Чарівний Гога, він же Жора, - справжній нарцис і психопат!

Автор/джерело -  © tanja-tank.livejournal.com 

Не мала клопоту гарна та успішна Катерина, героїня Віри Алентової у фільмі «Москва сльозам не вірить», - так причепився до неї в електричці чарівний Гога, він же Жора! Він інтуїтивно мені не подобався ще з юності. А ось тепер я з усією ясністю розумію, яке життя почалося у Катерини в 40 років... Дуже «веселе» життя.

Отже, розберемо цього субчика. І це буде, напевно, найбільш докладний розбір цієї неоднозначної особистості.

В електричці Гога відразу поводиться безцеремонно, порушуючи особисті кордони незнайомої жінки. Спочатку він її вперто роздивляється, потім чіпляється з розмовою (такою псевдощирою, псевдопростецькою, покликаною швидко скоротити дистанцію, створити ілюзію близькості), в ході якої ставить героїні декілька «діагнозів» (чоловіка немає, по роботі - не вище, ніж майстер), потім недоречно переходить на «ти». Від чого Катерину абсолютно справедливо коробить, і вона прагне відв’язатися від цього типа.

Важливий нюанс. Гога глибокодумно помічає, що у Катерини погляд незаміжньої жінки, - тому як «оцінюючий». Хоча насправді, оцінює-то він, витріщаючись на неї («підтримку пронизливого зорового контакту» Сем Вакнін вказує як характерне для нарциса) і відразу ж дрібними провокаціями перевіряючи на податливість насильству. Визначаючи погляд жінки як оцінюючий, він проектує на неї свою нарцистичну натуру, яка вічно оцінює і порівнює.

Абсолютно в нарцистичному дусі Гога починає бурхливе залицяння. Нав’язує себе в якості поводиря, - при цьому не забувши звернути увагу Катерини на те, що грошей у нього вистачить тільки на таксі до її будинку, а вже до власного йому доведеться йти пішки. Мовляв, - оціни розмах моєї жертви!

Тип з електрички не подобається Катерині. Але разом з тим ...цікавий. Цікавий тим, що розмовляє і поводиться «не як усі». Точніше, тримає себе нахабно і фамільярно. Що помилково приймається Катериною (і багатьма тисячами глядачок) за мужність, впевненість і силу.

А далі Гога прилипає до Катерини. Наступного дня він підстерігає її біля під’їзду і мало не вириває у неї сумки. Ось це мужик, - мліємо ми коло екранів! Але ж героїня не мішок з картоплею пре. Вона несе неважкі сумки, з якими цілком собі справлялася за 20 років життя без чоловіка.

Так Гога ще глибше занурюється в особисті кордони Катерини. Потрапивши до її квартири, він оглядається і розуміє, що це він вдало потрапив. Деталі його безпардонної поведінки я почерпнула у книзі Валентина Черних, яка була покладена в основу сценарію:

Гога озирнувся, зазирнув в кімнату Катерини.
- Ну як? - поцікавилася Катерина.
- Годиться. Судячи із блиску скла і ворсу килима, прибирала не більше доби тому. Готувалася до зустрічі зі мною?
- Ти вгадав, - підтвердила Катерина. - Угадуй далі.
- Я думаю, що ми будемо вечеряти.
- Знову вгадав. Тільки я хвилин десять відпочину.
- Відпочивай, - дозволив Гога.
Він пройшов на кухню, відкрив холодильник, вивчив його вміст, заглянув в настінні шафи.

Зваблювання перетворюється на феєрію: Гога «дозволяє» Катерині посидіти в кріслі і кидається готувати вечерю. Причому, зауважте, чужими руками, тут же прилаштовуючи Олександру до чистки цибулі.

Далі Гога влаштовує шоу на славу себе, коханого: збирає людей на пікнік з нагоди свого дня народження. По-перше, бреше - день народження у нього в інший час. По-друге, такі інсценування - явна ознака людини маніпулятивної, брехливої, знаючої як звабити, і такої, що проробляє подібні штуки не вперше. По-третє, він висмоктував нарцресурс відразу з декількох джерел: у Катерини, Олександри, друзів.

По ходу справи він встигає декого з них знецінити:

Олександра завела розмову.
- А Микола Ілліч - талановитий вчений?
- Той, що з бородою? - уточнив Гога.
- З борідкою.
- Не дуже.
- А як ви визначаєте? Він же захистив кандидатську дисертацію і готує докторську.
- Кандидатські всі захищають...

Втім, Гога готовий і захоплюватися. Але як? По-нарцистичному. Постійно порівнюючи себе з кимось.

- Щодо таланту, - нагадав Гога. - Дивись, як кермує машиною Васьок. Чудово керує. Він талант у кермуванні. Я так не можу. Але я розуміюся на моторах, - як дуже мало хто. Я теж талант.

А власне поява Гоги в квартирі Катерини недільним ранком? Його абсолютно не хвилює, що люди вихідними відсипаються, що у них інші плани, що згоди на поїздку йому ніхто не давав. Згадаймо, він просто повідомив Катерині і Олександрі про пікнік і пішов, не дочекавшись ні так, ні ні. А зараз буквально стусанами жене їх на шашлики. Звичайно, - для їхнього ж блага, яке йому відомо краще, ніж власне потенційним облагодіяним! На природі, мовляв, відіспитеся.

У книзі Черних присутній діалог, в якому Катерина ще на пікніку намагається розповісти Гозі, хто вона така. Вірніше, навіть розповідає. Але той ніби не чує її і всіляко переводить тему, іронізуючи над нею і не забуваючи знову випнути себе:

- Гога, - попередила Катерина, - незважаючи на всю твою проникливість, я не та, за кого ти мене приймаєш.
- Звичайно не та, - погодився Гога. - Ти краще.
- Я серйозно.
- Вона серйозно, - підтвердила Олександра. - Вона не з фабрики-пральні, вона великий...
- ...керівник промисловості, - посміхнувся Гога.
- Так, - підтвердила Катерина.
- Ти ще й депутат, звичайно. Всі керівники у нас депутати.
- Так, - ще раз підтвердила Катерина.
- І вони туди-сюди їздять по закордонах. І ти тільки вчора повернулася з Парижа.
- Ні, не вчора, - поправила Олександра. - Два тижні тому.
- Не будемо розмінюватися на дрібниці, - сказав Гога. - День, тиждень, плюс-мінус, - не має жодного значення.
- Я з тобою серйозно розмовляю, - сказала Катерина.
- Я теж, - підтвердив Гога. - Ти серйозна жінка, я серйозний чоловік. Про мене тут так добре говорили, що ти, звичайно, відчула певний комплекс неповноцінності. Ти хочеш розповісти мені про свої здобутки й досягнення. Обов’язково поговоримо. Сядемо удома одне проти одного: я тобі питання, ти мені відповідь. Або буде один твій монолог на весь вечір. Я тобі обіцяю. Мені дуже цікаво. А зараз пішли по гриби.

До речі, на цьому ж пікніку Олександра розпитує Гогу, чим йому так сподобалася її мати. І той видає відповідь в нарцистичному дусі. Що, мовляв, Катерина красива, а краса в його розумінні...

- Краса в моєму розумінні - функціональна досконалість.
- Не розумію, - сказала Олександра.
- Я подивився на неї і зрозумів: твоя мати - досконалість. У ній є все, що необхідно жінці, і нічого зайвого. Вона - як красивий літак.

Після пікніка Гога розуміє, що крига явно скресла: Катерина не зводить з нього задумливого, теплого погляду. Незабаром ми бачимо Гогу і Катерину в ліжку - очевидно, що роман розвивається дуже бурхливо.

Що ж, час проводити Проби пера. Легкий натяк на промацування ґрунту міститься в наступній сцені, що описана в книзі Черних. Катерина ночує у Людмили, Гога телефонує їй туди, і вона на прохання подруги кличе його приїхати до них. Але Гога, який з’являється і телефонує майже щодня (коли цього хочеться йому), раптом встає в позу. І чим палкіше просить Катерина, тим непохитніший Гога. Навіть «цілую» наприкінці розмови йому сказати ліньки. І в цьому виражається усвідомлюване або мимовільне бажання фруструвати Катерину. Не можеш приїхати - не приїжджай, але підтримати відчуття взаємності у нібито коханої жінки Гога може, і дуже легко. Але не хоче.

Катерина взяла трубку і сказала:
- Приїжджай. Я зараз тобі продиктую адресу. Познайомишся з моєю шкільною подругою.
Людмила прошепотіла:
- Дуже хочу послухати, - і кинулася на кухню, де стояв паралельний телефон.
- Пізно вже, - зізнався Гога. - Поки приїду, треба буде їхати, а то на метро не встигну.
- Я тобі дам грошей на таксі.
- Я як у тому анекдоті: румунські офіцери грошей з жінок не беруть.
- Я тобі позичу до получки. Приїжджай. У нас ще випити залишилося.
- Спасибі. Я не в формі. Втомився. А я повинен сподобатися твоїй подрузі, щоб вона нічого проти мене не мала. Я радий був почути твій голос.
- Я теж.
- Я зателефоную завтра.
- Ти просто приїжджай.
- Я приїду.
- Я тебе цілую.
У трубці замовкли.
- Я це зроблю завтра, - нарешті сказав Гога і повісив трубку.

Приблизно так само, немов би злегка, але досить відчутно для закоханої жінки, Гога фруструє її після першого сексу. Раніше, балаболивши Олександрі, що вони з Катериною будуть жити разом, і на обдумування цього він дає їй цілих шість днів, цього разу Гога поводиться «загадково». Замість того, щоб підтвердити свої первісні наміри, запевнити жінку у взаємності, він віджартовується, відмовчується, а потім повідомляє, що по-звірячому хоче їсти.

Потім вони лежали поруч, його руки все ще продовжували пестити її, їй це було завжди необхідно, але жоден чоловік так і не дізнався про це, а він зрозумів.
- Ти чудовий.
- У мене таких, як ти, ніколи не було. Ти досконалість.
- Як чутливий прилад? - запитала вона.
- Так, якщо ти не образишся.
- Я не ображуся. Ти мені підходиш. Якщо ти запропонуєш вийти за тебе заміж, я тут же погоджуся. Якщо ти цього не захочеш, я все одно буду з тобою доти, поки тобі буде цікаво зі мною.
- При першій же зустрічі вони обговорили умови, - зауважив Гога.
- Не при першій, - заперечила Катерина. - І умов не було. Була згода переможеної сторони на всі умови переможця.
- Про переможця не треба. Я не переможець, мені пощастило. Мені давно так не щастило. Вибач. Я хочу поїсти. По-звірячому хочу.

Відзначимо і особливу «чуйність» Гоги, який ніби вгадав потребу Катерини в заключним ласках. На пікніку він накриває її пледом. Ця нарцистична «чуйність», - вбивча зброя Зваблювання, - прослизає ще в одному епізоді:

У фойє кінотеатру вони купили морозиво, потім лимонад. Вона знову здивувалася, як він міг відчути, що після морозива їй захочеться пити.

Проби Пера посилюються. Гога дозволяє собі абсолютно сексистський вислів: «Запам’ятай, все і завжди я буду вирішувати сам на тій простій підставі, що я мужик». По суті, він прямо заявляє про своє презирство до жінок. Але ми знову мліємо і тягнемося за носовими хустинками, - як же ж, - він справжній мужик, адже він сам сказав, що він мужик, та ще таким голосом.

Катерина все ще намагається відстоювати свої кордони, нагадуючи, що взагалі-то, не треба так завзято, без узгодження з нею, втручатися в життя її дочки. Гога началить її за «наказовий» тон, погрожуючи, що якщо вона ще раз таке собі дозволить, то ноги його в цьому домі не буде. Освоївся! Загрожує розривом! І Катерина замовкає. І навіть вибачається, - поки стримано. У неї вже починає входити в звичку вибачатися на рівному місці. Вибачатися тільки тому, що з неї роблять винувату - причому, грубо і прилюдно.

Отже, Проби пера пройшли успішно. Клієнт готовий до Крижаного душу.

І він відбувається сам по собі, коли до вечері з’являється Родіон. Гога помітно нервує. Я думаю, багато в чому й тому, що порівнюючи себе з випещеним і зовні успішним Родіоном, відчуває гострий дотик нікчемності. У жінки, яку він вже уявив своїм трофеєм, виявляється, он які залицяльники є. А тут ще гість оголошує, що Катерина - директор заводу. Який влучний і потужний удар в саме хворе Гогине місце - патологічне его, що метається від нікчемності до грандіозності! Гогу накриває потужна хвиля нарцистичного сорому, він буквально паралізує його. Він не готовий адекватно реагувати. Він відчуває нікчемність. Вона нестерпна. І він моментально зливається.

Тут така ще деталь. В електричці Гога мимоволі проговорюється, чому він заздрить. Він «вгадує», що Катерина обіймає посаду не вище майстра. Насправді, для Гоги, мабуть, це межа мріянь. Якого досягти не вдалося, - через нестерпний характер, недостатній професіоналізм або елементарну ненадійність (хіба можна покластися на запійного алкоголіка?). І він ВЖЕ заздрить Катерині як майстрові. А тут виявляється, що вона аж цілий директор. Земля йде у нього з-під ніг, заздрість спалахує сліпучим феєрверком...

Зауважимо, що тут Катерина мало не біжить за ним, благаючи не йти. Це її перше приниження. Згадаймо, як гідно вона поводилася навіть у ситуації з Родіоном, коли завагітніла. А зараз ми бачимо явну деформацію її психіки, яка незмінно виникає навіть при нетривалому спілкуванні з перверзним. Далі і до стоянь на колінах дійде, і до цілувань рук, і до миття підлог до приходу коханки...

З найтяжчими переживаннями нарцистичного сорому Гога намагається впоратися давно звичним способом - йде в запій.

Він п’є зовсім не через переживання з приводу краху кохання, і не через те, що Катерина його нібито обдурила. За допомогою алкогольного безпам’ятства він намагається заглушити в собі нестерпні переживання нарцистичного сорому.

Поведінка Гоги за столом, його непохитність до благань Катерини, стрімкий відхід і зникнення, - Гога поводиться як смертельно ображена людина. Як і всі жертви перверзних, Катерина відчуває власну жахливу винуватість, - мало не зраду. Вона вже не в змозі увімкнути свої, такі зазвичай тверезі, мізки і зрозуміти, наскільки явно, кричуще невідповідна реакція Гоги.

Тут же зауважимо, що вимагаючи від Катерини правди і мало не сповідальності (і при цьому не бажаючи її слухати), про себе Гога повідомляє вкрай мізерну інформацію. По суті, про нього відомо лише те, що він слюсар і розлучений, і дружина в нього була хороша і зараз живе з гарною людиною. (До речі, я вже бачу, чим він буде дошкуляти Катерину надалі: дифірамбами на адресу колишньої).

Характерний маячок. Героїня Муравйової запитує у Катерини прізвище коханої людини. І Катерина застигає в шоці від самої себе: вона тями не має, яке прізвище у Гоги! Ось такі ураганні пристрасті і напівбезпам’ятство днадто характерні для жертви нарцистичного зваблювання.

Але очі Катерини вже застує щільний туман гезлайтінга. Вона ридає, божеволіє, кляне себе за неіснуючу провину. За мегаобман, якого не було. За зраду, якої вона не скоювала. Але не за горами і той час, коли вона буде вважати себе винуватою за те, що сильніша за Гогу, розумніша за Гогу, соціально успішніша за Гогу...

Призиваються всі подруги плюс Коля. Всі збиваються з ніг, прочісуючи Москву в пошуках Гоги. Скільки суєти, скільки тривоги, скільки горя... Як і у випадку з пікнічком, нарцис Гога примудряється віджерти не тільки Катерининого ресурсу, а й «масовки».

Між тим, він вже почав руйнувати життя Катерини. Про що вона думає ці вісім днів, допоки Гога п’є гірку? Про завод? Про працівників? Про доньку? Про нову сукню, врешті-решт? Ні, - в повісті Черних перші дні Катерина ...п’є, потім вирішує не виходити на роботу. Вона ридає і рве на собі волосся. Вона всіх піднімає на вуха, відірвавши від справ. Все, окрім Гоги, втратило для неї значущість.

Нарешті, Коля знаходить Гогу. І Гога швидко йде на поправку. Кинув пити, бо втомився? Перейнявся залізними аргументами Колі? Як би не так. Надто потужно, фантастично потужно, підкачалася його грандіозність. Красива директриса заводу і депутатша його з-під землі дістала! Отже, - він огого! Та що там: огогого! Топити нікчемність в горілці необхідності більше немає, і герой йде сполоснути обличчя і переодягнутися в чисте.

Зверніть увагу: давши себе вмовити повернутися, Гога дивиться на Катерину зі скорботно-філософським обличчям, але аж ніяк не вибачається. А ось Катерина перед ним вибачиться, дуже відчуте і багаторазово, не сумнівайтеся. І буде вибачатися до того моменту, поки не розкусить гнилу натуру Гоги, як колись розкусила Родіона.

Ще зауважте: Гога вперше одягає костюм. До чого б? А ось до чого: він прагне хоча б зовні «відповідати» статусу Катерини. Для Катерини-майстра прокочував невибагливий кежуал, а ось для Катерини-директора треба одягнутися більш пафосніше....

Ось і думайте, якого бобра вбила Катерина в особі «брутального» Гоги. Жорстоко обпалившись на одному нарцисі — Рудольфі-Родіоні, через 20 років вона підбирає ще більш перверзний варіант (до речі, її попередній, до зустрічі з Гогою, коханець, - герой Олега Табакова, теж був нарцис хоч куди! - прим. «Гармонії»).

А ось Гогу можна лише привітати. Чудовий трофей підчепив! Красива, успішна, визнана, матеріально забезпечена... І така совісна, така, що гори зрушує заради кохання! Адже кістьми лягла, а повернула його! Та він тепер на цій бабі всю заздрість, всю ненависть зжене, всю власну нікчемність на неї перечепить.

Так, життя у Катерини тільки починається, я не сумніваюся... Надто «веселе» життя...

Переклад українською - «Гармонія»