Українці не йдуть у бізнес через страх перед корупцією, бюрократією і високі ставки у банках

Автор/джерело -  © ТСН.ua 

В Україні проживає велика кількість людей, готових стати підприємцями. Але...

За роки незалежності частка дрібних підприємств в українському ВВП, за оцінками експертів, поки не досягла 15%, що значно менше, ніж у розвинених економіках: у Німеччині на частку малого бізнесу припадає 60%, в Італії - 70% і навіть у сусідніх Росії та Білорусі - 22 % і 23% відповідно.

Серед головних причин відставання української приватної ініціативи фахівці називають вкрай складні умови для відкриття та ведення власної справи, відсутність доступного кредитування, а також низьку платоспроможність пересічних співвітчизників.

Ситуацію навряд чи можна змінити швидко, переконаний президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. Навіть за сприятливої економічної обстановки і продуманих реформ для цього може знадобитися 10-15 років.

У своєму бажанні займатися бізнесом жителі України не надто програють на фоні інших націй. За даними Інституту соціології НАНУ, 30,6% українців хотіли б відкрити свою справу, а ще 18,7% відповіли на запитання "скоріше так".

Скромна частка малого бізнесу у вітчизняному ВВП свідчить, що ніде бажання так не розходиться з реальністю, як в Україні.

Так, у Британії бізнесмен-початківець може звернутися до місцевої влади, яка допоможе йому компенсувати витрати на запуск офісу - відшкодують витрати на кілька місяців оренди, офісні меблі, мінімум необхідного обладнання.

"У нашій же країні замість того, щоб дати тобі можливість піднятися і розвинутися, чиновники намагаються викручувати з підприємця навіть те небагато що, що він заробив на самому початку", - порівнює український підприємець.

За цим образним описом - красномовні цифри. Приміром, на сплату податків український бізнес, витрачає в середньому 491 годину в рік. У Польщі, Італії і Німеччині ця цифра становить 286, 269 і 207 годин відповідно. При цьому кількість виплат в Україні сягає 28, польські ж, італійські та німецькі бізнесмени роблять 18, 15 і 9 податкових платежів на рік, стверджують у Світовому банку, який щорічно готує рейтинг Doing Business.

Крім нормативної складності відкриття своєї справи, одним з головних бар’єрів для потенційних бізнесменів є і неможливість планування в українських реаліях, вважає Олександр Данилюк, координатор громадського руху «Спільна справа».

Серед інших причин, які зупиняють навіть найбільш підприємливих українців, називають складності із залученням фінансування. Нестабільна економіка підриває віру банкірів та інвесторів у здатність бізнесу повернути вкладення, а ставки банківських кредитів вимірюються непідйомними десятками відсотків - часто більше 20%.

Як свідчить досвід інших країн, саме малий бізнес з його більшою мобільністю, швидкою окупністю і духом конкуренції здатний стати основним двигуном національної економіки.

Так, акцент на розвитку малого і середнього підприємництва після краху соціалізму зробила Польща. У перші два роки реформ було відкрито 600 тис. фірм, що створили близько 1,5 млн робочих місць. Уряд не тільки спростив ведення бізнесу, але й доклав максимум зусиль, щоб залучити для бізнесменів кредитні ресурси. Зараз польський ВВП на 47% забезпечується за рахунок зусиль малого бізнесу, а це становить приблизно $ 206 млрд - вчетверо більше дохідної частини українського держбюджету-2013.

* * *

Інтернет гірко жартує:

«Україна — унітарна кримінальна регіональна держава, корупційний паханат. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є Пахан та його сім’я. Пахан здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та спортивні секції місцевого міліційного підпорядкування. Влада в Україні здійснюється на засадах кримінальних понятій. Виконавча влада в країні належить кабінетові міністрів, а законодавча — групі кнопкодавів в парламенті (Верховній Раді України). Найвищим органом судової влади в Україні є рішення Пахана.»