Учені підводять під існування Всевишнього наукову базу

Автор/джерело -  © “Аратта-Україна”  

Суперечки про Бога серед російських учених виникли тільки сьогодні, через 2000 років після Різдва Христова. Раніше над цим питанням ніхто з них особливо не переймався, оскільки релігія в СРСР, за влучним виразом Маркса, вважалася опіумом для народу, матерія для нас була первинною, а свідомість — вторинним.

Загалом, передова радянська наука дороги до Храму не знала.

Сьогодні нехай навіть невелика частина відомих учених — біологів, фізиків, астрономів — упевнені, що при виникненні світу без Творця не обійшлося. Прокоментувати такого роду дослідження "Московський комсомолець" попросив доктора фізико-математичних наук, директора Міжнародного інституту теоретичної й прикладної фізики, академіка РАПН Анатолія Акімова.

Чи вірять у Бога в Академії наук?

За словами ученого, президент РАН Юрій Осіпов висловлює думку про те, що немає підстав стверджувати, ніби Бога немає. А. Акімов не упевнений, що ця точка зору в академії є загальною. Наприклад, нобелівський лауреат фізик Гінзбург начисто заперечує і Творця, і релігію. Він вважає, що поняття Бога науці взагалі не потрібне. До того ж позиція, яку демонструють керівники РАН, навряд чи є щирішою, говорить співбесідник газети, що припускає, що це данина кон'юнктурі. “Президент країни вірить, і ми віримо...”

Проте, сам Акімов переконаний, що Бог існує, і ми можемо спостерігати прояви його волі. Це думка багатьох учених, вони не просто вірять у Творця, а спираються на якісь знання.

До часів Ісаака Ньютона розділення між наукою й релігією не існувало. Наукою займалися священики, оскільки вони були найосвіченішими людьми. Сам Ньютон мав богословську освіту і часто повторював: “Закони механіки я
виводжу із законів Божих”.

Пізніше з розвитком математики, експериментальної фізики, наука відбрунькувалася від релігії. Хоча останні роботи по фізичному вакууму підтверджують, що за великим рахунком суперечностей між ними не існує.

Коли близько 300 років тому учені винайшли мікроскоп і стали вивчати, що відбувається усередині клітини, процеси подвоєння і ділення хромосом викликали у них приголомшуючу реакцію: “Як таке може бути, якщо б усе це не було передбачено Всевишнім?!” Справді, якщо говорити про те, що людина з'явилася на Землі в результаті еволюції, то з урахуванням частоти мутацій і швидкості біохімічних процесів для створення людини з первинних кліток знадобилося б часу багато набагато більше, ніж вік самого Всесвіту.

Візьмемо фізичні константи, які однозначно задають устрій нашого світу: гравітаційна, магнітна, радіус боровської орбіти й інші. Років 30 назад один з учених показав, що, якщо ці константи змінити хоч би на 1% (а вони виміряні з точністю від 10-го до 30-го знаку після коми), світ був би нестійкий, не виникло б ядер і електронних орбіт. Те ж саме можна говорити про космос. Чому планети обертаються чітко заданими орбітами, а не будь-якими довільними?

Світ, в якому ми живемо, влаштований за складними законами, його стійкість зокрема визначають і константи, вважає А. Акімов

Бог — геніальний фізик?

У 80-ті роки минулого сторіччя в науці відбулася досить цікава подія. З'явилася книга, в якій прогнозувалося, яким буде світ через 20 років, тобто на початку XXI століття. Книга була написана не фізиком і не фахівцем із наукового прогнозування. Її написав відомий письменник-фантаст Станіслав Лем. Називалася вона “Сума технології”. Письменник передбачав, як розвиватимуться наукові й технічні відносини в XXI столітті.

Один із розділів книги називався “Бог як СУПЕР-ЕОМ”. У ньому ставилося таке питання: якщо Бог — мисляча субстанція, то для цього надрозуму не існує ніяких обмежень в творчій діяльності: а хоча б у створенні людини або Всесвіту.

З початку 80-х років в СРСР проводилися роботи по дослідженню ефіру, або, як його зараз називають, фізичному вакууму. Що таке фізичний вакуум? Це матеріальне середовище, яке пронизує весь простір, в т.ч. те, що є між ядром і електроном в атомі...

Традиційно вважається, що світ є щільною речовиною. Насправді ситуація складніша. Візьмемо найпростіший атом водню, у якого один протон і один-єдиний електрон. Якщо гіпотетично збільшити розмір атома так, щоб його ядро (протон) стало величиною з футбольний м'яч, то радіус орбіти електрона в цьому випадку буде порівняємо з висотою МДУ, а весь проміжний простір — порожнім.

Тому Демокрит, що стверджував, що світ складається з атомів і порожнечі, вважає А. Акімов, був безсумнівно прав! Поняття про щільну речовину дуже умовне.

Ученим удалося з'ясувати дуже важливі обставини. Були виконані розрахунки, які показали, що кількість квантових елементів у тому обсязі, у якому досліджується Всесвіт за допомогою радіоспостережень, у Всесвіті не може бути меншою ніж 10155 і він не може не володіти надрозумом.

Якщо все це єдина система, то, розглядаючи її як комп'ютер, запитаємо: а що ж не під силу обчислювальній системі з такою кількістю елементів? Це ж необмежені можливості, більше найнаверненого й сучасного комп'ютера в непорівнянне число разів! - виголошує А. Акімов

Як керувати цією системою? Адже вона “працює”, розвивається! Щоб світло при швидкості 300 000 км на секунду з одного кінця Всесвіту потрапило до іншого, йому потрібно 1015 світлових років. Якщо сигнал із точки А в точку В буде йти так довго, за нашими земними мірками пройдуть мільярди років, тоді всякий сенс керівництва такою системою пропадає.

Але, виявляється, у цьому середовищі сигнали поширюються миттєво, за 0 секунд! Система, як єдине ціле, не могла б існувати, якщо б у ній не виконувалася така умова. А вона виконується! У будь-який момент часу Творець може виявити свою волю в найбільш віддаленому куточку Всесвіту!

Те, що різними філософами називалося Всесвітнім Розумом, Абсолютом, — це і є надпотужна система, що ототожнюється в нас із потенційними можливостями Всевишнього, переконаний співрозмовник газети.

І це, на його думку, не суперечить основним положенням Біблії. де, зокрема, йде мова про те, що Бог усюдисущий, він присутній завжди і скрізь. Ми бачимо, що це так: Господь має необмежені можливості впливу на усе, що відбувається. Усе відбувається миттєво, за 0 секунд.

Як уявити собі Бога?

У вигляді людини можна зображувати Сина Божого — Ісуса Христа. А якщо говорити про Бога-Батька... Це мислячий Всесвіт. Про це говорив і Ціолковський, що припускав, що Творець не має людської подоби, розповідає А. Акімов.

Хоча Творець здатний утілюватися в будь-який лик, його можливості необмежені. Однак випадки, коли б виникла така необхідність, нам невідомі. Коли треба було вирішити “людські проблеми”, на Землю він відправив Ісуса Христа.

Посилаючись на Біблію, можна сказати, що Бог усюдисущий.

Як церква відноситься до вчених, які до існування Творця підводять “наукову базу”?

Кілька років назад Ватикан звернувся до відомих учених із проханням науково довести існування Творця. За словами А. Акімова, такі роботи регулярно надходять Папі Римському. Наукова комісія з пояснення божественних чудес (зокрема, ікони, що мироточать) із благословення Патріарха Московського і всія Русі створена і при Російській православній церкві.

Однак проблеми у взаєминах у нас усе-таки є, говорить учений. Однією з наріжних концепцій релігії є вимога беззастережної віри в Бога. І як тільки щось необхідно доводити, пояснювати, виникає відповідна реакція: якщо ти сумніваєшся, виходить, впадаєш у гріх, тебе необхідно відлучити від Церкви. Але вчені влаштовані так (причому самим Творцем!), що вони в усьому люблять доходити до істини!

У свій час відомий учений Парацельс сказав: “Те, що в одному столітті вважається марновірством, в іншому столітті — уже наукова істина”. У стародавні часи люди боялися блискавки, пов'язували її із Зевсом-Перуном. Сьогодні “розрядники” демонструють у всіх школах.

Цим не доводиться, що Бог не існує, вважає А. Акімов, це говорить про те, що деякі можливості прояву ми вже в стані зрозуміти. А Господь створив світ таким, що ці явища відбуваються. Просто вони стають областю знань.

На переконання вченого, світ визначений, у ньому немає нічого випадкового. Як говорив один із героїв Булгакова, цегла на голову випадково не падає. Усе визначає Всевишній.

Можна сказати, що до цього висновку співрозмовник "Московського комсомольця" якоюсь мірою дійшов і на власному досвіді. Коли на початку 80-х років А. Акімов розглядав запропоновану ним структуру фізичного вакууму, він часто ставив запитання: що його колегам-фізикам не було відомо до того моменту, як це було зрозумілим автором концепції? За словами Акімова, виявилося, усе це можна було зробити ще в 40-і роки! А зроблено було в 80-і. Завжди настає момент, коли на голову Ньютона падає яблуко.

"Коли мої колеги поділяються радістю — щось створив, одержав експериментальні результати, я завжди кажу: “Стримайте свою зарозумілість! Якщо ви це зробили, виходить, Небеса вважають, що їм це необхідно. Просто вам було дано це зробити!” – говорить А. Акімов.

Де знаходяться рай і пекло?

Відповідно до релігійних уявлень, рай співвідноситься в людей з небом, а пекло — з підземеллям, де в казанах із киплячою смолою страждають грішники. Подібні гіпотетичні припущення, висловлювані в образній формі, мають під собою цілком реальні фізичні категорії, переконаний учений.

Крім магнітних і гравітаційних полів у природі існує ще і торсійне поле, що є більш загальним. Ці прояви називаються “тонким світом” чи “простором тонких вібрацій”.

Поняттям "рівнобіжні світи" користатися тут не слід. Ми не бачимо електромагнітних хвиль або гравітаційного поля. Однак ніхто не говорить, що це рівнобіжні світи. Якщо люди щось не бачать, це не означає, що явище відбувається в іншому вимірі. Усе існує в нашому вимірі і пронизує одне одного.

Але ще є поняття душі людини. Те, що ми називаємо душею, — це структури, що мають польову, торсійну природу. Коли людина вмирає, кажуть — із неї душа відійшла.

Життя після смерті — прояв існування цих польових структур. Кожна така структура себе усвідомлює як особистість людини, хоча в дійсності - це згусток поля, вважає А. Акімов.

Якщо в людини домінував праведний спосіб життя — він самоудосконалювався, творив добрі справи, — утворення, що називають душею, має одну структуру. І попадає в одні умови, - у рай.

Якщо людина гріховна, робила злочини, деградувала, після смерті його душа потрапляє в інші умови, що відповідають пеклу. Небо й підземелля — певні умовності. Насправді, - це середовище для двох типів душ, але сенс їх вірний, він відповідає канонічним уявленням. У пеклі грішники піддаються покаранням і всіляким карам. Оскільки диявол — один із колишніх архангелів, він теж має необмежені можливості. Тільки направляє їх у зло.

Протидія темним силам — надзвичайно складна проблема. Від них краще триматися подалі. Пекло хоч і не в пеклі, зміст його не змінюється. Пам'ятайте, що сказано в Євангелії: любіть один одного — і цього буде досить! – радить учений.

Анатолій Акімов

Довідка "МК"

Анатолій Акімов народився в 1938 р. у Москві, його батьки були студентами танкового факультету МВТУ ім. Баумана. Про те, щоб у період сталінських репресій охрестити дитину, не могло бути і мови.

Хрестився Анатолій Євгенович у 55-літньому віці.

— Ви повірили в Бога? — запитав його священик, коли він прийшов у церкву.

— Ні, я просто зрозумів, що його не може не бути! — відповів він.

На той час Анатолій Акімов уже захистив докторську дисертацію й активно займався теорією торсіонного поля. Багато хто вважає, що якщо сьогодні й існують “літаючі тарілки”, то працюють вони на торсіонних рушіях.

Переклад українською - "Аратта. Вікно в Україну"