«Кримнаш». Кримський енергоміст – це політичний фейк

Автор/джерело -  © Олександр Янковський, Радіо Свобода 

Ще 2014 року міністр енергетики Росії говорив про те, що до Криму привезли майже півтори тисячі резервних генераторів і змонтували 13 мобільних газових електростанцій загальною потужністю більше 600 мегават.

На все це з російського бюджету витратили понад 2 мільярди рублів. Утім, після відключення української електрики Крим занурився в абсолютну темряву. Чи може Крим жити без української електроенергії і як скоро зможе перейти на російську – про це ми розмовляли з головою Бюро комплексного аналізу та прогнозів Сергієм Дяченком.

– Сергію, представники окупаційної влади Криму говорили, що на півострові виробляється половина від необхідної електрики. Але після припинення поставок із України світло, наприклад, у Сімферополі є тільки 4 години на добу. А це точно не половина. Чому так?

– Там начебто й генератори якісь встановили, з’ясувалося – не дуже встановили. І сонячні електростанції, скільки там їх... А вони дають енергію дуже й дуже нестабільно. То сонце є, то сонця немає. Не дуже така прогнозована річ. Тому з’ясувалося, що Крим реально в змозі забезпечити свої потреби на 20-30 відсотків, не більше. Тобто, якщо ставити питання про забезпечення енергонезалежності Криму, то доведеться величезні гроші туди вкладати, і це питання багатьох років. Це дуже й дуже далека задача.

– Пан Аксьонов обіцяє кримчанам, що ситуація кардинально зміниться вже наприкінці грудня, коли буде прокладений кабель через Керченську протоку – так званий енергоміст. Чи зміниться ситуація, як Ви вважаєте?

– Усі фахівці, які розбираються в цих справах – у підводних кабелях і в прокладках, – кажуть, що це «потьомкінське село», це однозначно.

Ну, по-перше, прокласти кабель. Зробили там космічні знімки, корабель якийсь снує, можливо, щось і прокладає, до речі, під іншим прапором, зареєстрований як риболовецька шхуна. Незрозуміло, як можна такий важливий об’єкт робити так безвідповідально. Ну, добре, що щось робиться. Знову ж таки, там немає точки приєднання до енергосистеми Криму, тому що немає підстанції, яка могла б і 200, і 400 мегават прийняти. У Криму є дві точки, які можуть приймати такі потужні поставки, – це Джанкой і Сімферополь. А від них сотні кілометрів потрібно тягнути. Тобто немає підстанцій, їх потрібно будувати, і немає ліній електропередач, їх треба туди тягнути. І це не зробиться ні за місяць, ні за два.

По-друге, дуже важкі умови, метеорологічні, й донні. Кажуть, таким чином, яким цей кабель прокладають, його дуже скоро не стане.

Ну й третє питання: фахівці кажуть, що на балансі Ростовської області немає необхідної потужності, тобто 400 мегават. Можна, звісно, припустити, що у ростовчан заберуть і віддадуть кримчанам, але це не вирішення проблеми. Тобто там багато питань. Можливо, прокласти кабель і можна, але куди, і як цю електроенергію подати? Я так думаю, це такий політичний фейк, а насправді думають, що ось зараз на Україну натиснуть – і відновиться постачання.

– Уявімо, що будуть побудовані дві електростанції. Коли це може статись? Коли вони почнуть працювати на газу, і чи вистачить там газу для цих електростанцій?

– Так, у планах – дві паро-газові станції загальною потужністю 1200 мегават. Будівництво таких станцій – це питання декількох років, можливо, до п’яти. Один гігават, за світовими стандартами, – мільярд сімсот установленої потужності. І один гігават паро-газової станції – це мільярд кубів газу. Ось вам проблеми, плюс підключення до енергосистеми. Це купа проблем, собівартість яких потягне, думаю, на мільярди доларів. А також багато питань поточного характеру. Де взяти газ? Треба збільшувати видобуток, а це мільярд кубів. Хто цим буде займатися, «Газпром»? У нього зараз купа своїх проблем. Плюс – немає технології буріння платформ на глибоководному шельфі. А чиї компанії? Серйозні компанії зараз туди не підуть. Тому доведеться, знову-таки, тягнути трубу з материковою Росії, з тими ж проблемами, що і з кабелем.

Крим як острів – це не більш, ніж красива фантазія. У реаліях Крим, який російські окупанти перетворили на острів, – це територія, на якій деградує сільське господарство, яка не має нормального транспортного сполучення, та й просто світла немає. І чи буде нормальне життя на півострові до закінчення російської окупації – велике питання.