Володимир Пилипчук: Західні цінності – міф чи реальність?

Автор/джерело -  © Володимир Пилипчук, «Воля народу» 

Захід має усвідомлювати, що бандита, який багаторазово вчиняє розбій, не можна зупинити зверненнями до його сумління.

Так вважає Володимир ПИЛИПЧУК, екс-віце-Президент Генерального Комітету ПА ОБСЄ.

- Політики, як західні так і українські, котрі заявляють, що конфлікт не може бути вирішений військовим шляхом, діють в руслі політики, побажань і пропаганди путіна. Позиція згаданих політиків - це демонстрація слабкості власного духу, демонстрація їх меншовартості, неадекватності реаліям їхньої аналітики. Своїми заявами вони ллють воду на путінський млин. Бо саме путін заінтересований щоб така, і саме така думка поширювалася і утверджувалася у світі, - що путін непереможний, що не переможні проросійські бойовики, якщо їх дії підтримує кремль. Що непереможні всі сили, угрупування, країни, котрі підтримуються москвою... Кремль «привчає світ саме до такої думки, і як показують події навколо України, - привчає не безрезультатно…

Світові лідери, у своїй більшості, зайняли страусину позицію, розуміючи при цьому, що росія – це територіальний колос на глиняних лапах «нігерійської» економіки і феодальної армії - в порівнянні із Заходом.

- Політикам світу слід звільнятися з під гіпнозу путіна, від образу путіна, як чергового міфічного Кащея Безсмертного. Слід звільнитися від самонавіювання власної безпорадності і власної меншовартості, бо фіналом ментальної поразки стане зростання залежності від думки і позиції путіна у всіх сферах світових взаємин, аж до зростання і наступного домінування у світі амбіцій і апетитів кремля.

- Захід має усвідомлювати, що бандита, який багаторазово вчиняє розбій, не можна зупинити зверненнями до його сумління: що так діяти неетично, некультурно, чи незаконно, бо його базове мислення не зорієнтоване на ці категорії і цінності, саме тому він і став бандитом. Бандитизм і розбій – це його філософія мислення, форма побудови взаємин з оточуючими, то є спосіб його життя. Але розбійник, отримавши адекватну відсіч, завжди відступає, керуючись лише інстинктом самозбереження, але при цьому не позбавляється злочинного менталітету.

Тому завданнями суспільства, світової спільноти мають бути:

а) забезпечення потенційної жертви засобами її необхідної оборони;

б) створенням умов непоширення бандитизму (тероризму);

в) фізичне винищення носіїв терористичного способу дій, якщо перші дві умови не призводять до бажаного результату.

В російсько-українській війні Захід відмовляється забезпечити нас навіть засобами необхідної оборони. А на фоні того, що саме Захід шантажем санкцій спонукав нас передати нинішньому агресору засоби оборони (ядерну зброю, як засіб стримування ), гарантуючи при цьому нашу безпеку і недоторканість, то відмова його в наданні нам сучасних засобів оборони виглядає щонайменшою мірою аморально. А якщо сформулювати ситуацію без дипломатичних вивертів, то кожен з «гарантів» за Будапештським Меморандумом нас підло обманув і «кинув»… Просто - кожен по-своєму… В кого і в якій мірі із західних партнерів прокинеться сумління і реалізується в реальній допомозі Україні – покаже час!

- Досвід і успіхи збройного опору напіввідродженої Армії України, українських вояків, озброєних волею до перемоги, силою духу, при слабкому мілітарному оснащенні і всупереч діям опереткового генералітету, демонструє зворотнє – військова (неядерна) потуга росії, пропіарена путіним - міф, її не лише можна, але і треба збороти мілітарно, хоча б на теренах України. Для цього Україні потрібно мати сучасне озброєння, інфраструктурне оснащення, вишкіл генералітету по адекватному військовому плануванню і управлінню військами. І все це і під силу, і в можливостях Західного світу. Потрібна політична воля її лідерів, не лише в заявах, дипломатичних і політичних зусиллях, але й у матеріалізації очевидних потреб України.

Без своєчасної матеріалізації мілітарних і економічних потреб України, збройний конфлікт в Україні стане не лише довготривалою кривавою раною в центрі Європи, але й черговим прецедентом пасивного, бездуховного потурання Заходом експансіоністській політиці росії. Вже були в крові Чечня, Молдова, Грузія, тепер – Україна. Тренд і почерк російського державного екстремізму і державного тероризму зрозумілий. Хто наступний, не задумувалися? «Апетит приходить під час їди».

Сьогодні ДержДума росії розіслала парламентом європейських країн лист за підписом Наришкіна, в якому містяться погрози війною Європі. І думаю, це не фінал погроз. Путін піде так далеко, як світ йому дозволить, і одночасно Путін буде відкинутий на своє місце і так далеко, як побажає і зуміє консолідуватися для цього цивілізований світ. Це твердження вірне, при умові, якщо страх перед Путіним не паралізує волю і відповідальність Західних лідерів за долю світу так, як «паралізувалися» перед Гітлером. Треба розуміти, що апетити Путіна і його неадекватність зростатимуть постійно, а подальше зростання його військової машини щоденно підкріплюватиме апетити Путіна. Домовитися з ним не вдасться, бо саме бажання домовитися він розцінює як слабкість і нарощуватиме погрози і вимоги.

На сьогодні його погрози – то понти чергового біснуватого фюрера з віртуального Третього Риму, але хвороба загарбництва прогресуватиме. Тому Його слід зупинити саме зараз, бо через деякий час буде драматично запізно!

- Західні цінності - це права людини, включно з правом на життя, це право на захист, на охорону і оборону країн. Це непорушність кордонів, і забезпечення територіальної цілісності, це безумовне виконання міжнародних угод, домовленостей, Хельсінських угод, однозначне дотримання продукованих Меморандумів і Декларацій. Це – дотримання Статутів ООН і міжнародних організацій, постулатів ОБСЄ і Ради Європи. Це боротьба з тероризмом.

- Чи стануть вони реальністю, напівміфами, чи просто міфами у взаєминах з Україною і по відношенню до України? Бажалося б, щоб відповідь була ствердною. Щоб наші прагнення в Європу і надії на неї не були упослідженими, а євроустремління українців, які відстояні кров’ю її найкращих представників, не були скривдженими.

Подяка Заходу за ту поки-що несміливу, «посильну» допомогу, яку він надає Україні, але ця допомога неадекватна ні ситуації у світі, ні потребам України, ні зобов’язанням «гарантів», і поки що, на жаль, не відповідає широко розрекламованим моральним цінностям цивілізованого світу.

- Європейські цінності – кому і як вони слугуватимуть? – Мають слугувати колективній безпеці, бо їх недотримання слугуватиме почерговій індивідуальній смерті кожної з країн, що їх сповідує?

- Як оцінить історія дії росії зрозуміло, а як оцінить історія ваші дії, керівники «цивілізованих» країн, якими виглядатимуть «західні цінності» сучасного світу в історичному ракурсі, надіюсь вам не байдуже? Якими літерами вони будуть описані – золотими, чи брудно-кривавими - залежить і від вас, панове, і від наших спільних зусиль, від рівня і ефективності співпраці по подоланню агресивних дій Кремля!

Володимир Пилипчук, екс-віце-Президент Генерального Комітету ПА ОБСЄ