Не морочте собі голову під час оргазму

Автор/джерело -  © Михайло Лабковський, «Сноб» 

Цікава стаття про суспільство невільних людей, ярма якого ми, українці, намагаємося позбутися.

Я часто кажу про те, «Як розпізнати свої справжні бажання», тому що тема виявилася однією з найбільш затребуваних, - поряд з лекціями про такі вічні цінності, як ДІТИ, ЗАМІЖЖЯ і САМООЦІНКА.

Так склалося історично, що люди в пострадянському суспільстві на фізіологічному (не кажучи вже про психологічний) рівні не в змозі зробити свій вільний життєвий вибір і дотримуватися його без докорів сумління і докорів рідні.

Ну, і як наслідок, перше з моїх «Шести правил Лубківського» - «Займатись тільки тим, що хочеться» викликає багато запитань, сумнівів і навіть обурення. Щодня я стикаюся з нерозумінням і опором по цьому пункту. Я чую, що жити як хочеш - це неможливо, небезпечно і шкідливо, егоїстично і суперечить одразу всім правилами мирного співіснування. Що докорінно невірно.

Всі ми знаємо таких людей, - посадиш - сидять, поставиш - стоять. Покладеш - лежать. Їх багато, їх більшість, особливо серед тих, кому за 40. Вони не чують своїх бажань або зовсім їх не мають. Бажання у них або пригнічені, або замасковані. І вони ніби й не живуть, а тільки вирішують проблеми одну за одною. Рік за роком. Якщо проблеми раптом закінчуються, вони починають їх вигадувати, - з проблемами комфортніше і зрозуміліше.

Головне почуття в їхньому житті - почуття обов’язку. Головне слово - слово «треба». Головний страх - як би чого не вийшло.

А обличчя такі, ніби увесь час в покер грають.

Установка, що дана їхніми батьками, полягає у тому, що якщо жити як хочеться, то за це обов’язково доведеться платити. (У батьків були на те свої історичні, соціальні, спадкові чинники, звинувачувати їх не треба, але зараз не про це). В результаті вже на стадії ледь наміченого щастя людина починає боятися, що скоро все закінчиться, а далі стане гірше, ніж було раніше.

Тому, коли треба вибирати, вони вибирають щось безпечне, нейтральне, ніяке. Інститут, де менший конкурс і близько від дому, роботу, де не будуть багато вимагати, одружуються не на тій дівчинці, в яку пристрасно закохані, а на тій, яка гарантовано не піде до іншого. (Виходять не за коханого, а за надійного). І проживають нудне, одноманітне життя, відпрацьовуючи сценарії - соціальний, батьківський. Навчаються, працюють, виховують дітей, ходять влітку в походи, взимку - до театру. І не тому що їм цього хочеться, а тому, що з їхньої точки зору так і має виглядати «нормальне» життя.

Одним з медичних наслідків відсутності бажань є астенічний синдром, занепад сил, втрата тонусу. А крайнім його виразом - депресія. Коли людина або взагалі нічого не хоче, або хоче тільки лягти і померти (при суїцидальній депресії). Але ж дехто проводить в цьому стані більшу частину життя. Вони щодня щось долають, з чимось борються і вважають, що це єдиний спосіб подолати земні злигодні.

Люди в більшості своїй абсолютно не отримують задоволення від життя, і це, я вважаю, велика трагедія. Ціла країна, мільйони людей живуть, не підозрюючи, що буває по-іншому, без драм, насильства над собою, без тотального почуття провини і сорому.

У більшості внутрішнє «треба» настільки тяжіє над усім іншим - над «хочу», «мрію», «можу», що коли вони роблять те, що хочуть, то відчувають себе гірше, ніж коли роблять те, що повинні. Це жорсткі невротики, які живуть з величезною тривогою в душі. У них пригнічені не тільки бажання, але і будь-які емоції.

А причина всього цього - холодні нечутливі батьки, які ігнорували, зневажали, не надавали жодного значення бажанням дитини. Звідси ж, з родини, традиційна як для росіян, так і для багатьох інших представників пострадянських країн, готовність підкорятися, принижуватися, миритися, терпіти нестатки. Як і впевненість, що їхня справжня думка нічого не значить і нікого не цікавить. Для нас в цьому немає нічого нового, адже в дитинстві ми всі це проходили. Як і наші батьки...

Ми - суспільство невільних людей, для яких нещастя і загальна пригніченість - норма життя. У Росії ж навіть бояться, коли добре. Є така загальнонаціональна ідея, що «за добре» доведеться платити. А тривога з приводу того, що платити доведеться вже скоро - це загальнонаціональна емоція. Всі так і хочуть морочити собі голову прямо під час оргазму! Так давайте розірвемо це порочне коло, перервемо ланцюжок нелюбові і несвободи, що починається прямо в утробі матері. Ніколи не пізно це зробити. І давно на часі.

Як би не було, - якщо у вас теж проблеми з бажаннями, спробуйте їх тренувати. Почніть з малого. Сідаючи за стіл, не починайте їсти, поки не вирішите, чого саме вам хочеться, для початку в дрібницях. Присвятіть цьому час, подумайте над тим, який у вас улюблений колір, улюблений фільм, книга... Міні або максі? Чай або кава? Яйце некруто або в мішечок? Пам’ятайте, що бажання жодним чином не пов’язані з раціо, логікою, «правильним вибором». Цей вибір не може бути неправильним.

Заново вчіться слухати і чути себе замість того, щоб сліпо прямувати за чужими бажаннями. Розвивайте свої здібності і таланти, реалізуйте свої маленькі задумки, мрії, цілі. Не бійтеся бути поганими в очах «колективу» - це ж ваше життя! Оточенню за великим рахунком на вас наплювати - у них є власне...

Всі ми заздримо людям, які заходять в магазин, беруть з вішалки річ і одразу прямують до каси. І одразу коло каси переодягаються в нове. Ми захоплюємося ними і хочемо від них дітей. Бо ця впевненість і визначеність стосується і всього іншого в їх житті: професії, місця роботи, місця проживання, вибору партнера і марки автомобіля...

Як вони такими виросли? Просто їм з дитинства давали право голосу і право вибору, вони з малих років знали, що їхні бажання значимі для інших і для світу, що їхні бажання адекватні і здійсненні, що їхні бажання зазвичай матеріалізуються! Робіть так по відношенню до своїх дітей, довіряйте їм та у них з’явиться шанс...

Інша проблема, коли бажань забагато і ви ніяк не можете зупинитися ні на жодному з них. Боротися з амбівалентністю можна лише маючи на меті доводити кожне своє бажання (найабсурдніше) до його повної реалізації. Вирішили - тримайтеся. Зібралися з подругою в кіно на 20.00? Але вам зателефонували і запросили випити? Ні, ви вже йдете в кіно і жодні «нововиявлені обставини» не можуть послужити причиною зміни в планах.

Якщо будете триматися цієї стратегії досить довго, -відвикнете метатися, почнете приймати рішення більш виважено і дотримуватися їх не буде для вас тягарем. Результат залежить від того, наскільки ви постраждали від власної «раптовості і суперечливості», наскільки вас дістали метання і купа речей в шафі, які ви купили за незрозумілої причини і так жодного разу і не наділи ...

Можна ходити на лекції, читати розумні книжки і статті в Фейсбуці, але є речі, які просто треба почати робити. В даному випадку - треба конкретно РОБИТИ ТЕ, ЩО ХОЧЕТЬСЯ, і нехай буде, що буде.

* * *

- Я дуже активна, у мене багато бажань, багато улюблених занять, мене кидає з боку в бік. Зараз я хочу стати актрисою, а що буде завтра, я не знаю.

- Судячи з усього, проблема у вас не в різноскерованості бажань, а в нестабільності психіки. Зараз вас розриває, але коли-небудь ви вгамуєтеся. Пробуйте себе, щось обов’язково виявиться «вашим».

- А з чоловіками як визначатися?

- Та не треба визначатися, якщо не можете. Пробуйте, перебирайте...

Переклад українською - «Гармонія»