Війна цивілізацій

Автор/джерело -  © Олександр Савченко, Forbes.ua 

Як вплинуть на Росію санкції Заходу і чому конфлікт із РФ є конфліктом цивілізацій. Одне рішення США про повну заборону російським банкам і підприємствам застосовувати для розрахунків долари вже наступного дня приведе Росію до дефолту, а через місяць чи півтора − і до повного колапсу економіки й навіть розпаду країни.

Відразу після того, як почалася збройна анексія Криму Росією і кривава війна на сході України, я спитав себе: навіщо й чому вибрано війну? Чому не дипломатія чи фінанси?

Витрати Росії на захоплення й утримання Криму 2014 року становитимуть приблизно $7-8 млрд. 2015-го й далі вони щороку сягатимуть ще $5-6 млрд, і це не враховуючи інвестицій. До цього потрібно додати, звичайно, відплив капіталу і зниження ВВП в результаті західних санкцій. За моїми оцінками, 2014 року відплив капіталу досягне приблизно $150 млрд, а 2015-го – ще $50 млрд.

Зниження ВВП 2014 року – 1%; 2015-го – 2%. Такі оцінки з огляду на сьогоднішній рівень санкцій США і ЄС без урахування обмежувальних заходів України і тих, які Росія може накласти сама на себе, включаючи спонтанні й емоційні помилки.

Президент Російської Федерації повинен постійно запитувати себе: а чи вартий Крим $10-14 млрд? Чи вартий збройний конфлікт у Східній Україні $200-250 млрд? І це – абстрагувавшись від репутаційних ризиків.

Як відповісти на це запитання? Уявімо, як мислив би раціональний, прагматичний президент. Завдання – зробити Крим своїм і підпорядкувати Україну. Раціональне рішення: за $10-15 млрд можна придбати всю нерухомість і половину землі Криму, а за $200-250 млрд – скупити в усіх українських олігархів і мільйонерів усю їхню власність, банки і теж половину землі материкової України! Мети досягнуто. Крим – у власності, такий президент, крім України, отримує лаври цивілізованого інвестора.

Тому нинішню поведінку президента Росії можна оцінити як ірраціональну, а самого його назвати нецивілізованою людиною. Але це не зовсім так. Річ у тім, що він – Володимир Путін – з іншої цивілізації, а саме: московсько-православної.

Самуель Гантінгтон та інші мислителі Заходу виділяють окрему православну цивілізацію із центром у Росії, яка відрізняється від західного християнства через свої візантійські корені, триста років татарського ярма, бюрократичний деспотизм і обмежений вплив на неї Відродження, Реформації, Просвітництва. Цікаво, що саме ці моменти відокремлюють і Україну від Росії

Цивілізаційний вибір – дуже важливий фактор зовнішньої і внутрішньої політики великих країн, особливо Росії. По суті, президент Росії сам є заручником російського світу, а, наприклад, Обама і Меркель – західного. А наша логіка передбачала президента із західної цивілізації.

Довгий час Україна стояла однією ногою на ґрунті Російського світу, а другою – на паркеті Західного. Вибір зроблено. У нас уже теж домінує західна логіка, тому українцям так важко зрозуміти Путіна і його вірнопідданих. Ще важче впливати на нього шляхом раціональних економічних санкцій Західної цивілізації. Я не перераховуватиму їх, лише зазначу, що вони дуже м’які й гуманні. Ідея санкцій полягає в тому, що всі ключові сектори російської економіки, зокрема зброя, нафта, газ, банки, можуть функціонувати, але не можуть розвиватися. Вони вже відрізані від західних кредитів і технологій.

Санкції призведуть до заміщення західних кредитів та інвестицій золотовалютними резервами Центрального банку Росії. Це $468 млрд її суверенних фондів (Фонд національного добробуту – $88,6 млрд і Резервний фонд Російської Федерації – $87,4 млрд). За моїми розрахунками, у такому режимі санкцій Росія вичерпає свої золотовалютні резерви і наблизиться до дефолту лише наприкінці 2016-го чи на початку 2017 року. Хоча вже 2015-го реальні доходи громадян Росії почнуть знижуватися. Можливі слабкі соціальні протести.

Чому все відбудеться так швидко? Сукупний борг російських банків, компаній і держави – ​​це приблизно $715 млрд. Річні виплати відсотків і тіла кредитів – приблизно $160-180 млрд, враховуючи крос-дефолти, які незабаром неминуче почнуться. Крім того, я очікую на зниження припливу валюти в Росію від експорту палива (нафти, нафтопродуктів і газу) на 5-8%. Хоча вже 2013 року валютний виторг від експорту палива не зростав, але був значним (близько $350 млрд). Якщо до цих трендів додати відплив капіталу, стає зрозумілою моя оцінка строків дефолту Росії, який наближається.

Яка ж логіка Путіна? Згідно з догмами «Русского мира», перехід України, Грузії та Молдови до Західної цивілізації посилить останню і суттєво послабить його православно-московську цивілізацію. Вона й без того останнім часом втрачає територію, людей, у тому числі православних віруючих, і мову.

Завдання «Русского мира» − створити такі проблеми (економічні, соціальні, політичні) в цих країнах, які б не посилили Західну цивілізацію, а навпаки, послабили її. Скільки людей при цьому загине, в кращому випадку, його не цікавить, в гіршому − чим більше, тим краще. Така логіка «Русского мира». Якби у нас була така, а не західна, логіка, то перед здаванням Криму українські війська зруйнували б усю інфраструктуру, замінували б усі дороги, будівлі, підприємства, стріляли б по мирних громадянах...

Чому Путін почав цю війну цивілізацій? Мабуть, він вважає і, напевно, тут він має рацію, що його цивілізація приречена. Частка Росії в світовому ВВП до 2013 року зростала, нехай за рахунок зростання цін на нафту і газ (2000 рік − 0,8%, 2013 рік − 2,8%). Але, згідно з прогнозами Світового банку та МВФ, через 5 років в 2019 році вона зменшитися до 2,5%. Водночас, частка США в 2019 році практично залишиться незмінною − 21,8%. Частка Китаю зросте до 14,7%.

Ці прогнози оприлюднено в квітні 2014 року, вони не враховують санкції ЄС і США. Моя оцінка частки Росії у ВВП світу в 2019 році з урахуванням санкцій − 1,8%. Росія перетворюється на економічного карлика. І тут уже ніяка уявна і відзнята російським ТБ реальність, показана як росіянам, так і телеглядачам західного і східного світу, не зможе допомогти. Та й не зможе Росія вже витрачати $1,5 млрд із бюджету тільки на державні канали. Для порівняння − навіть Китай з усією його цензурою витрачає на підтримку державного телебачення трохи більше $1 млрд.

Очевидно, Путін зрозумів логіку дій і санкцій Західної цивілізації, і України, яка до неї приєдналася. Хочу додати, що Путін знає і про те, що одне рішення США про повну заборону російським банкам і підприємствам застосовувати для розрахунків долари вже наступного дня приведе Росію до дефолту, а через місяць чи півтора − і до повного колапсу економіки й навіть розпаду країни. Зрозуміло, що це рішення США спричинить дефолт усіх російських підприємств і банків, які мали запозичення в доларах і євро.

Також зрозуміло, що ці дефолти завдадуть шкоди американським і європейським банкам. Але тоді відповіддю Заходу буде заморожування всіх суверенних активів Росії в доларах і євро для компенсації втрат від дефолту. Це вже кінець не тільки Росії, але й усього «Русского мира». Економіка Росії здується вдвічі, а світ якось переживе скорочення ВВП на 1% за рахунок здування російської економіки. Криза 2008 року зі стиснення ВВП був набагато відчутнішою. Очевидно, що такий сценарій можливий лише після початку повномасштабної війни проти України.

Чи є вихід? Ще в червні, здавалося б, звучала рятівна ідея про те, як позбутися гегемонії США та ЄС у світовій валютно-фінансовій системі. Йдеться про Саміт країн БРІКС у Бразилії, де було досягнуто згоди про створення банку розвитку зі штаб-квартирою в Шанхаї, капіталом у $100 млрд, і фонду резервних валют. Насправді, мова йде про альтернативні структури МВФ та Світового Банку. Причому Росія погодилася, що роль США в таких структурах гратиме Китай, роль ЄС − Індія. Росія буде там другорядним гравцем − принаймні, в економічному аспекті.

Подібні структури дійсно можна буде створити, але, що дуже важливо, приблизно тільки через два роки − за умови невтручання США та ЄС. Проте створення подібних структур призведе з часом до колапсу вже не тільки Росії, але й Індії та Китаю, не кажучи вже про Бразилію. Адже міжнародна торгівля саме з США та ЄС є рушійним механізмом їх розвитку. Більше того, після введення санкцій ЄС і США про цей проект можна забути. У Росії ж немає в запасі двох років, але рік у неї точно є. Тому від Путіна можна очікувати нових «неприємних» сюрпризів − як для України, так і для Заходу.

Я бачу вихід у компромісі. Наприклад, Путін віддає Україні Крим, але залишає собі назавжди військову базу в Севастополі (яка буде обнесена «Китайської» стіною) і, звісно, компенсує через рішення суду або добровільно збитки від війни, яких зазнала Україна від агресії в Донецькій і Луганській областях і захоплення Криму. На це вистачить тільки частини $50 млрд за позовом ЮКОСу. Очевидно, що сьогодні президент РФ до такого компромісу не готовий, як і наше суспільство. Хоча завдання полягає в тому, щоб почати шукати подібний компроміс.