленість, їх суть, технологію проведення, послідовність кроків в їх проведенні, взаємозв’язок і взаємообумовленість між ними. Він і ПР прийшли до влади для того, щоби проводити реформи на „покращання” життя людей. Так обіцяли виборцям.

В практиці діяльності Януковича та команди ПР лозунг «Покращення життя вже сьогодні» замінено на важкі реалії – на „Погіршення з кожним днем”!

На початку березня НБУ вийшов з новою ініціативою – обмежити розміри готівкових розрахунків в державі сумою в 150 000 гривень. І НІХТО в Україні не зробив жодних зауважень. Я свої зауваження направив в НБУ 7-го березня. Сьомого, 8-го, 9-го березня і сьогодні, - 10-го березня, аналізую коментарі експертів. На сайтах, радіо і телебаченні читаю і чую лише одне „ОДОБРЯМ-с”! Ніхто не бачить „підводних каменів” нововведення.

Пам’ятаю що лише один я виступив проти девальвації гривні як процесу, під який немає під собою ні економічних, ні юридичних підстав. Мій одинокий голос прозвучав одиноко, як голос волаючого в пустелі, бо всі погоджувалися – гривню треба знецінювати. Але мій голос дав результат – спекуляції зі знеціненням гривні тимчасово притихли. Надіюсь на такий же ефект і тепер. Тому і сів за написання цієї статті. Всеосяжне „ОДОБРЯМс” мене як науковця не влаштовує.

Наперед застережу, що особисто я, як економіст, „За” введення безготівкових розрахунків. І навіть не від 150 тис.гривень, а від п’яти- дев’яти тисяч грн., але при нормальній владі і коли правило розповсюджуватиметься абсолютно на всіх, без виключень, а не лишень на опонентів влади, чи на аполітичних громадян. Бо „прихильники” влади обходять не лише Постанови НБУ, але й Закони.

Наприклад, не де-небудь, а в Києві існує ціла сітка магазинів, що відверто торгують без касових апаратів, тобто для них облік виручки і сплата податків - річ віртуальна, не обов’язкова. Бо власники згаданих магазинів - „регіонали”. По Києву армія валютників-мінял, що вільно, без податків здійснюють валютно-обмінні операції. Купа „фірм-одноденок”, що існують місяцями, а то й роками і переводять безготівкові кошти в готівку. Чому НБУ цього не бачить і не готує Постанов? Орендарі місць на ринках платять готівкою непомірні побори „за місце” і власники ринків не видають їм фіскальних документів. А це до десяти мільярдів гривень лише в одному Києві. Податкова і НБУ цього не бачать чи не бажають бачити?

Повторюю, що особисто я, як економіст, „За” введення безготівкових розрахунків. Але при умові, що банківська комісія за перерахунок грошей не буде служити меті збагачення банків і не обдиратиме населення. Тобто, коли її розмір буде нормативно обмежений ставкою не вище 0,1% від суми згаданого розміру платежу. А конкуренція банків „за клієнта” буде йти на зниження ставки комісії від зазначеного розміру в 0,1%. НБУ в проекті постанови не обмежує комісію банків. А сьогодні комісія складає від 0,5 % до 1,5% від суми платежу.

Тобто, громадянин, купивши однокімнатну квартиру вартістю в 400 тис. гривень, вимушений буде „подарувати” банку від двох до шести тисяч гривень? Купивши двокімнатну за 700 тис. грн. вимушений буде „подарувати” банку від 3,5тис. грн. до 10,5 тис. грн. Купивши трьохкімнатну за мільйон гривень - вимушений буде „подарувати” банку від 5 тис. грн. до 15 тисяч гривень. За що? Що витрати банку по перерахуванню коштів складають таку суму? Чому громадянин повинен платити банку 6-10-15 тисяч гривень лише за перерахунок коштів? Відповідь проста: тому що власниками банків є члени і прихильники Партії регіонів!

Мої опоненти мені можуть закинути, що, мовляв, на Заході такі ставки є цілком прийнятними. Парирую:

1. На Заході середня зарплата в 10-15 разів вища ніж в нашій країні. Витрати на харчування не перевищують 10% від заробітку (у нас доходять до 80%), автомобілі на 30% дешевші, купівля аналогічного українському житла на 15-25% дешевша ніж у нас, їх ліки наші фармацевти продають в 10 разів дорожче ніж у них. Комунальні послуги в них не перевищують 15% від заробітку.

Якщо хочете повністю повторити західні стандарти, то спочатку почніть запроваджувати західні стандарти оплати праці.

2. Наші банки декларують рентабельність до 5-15%, чому ж тоді безготівкове перерахування коштів громадян при купівлі житла (авто) має відбуватися з рентабельністю в 1000-3000%%?”

А хто в Україні купує названі квартири – Олігархи? Ні, вони вже дано побудували замки для себе, своїх дітей та онуків. І не лише в Україні. Так проти кого спрямоване нововведення НБУ- проти багатих чи проти решти населення України? Та ж сама ситуація і з авто. Менше 150 тис. грн. можна купити лише китайський мотлох та деякі марки збірки імені Васадзе. Всі інші більш-менш пристойні іномарки – вартістю від 150 тис грн. А це означає удар по середньому класу. Публікації в пресі показують, що олігархи ввозять свої мільйонні бентлі й мазераті не сплачуючи навіть митних зборів і податків...

Тобто, я повірив би в щирість намірів НБУ, якби в проекті постанови було вказано: „Комісія банку складає 0,1% від перерахованої суми, але не більше 200 (300, 400) гривень”.

Я „За” введення безготівкових розрахунків, коли банки, за затримку зарахування коштів на рахунки отримувача більш ніж на три години від моменту їх внесення, платитимуть пеню платнику коштів в розмірі 0,1% від суми платежу за кожну годину просрочки платежу. Платитимуть в обов’язковому порядку. Тобто, достатньо пред’явити суду платіжку з часом платежу і копію отримувача про зарахування коштів на його рахунок, як сума пені буда списана з банку в той же день на користь платника. І зарахована банком на рахунок платника в день надання банку рішення суду. Або й списана в безспірному порядку. В випадку, якщо банк не виконає рішення суду – ставка за просрочку потроюється.

Сьогодні пенсії неможливо отримати на протязі двох днів з моменту її перерахування Пенсійним фондом банку. І банк, що два-три дні „крутить” згаданими коштами, не виплачує їх пенсіонеру і ніякої безспірної пені не передбачено. А чому такі положення не передбачені постановою НБУ, доповненнями до Законів України? А тому що власниками банків є члени і прихильники Партії регіонів!

Я „За” введення безготівкових розрахунків, коли буде ліквідований цинічний розбій банків, за яким кошти перераховані платником не „доходять” до отримувача. В результаті платник не отримує ні коштів, ні товару, за який їх перерахував, а довго і безплідно судиться з банком і несе при цьому судові витрати. Особливо це стосується і платіжних карт, з яких „пропадають” кошти, а банк не несе ніякої відповідальності.

НБУ не може вибірково „закручувати” гайки -лише для платників, а має їх „закрутити” і для банків. Ввести чіткі правила поведінки банків і конкретну їх фінансову відповідальність. Тоді я „За” введення НБУ безготівкових розрахунків. Якщо платник матиме таку ж доступність до власних коштів, як і банк до коштів платника. І матиме рівну вигідність від доступності. „Назбирати” на поточному рахунку суму в 150 тис. грн. (при середній зарплаті в 3 тис.грн.) пересічному громадянинові не просто та й не вигідно, тому він вільні кошти розміщує на депозитних рахунках. А коли приходить можливість вигідної покупки, то власник потрібної суми, що розміщена на депозитних рахунках не може ними ж скористатися без розриву депозитного договору і без відповідних втрат.

У всьому цивілізованому світі для здійснення покупки можна скористатися швидким кредитом під заставу депозиту за півгодини-годину з моменту виявлення бажання власника депозиту. В нас кредит під заставу депозиту оформляється три-чотири тижні (а вигідна покупка за цей час „втече). А громадянам після 65 років кредити видавати заборонено взагалі, навіть якщо сума кредиту втричі перевищує суму його ж коштів на депозиті в цьому ж банку. Це між іншим вид дискримінації. Вікової. Різновид сталінського„Поражєнія в правах”. Це злочин. Але ніхто відповідальності за це ще не поніс! Та й обсяги кредитування від цього суттєво зменшуються.

Не секрет, що при однаковій зарплаті в 60-ти річної людини акумульованих коштів більше від в 25-ти річної. Тобто, перший міг би й кредитуватися активніше. Якби..., якби не „правила” української банківської системи... Чому такі правила? Бо олігархи ПР не мають ніяких проблем з платежами, а ПР хоче створити додаткові проблеми для середнього класу і нажитися на них.

Я „За” безготівкові розрахунки в гривні в випадку, якщо б люди вірили НБУ, якби НБУ не був постійним провокатором дестабілізації ситуації з доларовими рахунками, з доларовими збереженнями громадян, з курсовою політикою....

Основна проблема впроваджень любих новацій ініціатором яких є НБУ в тому, що громадяни не вірять НБУ. Уявіть собі ситуацію. Людина планує купити будинок чи автомобіль маючи доларові заощадження. Вона конвертує долари в гривню по існуючому на день конвертації курсу і кладе гривню на поточний (розрахунковий) рахунок. Поки йде перевірка будинку на юридичну чистоту, оформлення документів – НБУ обвалює гривню на 5-10 відсотків.... І кошти громадянина стають на такий же індекс дешевшими, доларів в неї більш немає щоб доплатити різницю ....і що тоді? Покупка зривається, бо продавець не погоджується прийняти суму платежу за старим курсом, кошти обезцінюються, а знову купити долари – повторна втрата.... Хто нестиме відповідальність? НБУ, Арбузов, Соркін? Та нізащо.., вони ж „команда”... професіоналів.

Наступна ситуація. Людина продає житло з метою купити інше (більше чи менше). Продає за безготівкову гривню, кошти кладе на картковий рахунок, а НБУ після цього обвалює гривню – кому потрібні будуть „фантики” ? А якщо період продажу – покупки співпадає в часі зі сплатою податку (на продаж), то після сплати податку, в людини - ні нового житла, ні грошей... Тому, якщо НБУ не планує черговий раз обідрати громадян на користь банків і їх власників, то на період доки НБУ не може дати гарантії щодо стабільності гривні слід тимчасово дозволити громадянам саме вартісні покупки (вище 150 000 грн.) здійснювати і в гривні і в доларах. Хто яку валюту має. Громадяни не повинні втрачати на курсовій різниці! А НБУ не повинен на них перекладати потенційні втрати через нездатність НБУ гарантувати стійкість національної валюти.

Кажу це як один з „батьків гривні” і категоричний прихильник внутрішніх розрахунків лише в національній валюті. Коли ж НБУ стане реально нести перед громадянами конкретну фінансову відповідальність за їх втрати від нестабільності гривні, і коли гарантуватиме стабільність національної валюти, лише тоді можна буде знову повернутися до розрахунків за вартісні покупки лише в національній валюті.

Згадана Постанова спрямована і проти малого та середнього бізнесу, оскільки значно ускладнить розрахунки між фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, знизить мобільність їх коштів і збільшить витрати на транзакції. Тобто призведе до зросту банкрутства в цьому середовищі.

На чию користь постанова НБУ? - На користь банків і на збиток громадян.

Щоб громадяни акумулювали кошти на розрахункових рахунках, а не на депозитних. Тобто спрямована на зменшення доходності громадян і збільшення доходності банків. Бо банки платять набагато нижчі відсотки громадянину за розміщення його коштів на розрахункових рахунках, ніж на депозитних. Але кредити видають за однаковими ставками – незалежно від того які джерела коштів для цього використані – депозитних чи розрахункових рахунків.

Яка мета проекту Постанови НБУ? Загнати гроші населення і їх перерахунки під контроль в свої банки і обдерти населення. Збагатити небідні банки та нотаріусів чи навести порядок в розрахунковій системі України?

Якщо останнє, то постанову слід доопрацювати в указаному вище напрямку. Якщо мета - навести порядок і контроль за відмиванням грошей, тоді слід спочатку:

• перевірити всіх нинішніх і колишніх міністрів, депутатів, працівників адміністрацій і правоохоронної системи, олігархів, доларових мільйонерів і мультимільйонерів і членів їх сімей, запитати звідки в них кошти на дорогі будинки, авто, літаки, яхти, джерела їх походження чи сплатили вони податки з коштів на які все це було куплено, в яких обсягах. У випадку виявлення порушень – застосувати передбачені чинним законодавством санкції;

• перевірити всі акти продажі названими категоріями громадян фабрик, заводів, банків, теле-радіо компаній, тобто всіх бізнесів і часток в них, і чи сплачені в казну належні податки. У випадку виявлення порушень – застосувати передбачені чинним законодавством санкції;

• перевірити всі експортно-імпортні операції, а особливо ті, трансакції яких відбувалися через офшори, на предмет неповернення валютної виручки, застосування трансфертних цін і повноти сплати податків. Саме там відбуваються наймасштабніші „відмивання” коштів, розміром, дуже чутливими для наповнення бюджету. У випадку виявлення порушень – застосувати передбачені чинним законодавством санкції.

• запровадити пропоновані мною обмеження для банків і правила гри, та підвищити законодавчо їх відповідальність перед власниками коштів;

• забезпечити надійність збереження коштів на розрахункових картках і відповідальність банків за їх втрату в наслідок ненадійного захисту.

І лише після цього (або бодай – паралельно) взятися за розрахунки середнього класу і поодиноких громадян, які ще купують будинки та авто і запровадити згадану Постанову НБУ, що аналізується в цій статті.

В згаданій редакції постанова є не системною та некомплексною. Не охоплює вирішення всіх суміжних проблем і не може бути прийнятою без суттєвого доопрацювання, якщо команда Януковича бажає добитися задекларованих (в пояснювальній записці) цілей.. Якщо ж буде прийнята в запропонованому вигляді, то поповнить цвинтар попередніх реформ, але добряче обдере всіх простих людей, що планують купити житло, чи авто, обдере мілких та середніх підприємців.

Володимир Пилипчук
академік Академії економічних наук, професор.

10 березня 2013 року