Що таке якір у психології?

Автор/джерело -  © Олександр Смирнов, «Школа життя» 

Думаю, більшість з нас має свої власні ритуали. Індивідуальні звички, забобони, прикмети. І звичайно, багато хто орієнтується і на загальноприйняті, так би мовити, прикмети. Які складалися століттями. Для пращурів вони були наповнені змістом, а для нас, майже завжди, - це просто прикмети.

Але вчені, за своєю звичкою, все давно порахували, класифікували і обізвали розумними словами.

І відразу зроблю застереження. Чимало прикмет пов’язані з цілком реальними причинами. Не з міфологічними уявленнями, а саме з (наприклад) оберіганням від реальної небезпеки. Таке підґрунтя можуть мати і народні, і професійні звички. І зараз мова не про них!

Більшість же всіляких прикмет/ритуалів у психології іменуються якорями.

Насправді їхнє призначення приблизно те саме, що й у корабельного: «прив’язувати». Психіка так працює: чого очікуємо, до того нас і підштовхують неусвідомлювані «течії», душевні імпульси. І якір виступає просто-напросто прив’язкою, сигналом, який неусвідомлено пов’язує нас з певним душевним настроєм, станом, емоцією.

Як правило, і формуються якоря неусвідомлено. Та ті ж прикмети, які просто засвоюють з дитинства як даність. «Знаючи», що якщо не виконати певну дію, відбудеться якийсь певний наслідок. Якого вже чекають... А внутрішній настрій іноді творить чудеса. Тим більше, багато прикмети йдуть з традиційного суспільства, де все пронизано вірою в магію.

У прикмети, до речі, необов’язково вірити цілком серйозно. Загалом-то, вони працюють незалежно від того, віриш у них чи ні. Точніше, чи віриш в них свідомо. Прив’язка-то існує на несвідомому рівні, навіть якщо ми начебто знаємо про її існування.

Але якорів в житті набагато більше, ніж прикмет. Насправді вони навколо і схоже, що формування подібних прив’язок - нормальна риса нашої психіки. Виникають вони абсолютно спонтанно.

Припустимо, зіштовхнулися ви на виході з під’їзду зі шкідливою старенькою-сусідкою. Та так склалося, що цього дня ще й на роботі негаразди, і в транспорті обматюкали або машина оббризкала. Повернулися додому, згадали все. В тому числі ранкову зустріч. Яка думка? Ось з цього все і почалося! Та не дай бог, ще раз подібне повториться: співпадуть хоча б зустріч з бабцею і велика черга в магазині - і все, готовий зв’язок. Цілком можливо, що зустрічей з цієї «підступною відьмою» ви станете уникати як чуми. І головне, якщо випадково зіштовхнетеся - не виключено, що й справді що-небудь трапиться. Приміром, спіткнетеся. Або кава збіжить на плиті. Хоч якась дрібна неприємність станеться.

Цей приклад просто «взято зі стелі». Грубо, але сподіваюся, більш-менш наочно.

Як все це працює? Першого разу може бути і простий збіг. На який, і це важливо, ви звернули увагу. І вдруге може бути збіг. А може спрацювати очікування.

Припустимо, черга в магазині виникає незалежно від вас, а ось спіткнутися або прогавити каву - тут цілком можуть працювати неусвідомлювані мотиви і страхи. Це ми робимо самі! І навіть посприяти тому, щоб вас забризкала машина, що проїжджала поруч, теж можете. Ми ж насправді бачимо, що є калюжі, і в принципі могли б відійти, - але ж не відійшли. Звичайно, якщо було куди. Тобто дуже багато чого можна передбачити. Можна вчасно оплатити Інтернет. А можна, прекрасно знаючи, коли на рахунку закінчаться кошти, «забути». І так далі. Я до того, що насправді наша здатність «управляти подіями» куди вища, ніж зазвичай представляється. І без всякої містики, до речі.

Якось так приблизно і виникають прив’язки-якоря. Причому і подібні «великі», коли якась подія немов би тягне за собою цілий ланцюг подій. І зовсім непомітні, дрібні. Всілякі, - хоча б багатьом знайомий «нічний жор». Або ідея, що кава тонізує. Вона, звичайно, тонізує - але часто реальний ефект куди менший, ніж самонавіювання, що йде від очікувань. Філіжанка кави - ще й потужний якір. Про каву можна багато чого розповісти, але мова зараз не про те. Просто приклад зручний.

Сподіваюся, ідея зрозуміла. Якоря всюди, аж до емоційного відгуку на дотик близької людини. Коли один певний дотик діє заспокійливо, інший викликає прилив ніжності і так далі.

Впізнали? Це не що інше, як павлівське обумовлення. Формування рефлексу. Ми, звичайно, не собаки, але рефлекси у нас прекрасно виникають. У житті це працює як у плюс, так і в мінус. Проблема, як завжди, в одному: в неусвідомленні. У тому, що ми можемо знати про наявність у нас певних якорів, але далеко не про всі. Причому не знати можна про найважливіші, що цілком серйозно впливають на наше життя. Повторю: просто якорів дуже багато, і з’являються вони непомітно для свідомості.

При цьому деякі люди користуються цим цілком свідомо. Формують потрібні якоря. Ні, не в себе, - це якраз можна було б лише вітати і порадіти за людину. У інших. Справа в тому, що це не просто можливо, а не так вже й складно. Більше того, цьому вчать і вчаться. І на жаль, не тільки психологи. А всілякі маніпулятори, наприклад, ті ж пікапери (або телевізійні ведучі чи політики - прим. "Аратти"). І звичайно, зовсім не для вашого блага. Так що знати це не завадить. Тим більше, знання це зовсім не академічне, а цілком практичне.