Пробач, Президенте!

Автор/джерело -  © Євген Кузьменко  

Щоб вижити, пропрезидентський блок “Наша Україна” повинен розпастися.

Президент Віктор Ющенко звернувся до блоку “Наша Україна” із закликом відновити переговори з антикризовою коаліцією. Це остаточно заплутало ситуацію в українських верхах, що почала було прояснюватися. Виборець безуспішно намагається зрозуміти, з ким же “Наша Україна” - з “кризовою” опозицією чи з антикризовою коаліцією. Правильна відповідь - ні з тими, ні з іншими. Дороговказною зіркою для «НУ» як і раніше служить Універсал національної єдності в руках Віктора Ющенка.

Невміння працювати з парламентом чергового разу створює Президентові проблеми. Ющенко ще після своєї інавгурації в 2005 році пустив на самоплив ситуацію у Верховній Раді. Робота щодо створення більшості не велася, депутати ходили “безгоспними”, і рівень самооцінки українських парламентаріїв упав нижче від плінтуса. Зневага до головного законодавчого органу країни обернулася для Президента фіаско “Нашої України” на парламентських виборах. У 2005 році Ющенко ігнорував парламент, у 2006-му парламент ігнорує Ющенка.

Цікаво, що і нинішнього року Президент не намагався змінити ситуацію. Його останній виступ у парламенті – лютневе Послання до Верховної Ради. Млява міміка, нежиттєвість інтонацій. І через півгодини - непідробний інтерес до книжкової виставки на третьому поверсі.

Що стосується останньої появи Президента в парламенті, то вона датована початком серпня, коли Віктору Андрійовичу довелося бути присутнім на “інавгурації” Кабміну Януковича. Обличчя глави держави тоді видавало лише одне бажання: швидше б усе це закінчилося.

Ні, безумовно, у Віктора Андрійовича не було і немає бажання переконати (полонити, залякати) депутатський корпус. Причина цього – нелюбов до скрупульозної роботи і небажання, упокоривши власний ґонор, попрацювати з тими, чиї моральні цінності не цілком відповідають його етичним орієнтирам. А також майже надлюдська переконаність у тому, що тільки Президент України відповідає сподіванням українського народу, - а значить, має право завжди чинити на власний розсуд.

Ось так і вийшло, що Віктор Ющенко послідовно перетворює блок партій “Наша Україна” на посміховисько. Щоденні повідомлення в ТБ-новинах створюють у обивателя невигідне враження про НУ: “президентська партія” хронічно не здатна ухвалювати самостійні рішення, внутрішньоблоковий плюралізм набув форми шизофренії, але остаточне рішення – завжди за Президентом, який… його не приймає. Як, приміром, розуміти главу держави, коли 4 жовтня, перебуваючи в Німеччині, він заявляє, що ключові політичні сили в Україні прагнуть до консолідації ; потім говорить про те, що без повного врахування позицій Універсалу не може бути «широкої коаліції» ; а вже наступного дня після заяви Романа Безсмертного про перехід «НУ» в опозицію Віктор Андрійович закликає «свою» політичну силу поновити переговори про створення широкої коаліції. Щоб через день потому в світ вийшло інтерв’ю Президента, в якому він говорить про неготовність Партії регіонів об’єднатися з «Нашою Україною» в одну коаліцію.

З погляду затягування часу і вилову рибки в каламутній воді така чехарда думок, можливо, і виправдана, але як сприйме таку чехарду думок виборець? Дуже просто – він викреслить «НУ» зі свого списку партій, гідних довіри. А хто у нас свого часу підписався для участі в блоці “Наша Україна”? НСНУ, плюс Народний Рух, плюс “Собор”, плюс ХДС, плюс КУН та ПППУ. Ось усі ці партії дружно втрачають свій рейтинг у болоті блоку “Наша Україна”. Їх просто перестають сприймати, як самостійних гравців. Тому що хіба поставить партія, яка поважає себе, своє політичне майбутнє в залежність від позиції однієї людини, нехай навіть і Президента?

Про рівень авторитету “Нашої України” в очах нещодавніх партнерів по переговорах свідчить принизлива для НУ репліка Олександра Мороза. У коментарі у зв’язку з висловлюванням лідера фракції “Наша Україна” Романа Безсмертного лідер соціалістів заявив, “що Р. Безсмертний висловив думку однієї політичної сили або свою особисту думку з урахуванням настрою в цій політичній силі”. “Мене це не сильно цікавить. Для мене більш важливо, що сказав Президент. Проблема перебуває в процесі розв’язання, і все робиться для того, щоб коаліція відбулася”, - сказав пан Мороз.

Цим ігноруванням своєї думки “Наша Україна” цілком і повністю зобов’язана своєму почесному голові. Так, дехто в блоці знаходить утіху в тому, що від невизначеності в коаліційних переговорах рейтинг втрачає і Партія регіонів – але це повна нісенітниця. “Регіонали” спокійно працюють в уряді, і пробуксовування переговорів у громадській думці асоціюється виключно з “Нашою Україною”.

Ось і виходить, що єдиний порятунок для НУ - це… розпад блоку. Стосовно Президента хід дещо егоїстичний, але Віктор Андрійович стільки разів використовував “Нашу Україну”, що не має права дорікнути соратникам у зраді. Що стосується самих партій, то так буде краще для всіх. Адже якщо скористатися хрестоматійним прикладом, зараз блок “Наша Україна” - це неповороткий корабель з величезним штурвалом і крихітними вітрилами. Ліквідація блоку перетворить його на ескадру різновеликих маневрених кораблів. Тільки при такому розкладі партії-члени збережуть самоідентифікацію і не зникнуть з політичної карти України. Якщо, звичайно, в них ще переважає партійна складова, а не бажання лідерів утриматися якийсь час поблизу Президента. У такому разі ми станемо свідками того, як і сам блок, і партії, що є його складовими, розкладатимуться живцем. У різних варіаціях і з різним ступенем інтенсивності ми вже спостерігали, як цей процес відбувався з НДП, СДПУ(о), іншими. Чесно кажучи, не хочеться бути свідком ще одного поховання.