Волкер: навіть російськомовні хочуть, щоб окупований Донбас повернувся в Україну.

Автор/джерело -  © Мирослава Ґонґадзе, Голос Америки 

Що найважче для мешканців Донбасу, на що сподіваються українські військові та які нові складнощі постали перед спостережною місією ОБСЄ в Україні.

Про це спецпредставник США розповів в інтерв’ю голові Української служби «Голосу Америки» Мирославі Ґонґадзе під час свого перебування на сході України.

"Людей на Донбасі виснажує постійний стрес", - поділився своїми враженнями від зустрічей Курт Волкер, спілкуючись з Мирославою Ґонґадзе дорогою під час візиту до України.

"Люди страждають при перетині лінії розмежування з окупованою територією в той чи інший бік, солдатів вбивають час від часу, але з цим справляються", - наголосив Волкер.

"Річ на яку декілька людей вказали - це сам стрес, тиск, який вони відчувають кожного дня і наскільки це виснажує. Була старенька жінка яка, очевидно, прожила там все своє життя і вона сказала: "зараз – весна, квіти квітнуть – дуже гарно, але ми не можемо цим насолоджуватись". Я думаю, ці слова підсумовують все", - зауважив Волкер.

Посадовець відзначив, що навіть ті російськомовні мешканці Донбасу, з якими він зустрічався, хочуть, щоб Донбас, зрештою, повернули Україні. Це повністю суперечить кремлівській риториці, зауважив Волкер.

"Цікаво, що вони всі спілкувались російською. Це, очевидно, етнічні росіяни. Всі проживають тут і всі говорять, що найважливіше – це мир і, що територію необхідно повернути Україні. Вони про це дуже чітко заявляли. Коли ми чуємо від російської влади, що російськомовне населення налаштоване проти України, відчуває загрозу, що це - етнічний конфлікт, – все це, очевидно, не так".

Волкер наголосив на нових викликах, які стоять перед місією ОБСЄ і зауважив, що нові обмеження ОБСЄ можуть змусити цю організацію думати, що російській стороні є що приховувати.

"В ОБСЄ говорили про свободу пересування, про тиск, про те, що, починаючи з лютого, перед ними постають все більші складнощі в отриманні доступу до українсько-російського міжнародного кордону. За своїми повноваженнями, вони мають право там бути і вони повинні мати право пересуватись окупованою територією. Такі обмеження унеможливлюють для них виконання своєї роботи", - зауважив Волкер.

М. Ґ.: наскільки мені відомо, вони говорили, що не можуть дістатись до певних районів, і це може бути знаком, що там щось відбувається, що російська сторона не хоче показувати.

К.В.: Так, саме так вони і сказали. Можна запитати, навіщо вносити зміни, якщо, хоча б недосконало, але вони це могли робити. Давайте усвідомлювати, що навіть за найкращих умов, на всьому шляху до кордону встановлено пропускні пункти. Це означає, що заздалегідь йдуть повідомлення: "Добре, їде ОБСЄ, готуйтесь, щоб вони нічого не побачили". Так було. Доки вони доїдуть, їм не дозволялось там ночувати і вони мусили повертатись доки було світло, тому на кордоні не було достатньо ефективного спостереження. Однак, навіть це змінилось, і тепер вони не можуть навіть туди потрапити, і тому думають, що там щось є і Росія просто не хоче, щоб вони бачили, що ті тепер роблять.

М. Ґ.: Ви мали нагоду спілкуватись з українськими військовими і Ви плануєте ще раз зустрітись з ними сьогодні. Що вони Вам кажуть? Що є важливим для них?

К.В.: Вони вважають, що роблять дуже важливу справу захищаючи країну. Вони хочуть отримати допомогу в обороноздатності і ми переконані, що її важливо надавати. Одне з найважливіших питань, яке завжди піднімають українці, це СЦКК – це координаційна група, до якої раніше входили російські генерали, російські військові керівники, як і українські. Тоді можна було розводити обстріли, забезпечувати стримування вогню на виконання режиму припинення вогню на місцях. Коли були питання обмеження свободи пересування для спостерігачів, можна було про це повідомляти командувачам і їх вирішувати. Росія вивела своїх представників із СЦКК. Росіяни намагаються змусити українців і міжнародну спільноту спілкуватись з маріонетковими режимами, так званими луганською і донецькою народними республіками, однак вони, насправді, не мають контролю і тому потрібно говорити з росіянами, щоб мати змогу ефективно спілкуватись про такі речі.

Ще одна річ, яку ми чуємо всюди як від цивільних, так і від військових – це необхідність забезпечення режиму припинення вогню. Все, починаючи від ремонту електромереж та водопостачання, насосів з фільтрування води, точок перетину лінії розмежування – мостів та доріг, - все це потрібно ремонтувати і робити безпечним. Це дуже важко зробити, якщо йдуть активні бої.

М. Ґ.: Як Ви бачите майбутнє цього регіону?

К.В.: Гадаю, і давайте почнемо з позитивів, це – стійкість місцевого населення – вони дуже сильні, вони не полишають надії, вони хочуть побачити мир і відбудову. Саме населення створює потужну базу для успіху цього регіону. Якщо подивитись навколо – це красива аграрна країна, тут чудова родюча земля, є вуглевидобування є потенціал для промисловості, виникнення нових підприємств, тому тут є основа для можливої відбудови.

Якщо йдеться про конфлікт – існує потужний консенсус в Україні, а також в США та ЄС, де Франція та Німеччина залучені до Нормандського процесу. Всі погоджуються, що ми хочемо побачити мир і припинення вогню а також втілення Мінських домовленостей, за якими Росія має забрати свої сили, створивши можливості для політичного врегулювання і повернення території до України. Ми, навіть, багато обговорювали ідею залучення миротворчих сил в рамках мандату ООН, щоб після відходу російських сил, розпуску народних республік, безпеку і контроль над територіями забезпечували б сили з міжнародним мандатом, які також дозволили б втілити політичні заходи, передбачені Мінськими домовленостями. Наприклад, вибори мають проходити в безпечному середовищі. Є консенсус про шлях вперед. Така пропозиція висувалась Росії, ми обговорювали це з росіянами і це справді залежить від президента Путіна і російської стратегії.

Якщо вони хочуть побачити врегулювання цього конфлікту і відновлення нормального життя місцевого населення, яке, я хочу додати, є російськомовним, то це реалістично, це можна зробити