Що це було? Про невипадкові випадковості

Автор/джерело -  © Аркадій Голод, «Школа життя» 

Чим більш різнобічно розвинена людина, тим більше у неї варіантів для пошуку аналогів і подоб - пального для двигуна інтуїції. Залишається зробити висновок: бог відвідує того, хто приготував гідний прийом.

«Життя сюрпризи підносить, життя лупить нам під дих» (Тимур Шаов).

Ось знову садонуло, дивом викрутився. Як я до ЦЬОГО допер?! Як мені о третій годині ночі таке осяяння зійшло, що і пацієнт живий, і я - без інфаркту? І вже не перший раз... Повідаю кілька коротких, абсолютно реальних історій.

Історія перша

Розказано доцентом Нікітіним на семінарі з філософії.

Війна. Групу розвідників послали за «язиком». Нишком захопити «язика» не вдалося, і після короткої перестрілки єдиний, що залишився в живих, німець засів у бліндажі з кулеметом, що був спрямований на двері. Відкрити і увійти - самогубство. Можна кинути у двері гранату. Німець буде убитий, завдання не виконане. З цієї ж причини повернутися неможливо, а на шум ось-ось набіжить вража сила...

Нікітін дав нам півгодини на роздуми. Ми не доперли. А розвідники діяли стрімко. Вони відкрили двері і кинули всередину гранату з невисмикнутою чекою.

Німець звалився на підлогу обличчям донизу. Подальше зрозуміло. Завдання було виконане.

Історія друга

З підручника з реаніматології.

Лікар витратив багато сил, рятуючи хворого. І раптом у хворого зупинилося серце. Очманілий від відчаю лікар щосили садонув окаянного хворого кулаком по грудині. Серце запустилося, людина ожила і прожила ще довго і щасливо. Зараз з обов’язкового удару кулаком по грудині починаються всі реанімаційні заходи при раптовій смерті.

Історія третя

Трапилася зі мною. Давав наркоз сорокарічної жінці, цілком здоровій (якщо не вважати приводу до операції - своєчасно виявленої пухлини у грудях). Все як завжди. Ввів пентотал, жінка заснула. Слідом - сукцініл-холін (деполяризуючий релаксант), щоб розслабити м’язи і перевести хвору на керовану вентиляцію.

І раптом, замість того щоб розслабитися, жінка кам’яніє. Усі м’язи напружилися і застигли. Жодними зусиллями неможливо увігнати в легені хоч молекулу кисню. І вона синіє, стає вже чавунного кольору. Серце ось-ось зупиниться. Нічого не розумію, вся операційна бригада теж.

Як з боку почув свій голос: «Ольго, тубарін, дві ампули, швидко!»

Ольга (анестезистка) викочує здивовані очі: «Аркадіосич, ви що?!»

Не пам’ятаю, що я гаркнув, але кулеподібна Ольга спурхнула як колібрі.

Хвора стала розслаблятися, буквально по мілілітру піддаватися вентиляції, спочатку маскою, потім вдалося відкрити рот, інтубувати, перевести на апарат...

Сів я не на підлогу, але табуретка перекинулася...

Що це було? Через кілька років, длубаючись в літературі зовсім з іншого приводу, знайшов відповідь. Єдиний порятунок у такій ситуації - велика доза кураре (тубаріна). Стаття вийшла в світ вже після цієї пригоди.

Історія четверта

З журналу «Винахідник і раціоналізатор».

На автомобільному заводі йшов брак. При різанні металу новітніми гідравлічними ножицями край заготовки хвилеподібно вигинався, через що ця заготовка не годилася вже нікуди. Фахівці зі шкіри лізли, домагаючись точного збігу різальних крайок - толку не було. Рішення знайшов один робочий: він розсунув леза і поставив їх трохи непаралельно. Заготовки засяяли досконалістю. Не знаю, чи знайшли теоретичне обґрунтування цьому ефекту.

Історія п’ята

Коли в Першу світову німці пустили на наших солдатів іприт, багато хто з них врятувалися, помочившись на ганчірку і притиснувши її до обличчя. Іприт частково нейтралізується, проходячи через розчин солі, але хто ж з солдатиків про це знав?

Так звідки прийшли рятівні рішення у всіх цих випадках? Адже не Боженька ж їх послав.

Тоді - Хто? Або - Що?

Звичайна відповідь у всіх випадках, коли я розповідав ці історії: інтуїція. І відразу всім все зрозуміло і на душі приємно! А що воно таке, ця сама інтуїція?

Якщо залишити за кадром модні нині марення про інформаційні поля і наклеп на адресу великого Вернадського з його біосферою, то почати доведеться з найнадійніших джерел, одним з яких уявляється «Велика Радянська Енциклопедія».

«У процесі інтуїтивного пізнання не усвідомлюються всі ті ознаки, за якими здійснюється висновок, і ті прийоми, за допомогою яких він робиться. І не становить особливого шляху пізнання, що йде в обхід відчуттів, уявлень і мислення. Вона являє собою своєрідний тип мислення, коли окремі ланки процесу мислення проносяться в свідомості більш-менш несвідомо, а гранично ясно усвідомлюється саме підсумок думки - істина».

Красиво і зрозуміло. Але виникає нове питання: чому правильні інтуїтивні рішення приходять в голову не всім підряд, а ось саме цим, конкретним людям?

Повернемося до наших історіям.

Відомо, що у всіх хороших кусачок леза злегка непаралельні. Розумний робітник-практик переніс особливість конструкції кусачок на гідравлічні ножиці.

Історія з гранатою. Ми, студенти, бачили гранати тільки на картинці. А бойові розвідники мали з ними справу постійно. І вони кидали, і в них летіли. Тому реакцію людини на «лимонку», що впала поруч, вони уявляли собі гранично чітко. Оскільки їм труп ні до чого, чеку вони залишили на місці.

Історія з релаксантами. До того часу, коли відбувався цей випадок, механізм дії релаксантів був вивчений досконально і викладений у підручниках. Не знати я цього не міг. Стрес мобілізував пам’ять і кмітливість, тим більше, втрачати було нічого, вірніше все вже було втрачено. Рішення «клин-клином» (а на рівні нейро-м’язового синапсу саме так буквально і відбувається) було цілком природним. Не виключено, що стресова мобілізація мозку вивудити з підсвідомості інформацію, колись отриману, але до критичного моменту непотрібну.

Іноді інтуїтивні рішення приходять в стані сну або сноподобного стану - мрій, трансу.

Але не приснилася ж хіміку Кеккуле періодична система . Приснилася Менделєєву. А Менделєєву дуже навіть може бути снилися змії. Але він чомусь ніяк не вивів з них структурну формулу бензолу.

Відомо багато випадків, коли чудові інтуїтивні рішення приходять уві сні. Дуже рідко - це пряме рішення, як у випадку з Менделєєвим. Найчастіше - це образ-підказка, як в історії відкриття циклічних молекул. І зрозуміти її може тільки людина, що володіє інформацією, «що знаходиться в темі».

Змії сняться багатьом. Сонники тлумачать такі сновидіння по-різному. Але тільки хімік Кеккуле витягнув з такого сну ідею про замкнуті у кільце молекули і відкрив новий розділ хімії.

У стані дрімоти-трансу перебував доктор Ілізаров, коли його осяяла ідея його знаменитого апарату. Монотонна дорога, рівною риссю біжить кін ... голоблі-хомут-віз - рама... кінь всередині біжить... функціонує... все біжить... Єдність вільного руху і жорсткої фіксації...

Мільярди людей трильйони разів їздили в кінних, волових та інших екіпажах. Але тільки один був «в темі». І досконально знав фізіологію відновних процесів в кістковій тканині.

І чим більше різнобічно розвинена людина, тим більше у неї варіантів для пошуку аналогів і подоб - пального для двигуна інтуїції.

Залишається зробити висновок: бог відвідує того, хто приготував гідний прийом.