Нарада

Автор/джерело -  © Олексій Березін 

Існує відома теза Лоуренса Пітера: «В ієрархічній системі будь-який працівник піднімається до рівня своєї некомпетентності». Герої цього оповідання живуть практично у кожному українському офісі чи державному закладі і частенько збираються на наради...

Майстренко прийшов у вівторок на нараду. Йому там вийняли мозок, «розклали по блюдечкам і почали їсти», прицмокуючи і взагалі висловлюючи всіляке схвалення. Начальник Майстренка, Недозайчук, завбачливо роздав присутнім десертні ложечки. І почалося.

- Колеги, - говорить Гичкіна, - перед нашою організацією повстало масштабне завдання. Нам надійшов на реалізацію проект, в рамках якого нам потрібно зобразити декілька червоних ліній. Ви готові взяти на себе це завдання?

- Звичайно, - говорить Недозайчук. Він директор, і завжди готовий взяти на себе проблему, яку доведеться нести комусь з колективу. Втім, він тут же уточнює: - Ми ж це можемо?

Начальник відділу малювання Малярчук квапливо киває:

- Так, зрозуміло. Ось у нас якраз сидить Майстренко, він наш найкращий фахівець в галузі малювання червоних ліній. Ми його спеціально запросили на нараду, щоб він висловив свою компетентну думку.

- Дуже приємно, - говорить Гичкіна. - Ну, мене ви всі знаєте. А це - Оленка, вона фахівець з дизайну в нашій організації.

Оленка покривається фарбою і ніяково посміхається. Вона нещодавно закінчила економічний, і до дизайну має таке ж відношення, як качконіс до проектування дирижаблів.

- Так ось, - каже Гичкіна. - Нам потрібно намалювати сім червоних ліній. Всі вони повинні бути жорстко перпендикулярні, і крім того, деякі потрібно намалювати зеленим кольором, а ще деякі - прозорим. Як ви вважаєте, це реально?

- Ні, - каже Майстренко.

- Давайте не будемо поспішати з відповіддю, пане Майстренко, - говорить Малярчук. - Завдання поставлене, і його потрібно виконати. Ви ж професіонал, Майстренко. Не давайте нам приводу вважати, що ви не професіонал.

- Бачите, - пояснює Майстренко, - термін «червона лінія» має на увазі, що колір лінії - червоний. Намалювати червону лінію зеленим кольором не те, щоб неможливо, але дуже близько до неможливого...

- Майстренко, ну що означає "неможливо"? - Запитує Малярчук.

- Я просто змальовую ситуацію. Можливо, є люди, які страждають на дальтонізм, для яких дійсно не буде мати значення колір лінії, але я не впевнений, що цільова аудиторія вашого проекту складається виключно з таких людей.

- Тобто, в принципі, це можливо, ми правильно вас розуміємо, Майстренко? - запитує Гичкіна.

Майстренко усвідомлює, що переборщив з образністю.

- Скажімо простіше, - говорить він. - Лінію, як таку, можна намалювати абсолютно будь-яким кольором. Але щоб вийшла червона лінія, слід використовувати винятково червоний колір.

- Майстренко, ви нас не плутайте, будь ласка. Тільки що ви говорили, що це можливо.

Майстренко мовчки проклинає свою балакучість.

- Ні, ви неправильно мене зрозуміли. Я хотів лише сказати, що в деяких, вкрай рідкісних ситуаціях, колір лінії не буде мати значення, але навіть і тоді - лінія все одно не буде червоною. Розумієте, вона червоною не буде! Вона буде зеленою. А вам потрібна червона.

Настає нетривале мовчання, в якому чітко прослуховується тихе напружене гудіння синапсів.

- А, що якщо, - осяяний ідеєю, вимовляє Недозайчук, - намалювати їх синім кольором?

- Все одно не вийде, - хитає головою Майстренко. - Якщо намалювати синім - вийдуть сині лінії.

Знову мовчання. На цей раз його перериває сам Майстренко.

- І я ще не зрозумів... Що ви мали на увазі, коли говорили про лінії прозорого кольору?

Гичкіна дивиться на нього поблажливо, як добра вчителька на відсталого учня.

- Ну, як вам пояснити?.. Майстренко, ви хіба не знаєте, що таке «прозорий»?

- Знаю.

- І що таке «червона лінія», сподіваюся, вам теж не треба пояснювати?

- Ні, не треба.

- Ну ось. Ви намалюйте нам червоні лінії прозорим кольором.

Майстренко на секунду завмирає, обдумуючи ситуацію.

- І як вигляд повинен мати результат, будьте ласкаві, опишіть будь ласка? Як ви собі це уявляєте?

- Ну-у-у, Майстре-е-енко! - говорить Малярчук. - Ну давайте не будемо... У нас що, дитячий садок? Хто тут фахівець по червоних лініях, Гичкіна чи ви?

- Я просто намагаюся прояснити для себе деталі завдання...

- Ну, а що тут незрозумілого-то?.. - встромляє свої «п’ять копійок» в розмову Недозайчук. - Ви ж знаєте, що таке червона лінія?

- Так, але...

- І що таке «прозора», вам теж ясно?

- Зрозуміло, але ...

- Так що вам пояснювати? Майстренко, ну давайте не будемо опускатися до непродуктивних суперечок. Завдання поставлене, завдання зрозуміле та чітке. Якщо у вас є конкретні питання, тож задавайте.

- Ви ж професіонал, - додає Малярчук.

- Гаразд, - здається Майстренко. - Бог з ним, з кольором. Але у вас там ще щось про перпендикулярність?..

- Так, - з готовністю підтверджує Гичкіна. - Сім ліній, всі строго перпендикулярні.

- Перпендикулярні до чого? - уточнює Майстренко.

Гичкіна починає переглядати свої папери.

- Е-е-е, - каже вона нарешті. - Ну, як би... До всього. Між собою. Ну, чи як там... Я не знаю. Я думала, це ви знаєте, які бувають перпендикулярні лінії, - нарешті знаходить відповідь.

- Так звичайно знає, - змахує руками Малярчук. - Професіонали ми тут, чи не професіонали? ..

- Перпендикулярні можуть бути дві лінії, - терпляче пояснює Майстренко. - Усі сім одночасно не можуть бути перпендикулярними по відношенню одна до одної. Це геометрія, 6 клас.

Гичкіна струшує головою, відганяючи примару давно забутої шкільної освіти, що раптом почала вимальовуватися. Недозайчук ляскає долонею по столу:

- Майстренко, давайте без ось цього: «6 клас, 6 клас». Давайте будемо взаємно ввічливі. Не будемо робити натяків і скочуватися до образ. Давайте підтримувати конструктивний діалог. Тут же не ідіоти зібралися.

- Я теж так вважаю, - говорить Малярчук.

Майстренко підсовує до себе листок паперу.

- Добре, - каже він. - Давайте, я вам намалюю. Ось лінія. Так?

Гичкіна ствердно киває головою.

- Малюємо іншу... - каже Майстренко. - Вона перпендикулярна до першої?

- Ну-у...

- Так, вона перпендикулярна.

- Ну ось бачите! - радісно вигукує Гичкіна.

- Почекайте, це ще не все. Тепер малюємо третю... Вона перпендикулярна до першої лінії?..

Вдумливе мовчання. Не дочекавшись відповіді, Майстренко відповідає сам:

- Так, до першої лінії вона перпендикулярна. Але з другою лінією вона не перетинається. З другою лінією вони паралельні.

Настає тиша. Потім Гичкіна встає зі свого місця і, обійшовши стіл, заходить Майстренку з тилу, заглядаючи йому через плече.

- Ну... - невпевнено вимовляє вона. - Напевно, так.

- Ось у цьому й річ, - каже Майстренко, прагнучи закріпити досягнутий успіх. - Поки ліній дві, вони можуть бути перпендикулярними. Як тільки їх стає більше...

- А можна мені ручку? - просить Гичкіна.

Майстренко віддає ручку. Гичкіна обережно проводить декілька непевних ліній.

- А якщо так? ..

Майстренко зітхає.

- Це називається трикутник. Ні, це не перпендикулярні лінії. До того ж їх три, а не сім.

Гичкіна стискає губи.

- А чому вони сині? - раптом запитує Недозайчук.

- Так, до речі, - підтримує Малярчук. - Сам хотів запитати.

Майстренко кілька разів моргає над малюнком.

- У мене ручка синя, - нарешті каже він. - Я ж просто щоб продемонструвати...

- Ну, то, може, в цьому і справа? - нетерпляче перебиває його Недозайчук тоном людини, яка щойно розібралася в складній концепції і поспішає поділитися нею з оточенням, допоки думка не втрачена. - У вас лінії сині. Ви намалюйте червоні, і давайте подивимося, що вийде.

- Вийде те саме, - впевнено каже Майстренко.

- Ну, як те саме? - говорить Недозайчук. - Як ви можете бути впевнені, якщо ви навіть не спробували? Ви намалюйте червоні, і побачимо.

- У мене немає червоної ручки з собою, - зізнається Майстренко. - Але я можу абсолютно ...

- А що ж ви не підготувалися, - докоряє Малярчук. - Знали ж, що будуть збори...

- Я абсолютно точно можу вам сказати, - у розпачі каже Майстренко, - що червоним кольором вийде точнісінько те ж саме.

- Ви ж самі нам в минулий раз говорили, - парирує Малярчук, - що малювати червоні лінії потрібно червоним кольором. Ось, я записав собі навіть. А самі малюєте їх синьою ручкою. Це що, червоні лінії по-вашому?

- До речі, так, - зауважує Недозайчук. - Я ж ще запитував вас про синій колір. Що ви мені відповіли?

Майстренка раптово рятує Оленка, яка з цікавістю вивчає його малюнок зі свого місця.

- Мені здається, я розумію, - говорить вона. - Ви ж зараз не про колір мову ведете, так? Це у вас про ось цю, як ви її називаєте? Перпер-чогось-там?

- Перпендикулярність ліній, так, - вдячно відгукується Майстренко. - Вона з кольором ліній жодним чином не пов’язана.

- Все, ви мене заплутали остаточно, - говорить Недозайчук, переводячи погляд з одного учасника зборів на іншого. - Так у нас з чим проблеми? З кольором або з перпендикулярністю?

Гичкіна видає розгублені звуки і хитає головою. Вона теж заплуталася.

- І з тим, і з іншим, - тихо каже Майстренко.

- Я нічого не можу зрозуміти, - говорить Недозайчук, розглядаючи свої зчеплені в замок пальці. - От є завдання. Потрібно всього лише сім червоних ліній. Я розумію, їх було б двадцять!.. Але тут-то лише сім. Завдання просте. Наші замовники хочуть сім перпендикулярних ліній. Вірно?

Гичкіна киває.

- І Малярчук ось теж не бачить проблеми, - говорить Недозайчук. - Моя правда, Малярчук?.. Ну ось. Так що нам заважає виконати завдання?

- Геометрія, - зітхнувши, каже Майстренко.

- Ну, ви просто не звертайте на неї уваги, от і все! - пропонує Гичкіна.

Майстренко мовчить, збираючись з думками. У його мозку народжуються одна за одною барвисті метафори, які дозволили б донести до оточення той сюрреалізм, що відбувається, але як на зло, всі вони, виокремлюючись в слова, починаються незмінно словом «трясця!», що абсолютно недоречне в рамках ділової розмови.

Втомившись чекати на відповідь, Недозайчук вимовляє:

- Майстренко, ви дайте відповідь просто, - ви можете зробити або ви не можете? Я розумію, що ви вузький фахівець і не бачите загальної картини. Але це ж нескладно - намалювати якісь сім ліній? Обговорюємо вже дві години якусь дурницю і ніяк не можемо прийти до згоди.

- Так, - каже Малярчук. - Ви ось лише критикуєте і говорите: «Неможливо! Неможливо!» Ви запропонуйте нам своє рішення проблеми! А то критикувати і дурень може, вибачте на слові. Ви ж професіонал!

Майстренко стомлено каже:

- Добре. Давайте я намалюю вам дві гарантовано перпендикулярні червоні лінії, а решту - прозорим кольором. Вони будуть прозорі, і їх не буде видно, але я їх намалюю. Вас це влаштує?

- Нас це влаштує? - обертається Гичкіна до Оленки. - Так, нас влаштує.

- Тільки ще хоча б парочку - зеленим кольором, - додає Оленка. - І ще в мене таке питання, можна?

- Так, - мертвим голосом дозволяє Майстренко.

- Можна одну лінію зобразити у вигляді кошеняти?

Майстренко мовчить кілька секунд, а потім перепитує:
- Що?

- Ну, у вигляді кошеняти. Кошеняточки. Нашим користувачам подобаються тваринки. Було б дуже добре...

- Ні, - каже Майстренко.

- А чому?

- Ні, я звичайно можу намалювати вам кота. Я не художник, але можу спробувати. Тільки це буде вже не лінія. Це буде кіт. Лінія і кіт - різні речі.

- Кошеня, - уточнює Гичкіна. - Не кіт, а кошеня, таке маленьке, симпатичне. Коти, вони...

- Та все одно, - хитає головою Майстренко.

- Зовсім ніяк, так?.. - розчаровано запитує Оленка.

- Майстренко, ви хоч дослухали б до кінця, - роздратовано каже Недозайчук. - Не дослухали, а вже говорите «Ні».

- Я зрозумів думку, - не піднімаючи погляду від столу, каже Майстренко. - Намалювати лінію у вигляді кошеняти неможливо.

- Ну і не треба тоді, - дозволяє Оленка. - А пташку теж не вдасться?

Майстренко мовчки піднімає на неї погляд і Оленка все розуміє.

- Ну і не треба тоді, - знову повторює вона.
Недозайчук ляскає долонею по столу.

- Так, на чому ми зупинилися? Що ми робимо?

- Сім червоних ліній, - говорить Гичкіна. - Дві червоним кольором, і дві зеленим, і решту - прозорим. Так? Я ж правильно зрозуміла?

- Так, - підтверджує Малярчук перш, ніж Майстренко встигає відкрити рота.

Недозайчук задоволено киває.

- От і добре... Ну, тоді все, колеги?.. Розходимося?.. Ще питання є?..

- Ой, - згадує Оленка. - У нас ще є червона повітряна кулька! Скажіть, ви могли б її надути?

- Так, до речі, - говорить Гичкіна. - Давайте це теж відразу обговоримо, щоб два рази не збиратися.

- Майстренко, - повертається Недозайчук до Майстренка. - Ми це можемо?

- А яке відношення до мене має кулька? - здивовано запитує Майстренко.

- Вона червона, - пояснює Оленка.

Майстренко тупо мовчить, посмикуючи кінчиками пальців.

- Майстренко, - нервово перепитує Недозайчук. - Так ви це можете або не можете? Просте ж питання.

- Ну, - обережно каже Майстренко, - в принципі, я звичайно можу, але...

- Добре, - киває Недозайчук. - Поїдьте до них, надуйте. Кошти на відрядження, якщо буде потрібно, випишемо.

- Завтра можна? - запитує Гичкіна.

- Звичайно, - відповідає Недозайчук. - Я думаю, проблем не буде... Ну, тепер у нас все?.. Дуже добре. Продуктивно попрацювали... Усім дякую і до побачення!

Майстренко декілька разів моргає, щоб повернутися в об’єктивну реальність, потім встає і повільно чимчикує до виходу. Біля самого виходу Оленка наздоганяє його.

- А можна ще вас попросити? - червоніючи, каже Оленка. - Ви коли кульку будете надувати... Ви можете надути її у формі кошеняти?..

Майстренко зітхає.

- Я все можу, - говорить він. - Я можу абсолютно все. Я - професіонал.

Переклад та адаптація українською - «Гармонія»