Чим відрізняється справжнє кохання від закоханості

Автор/джерело -  © «Гармонія» 

Кожна людина мріє випробувати справжнє кохання, так як без цієї складової неможливо пізнати справжнє щастя. Кохання не можуть замінити жодні життєві блага - ні гроші, ні слава, ні високий соціальний статус. Тому, ми прагнемо знайти справжнє кохання, ми намагаємося зрозуміти чи кохаємо людину з якою нас звела доля, ми готові жертвувати заради кохання дуже багатьом.

Так чому ж нерідко трапляється так, що закохавшись і домігшись прихильності коханої людини, ми, через якийсь час, раптом з гіркотою усвідомлюємо, що наші почуття минули, і що той, хто ще вчора здавався нам милішим за всіх на світі, сьогодні вже не викликає у нас нічого, крім байдужості? Чому одні люди можуть зберегти своє кохання навіть на відстані і пронести його через багато років, а в інших кохання закінчується, ледве встигнувши зародитися?

Насправді причина в тому, що існує різниця між коханням і закоханістю. Ці два поняття, як дві сторони однієї медалі. Закоханість - приємне, але швидкоплинне почуття, яке, за спостереженням психологів, триває максимум три-чотири роки, хоча може закінчитися і набагато раніше. Кохання, на відміну від закоханості, часу не підвладне, і з роками, як правило, стає тільки міцніше.

Відрізнити кохання від закоханості буває дуже непросто, тому що між ними є багато спільного. Як кохання, так і закоханість породжують бажання володіти коханою людиною і приносять радість від спілкування з нею. Але, тим не менш, щоб зрозуміти чи кохаєш людину, можна копнути глибше і побачити неозброєним оком, що між закоханістю і коханням існує багато явних відмінностей.

Найзначніша відмінність полягає у тому, що закохана людина насамперед націлена на отримання задоволення та насолоди від любовних взаємин, а людина, що кохає, готова віддавати тому, кого кохає, - турботу, тепло і любов, нічого не вимагаючи при цьому натомість.

Любов, як сонце, світу відкриває
Безмежну велич людської краси.
І тому світ завжди благословляє
І сонце, що встає, і серце, що кохає.
Василь Симоненко

Кохання віддає, закоханість хоче отримувати, - і в цьому їхня принципова різниця. Тому на кохання здатна далеко не кожна людина, тоді як закоханість - справа звичайна. Кохати вміє тільки той, хто здатний на самовіддачу і на самопожертву в ім’я партнера. Егоцентризм і кохання - речі несумісні, тому егоцентрична людина може закохатися, але покохати - навряд чи.

Як ріки починаються зі невеликих струмочків, так і справжнє кохання може початися з закоханості. Але закоханість далеко не завжди переходить в кохання. Розглянемо ж докладніше ознаки кохання й ознаки закоханості.

Основні ознаки закоханості

Велике напруження емоцій

Закохана людина, особливо на початку закоханості, знаходиться в стані ейфорії, яка чимось схожа на наркотичне сп’яніння. Тому на даному етапі дуже важко визначити чи кохаєш ти людину. Під впливом закоханості люди нерідко втрачають сон і апетит, стають екзальтованими і неврівноваженими. Закохана людина, залежно від того, успішно або не дуже розвиваються її стосунки з коханою людиною, або відчуває себе на вершині блаженства, або переживає всі муки пекла.

Ідеалізація

Закохана людина не в силах дати об’єктивну оцінку якостям характеру об’єкта закоханості. Коли ми в когось закохані, він здається нам найкрасивішим, неперевершеним, найрозумнішим, добрим, шляхетним, самим-самим, зате недоліків його ми впритул не помічаємо навіть тоді, коли вони очевидні - звідси і всі розчарування, які приносить нам закоханість.

Ревнощі

Закохані егоїстичні і хочуть, щоб кохана людина належала тільки їм. Нерозділена закоханість приносить нам жахливі душевні муки і страждання. Коли той, в кого ми закохані, не відповідає нам взаємністю і дарує свою симпатію комусь іншому, ми так ревнуємо і переживаємо, що іноді готові вбити і його, і себе.

Завищені очікування

Закохана людина зазвичай мислить таким чином: «Я тебе кохаю, отже, ти мені винна: відповідати взаємністю, добре до мене ставитися і виправдати всі мої очікування та сподівання». Коли той, в кого ми закохані, чомусь не виправдовує наших очікувань, виявляється не таким добрим і благородним, не таким вірним і відданим, не таким розумним і талановитим, як здався нам на початку взаємин, ми, як правило, відчуваємо почуття глибокого розчарування, обурення та здивування: ну як це ми могли так помилитися?

Мінливість і нестабільність почуттів

«Від кохання до ненависті - один крок» - це сказано не про кохання, а саме про закоханість. Дуже часто закоханість, на яку не відповідають взаємністю, переходить у ненависть, образу і озлобленість.

Основні ознаки кохання

Незмінність

На справжнє кохання, на відміну від закоханості, не можуть вплинути жодні зовнішні обставини. Навіть якщо той, кого ми по-справжньому кохаємо, виявляється далеким від досконалості, ми приймаємо його таким, яким він є, і любимо, незважаючи ні на що.

Жертовність

Людина, яка кохає, готова багато чим пожертвувати заради того, кого кохає, і не для того, щоб щось отримати взамін, а тому, що отримує моральне задоволення, коли бачить кохану людину щасливою.
Справжнє кохання нещасним не буває.

Кохання, навіть якщо воно нерозділене, - це завжди стимул для самовдосконалення, для духовного розвитку, для роботи над собою. Ми повинні бути вдячні коханій людині вже за те, що завдяки їй випробували піднесене і прекрасне почуття, яке називається КОХАННЯ.

* * *

Як бачимо, зрозуміти чи кохаємо людину по-справжньому або почуття до неї всього лише легка закоханість зовсім не складно. Кохання і закоханість відрізняються дуже сильно одне від одного, тому їх можна назвати антонімами. Коли людина зізнається в коханні, вона найчастіше відчуває закоханість, так як про кохання говорять не словами, а вчинками.

Також закоханість створює ілюзію росту, насправді ж є зупинкою, кохання – це ріст особистості, - в коханні людина розкриває увесь свій потенціал, - а в закоханості витрачає марно енергію на «з’ясування стосунків».

Є ще одна характерна ознака, за якою можна відрізнити ці два почуття. Для закоханості статевий потяг має вирішальний вплив, у коханні він не першочерговий.

Наостанок гарна притча від Ентоні де Мело:

Закоханий юнак прийшов до дому своєї коханої та став стукати у двері.
– Хто там? – запитала дівчина.
– Це я, твій коханий, – відповів юнак.
– Забирайся геть, ти не мій коханий. – відповіла дівчина та прогнала юнака.
Бідака юнак спершу довго і сильно страждав, потім став мандрувати по світу, шукати мудрість, в надії зрозуміти та збагнути велику таємницю кохання. І ось одного дня через кілька років він знов прийшов до дому тієї дівчини, яку далі продовжував кохати та постукав у двері.
– Хто там? – спитала дівчина
– Це ти?.. – промовив юнак.
І двері відчинились…