Ласкаво просимо до пекла, Володю! Первинний аналіз.

Автор/джерело -  © Олег ШАРП 

Мої вітання жителям вільної України, в якій відбулися вільні вибори. І я зобов’язаний поважати право вибору наших громадян, хоча не зобов’язаний поважати тих, хто цим правом скористався таким чином.

ЩО СТАЛОСЯ?

На короткому історичному відрізку перемогли популізм і демократія, а Україна знову хитнулася в бік невизначеності. Невизначеності, яка стала основним козирем кандидата-переможця.

Згадайте «Марсіанські хронічки» Рея Бредбері і сумний кінець істоти, яка приймала ті зовнішні риси, які в ній хотіли бачити зустрічні. Вона померла в страшних муках від понівеченого тіла і внутрішніх протиріч.

Одні виборці «нового обличчя» хотіли кавун, інші - свинячий хрящик, одні - в НАТО, інші - в Росію, одні - зниження податків, інші - зарплат вчителям по 4000 доларів. І це «обличчя» мовчки приймало ті форми, які від нього очікували наївні співгромадяни.

І ось вже завтра нова, але поки безформна істота, яка на хвилі непоказного серіалу обрана президентом, з першої хвилини зіткнеться з діаметрально протилежними вимогами і агресивною амбівалентністю власного електорату. І це стане його персональним пеклом.

Парадокс, але Порошенко став жертвою головного успіху свого життя: більшість українців залишилися в стороні від війни, так і не усвідомивши глибини прірви, на краю якої стояла країна на початку його президентства.

Це не кінець історії, це її початок. Щоб якось заспокоїти друзів, ризикну дати короткий прогноз на найближчі півроку.

ЧОГО НЕ БУДЕ:

1. Дострокових парламентських виборів.

Кажу це як юрист, що добре розбирається в конституційному праві. По-друге, окрім Коломойського, вони нікому не вигідні - до осені його політичні конкуренти очікують перетікання зеленого електорату на свій бік. По-третє, лягати під Ігоря Валерійовича, крім Купрія, декількох регіоналів, Авакова, Геращенко і ще десятка політиків, ніхто не збирається - ризики занадто великі. Особливо, з урахуванням того, що ФБР і ряд інших спецслужб щільно сіли на хвіст одіозному олігарху.

2. Краху Привату.

Це Басманний суд може наплювати на увесь світ - Ерефія давно самодостатня країна-лишенець. Україна, яка залежна від багатьох зовнішніх факторів, цього дозволити собі не може за будь-якого президента. І коли з питання Привату на одній чаші терезів повна підтримка позиції держави з боку США, ЄС, ЄК, СБ, ЄБРР і МВФ, а на іншій - жалюгідні потуги олігарха повернути награбоване, я здогадуюся, яким стане судово-політичне рішення з цього питання .

Запам’ятайте: якщо існуючі закони не дозволяють виграти джентльменам, джентльмени змінюють закони. А в нашому випадку їхнє трактування просто буде повернуте на бік раціо і здорового глузду.

3. Широкомасштабного вторгнення з боку РФ.

Або не буде, як мінімум, до парламентських виборів.

Москва не всесильна, її інструментарій обмежений. Армією можна взяти регіон під контроль, але утримувати його армією не можна. Необхідна достатня кількість регіональних колабораціоністів, які візьмуть на себе відповідальність за вторгнення. На Донбасі і в Криму такі Кремль виховав заздалегідь, але на інших територіях їх зараз недостатньо для того, щоб взяти верх над проукраїнської частиною населення - навіть за допомогою зброї.

4. Тотального реваншу.

Спроби будуть - розрахунок на парламентські вибори. Але!

Вчора Держсекретар США особисто говорив з Зеленським і на пальцях розповів йому, як дядечко Сем може перекрити кисень допомоги Україні (від МВФ до СБ і ЄБРР), якщо той раптом вирішить лягти під Москву. Хлопчик все зрозумів – у всякому випадку, запевнив дядечка Помпео в тому, що його особистий страх сильніший від хотілок очевидних бенефіціарів. Інформація більш, ніж достовірна.

До всього іншого, ті, що голосували за ЗЕ, в основному, не надто активні люди, що віддають перевагу крутити дулі в телевізор і не вживати жодних дій.

І взагалі, припиніть культивувати свої страхи, демонізуючи лайно - себе ми теж не на смітнику знайшли. Посил про те, що за всім, що нам не подобається (від Зеленського до Трампа) стоїть Путін, спрощує орієнтири, але штучно звужує спектр проблем і обмежує методи їх вирішення.

Та й не заслуговує ореолу всесильність і Коломойський - це всього лише побіжний олігарх, якому на певний час вдалося зіграти на настроях людей і підсунути нам свого протеже. Але його тріумфального повернення в Україну не станеться: проти цього рішуче налаштовані найбільші гравці на українському політполі - від великого бізнесу до непримиренного Порошенка і смертельно ображеної на втікача Юлії Володимирівни.

ЩО БУДЕ:

Парламентські вибори у призначений термін.

В результаті яких народиться парламентська коаліція в складі оновленої партії Порошенка (до неї приєднається, швидше за все, частина НФ на чолі з Турчиновим і Парубієм, а також люди, що орієнтовані на Гройсмана), БЮТ і Гриценко. Можливо, Ляшко і націоналісти, але не точно.

Персонально про Яценюка говорити поки не готовий - упевнений лише, що орієнтована на Коломойського частина НФ на чолі з Аваковим в парламент не пройде, а їх нацдружини викликатимуть все більше відторгнення у соціуму. Вкрай неоднорідні СБУ і МВС теж не стануть на безумовний захист інтересів олігарха.

Не потрапить до Раду і роздувший щоки Смешко. «Слуга народу» на хвилі розчарування новим керманичем отримає 8-10% голосів і оселиться поруч з п’ятдесятьма відтінками (не відсотками!) колишніх регіоналів. Їх в парламенті буде достатньо багато, але сформувати більшість вони не зможуть. Хто стане прем’єром, а хто спікером - не скажу, але на 70% одним з них буде Порох.

ЩО ОЧІКУЄ НА ЗЕЛЕНСЬКОГО:

Його дружина скаржиться, що вже втомилася, але це були квіточки.

Новий президент має шанс стати найслабшим і некомпетентним керівником країни в її історії - українського Рейгана не вийде.

Стратегія мовчання зручне для того, щоб вигравати вибори. Воно ж стає петлею на шиї, коли вибори позаду, а бруд щодо опонента перестає бути вирішальним фактором народної любові.

Перебуваючи в постійних лещатах між бізнес-інтересами своїх покровителів, тиском з боку пасіонарної частини виборців, пильною увагою США і тими незворотними змінами на курс в Євроатлантичні структури, які заклав Порошенко, Зеленський певний час буде балансувати між цими взаємовиключними позиціями, а потім піде в політичну тінь. Конституційним або іншим шляхом. Сподіваюся, він не встигне увімкнути друкарський верстат і не стане заважати реформам, які активізує новий парламент.

Його слабке місце в тому, що за нього ніхто відкрито не заступиться: вийти на Майдан за Зеленського і Коломойського - навіть звучить смішно. Тому, досидить Презедента в своєму кріслі до кінця каденції чи ні - не суть, бо він буде в значній мірі ізольований з процесу сильнішими гравцями.

А коли втомленою людиною вирішить повернутися на сцену, всі місця на ній будуть зайняті молодими і нахабними. Але це буде потім. А поки, - ласкаво просимо до пекла, Володю!

P.S. Президенти колишніми не бувають. За того, хто сьогодні йде з великою гідністю, мені не соромно. Упевнений, він лише бере паузу для того, щоб проаналізувати свої помилки, перебудуватися і повернутися в новій якості. «Порохоботи», яких останнім часом обіцяли «стріляти і вішати», теж нікуди не подінуться. Тому що вони не кидалися, як більшість, від Яника до Садового, від Садового до Саакашвілі, від Саакашвілі до Зеленського, а завжди залишалися послідовними прихильниками європейського курсу і української національної ідеї. Залишалися і ще довгі роки будуть залишатися, - за це їм респект!

Завтра настане новий день - гріх вдаватися до смутку, коли є багато інших цікавих гріхів ;) Ми не втратили Україну раніше, чи не втратимо і зараз. Раджу припинити панікувати - всепропальщики, підіть з моєї сторінки добровільно. Продовжуємо робити своє: найкраща країна починається з кращих нас. Поборемо.