Загадкова давня пам’ятка — Колесо Духів в Ізраїлі

Автор/джерело -  © «Аратта. Вікно в Україн» 

Колесо Духів або Руджум-ель-Хірі — прадавня споруда в Ізраїлі на Голанських висотах, яка, за даними дослідників, може бути древнішою за Стоунхендж. Однак її дослідження ставить перед археологами більше питань, ніж дає відповідей.

Колесо духів, Руджум-ель-Хірі

Назва його Руджум-ель-Хірі перекладається з арабської як «Курган Дикої кішки» - вірогідно, в пам’ять про яку-небудь рись, що жила там не так давно: максимум років триста-чотириста тому. На івриті це місце частіше називають «Колесом Духів» - і фотографії з повітря добре пояснюють чому: комплекс являє собою гігантські концентричні кола, складені з базальтових брил, і центральний курган з ритуальною камерою. За оцінками, на будівництво такої споруди пішло приблизно 100 тисяч людино-днів. При цьому і призначення, і датування комплексу залишаються питаннями без відповіді. За декілька сезонів перших розкопок після того, як в 1968 році наукова громадськість дізналася про існування Руджум-ель-Хірі, археологи знайшли на диво мало.

Цікавою є структура пам’ятки. Камені в Колесі духів, маса яких досягає 37,5—40 тисяч тонн, були викладені колами навколо центру — кургану. Зовнішнє коло каменів має 156 метрів у діаметрі й 2,4 метри заввишки. Через кам’яні «ворота» одного з кіл-насипів можна було побачити схід Сонця в день весняного рівнодення. Інші вказували на найближчі згаслі вулкани — гори Тель Фарес та Тель ес-Сакі, які з давніх часів, і не без допомоги ізраїльських та сирійських військових, сильно зруйнувалися і нині ледь помітно виступають над землею.

Курган посередині колеса духів нині сягає 4,5 метри заввишки і має всередині невелику камеру, до якої веде довгий коридор. Археолог Михайло Фрейкман, який займався дослідженням пам’ятки останні роки, виявив, що в день літнього сонцестояння промені Сонця падають точно на великий камінь всередині кургану. Дослідник припускає, що на ньому здійснювались жертвоприношення.

Однак всередині кургану археологи знайшли напрочуд мало — самі лише золоті сережки, елементи зброї та кілька артефактів, які могли належати до поховання більш пізнього періоду — 1500—1300 років до н.е.

На території решти комплексу, за винятком декількох пізніх черепків, не було знайдено нічого. З’ясувалося, що традиційний метод біблійної археології - вертикальний шурф на пагорбі, що дозволяє шар за шаром заглиблюватися в минуле, тут не працює. Як відомо, люди забирають з собою все цінне, а сміття залишають археологам. Так ось, ніякого сміття в Руджумі не знайшлося. І треба відзначити, що невідповідність масштабності споруди і нікчемності археологічних знахідок в ньому додає інтриги. Але якщо рішення не вдається знайти всередині заданих меж, можливо, його слід шукати за їх межами. При археологічної розвідки в квадраті 10 × 10 км було виявлено значну кількість поселень, що відносяться до мідному віку - приблизно 6000 років тому. Безпосередньо навколо Руджума на відстані 300-350 м існує своєрідна зона відчуження, де нічого не будувалося, а далі розташовувалося поселення в кілька сотень будинків, яке, в свою чергу, мабуть було центром цілого району.

Хід до внутрішньої камери кургану.

За однією з версій, Колесо духів зводили в 3000—2700 роках до нашої ери, за мідної доби, як і селище, що розгорнулось навкруги нього. Близько до споруди люди не селилися, а от на відстані 300—350 метрів вже будувалося житло.

За іншою версією, поселення будувалось за 4000 років до нашої ери. А аналіз піску із камери кургану показав приблизно ті самі дати — його не торкався промінь Сонця вже протягом 5,5 тисячі років.

На жаль, через високу вологість жодної органіки, яка б могла дозволити достовірне датування радіовуглецевим методом, всередині комплексу не залишилося. Але на щастя, є й інші способи, наприклад оптико-люмінесцентний аналіз, що дозволяє визначити момент часу, коли зразок, - у даному випадку пісок, - останній раз перебував на світлі. Оскільки увесь пісок в цих краях принесений вітром, датування виявляється валідним. Проби піску, взяті між каменів усередині центральної камери, і показали результат 5640 ± 290 років - до цього часу, коли пісок забився між камінням, комплекс уже був побудований. Якщо це припущення вірне, то Руджум виявляється старшим за Стоунхендж на півтори-дві тисячі років. А ще це означає, що Руджум і дольмени навколо нього були побудовані приблизно в одну і ту саму епоху і, швидше за все, представниками тієї ж культури.

Які ж люди жили поруч із Колесом духів у ті часи?

Житлові будинки

Дослідники виявили, що люди, які жили у поселенні, були не такими вже примітивними, - і задовго до появи тут Авраама і його дітей, — вони користувались відполірованими каменями для того, щоб молоти зерно, і мали серпи, виготовлені з кремнієвих пластин. Будували вони, звісно, і зерносховища.

Із сакральних предметів були знайдені базальтові статуетки богів. Що цікаво, всі вони були розколоті навпіл, і, як говорять дослідники, це не могло бути випадковістю. Іноді руйнування такого божка вимагало докладання значної сили.

В одному з розкопаних будинків були знайдені відполіровані камені для перемелювання зерна, кремнієві пластини - заготовки для серпів, зерносховища і базальтові божки. У божків були різні обличчя, але практично всі вони, як і інші знайдені предмети, були розколоті навпіл, для чого, як показав експеримент, потрібні були неабияка сила і наполегливість. Те, що в силу розміру зламати не вийшло, було перевернуто. Сам будинок був не просто зруйнований, а спалений, причому всі входи в нього були попередньо закладені.

Археологи припускають, що нові покоління покидали хати предків, випалюючи їх і закриваючи в них усі входи та виходи (подібна традиція існувала і в Трипіллі - прим. «Аратти»). Статуї богів розколювали навпіл, так само як і інші предмети побуту.

Археологи припустили, що будинок був ритуально «вбитий» і «похований». І швидше за все, робив це онук або правнук того, хто цей будинок побудував.

Підстави для такого припущення криються в культі мертвих, описаному, наприклад, в текстах з Межиріччя. Мертвим поклонялися, але їх треба було годувати, щоб вони не шкодили живим. І, ймовірно, робилося це до тих пір, поки залишалися в живих ті, хто пам’ятав покійного. Після цього мертві немов би вмирали ще раз і, зливаючись із загальною масою духів, більше не могли нашкодити. Мабуть, в цей момент, розколювався божок, який зображав тепер уже двічі покійного, і символічно «ховали» його будинок.

І дійсно — поруч із будинками були знайдені дольмени. Це були влаштовані із величезних важких кам’яних валунів п-подібні споруди із похованнями, можливо, тих самих предків — власників будинків. В самому Колесі духів поховань не було знайдено.

Однак якщо побут людей того часу ще якось можна уявити, судячи зі знахідок, чим було для них Колесо духів із впевненістю сказати неможливо. В якості чого його використовували і як зводили таку величну споруду, побудова якої вимагала прикладання неймовірних зусиль, відповісти важко.

Чи була це обсерваторія, святилище чи соціально-культурний центр общини — ці загадки досі стоять перед археологами.

За матеріалами «ЕШКОЛОТ» та «Нова Епоха»