Чи впливає мікробіом людини на її релігійність?

Автор/джерело -  © Андрій Журавльов, «Елементи» 

Лише одна з десяти клітин в тілі людини є власне людською. Решта дев’ять - це різні симбіотичні мікроорганізми, в основному бактерії і гриби, серед яких чимало патогенних форм.

Реліквії і місця здійснення культових ритуалів дійсно є серйозними джерелами патогенів

Останнім часом прийнято говорити про наявність в людському тілі осі «кишкова мікробіота - мозок», оскільки ця мікробіота, або мікробіом, виділяє цілий ряд нейромедіаторів, що викликають відхилення в поведінці індивіда, такі як шизофренія, епілептичні припадки і, за припущеннями авторів обговорюваної нижче статті, деякі прояви масового релігійного екстазу.

Відразу обмовлюся, що гіпотеза колективу авторів з Інституту проблем передачі інформації ім. А. А. Харкевича РАН - Олександра Панчина, Олександра Тужикова та Юрія Панчина, - опублікована в журналі Biology Direct, не стосується ні питань віри, ні релігійних догматів, а лише деяких ірраціональних проявів у відправленні релігійних культів. Що, наприклад, змушує людей десятками і сотнями тисяч битися в екстазі, щоб лише торкнутися рукою або поцілувати якусь реліквію, здійснювати небезпечне далеке паломництво або кидатися в ополонку в лютий мороз?

Можна почути, що при цьому хворі зцілюються, а здорові тільки здоровішими стають. Це далеко не так: аналіз мікробіоти сакральних місць показує, що вони буквально кишать патогенами, якими заражаються люди, що намагаються беззаперечно слідувати всім правилам, що пов’язані з виконанням культу. В бестселері останніх років «Закохатися у Венеції, померти в Варанасі» Джефф Дайер так описує один із храмів міста Варанасі:

«Перш ніж я був допущений у внутрішній храм, мені довелося зайти з ним (брахманом. - А. Ж. ) в маленьку, смердючу каплицю, де мій лоб помазали священною пастою. Тут же з’явився хтось ще, другий жрець-вахтер, і, незважаючи на мої протести, начепив мені на шию гірлянду з нагідок, яка і була, як виявилося, джерелом смороду. Здавалося, що її замаринували в сечі, а після залишили гнити на кілька днів. За привілей носити цей кошмар я, природно, повинен був заплатити...»

І це не художній вимисел, навіть не перебільшення, а відображення реальної антисанітарії в одному зі священних для індуїстів місць на березі Гангу (див. S. Hamner et al., 2006. The role of water use patterns and sewage pollution in incidence of water- borne / enteric diseases along the Ganges River in Varanasi, India). Панчина з колегами наводять цілий список досліджень, що показують, що реліквії і місця здійснення культових ритуалів дійсно є серйозними джерелами патогенів.

Що ж змушує людей, серед яких зустрічаються і вельми освічені, торкатися до реліквій, що кишать паразитами, пити несвіжі «святі води» і занурюватися в повні нечистот священні річки? На думку авторів, їх діями керує аж ніяк не божественний промисел, а щось зовсім інше, те саме що мідіхлоріанам з кіносаги «Зоряні війни». Хто такі мідіхлоріани, винесені авторами в заголовок статті? «Без мідіхлоріан життя не могло б існувати, і ми не володіли б знанням Сили. Цілісність спілкується з нами, передає нам волю Сили. Коли ти навчишся втихомирювати свій розум, ти почуєш, що вони говорять тобі», - наставляє Енакіна Скайуокера джедай Квай-Гон Джинн. (До речі, на думку психіатрів, Скайуокер страждає прикордонним розладом особистості; див. E. Bui et al., 2011. Is Anakin Skywalker suffering from borderline personality disorder?)

Гриб Ophiocordyceps, що проростає з голови зомбованого мурахи-деревоточця Camponotus

Фантастика? Фантазії? Не зовсім. Озирнемося навколо: ось мураха у дереві, покинувши доріжку в мурашник, дереться на травинку, щоб намертво вчепитися щелепами в центральну жилку і застигнути; рачок-бокоплав, замість того щоб ховатися в глибині, спливає на саму поверхню і різко смикає ніжками, щоб привернути увагу качки; ось мишка, замість того щоб бігти, відчувши запах котячої сечі, прямує на цей запах - до своєї загибелі. Про всі подібні випадки девіантної поведінки (а на місці мишки може бути і людина, яку, звичайно не з’їдять, але хворим зроблять) можна сказати, що ці особини «втихомирили свій розум і почули, що їм говорить хтось».

І це дійсно так: на мозок особини із зруйнованою або напівзруйнованою ментальністю, шляхом керування її нейромодуляторами, діють паразити, котрі оселилися в її тілі: гриб Ophiocordyceps - на мураху-деревоточця, черв’як смоктун Microphallus - на бокоплава і споровики Toxoplasma gondii - на мишу або людину.

Автори обговорюваної статті наводять ці і багато інших прикладів відхилень від норми в поведінці різних тварин (включаючи людину), викликаних паразитами і вигідних саме паразитам. А далі звертають увагу на те, що подібним чином поводяться релігійні фанати, прямуючи туди, де з неминучістю заражаються паразитами, а далі збираються в натовпи, поширюючи заразу далі. І все це більшою мірою потрібно паразитам, щоб розширювати свій життєвий простір, передаючись від людини до людини, ніж самим людям. А ритуал в такому випадку є біомемом, оскільки за допомогою ретельного дотримання ритуалу передається як інформація про нього (що є основною ознакою мема), так і паразити, що йому супутні.

Більш того, такі ознаки релігійної екзальтації, як шизофренія, епілептичні припадки та інші розлади психіки, теж можуть виявитися наслідком зараження паразитами, наприклад такими, як плоскі черви Spirometra mansoni і Paragonimus westermani.

«Якщо наша гіпотеза отримає підтвердження, - пишуть автори, - то вона може розкрити причину виникнення і поширеності деяких релігійних культів і дати альтернативне пояснення для недавно встановленого позитивного зв’язку між паразитичним захворюваннями і релігійністю (раніше передбачалося, що такий зв’язок обумовлений ​​антисанітарією. - А. Ж.). Відкриття нових мікроорганізмів, які впливають на поведінку особини-господаря, може поліпшити наше розуміння нейробіології і нейрохімії». Іншими словами, релігія є не «опіум народу», як вважав Карл Маркс, а зараза.

Журнал Biology Direct, в якому опублікована обговорювана стаття, хороший тим, що він дає висловитися не тільки авторам, але і їхнім референтам, причому одразу. Ось на що звернули увагу останні.

Ден Граур,
відділення біології та біохімії університету Х’юстону
(Dan Graur, Department of Biology and Biochemistry, University of Houston):

«Якщо гіпотеза претендує бути науковою в попперовському сенсі, вона повинна бути чимось, що може бути спростоване за допомогою ретельних експериментів і спостережень... Очікувана «відмінність» між вірянами і атеїстами в сенсі мікробіоми не є достатньо суворим прогнозом ... Стаття, однак, цікава й спонукає до роздумів, а я вдячний авторам за неординарні думки».

Роб Найт,
Університет Колорадо, Боулдер
(Rob Knight, Університет Колорадо, Боулдер):

«Слід також звернути увагу на наступні можливі зв’язки: <...> Піст, як було відмічено у темного тигрового пітона, мишей і ховрахів, що впадають в сплячку (і, можливо, в інших таксонів), впливає на склад мікробіома».

Євген Кунін,
Національний центр біотехнологічної інформації, США
(Eugene Koonin, National Center for Biotechnology Information, USA),
після перегляду переробленої версії статті:

«Я, як і раніше, знаходжу пропонований особливий зв’язок між мікробіомою і аспектами релігійної поведінки в кращому випадку незначним. Проте автори мають рацію в тому, що походження і виживання подібної поведінки вимагає пояснення, яке не повинно обмежуватися мемами».

* * *

Джерело: Alexander Y. Panchin, Alexander I. Tuzhikov, Yuri V. Panchin. Midichlorians — the biomeme hypothesis: Is there a microbial component to religious rituals? // Biology Direct. 2014. V. 9. P. 14. DOI:10.1186/1745-6150-9-14.

Див. також:
Джефф Дайер. Закохатися у Венеції, померти в Варанасі (пер. з англійської А. Г. Осіпова). М .: РИПОЛ класик, 2010. 432 с.

Рис.1. Вісь «кишкова мікробіота - мозок» (KMM)

А. Вісь «кишкова мікробіота - мозок» (KMM): прямі і опосередковані двосторонні зв’язки між кишкової мікробіотою і центральною нервовою системою, включаючи ендокринну, імунну та нервову регуляцію. В доцентрову (чутливу) частину KMM (сині стрілки ) входять: 1 - лімфоцити, що здатні зондувати кишковий прохід і за допомогою свого цітокінеза здійснювати ендокринний або паракринний вплив на нервову систему; 2 - чутливі нервові закінчення, такі як блукаючий нерв, можуть бути активовані кишковими пептидами, які виділяються ентероендокрінними клітинами; 3 - нейротрансмітери або їх попередники, які є метаболітами мікробіоти, можуть впливати на кишковий епітелій з ендокринним або паракрінним ефектом; 4 - після стовбура головного мозку в роботу нервової мережі в якості основних інтеграторів сигналів від кишечника вступають мигдалеподібне тіло (Am) і острівкова частка (IC). Потім з активацією гіпоталамуса (Hy) вмикається відцентрова (рухова) частина КММ (червоні стрілки): 5 - кортикостероїди, що виділяються в результаті активації гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової осі (HPA), перетворять склад мікробіоти кишечника; 6 - збудження рухових нейронів може виражатися в тому числі в симпатичному збудженні. B. З впливом мікробіоти кишечника можуть бути пов’язані не тільки захворювання кишкового тракту і ожиріння, але і проблеми серцево-судинної системи, аутизм, стан тривоги/депресії і розсіяний склероз. Рисунок зі статті AJ Montiel-Castro et al., 2013. The microbiota-gut-brain axis: neurobehavioral correlates, health and sociality