Росіяни в Сирії. Сирійські повстанці ведуть тяжкі бої з військом диктатора

Автор/джерело -  © Джамі Деттмер, Голос Америки 

Вони з’являються на світанку - російські літаки. Зазвичай це просто срібні спалахи в небі, але іноді їх гул чути дуже близько. Залежно від мети вони можуть скинути звичайні бомби або запустити керовані ракети, випалюючи територію на південь від Алеппо.

За ними йдуть мотострілкові частини сирійської армії, яких підтримують шиїтські бійці, які пройшли підготовку в Ірані. Більшість з них прибули з Іраку, але є й афганці. Нагородою за їх участь стане іранський паспорт, якщо вони повернуться після служби живими.

Вдень на рівнинній місцевості сили режиму отримують перевагу, але ночами - або коли літаків немає - повстанці знову захоплюють територію, з якою вони пішли за кілька годин до цього. Вони займають тимчасові оборонні позиції, що призводить до нової серії повітряних ударів з настанням ранку.

«Нинішнє наземний наступ - найбільший з тих, що ми бачили в околицях Алеппо за два роки», - говорить Абдул Рахман, один з командирів батальйону «Ахфад Омер» з «Першої бригади» - світського ополчення, яке підтримують США.

«Росіяни все випалюють і порівнюють із землею», - говорить він, пояснюючи, що тактика «випаленої землі» нагадує дії російської армії в Грозному в 1990-х роках, коли столиця Чечні була перетворена в руїни.

«Щодня наноситься 50-60 ударів, - продовжує Рахман. - Різниця в тому, що росіяни бомблять не компактне місто, а розкидані села, одного з найбідніших районів на півночі Сирії.

Російська інтервенція та її наслідки

У численних інтерв’ю «Голосу Америки» виснажені війною, але нескорені командири повстанців визнали, що російське вторгнення змінило динаміку бойових дій на півночі Сирії: від узбережжя Латакії до внутрішніх провінцій Хама і Ідліб і далі до провінції Алеппо. Вони відкидають недавні заяви глави російського МЗС Сєргєя Лаврова, що Росія готова допомогти підрозділам «патріотичної опозиції» в Сирії, особливо Вільної сирійської армії, якщо Москва буде знати їхнє розташування.

«Якщо вони дізнаються, де ми знаходимося, вони будуть бомбити нас», - каже Абдул Рахман.

«Ясно, що Росія атакує повстанців, які виступають проти Асада. Якщо вони це серйозно, то нам не потрібна допомога росіян, і їм краще піти зараз », - говорить представник Вільної сирійської армії майор Иссам аль-Рейс.

Повстанці, що борються за повалення президента Сирії Башара Асада, наполягають, що наразі немає ніякої небезпеки, що їхнє повстання зазнає поразки.

«Рішення просте: Асад, його найближче оточення, апарат силовиків і всіх спецслужб - всі повинні піти », - каже 35-річний Закарія Малахефджі, колишній вузівський викладач, а нині політпрацівник бригади «фастак Кама Умірт» з 3 тисяч чоловік, яка входить до альянсу «Джейш аль-Муджахідін».

Витримавши більше трьох тижнів російських бомбардувань і наземний наступ армії Асада, повстанці із задоволенням кажуть, що втратили лише невелику частину своєї території - п’ять сіл на півдні провінції Алеппо.

Вони вважають, що сили Асада не готові вести наступ на міські території, підозрюючи, що мета сирійського президента, коли його війська підійдуть до Ідліб і підконтрольним повстанцям районам Алеппо, - оточити їх і взяти в облогу, щоб змором змусити повстанців покинути місто, як режим вже зробив з Хомсом.

«Наші бійці володіють навичками ведення боротьби в місті, і все, що нам потрібно, це автомати Калашникова», - каже полковник Мохамед аль-Ахмед, представник альянсу ополченців «Фронт Шамія».

«Режим Асада знає, що вони не можуть воювати в містах, тому вони воюють в сільській місцевості», - додає аль-Ахмед, колишній пілот сирійських ВВС.

Типова битва

Останніми днями бойові дії йдуть з перемінним успіхом, коли вдень режим наступає, а ночами - відступає. На основі цього можна припустити, що дрібні сутички в околицях Алеппо і більші бої в провінціях Хама і Ідліб будуть затяжними.

Два фактори мають суттєве значення для повстанців у їхньому протистоянні наступам, які здійснюються за підтримки Росії і плануються за участю іранських командирів: американські протитанкові ракети TOW і активізація вербування новобранців.

За кілька місяців до російської інтервенції командири скаржилися на труднощі з вербуванням. Тепер ситуація змінилася, принаймні в сільських районах. Деяким новобранцям лише по 15 років, хоча цей факт, ймовірно, засудять правозахисні організації.

«Після приходу росіян багато хто хоче воювати, - говорить аль-Ахмед, який сидить у порожньому похмурому офісі в старовинній будівлі поряд з пустирем в прикордонному турецькому місті Кіліс. - Раніше вони говорили, що не хочуть вбивати співвітчизників-сирійців, але тепер вони хочуть боротися з росіянами».

Кому дістаються ракети TOW

За оцінками експерта Інституту Брукінгса Чарльза Лістера, після початку російського втручання використання ракет TOW виросло у вісім з половиною разів. Повстанці в Хамі і Ідлібі отримали їх велику кількість через Центр військових операцій в Туреччині, де працюють співробітники арабських і західних розвідслужб, включаючи представників ЦРУ.

Рішення про те, кому передавати зброю, приймається в центрі за погодженням з групою «Друзі Сирії», в якій представлені 11 країн. Багато ополченців з Алеппо кажуть, що їм не вистачає ракетних комплексів TOW. Ще до російського вторгнення їм було виділено лише чотири ракети. Вони надійшли в Алеппо, але повстанці кажуть, що такої кількості їм мало, і це їх розчаровує. Але їм часто вдається залучити на свій бік ополченські батальйони з Ідлібу і Хами, що свідчить про те, що внутрішні розбіжності серед повстанців, які підточували революційний рух зсередини, тепер відкладені убік.

Деякі ополченці, з якими вдалося поговорити кореспонденту «Голосу Америки», заявили, що поки не отримали ракети TOW, незважаючи на поширені повідомлення про зворотне. Серед них - угруповання «Харакат Нур аль-Дін аль-Зенко», яке користується підтримкою Заходу.

«Ми не отримали жодної», - заявив представник ополченців Мохамед Махмуд аль-Саєд.

Однією з небагатьох угруповань, які дійсно отримали ракети, стала «Перша бригада» в Алеппо.

Деякі командири повстанців з Алеппо припускають, що різне ставлення Центру військових операцій до них і угрупованням з сусідніх провінцій Ідліб і Хама відображає розбіжності між партнерами міжнародної коаліції на чолі з США про те, яким ополченцям віддавати перевагу. Попадання в немилість в результаті політики центру є постійним ризиком для ополченців, але командири повстанців вважають, що зараз не час ні для суперечок між ополченцями, ні для розбіжностей серед «Друзів Сирії».

«Нам потрібні постійні поставки», - говорить Малахефджі з «Джейш аль-Муджахидін».

Перклад - «Аратта.Вікно в Україну»