Чотири ходи для виграшу у Василькові, aбо чому програла опозиція

Автор/джерело -  © «Конфлікти і закони» 

Шахи - одна з найбільш інтелектуальних ігор в історії людства. В шахах є поняття «цуґцванґу», положення, коли будь-який хід гравця веде до погіршення його позиції.

Майстри програвати. Чи грати в піддавки?

Після виборів у Василькові 2 червня 2013 року у багатьох, хто спостерігає за поєдинком між владою й опозицією, склалося враження, що опозиція веде гру у піддавки, добровільно провокуючи суперника на свій глибокий ««цуґцванґ» вже на початку партії. Надто вже багато чого шито білими нитками і це стає очевидно навіть непосвяченим: або опозицію залякали, або підкупили, однак точно відомо одне: у цій грі перемога суперника не була передбачена апріорі. Та на відміну від шахів, де не можна призупинити гру чи пропустити хід, щоб в подальшому отримати ініціативу для перемоги, в реальній політиці це все зробити можна. Тож які ходи проґавила опозиція і чому ця, здавалося б виграшна для неї партія, перетворилась на суцільний провал.

Хід перший –«транспортний»

Почнемо з того, що нагадаємо результати парламентських виборів у Василькові у жовтні 2012 року. Тоді Партія регіонів набрала18,97 %, Комуністична партія - 9,74 %, Батьківщина – 33,7 %, УДАР – 18,25 % , ВО «Свобода» - 11, 57 %. Якщо поділити рейтинг «комуністів» хоча б наполовину (адже вони йшли з виключно опозиційними гаслами), то опозиційний рейтинг становить близько 70 %, а рейтинг «регіоналів» - 22 %. Іншими словами, у Василькові проживає втричі більше прихильників опозиційних сил, аніж симпатиків сьогоднішньої влади. Відповідно, виникає запитання: куди поділись усі ці люди і чому вони проголосували не за опозицію, яку підтримує більшість жителів, а, навпаки - за ненависних їм мучителів.

Справа в автобусах, а точніше - у небажанні опозицій скористатись транспортом для доставки свого виборця на дільницю.

За статистикою, на місцевих довиборах явка завжди менша, ніж на парламентських, всередньому вона коливається в межах 25-40%. Тому, на довиборах завжди перемагає той, хто «приведе» свого виборця на дільницю. Разом із тим, не є секретом і той факт, що збільшити явку дозволяє звичайний довіз виборців автобусами до місця голосування, що не заборонено законодавством і чого опозиціонери так і не спромоглися зробити.

Хід другий – «фіксуючий»

Зафіксувати – щоб перемогти. З метою унеможливлення фальсифікацій і порушень з боку суперника, опозиційним силам необхідно було записувати, зафільмовувати та занотовувати все, що відбувається на виборчих дільницях. А для цього достатньо було б облаштувати місце голосування відеокамерою, залучити до роботи на кожну виборчу дільницю одного народного депутата, спостерігачів, чотирьох – п’ятьох підготовлених членів дільничних виборчих комісій, групу активістів «спортивної статури» (наприклад, під виглядом журналістів) для противаги бойовикам з Партії регіонів. Усі ці люди разом мали б бути присутніми на дільниці від початку і до завершення голосування. І найголовніше – знаходитись з комісією під час підрахунку голосів. Щоб виявити фальсифікації з бюлетенями, необхідно було поставити двох - трьох активістів на вході до дільниці, щоб фіксувати кількість виборців, котрі прийшли проголосувати. Це б продемонструвало точну кількість сфальшованих бюлетенів при підрахунку виданих, використаних, невикористаних та зіпсованих. Крім того, важливо було залучити активістів для роботи «зовні», щоб не допустити так званих «каруселей».

Хід третій – «попереджувальний»

Нашкодив – відповідатимеш перед судом. Для того, щоб членам виборчих комісій зайвий раз не кортіло поексперементувати із швидким заробітком на виборах, кожному народному депутатові, який знаходився на виборчій дільниці, необхідно було довести інформацію про кримінальну відповідальність за фальсифікування виборів і наголосити, що він особисто прослідкує за відкриттям кримінального провадження та доведе справу до суду по кожному члену цієї виборчої дільниці, який скоїв злочин. Гадаю, цього було б достатньо для досягнення ефекту «спершу подумаю» серед потенційних запроданців у лавах виборчих комісій, адже «сісти» на декілька років вельми нерайдужна перспектива.

Хід четвертий - «недопущення проголошення сфальшованих виборів»

У разі, якщо Партії регіонів все ж таки вдалося сфальсифікувати результати голосування, опозиції необхідно було зробити все для того, щоб ТВК не оголосила результатів сфальсифікованих виборів. Для цього потрібно було завчасно оголосити мітинг під ТВК, змобілізувати жителів Василькова, звезти активістів з Києва та інших ближніх областей України. Мітинг повинен би був налічувати близько 7 000 – 10 000 учасників, залучити народних депутатів України, які б фізично не дали ТВК оголосити результати виборів у Василькові. Минулого року за таким сценарієм відбувався підрахунок голосів у всіх п’яти проблемних округах.

Загалом, опозиція мала усі шанси перемогти, достатньо було лишень зробити чотири впевнених ходи, щоб надовго загнати у цуґцванґ своїх опонентів, однак цього не сталося, та й партія закінчилася. Тривожить одне – навіщо грати у гру, де лише один гравець, який ходить і «чорними», і «білими».

Руслан Секела,
голова ВК «НАСТУП»